Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Дзеркалля (мова спілкування в темі - українська).

  • Автор теми Автор теми Іронія
  • Дата створення Дата створення
Мабуть, поки нікого. :rolleyes: Гадаю, у тебе з двома дітьми і так достатньо справ :)

Може й так.
Згадую свою подругу, якій чоловік подарував акваріум, щоб вона дивилась на рибок і знімала стрес.
В результаті вона мудохається з тим акваріумом на всі лади, то рибки вибагливі - похворіли, якісь здохли, то фільтри, коротше таке) а більш же нікому, крім неї, воно не треба.
Ну вона вірить, що колись таки буде мати від нього виключно задоволення)
 
Якийсь рафінований у тебе набір.
Це ти в якому сенсі?
І хто б це підколював? :незрозумію: :) Я теж вперше бачу цих виконавців :) Теж дуже сподобалося, люблю таке. Щоб можна було сальсу під пісню танцювати :)

:угу: Дещо нагадує. Але набагато красивіше.
Стала шукати, хто такі. Марія народилася у Сумах, у 9 років переїхала до Харкова, тут же навчалася в муз.школі і консерваторії. А "Гуша" (що це за Гоша/лягуша? :іржач:) - Сергій Колесніков з Блетгорода. Однак, "паляниця" промовляти може :)
Мені здається, що цей кліп вже потрапляв на очі, ніби пам'ятаю, як співали одне замість одного, але то могло бути і ще в когось.
Але який в нього голос оксамитовий! 😍
Треба його затягти в кав"ярню. Отим шаманським засобом, що Римма показала :іржач: :шаман:
Може йому не дуже кортить спілкуватися. Хоча казав, що роботи зараз немає, то що ще робити. Але в інеті, бачу, він нечасто. Може економить заряд тел, бо він під Києвом, світла часто нема і інет поганий.
 
Згадую свою подругу, якій чоловік подарував акваріум, щоб вона дивилась на рибок і знімала стрес.
Бывший зять подарував дочке щенка, 10 лет назад. Теперь мудохаюсь аж с двумя я. )) Но оказались самыми близкими людьми.
 
Увечорі вона подзвонила в двері. Привіт, сказала, можна до тебе? Давай, заходь, зрадів я, хоча чого радіти? В тебе завжди голосно грає музика, сказала вона. Що, вимкнути? Та ні, мені все одно. Ти з батьками тут живеш? запитав я. Я тут не живу, тут живе моя бабуся, я її провідую. А ти до когось приїхав? Так, кажу, до друга, знаєш його? Знаю, сказала вона\ ***** рідкісний. Внутрішньо я з нею не погодився. Тобі подобається така музика? знову запитала вона. Так, кажу, подобається, але якщо хочеш, можу поставити щось інше. Та мені все одно, сказала вона. В тебе є вино? Є, кажу, тільхи погане. А що в тебе взагалі є хорошого?


Це Sticky Fingers, заговорив я до неї, коли вже вино закінчувалось, я слухаю його завжди, коли в мене гарний настрій, мені від цієї музики хочеться плакати. Угу, сказала вона, на тебе це схоже. В тебе такий голос, сказала вона мені, я коли вперше почула, як ти говориш, тільки ти не ображайся, подумала, що ти *****. Це від застуди, сказав я, я просто застуджений. Хочеш ще вина? Вона кивнула.


Після другої пляшки їй стало погано, вона швидко сп'яніла і весь час мовчала, потім сказала — мені погано, я відвів її до ванної і перекинув Sticky Fingers зі сторони А на сторону В. Через півгодини я знайшов її у ванні, вона вмивалась, була мокра і змучена і дозволила себе цілувати.


