Голосуем за ВО Свобода?
- Автор теми Egorko
- Дата створення
ivanov
I
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 31.05.2012
Повідом.: 2939
Реєстрація: 31.05.2012
Повідом.: 2939
Статус: Офлайн
Реєстрація: 09.07.2012
Повідом.: 1635
Реєстрація: 09.07.2012
Повідом.: 1635
От ніколи не доганяв людей, що кажуть дєрьмократія. Я ще розумію, коли так кажуть бандюковичі при владі. Але коли демос іменує себе дєрьмосом, це вже занадто для моїх мізків. My brain's overload, як кажуть.
с желчью согласен?за кордон я езжу не на заборах писать, если ты за этим, так лучше не едь. посодют, ты ж не феменки
ivanov
I
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Було ще багато слів. Був виступ Юрія Михальчишина на позачерговій сесії 13 січня, було публічне таврування історика Ярослава Грицака у стінах Львівської обласної ради. Була дещо відірвана від офіційної партійної лінії критика, виголошена Іриною Фаріон 22 червня щодо гасла «Пам’ять без агресії, спротив без насильства». Поміж тим були й окремі дії, як-от відмова в пільговій оренді для справжнього штабу «ліберастів» та «толерастів» у Львові – Українського католицького університету.
«Свобода» проти свободи
Чому ж ворогами народу ВО «Свобода» визначила саме «ліберастів» та «толерастів»? Відповідь на це запитання варто шукати у двох площинах, і перша з них, без сумніву, ідеологічна.
Очевидно, що націоналізм, заснований на ідеї вищості нації і примату національного над особистим, несумісний з лібералізмом, в основі якого стоять власне особисті свободи кожної людини. Націоналізм, надто – такий радикальний, яким його бачать головні речники ВО «Свобода», не лише припускає, а наполягає на обмеженні свобод заради вищого блага, тоді як для лібералів свобода і є вищим благом.
Власне ідеологічні розбіжності «свободівці» і прагнуть випнути на перший план. У вже згаданому виступі Юрій Михальчишин дав зрозуміти, що ліберали – вороги, бо називають «борців за національну свободу» ******ами і ******ами, а також вказують на нетолерантність і надмірну різкість сучасних українських націоналістів. Невдовзі по тому, коли лідера ВО «Свобода» Олега Тягнибока запитали, чи часом його політична сила не збирається вибачитися перед інтелігенцією, він відповів: «Нехай інтелігенція вибачиться перед пам’яттю наших героїв, коли вони собі дозволяють називати упівців ******ами, ******ами. Реакція Михальчишина була адекватною на їхні неадекватні заяви в сторону української історії».
Що ж, ідеологічний конфлікт між «свободівцями» і лібералами не є незрозумілим чи неприроднім. Навпаки, незрозумілою і неприродною виглядала б ідилія між ними, якби вона якось змогла виникнути. Але навіть за всієї зрозумілості і природності не можна не визнати, що таврувати когось, як злісного ворога, базуючись на ідеологічних розбіжностях, відгонить вже доволі затхлою радянщиною.
Поміж іншим, якщо говорити про конфлікт ідеологій, не можна не згадати, що слово «ліберал» походить від латинського «liberalis», що означає «вільний», «свобідний». Тому назва політичної сили ВО «Свобода» не найкраще підходить для того, щоб агресивно протиставляти себе так званим «ліберастам».
Хто не з нами – той лібераст
Втім, на спокусу пояснити все тільки ідеологічним протистоянням вестися не варто. В державі, де політологія є радше забавкою для ток-шоу, ніж реальним інструментом для аналізу, а політика – ширмою для вирішення особистих питань, краще змінювати фокус уваги і приглядатися власне до більш конкретних особистісних моментів.
Згадаймо, наприклад, що незадовго до того, як ВО «Свобода» в єдиному пориві з Партією регіонів на сесії Львівської міської ради 27 січня цього року відмовила УКУ у пільговій оренді, проректор цього університету, дисидент Мирослав Маринович опублікував дуже критичну щодо «Свободи» і, зокрема, виступів Ірини Фаріон та Юрія Михальчишина на позачерговій сесії 13 січня, колонку. Зв’язок тут був настільки очевидним, що навіть зазвичай вкрай дипломатичний Маринович не взявся його заперечувати.
