Re: Фойе КиноТеатраХФ
Штучна радість «Скаженого весілля-3»
25 лютого перша українська кінофраншиза, «Скажене весілля-3», почала свій подальший рух на шляху національного балагану. В третій частині виробники впадають в «циганщину» і, під прикриттям комедійної форми, роблять це в прямому значенні слова, створюючи крупнопостановочне шоу на базі оспівування/розвінчання фольклорної ксенофобії.
Формально і сенсовно перебуваючи скутим в лещатах двох приквілів, тріквіл «... весілля» все ж спромігся вирватися з відразу визначеного «плінтусного» існування. Пластикові, низькосортні перші дві частини франшизи були зняті з чітким і образливим сприйняттям цільової аудиторії, як збіговиська деградованих, вічно-п’яних, перманентно-голодних і нічого не розуміючих глядачів. Втім, паразитування на примітиві, як це часто трапляється, вивело фільми в топ переглядів. Чому, в такому випадку, було вирішено поміняти режисера, Влада Дикого (Владислав Климчук), не зовсім зрозуміло, але результат у Любомира Левицького виявився яскраво відмінний – з балагану зробили шоу.
Звісно, смак пластику на зубах був відчутний ледь не весь час споживання цього «продукту». Зрозумілий і біль від такої їжі, бо зготовлена вона з безкінечних кліше, і до того ж, на 99% не смішних кліше – і це в комедії! Важко мостити дорогу добрими справами, особливо, якщо це нікому не треба і дорога ця заздалегідь прокладена продюсерами точно до пекла. У Левицького вийшло відвернути увагу від суті дороги формальними викрутасами, метанням бісеру, голлівудськими посмішками, піднятими грудьми, «циганщиною» в її весільному, святковому, традиційному розумінні.
В статичних сценах – діалогах чи середніх планах героїв – здається, великими літерами написано «телемувік». І це ще одна претензія, з бажанням оскарження в суді, - це справді вже набридло, як виробники просовують під виглядом кіно телевізійні форми, ніби промовляючи «да какая разница». Та є «разница», доречно пригадуючи одне з коронних питань першого очільника реформованого Держкіно, Катерини Копилової, яка любила «валити» неосвічених кандидатів на державне фінансування питанням «чим відрізняється кіно-формат від телевізійного?». В цьому сенсі скажено «пофарбований» на постпродакшні фільм аніскілечки не наближає «Скажене весілля-3» до кінематографу, що дійсно примушує спитати виробників про розуміння, для чого таке робилося, при чому тут прокатне кіно і яка ж ціль була насправді?
Уявляючи ці всі означені – і не означені, але цілком відомі – лещата, в які потрапив новий режисер франшизи, видається просто таки геройством розширити межі «Скаженого весілля», тобто зробити його трохи більш екшенізованим і більш гламурним водночас. Якщо гламурність від співака Олега Винника була закладена відразу, ще з першої частини, і це було дотепно, і, звісно, поновлено й у третій частині, як вже знайомий і бажаний ґеґ, то поява нового красивого обличчя вимагалося фібрами душі фільмової ЦА. Тому участь Катерини Файн додала «... весіллю» потрібну родзинку – від неї важко відірвати погляд, на що, певно, виробники особливо розраховували, зважаючи на всі означені раніше провали.
І ще одним провалом виявилася роль В’ячеслава Хостікоєва, який чомусь замінив, як в театрі, Святослава Жмурка з попередньої серії. І тут справа в тому, що попри пристойно відіграну роль, він, в образі Захара, цілковито не підходить під амплуа нареченого героїні Файн: він ніби з іншої опери. Поєднати обох акторів ні в кадрі, ні в уяві не можливо - ні хімії між ними нема, ні логіки.
Щоб увесь цей кошмар привести до якось одного знаменника, і бажано в позитивним результатом, служили кілометри жартів і прольотів камери – першим намагалися взяти сценаристи, другим – Левицький. Перші здивували сміливістю, підтриману й одним з виконавців другопланових ролей, Юрієм Горбуновим. Наприклад, йому в уста, коли він дивиться на себе в дзеркало, вкладають фразу: «Така гидка мармиза, ніби не я». Далі – більше. Герой Горбунова закручує роман зі значно молодшою від себе дівчиною, що становить і суть його поради Сердюкові, запечаленого «кризою середнього віку»: «Від цього є ліки... кохання до молодої». І знаючи про нову дружину Горбунова, це звучить самокритичною бомбою, справжнім камін-аутом.
Ярослав Підгора-Гвяздовський
Персиковый, полосатенький, пушистенький! :кот:
