Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Дзеркалля (мова спілкування в темі - українська).

  • Автор теми Автор теми Іронія
  • Дата створення Дата створення
Re: Зазеркалье

Так, погреба нет,понятно, иначе бы просто солила. Как по мне вкуснее и мороки меньше.

Так!

На рахунок мороки посперечалася б.
По дитинству пам'ятаю, щоб огірки не перекисали, треба було постійно (хоча б, пару разів на тиждень) перевіряти діжки на рахунок цвілі і змінювати верхій шар води. Тоді огірочки були в одній порі.
 
Re: Зазеркалье

По дитинству пам'ятаю, щоб огірки не перекисали, треба було постійно (хоча б, пару разів на тиждень) перевіряти діжки на рахунок цвілі і змінювати верхій шар води.
ооо как вспомню "пойдем кружкИ мыть!"
с ними чуть ли не разговаривать приходиЛОСЬ :rolleyes:

хоба
я оказывается заблудился :D
всем здравствуйте
и мирного неба над головой
 
Re: Зазеркалье

ооо как вспомню "пойдем кружкИ мыть!"
с ними чуть ли не разговаривать приходиЛОСЬ :rolleyes:

хоба
я оказывается заблудился :D
всем здравствуйте
и мирного неба над головой

:угу::угу::угу:
 
Re: Зазеркалье

На рахунок мороки посперечалася б.
По дитинству пам'ятаю, щоб огірки не перекисали, треба було постійно (хоча б, пару разів на тиждень) перевіряти діжки на рахунок цвілі і змінювати верхій шар води. Тоді огірочки були в одній порі.
У діжках так, але я мав на увазі скляні банки. Діжки, як я вважаю, це вже промислове виробництво. Но ту є проблема-ні всі сорта підходять до цього процесу. Стають потім м'якими.
Після солених мені консервовані якось не йдуть.)
 
Re: Зазеркалье

Зайшла на сторiнку Д.Коваль, яка нещодавно до групи приедналася.

Цiкава пані. Буду читати ще. Не зрозумiла поки - вона давно в Iталii чи тiльки з початку повномасштабного вторгнення. *Психологиня, юристка, вчена.
душу - Богові, життя - Україні, честь - собі (с)*

Діана Коваль
27 липня о 00:46 ·

Анітрохи не дивно, що італійці себе люблять та легко живуть. Ми б теж точнісінько також жили на їх місці; що ще робити, коли все добре, як не бавитись :)

Друга частина її спичу більш неоднозначна, можна і заперечити. Вона сама ж приводить приклад змоскалених українців, що, з ними теж єднатися? Та ні, вона це не мала на увазі. Ну так і написала б - єднатися не всім українцям, а тільки тим, хто такими себе вважає.
Я теж цей її допис бачила. Спеціально не ходжу, бо мені і так багато цікавих дописів показує від різних людей. Поназаводила друзів, щоб до групи покликати, а тепер сама їх читаю )))))
 
Re: Зазеркалье

Я теж цей її допис бачила.
Бачила, що ти бачила :) Там же відмітка є "подобається таким-то", якщо вони у мене у друзях :)
Спеціально не ходжу, бо мені і так багато цікавих дописів показує від різних людей. Поназаводила друзів, щоб до групи покликати, а тепер сама їх читаю
Так, багато дописів от вже наявних друзів, але ж трапляються дуже цікави люди, яких ми не знали раніш! :rolleyes: Це мені дуже подобається у ФБ - яке розмаїття життів, думок, історій.. :)
 
Re: Зазеркалье

здається прийшло розуміння що в квартирі мені затісно.
Еге ж :угу: Тобі б приватний будинок з садом-огородом-ділянкою значно більше підійшов, бо ти любиш вирощувати щось. І не доводилося б їздити на дачу :rolleyes:

Пам"ятаєш, дадон писав про те, як прийняв рішення змінити міську квартиру на садибу у селі? :)
 
Re: Зазеркалье

больше 2х недель там не выдерживаю.
каждый раз возвращаюсь домой с радостью.
Вважаю, ще щастя - побувати багато де, але зрозуміти, що там, де ти й живеш, накраще за все.

людишки - гниловатые, любят сами себя, не дальше..
Це ж нормально - любити себе :). А кого треба любити - iнших? чому, навіщо? :-)
 
Re: Зазеркалье

9ac5c9a0c30de5c91dd55b15.webp
 
Re: Зазеркалье

Сергій Жадан.
Вночі пішов дощ. Монотонний, рівний, заспокійливий. Навіть грім не лякав, настільки хотілося цього дощу. Зранку в місті парко, небо наповнене легким срібним сяйвом. На вулицях в центрі лунко, перехожих небагато, ніхто нікуди особливо не поспішає. Вдень узагалі якось тихо, тож чіпляєшся за кожен голос. Особливо виразно й помітно звучать голоси українською в магазинах та на вулиці – помітно, що коли продавчині на українську перейшли свідомо, то вимовляють кожне слово старанно й відповідально. А на вулицях уже звично обертатися на вітання державною – таке враження, що всі одне одного знають в обличчя, тож вітаються голосно й доброзичливо, як у маленьких містечках. Літо впевнено рухається до свого завершення. Небо захмарене й ніби висвітлене зсередини. Над містом майорять наші прапори.
 
Назад
Зверху Знизу