Далі історія повторюється. Незадовго до подій 9 травня головний редактор журналу «Ї», політолог Тарас Возняк, відомий своїм критичним поглядом на ВО «Свобода», також опублікував свої роздуми «Про червоний прапор і нехитру гру бім-бом», в яких вказував на те, що «свободівці» радо відіграють роль джокера в рукаві «Великого Шулера», активно реагуючи на провокації. Відповідь – згадана промова Ірини Фаріон з наїздом на «якогось там редактора маловідомого львівського журналу».
У тому ж самому контексті варто розглядати напади на історика Ярослава Грицака – людину, ставлення якої до «свободівців» і їх риторики не є секретом. Власне, схильність перетворювати на ідеологічного ворога народу будь-кого, хто хоч в чомусь виступить проти «свободівських» ініціатив – це справжня система. В її жорна зовсім нещодавно потрапив навіть Львівський міський голова Андрій Садовий – тільки тому, що виконавчі органи міськради не поспішають погоджувати нібито соціальну рекламу про атентат Миколи Лемика. В ідеологічно правильному пориві «свободівець» Іван Гринда порівняв нинішню міську владу з польською та московською окупаційними адміністраціями 30-х років минулого століття.
Врешті-решт, навіть журналісти запросто стають для ВО «Свобода» ідеологічними ворогами, достатньо їм лише звернутися до представників цієї політичної сили з одним-двома не дуже зручними запитаннями.
Отже, вимальовується дуже проста «свободівська» логіка: хто не з нами, той проти нас, а хто проти нас – той обов’язково «лібераст», «толераст» або просто представник «ідеологічної агентури ворога». Знову ж-таки, згідно з найкращими зразками совкових підходів.
Загинути від власних куль
Є підозра, що такі активні і войовничі вишукування внутрішнього ворога серед своїх вже навіть в середньотерміновій перспективі не обернеться для «Свободи» сподіваними результатами – якщо тільки ця політична сила не планує стрімко втрачати електоральну та й взагалі суспільну підтримку.
По-перше, вибір лексики і акцент на використанні такого позірно яскравого слова, як «лібераст» - вкрай невдалий. Кожен, хто бодай трохи цікавився цим питанням, знає, що цей «термін» вигадав зовсім не Юрій Михальчишин, а російський лівий публіцист Ілля Смірнов. З того часу слівце підхопили російські ж комуністи і прихильники партії Володимира Путіна «Єдина росія», використовуючи його у діалектичній боротьбі з ліберальною опозицією і аргументуючи за його допомогою або потребі зберегти путінський царат або повернутися до суспільно-політичних моделей пріснопам’ятного СРСР. Саме від них це слово перекочувало в Україну. Відтак асоціативний ряд для ВО «Свобода» виникає геть непривабливий.
По-друге, чіплянням подібних ярликів на всіх, хто не марширує в ногу зі «свободівською» колоною, представники цієї політичної сили просто відлякують від себе людей, які загалом могли б бути дуже корисними, передусім – правозахисників (як не крути, вони, як правило, – ліберали). Насамперед цим пояснюється і мовчання останніх тоді, як «свободівці» після 9 травня (і не тільки) мало не на кожному кроці заявляли про політичні репресії.
По-третє, для багатьох у Львові і в Україні загалом затавровані «Свободою» як «толерасти» і «ліберасти» Мирослав Маринович, Ярослав Грицак чи Тарас Возняк – авторитетні люди, які мають суттєвий вплив на суспільну думку.
Навряд чи хтось буде всерйоз сприймати як представника «ідеологічної агентури ворога» того ж Мирослава Мариновича, який близько 10 років провів у таборах та на засланні за антирадянську агітацію і пропаганду (зокрема за те, що на вечорі пам’яті Тараса Шевченка 1977 року вийшов на сцену і закликав заспівати «Заповіт»), тільки тому, що так каже 29-річний Юрій Михальчишин, який не запам’ятався наразі нічим, крім своїх епатажних заяв.