На ній була дитяча білизна, білого кольору. Вона довго не дозволяла з себе нічого знімати, разом із тим не відпускаючи мене ні на мить, навіть щоби перекинути платівку. Тільки не кінчай у мене, попросила вона нарешті. Що ти, сказав я, я не можу ******* під таку музику, це те саме, що кінчати під мамину колискову. *****, сказала вона. I не чіпай мого волося, заборонила вона, і загалом — не чіпай мене. Вона весь час щось мені забороняла, тримаючись за мене і не відпускаючи ні на мить, навіть, ****а, щоби переставити цю довбану платівку, цей *****ий Sticky Fingers, зі сторони А на сторону В, платівка давно дограла до кінця, моя музика скінчилась, я цього хотів як-раз найменше, але платівка лише прокручувалась і скрипіла на поворотах, намотуючи на своі чорні вінілові доріжки навколишню темряву, тужливо й монотонно, аж я не витримав і, дотягнувшись до програвача, потягнув голку на себе. Голка проїхалась поверхнею Sticky Fingers'a, глибоко в неї вдираючись, ну, і власне, все скінчилось. Я втратив ще один запис. Вранці вона заснула, але всього лише на якусь мить, прокинулась і почала збирати свої дитячі речі. Окуляри вона одягла на мене. Світ видався мені теплим і вініловим.

Потім я відвів її додому, ми йшли порожніми вулицями, коли повз нас проїжджало випадкове авто, вона відступала в тінь, вона не хотіла, аби нас бачили разом. Мені було 17, їй було 14, вона мені не вірила, вона думала, що я її кину. Так воно і сталось.

Сергін Жадан. Anarchy in the UKR​

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Останнє редагування:
Мені було 17, їй було 14, вона мені не вірила, вона думала, що я її кину. Так воно і сталось.
ну що тут сказати.. 14 років - вік ****уальної згоди, мабуть, його не посадили би? :rolleyes: Дуже шкода. Хоча, що це я.. Це ж про УРСР? посадили би.
 
ну що тут сказати.. 14 років - вік ****уальної згоди, мабуть, його не посадили би? :rolleyes: Дуже шкода. Хоча, що це я.. Це ж про УРСР? посадили би.
Тоді треба було би пересаджати півкраїни. Хто не ****ався у 14? )))
 
Читаю про Миколу Аркаса.
Вперше сьогодні побачила це ім'я, прочитавши новину про обстріл гімназії його імені в Миколаєві.
Неординарна і розумна людина була, любила і шанувала все українське. :україна:
Як багато я ще не знаю про історію нашу, читати - не перечитати.
 
:угу: Тільки дивно, коли він звучить якби від неї :-) А коли її - від нього, ще дивніше.
Але це так прикольно виглядає! (виглядає - це неправильно, але мені вже набридло писати "має вигляд", тим більш тут воно наче якось і не туди))
Я спочатку подумала, що то вона співає. І була вражена. Але це також було так цікаво, навіть розчарувалася, коли виявилося, що він.
Не раз зустрічала десь в оповідках по типу що "в неї був низький (чи хриплий) ****уальних голос", і не могла зрозуміти що там ****уального, поки не почула сама такий голос в реалі. Дуже симпатична, молода жінка.. гінеколог... 🤣 І з низьким голосом. Це було і незвично, і так прикольно. Тому я згодна, що таки ****уально (ну, на любителя, звісно). І тут, у пісні, мені б дуже сподобалося, якби це насправді був її голос.
 
Ми гуляємо з приятелькою. Говоримо про все, про всесвіт, дітей, домашніх котів, будівництво мостів і яблучну шарлотку. У нас із собою термос кави та бажання відчувати себе частиною цього світу. Ми йдемо біля річки майже в центрі міста, але це ті провулки, про які знають лише місцеві. Стоїмо на містку, дивимося на воду, тут вона прозора і несе на собі жовте листя, як маленькі надії, чомусь дуже тихо. Раптом ми бачимо чаплю. Сіру та красиву. Вона злітає і летить вслід за листям на воді. Чапля майже в центрі міста. Здається, ми піли каву на перехресті вимірів..:кава::)
 
Останнє редагування:
А что это за телега Харьков-Форум? "Однофамилец" или филиал?
 
Назад
Зверху Знизу