ПОЗОВНА ЗАЯВА
про стягнення суми
26 ****а 2009 року позивач — ****ненко *******о *******ич, передав відповідачу - ****ну ****ію ****йовичу, грошові кошти в сумі 55000 (п’ятдесят п’ять) тисяч гривень 00 копійок в рахунок здійснення оплати за проданий позивачу відповідачем автомобіль марки ****, державний (реєстраційний) номер ******* ХК.
Відповідач ****н ****ій ****йович надав позивачу розписку від 26 ****а 2009 року, відповідно до змісту якої вбачається, що відповідач продав зазначений автомобіль позивачу за 55000 грн. 00 коп.
Зазначений автомобіль на праві власності належить *******ському ****у *******йовичу, **.**.1980 р.н., на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу ХАС № ******, виданого Дергачівським МРЕВ при УДАЇ УМВС України в Харківській області **.**.200* р. автомобілем марки ****, рік випуску 2001, реєстраційний номер *******ХК.
****н ****ій ****йович пред’явив позивачу оригінал нотаріальної довіреності, відповідно до якої він мав право від імені власника зазначеного автомобілю здійснювати його продаж.
В цей же день 26 ****а 2009 року ****н ****ій ****йович передав позивачу оригінал нотаріальної довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ************ Л.В., відповідно до якої *******ський ****о *******йович надав позивачу право керувати, експлуатувати та розпоряджатися зазначеним вище автомобілем марки ****, державний (реєстраційний) номер ******* ХК.
Договір купівлі-продажу зазначеного автомобілю між сторонами в письмовій формі не укладався, у зв’язку із чим ****ненко *******о *******ич вимушений був звернутись до Дзержинського районного суду міста Харкова із позовом до *******ського ****а *******йовича, ****на ****ія ****йовича, Алексеєва ****а Володимировича, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.
02 ******* 2010 року в зазначеній справі було прийняте Заочне рішення про відмову у задоволенні позову, яке ** ******** 2010 року було залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області.
Зазначеним судовим рішенням було встановлено, що ****н ****ій ****йович пред’явлений до нього позов визнав 18 *** 2010 року та не заперечував факт отримання від позивача - ****ненко *******а *******ича грошових коштів в розмірі 55 000 грн. 00 коп. за продаж йому автомобілю марки ****, державний (реєстраційний) номер ********ХК.
Також судовим рішенням було встановлено, що ****н ****ій ****йович не мав права розпоряджатись автомобілем марки ****, державний (реєстраційний) номер ********ХК, оскільки не був власником вказаного автомобілю та не мав повноважень на розпорядження ним.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частина 1 статті 216 встановлює, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Зважаючи на те, що відповідач не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для здійснення продажу позивачу автомобілю марки ****, державний (реєстраційний) номер ********ХК, зазначений правочин є недійсним, а отже відповідач ****н ****ій ****йович зобов’язаний повернути позивачу — ****ненко *******у *******ичу отримані ним 26 ****а 2009 року грошові кошти за недійсним правочином в розмірі 55000 грн. 00*коп., зважаючи на те, що факт укладання недійсного правочину та отримання зазначених грошових коштів був визнаний відповідачем 18 березня 2010 року (шляхом подачі заяви про визнання позову в зазначеній вище цивільній справі).
Добровільно ****н ****ій ****йович грошові кошти отримані ним від позивача за недійсним правочином позивачу не повертає, у зв’язку із чим позивач вимушений звернутись до суду із позовом про стягнення 55000 грн. 00 коп. з відповідача.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. ст. 3, 4, 15, 27, 30, 44, 61, 107, 109, 118-120 ЦПК України, ст.ст. 16, 203, 215, 216 ЦК України,
П Р О Ш У:
1. Стягнути з ****на ****ія ****йовича на користь ****ненка *******а *******ича 55000 (п’ятдесят п’ять тисяч) гривень 00 копійок, в якості повернення отриманого за недійсним правочином, що був укладений між ними 26 ****а 2009 року.
2. Стягнути з ****на ****ія ****йовича на користь ****ненка *******а *******ича судові витрати в розмірі 550 (п’ятсот п’ятдесят) гривень 00 копійок понесені ним для сплати судового збору.