Такі кулі радше зрикошетять і поцілять вже навіть не в того, хто її випустив, а в ціле ВО «Свобода». Тим паче, що «вороги народу» Ярослав Грицак і Мирослав Маринович у відповідь на них демонструють куленепробивний спокій і огидну для «свободівців» толерантність.
Парафразуючи відому євангельську цитату, хто з кулею прийде, той від кулі загине.
Джерело:
ZAXID.NET
Автор: Данило Мокрик
«Свобода» проти свободи
Чому ж ворогами народу ВО «Свобода» визначила саме «ліберастів» та «толерастів»? Відповідь на це запитання варто шукати у двох площинах, і перша з них, без сумніву, ідеологічна.
Очевидно, що націоналізм, заснований на ідеї вищості нації і примату національного над особистим, несумісний з лібералізмом, в основі якого стоять власне особисті свободи кожної людини. Націоналізм, надто – такий радикальний, яким його бачать головні речники ВО «Свобода», не лише припускає, а наполягає на обмеженні свобод заради вищого блага, тоді як для лібералів свобода і є вищим благом.
Власне ідеологічні розбіжності «свободівці» і прагнуть випнути на перший план. У вже згаданому виступі Юрій Михальчишин дав зрозуміти, що ліберали – вороги, бо називають «борців за національну свободу» ******ами і ******ами, а також вказують на нетолерантність і надмірну різкість сучасних українських націоналістів. Невдовзі по тому, коли лідера ВО «Свобода» Олега Тягнибока запитали, чи часом його політична сила не збирається вибачитися перед інтелігенцією, він відповів: «Нехай інтелігенція вибачиться перед пам’яттю наших героїв, коли вони собі дозволяють називати упівців ******ами, ******ами. Реакція Михальчишина була адекватною на їхні неадекватні заяви в сторону української історії».
Що ж, ідеологічний конфлікт між «свободівцями» і лібералами не є незрозумілим чи неприроднім. Навпаки, незрозумілою і неприродною виглядала б ідилія між ними, якби вона якось змогла виникнути. Але навіть за всієї зрозумілості і природності не можна не визнати, що таврувати когось, як злісного ворога, базуючись на ідеологічних розбіжностях, відгонить вже доволі затхлою радянщиною.
Поміж іншим, якщо говорити про конфлікт ідеологій, не можна не згадати, що слово «ліберал» походить від латинського «liberalis», що означає «вільний», «свобідний». Тому назва політичної сили ВО «Свобода» не найкраще підходить для того, щоб агресивно протиставляти себе так званим «ліберастам».
Хто не з нами – той лібераст
Втім, на спокусу пояснити все тільки ідеологічним протистоянням вестися не варто. В державі, де політологія є радше забавкою для ток-шоу, ніж реальним інструментом для аналізу, а політика – ширмою для вирішення особистих питань, краще змінювати фокус уваги і приглядатися власне до більш конкретних особистісних моментів.
Згадаймо, наприклад, що незадовго до того, як ВО «Свобода» в єдиному пориві з Партією регіонів на сесії Львівської міської ради 27 січня цього року відмовила УКУ у пільговій оренді, проректор цього університету, дисидент Мирослав Маринович опублікував дуже критичну щодо «Свободи» і, зокрема, виступів Ірини Фаріон та Юрія Михальчишина на позачерговій сесії 13 січня, колонку. Зв’язок тут був настільки очевидним, що навіть зазвичай вкрай дипломатичний Маринович не взявся його заперечувати.
Далі історія повторюється. Незадовго до подій 9 травня головний редактор журналу «Ї», політолог Тарас Возняк, відомий своїм критичним поглядом на ВО «Свобода», також опублікував свої роздуми «Про червоний прапор і нехитру гру бім-бом», в яких вказував на те, що «свободівці» радо відіграють роль джокера в рукаві «Великого Шулера», активно реагуючи на провокації. Відповідь – згадана промова Ірини Фаріон з наїздом на «якогось там редактора маловідомого львівського журналу».
