Але ми з Матрасом тепер ліпші друзі, було деяке недопоніманіє, але я все рішила дуже швидко, бо я з різними псами домовляюсь на раз, собаки мене люблять, пока що, тьху, тьху, постукала по дереву, бо малолішо
Коли Матрас черговий раз одвязався і вдосвіта мейтав як муха в банці по селу я вже не спала і мабуть Матрас це теж відчув, бо хутко побіг на мої святі грядочки жерти **** огірки і прийшлось мені його відтіля викурювати, а воно ж страшне як Єті в дредах, то я його просила і лагідно і патиком з погреба грозила і гавкала грубим голосом і нявкала... та скотиняка не відволікалась і методично, як плодожерка пожирала мої огірочки і тут я згадала, що в мене два біляша вдома лежить!
Я кабанчиком в хату, взяла біляшики, стала за парканом і почала свистіти:
-Фіу, фіу, Матрас, Матрос! - а йому хочби хни, - хрустить собі моїми огірочками і все, - Матрас, Папуас, Матня, Матюк, - що я тільки не волала за парканом, всьо закінчилось вибачте Під.арасом, пес підняв морду в мою сторону і почав прясти ніздрями шо кінь.
- Ага!!! - закричала я, - нарешті ти скотиняка почув, що в мене біляші є, укустні, ням ням, собачка, фіу, фіу - засвистіла я в дирку в паркані і щосили замахала біляшами над головою, - фіу, фіу, Матрасік, йди я тобі пиріжечків дам, падлюка ти така.
Матрас підняв морду з грядки і пів огірка впало на огудиння і як сирота так і залишилось лежати, а пес повільно почвалав в мою сторону. Біляші видавались шматками через дірку, Матрас брав ніжно зубами і смачно плямкав.
Через пару секунд я зрозуміла, що два біляша це катастрофічно мало для такої псіни, самий раз відро біляшів, блєха, яке воно було голодне, ті два гороцьких внучари приїхали і десь на байдарках по річці гайнули, а Матраса на бабу лишили, а баба шо знає як того пса кормити? Дала дві скибки хліба і тарілку супу і до побачення телебачення, та йому не тарілку, йому відро треба...
Опшим про пса всьо, нагавкалась як дурна, він потім ще в помідори забігав і в картоплю, аж поки я не пішла рішуче до баби та не взяла телефон внучар, щоб їм по межи очі рубанути весь правдос, що те, що пес на догляді повинен бути вкомплектований кормом і що виявилось? Баба той корм в коморі заникала! і тіпа забула, сама його збиралась їсти чи що? Святі мушлі, які то людиськи дурнуваті на світі є... Знала я одну притрушену, що котячий корм іноді гризла тому не дивуюсь, але виявилось все банальніше - баба збиралась на тому кормі гусенят вирощувати, бо сильно вже її шибануло розміром собаки
А тепер до пістрявої мандатри, яка дорубалась до мене чого я в кофті
- Жарка же, в кофтє, - не вгавала мандатра.
- І що? Пар кісток не ломить.
- Да ну 30 дньом будєт.
Я мовчу, чекаю трамвая.
- Тріцать же, а вчєра 32...
Я мовчу.
- Завтра тоже 32.
Мовчу.
- Кофта красівая... - і мандатра потягла до мене щупальці, щоб помацати кофту, я відскочила
- Жіночко відійдіть на 1,5 метра!
- Чєво?
- Безпечна дистанція, коронавірус
- Йоптваю мать - позеленіла мандатра від люті, видно я наступила на щось болюче, - нєт нікакова каронавіруса, нам скора чіпи всєм вживлять будут, етот как єво Біл Гєц, пять же, лазєрний штріхкод, чісло звєря - і понеслась, як любить казати одна моя знайома "понеслась пи.зда по кочкам"
- Свят, свят, свят, - перехрестилась я, а мандатра ще більше розлютилась, - стаіт тут в кофтє в жару, пра каранавірус втіраєт, а может ти бальная?
Терпіння моє гумове, але не безмежне, я шляхетно терплю три рази, а потім слів не підбираю.
- Так хулі ти до мене свої розчепірки тягнеш, ****а ти притрушена - взірвалась я, якщо я бальная, відійшла і закрила пащеку, бо зараз як анафему накладу, цюцюрина ти безрозмірна, ***ть, в сім ранку вільні вуха знайшла...
- Ааааа!!! - заволала мандатра, - бандєри уже в Харькавє!!! - і забігла за зупинку
- Та не вже, ми давно тут, допиваємо кров рускоязичьних младєнцев, такшо сиди ціхо, ****а, бо зараз як подзвоню Білу Гейтсу, то він тобі елітний чіп прямо на зупинці з космоса в лобєшнік вколотить разом з вишкою пять же, тьху ти срака маринована, єгіпецький пєрдімонокль...
Мандатра стояла за зупинкою і щось молола про бандєр.
Залишатись не було ніякого сенсу, тому я стрибнула в перший трамвай, що підійшов.
Мандатра стояла на зупинці червона як комуняцька шмата і ненависно проводжала очима мій коронний фак, приправлений моєю неймовірно сонячною посмішкою)
Ех, от недарма приїжджала! У вухах так і бринить "бандєри в Харькавє", аж вірша якогось захотілось замантулити