У тому ж самому контексті варто розглядати напади на історика Ярослава Грицака – людину, ставлення якої до «свободівців» і їх риторики не є секретом. Власне, схильність перетворювати на ідеологічного ворога народу будь-кого, хто хоч в чомусь виступить проти «свободівських» ініціатив – це справжня система. В її жорна зовсім нещодавно потрапив навіть Львівський міський голова Андрій Садовий – тільки тому, що виконавчі органи міськради не поспішають погоджувати нібито соціальну рекламу про атентат Миколи Лемика. В ідеологічно правильному пориві «свободівець» Іван Гринда порівняв нинішню міську владу з польською та московською окупаційними адміністраціями 30-х років минулого століття.
Врешті-решт, навіть журналісти запросто стають для ВО «Свобода» ідеологічними ворогами, достатньо їм лише звернутися до представників цієї політичної сили з одним-двома не дуже зручними запитаннями.
Отже, вимальовується дуже проста «свободівська» логіка: хто не з нами, той проти нас, а хто проти нас – той обов’язково «лібераст», «толераст» або просто представник «ідеологічної агентури ворога». Знову ж-таки, згідно з найкращими зразками совкових підходів.
Загинути від власних куль
Є підозра, що такі активні і войовничі вишукування внутрішнього ворога серед своїх вже навіть в середньотерміновій перспективі не обернеться для «Свободи» сподіваними результатами – якщо тільки ця політична сила не планує стрімко втрачати електоральну та й взагалі суспільну підтримку.
По-перше, вибір лексики і акцент на використанні такого позірно яскравого слова, як «лібераст» - вкрай невдалий. Кожен, хто бодай трохи цікавився цим питанням, знає, що цей «термін» вигадав зовсім не Юрій Михальчишин, а російський лівий публіцист Ілля Смірнов. З того часу слівце підхопили російські ж комуністи і прихильники партії Володимира Путіна «Єдина росія», використовуючи його у діалектичній боротьбі з ліберальною опозицією і аргументуючи за його допомогою або потребі зберегти путінський царат або повернутися до суспільно-політичних моделей пріснопам’ятного СРСР. Саме від них це слово перекочувало в Україну. Відтак асоціативний ряд для ВО «Свобода» виникає геть непривабливий.
По-друге, чіплянням подібних ярликів на всіх, хто не марширує в ногу зі «свободівською» колоною, представники цієї політичної сили просто відлякують від себе людей, які загалом могли б бути дуже корисними, передусім – правозахисників (як не крути, вони, як правило, – ліберали). Насамперед цим пояснюється і мовчання останніх тоді, як «свободівці» після 9 травня (і не тільки) мало не на кожному кроці заявляли про політичні репресії.
По-третє, для багатьох у Львові і в Україні загалом затавровані «Свободою» як «толерасти» і «ліберасти» Мирослав Маринович, Ярослав Грицак чи Тарас Возняк – авторитетні люди, які мають суттєвий вплив на суспільну думку.
Навряд чи хтось буде всерйоз сприймати як представника «ідеологічної агентури ворога» того ж Мирослава Мариновича, який близько 10 років провів у таборах та на засланні за антирадянську агітацію і пропаганду (зокрема за те, що на вечорі пам’яті Тараса Шевченка 1977 року вийшов на сцену і закликав заспівати «Заповіт»), тільки тому, що так каже 29-річний Юрій Михальчишин, який не запам’ятався наразі нічим, крім своїх епатажних заяв.
Такі кулі радше зрикошетять і поцілять вже навіть не в того, хто її випустив, а в ціле ВО «Свобода». Тим паче, що «вороги народу» Ярослав Грицак і Мирослав Маринович у відповідь на них демонструють куленепробивний спокій і огидну для «свободівців» толерантність.
Парафразуючи відому євангельську цитату, хто з кулею прийде, той від кулі загине.
Джерело:
ZAXID.NET
Автор: Данило Мокрик
Статус: Офлайн
Реєстрація: 12.04.2011
Повідом.: 8033
Реєстрація: 12.04.2011
Повідом.: 8033
Осподя, какие *******ы..... И найдутся же ******, которые за этого овцебыка проголосуют....Хе-хе... Для восточного ***** сляпана очередная страшилка. Неужели найдутся ******, которые в эту ***ню поверят? А ведь найдутся и очень много...
Хероям сала.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 11.03.2011
Повідом.: 2070
Реєстрація: 11.03.2011
Повідом.: 2070
у тебя на аватаре чел, от которого ВОС открестилась, как от провокатора, в курсе?
боюсь брешут, я бы и за 1% проголосовал, но.....
Статус: Офлайн
Реєстрація: 11.11.2004
Повідом.: 33260
Реєстрація: 11.11.2004
Повідом.: 33260
Статус: Офлайн
Реєстрація: 07.12.2011
Повідом.: 6713
Реєстрація: 07.12.2011
Повідом.: 6713
найдуться ж *****и які поведуться на таку убогу антиагітку
Статус: Офлайн
Реєстрація: 11.03.2011
Повідом.: 2070
Реєстрація: 11.03.2011
Повідом.: 2070
если не проходит, то не голосуем?
Статус: Офлайн
Реєстрація: 19.12.2007
Повідом.: 311
Реєстрація: 19.12.2007
Повідом.: 311
если не проходит, надо клизму ставить!
Статус: Офлайн
Реєстрація: 10.10.2011
Повідом.: 782
Реєстрація: 10.10.2011
Повідом.: 782
вся европа свободу в виде нового порядка проходилаВот серьезно.
- ПР - ****ы, без обсуждения. секта БЮТ и т.н. "оппозиция" - те же яйца, только в профиль. ВФЯ, ТЮВ, Луценко, Турчинов, Сеня - от них тошнит просто. Единственный нормальный чел там (лично для меня) - Гриценко, но он среди этих ****ов права голоса иметь не будет и погоды делать не будет. В общем ПР/БЮТ - No fate
- коммунисты - уже проходили
- УДАР - удовлетворять личностные амбиции Кличко не хочется. В партии много одиозных личностей, уже бывших во власти. У этих принципов не будет, будут сотрудничать со всеми, кто победит - БЮТ или ПР.
Как по мне, уж лучше радикальная Свобода, чем вечно народу метаться как стаду баранов между ПР и БЮТ на стрижку.
Страшилки про Свободу приветствуются
Статус: Офлайн
Реєстрація: 19.12.2007
Повідом.: 311
Реєстрація: 19.12.2007
Повідом.: 311
Тебя понесло, видно занюхал ПРегов))...вижу прёт по взрослому)))Ты главное не отвлекайся от своих прямых обязанностей - продолжай нюхать нациков
Статус: Офлайн
Реєстрація: 19.12.2007
Повідом.: 311
Реєстрація: 19.12.2007
Повідом.: 311
это для тебя вакула спецом ссылочка
А шо там верю не верю, вечером гоняли мяч,зацепились языком за выборы...я обалдел!! из двух десятков , человек 12 за Свободу.......ото повеселимся)),это вам не Ющ гей Хорунжиевский, и не Яник херов племянник)), Олег мужик серьёзный, мотузка и на смэрэку))Собираюсь за него голосовать, пусть всех *****чиков в Белгород выселят, к папке Пукину, того гляди и порядку на слобожанщине побольше будет.
охотно верю, у меня половина родни на прошлой неделе переметнулась к свободе
Статус: Офлайн
Реєстрація: 19.12.2007
Повідом.: 311
Реєстрація: 19.12.2007
Повідом.: 311
а то! пацан сказал - пацан сделает! так что бойся pars, времечко скоро твое придет мотузки выбирать!
Статус: Офлайн
Реєстрація: 23.02.2009
Повідом.: 6068
Реєстрація: 23.02.2009
Повідом.: 6068
Олег мужик серьёзный, мотузка и на смэрэку))