Статус: Офлайн
Реєстрація: 13.06.2006
Повідом.: 65527
Реєстрація: 13.06.2006
Повідом.: 65527
Дзеркалля (мова спілкування в темі - українська).
- Автор теми Іронія
- Дата створення
Іронія
Куратор теми
Статус: Офлайн
Реєстрація: 28.01.2013
Повідом.: 53102
Реєстрація: 28.01.2013
Повідом.: 53102
Re: Зазеркалье
Ну та звісно, що міксером. Бо й рука відвалиться. Хоча колись так і збивали, ну й ще були такі ручні міксери. Омлет - то таке, як не дуже зіб'ється, то й так поїсти можна, а от для бісквіту треба, щоб дуже добре було збито.
Кожен відволікається як може, я теж зараз стала менше новин дивитися, бо починаю дуже нервувати та засмучуватися.
Ну та звісно, що міксером. Бо й рука відвалиться. Хоча колись так і збивали, ну й ще були такі ручні міксери. Омлет - то таке, як не дуже зіб'ється, то й так поїсти можна, а от для бісквіту треба, щоб дуже добре було збито.
Кожен відволікається як може, я теж зараз стала менше новин дивитися, бо починаю дуже нервувати та засмучуватися.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 23.01.2019
Повідом.: 22341
Реєстрація: 23.01.2019
Повідом.: 22341
Іронія
Куратор теми
Статус: Офлайн
Реєстрація: 28.01.2013
Повідом.: 53102
Реєстрація: 28.01.2013
Повідом.: 53102
Статус: Офлайн
Реєстрація: 05.01.2017
Повідом.: 67228
Реєстрація: 05.01.2017
Повідом.: 67228
Re: Зазеркалье
Це кавоїн з вітамінами і цукром, зі смаком кукарамби, щоб вштирило.
Навіть не маю уявлення що це
Це кавоїн з вітамінами і цукром, зі смаком кукарамби, щоб вштирило.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 23.01.2019
Повідом.: 22341
Реєстрація: 23.01.2019
Повідом.: 22341
Re: Зазеркалье
Ты пробовал? Норм тема? Польский. Я даже не открыл - оставил на завтра
Та чему там штырить?
Статус: Офлайн
Реєстрація: 05.01.2017
Повідом.: 67228
Реєстрація: 05.01.2017
Повідом.: 67228
Re: Зазеркалье
Нічого такий. Він у нас тільки в Сільпо. Я люблю ****. Він багато де є.
Нічого такий. Він у нас тільки в Сільпо. Я люблю ****. Він багато де є.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 23.01.2019
Повідом.: 22341
Реєстрація: 23.01.2019
Повідом.: 22341
Re: Зазеркалье
Тоже ничего так. Та по сути выбора особо нету - приходится довольствоваться всякими питбулями и прочим, что еще не разобрали
Статус: Офлайн
Реєстрація: 05.01.2017
Повідом.: 67228
Реєстрація: 05.01.2017
Повідом.: 67228
Статус: Офлайн
Реєстрація: 23.01.2019
Повідом.: 22341
Реєстрація: 23.01.2019
Повідом.: 22341
Ф'яметта
Куратор теми
Статус: Офлайн
Реєстрація: 20.01.2008
Повідом.: 70316
Реєстрація: 20.01.2008
Повідом.: 70316
Re: Зазеркалье
Сама пила только рево когда-то (очень спать хотелось, а нельзя было), помог
Ну вот, побудил залезть на отзовик и читать отзывы к разным энергетикамНу да, Питбуль - это когда совсем все плохо
Сама пила только рево когда-то (очень спать хотелось, а нельзя было), помог
Ф'яметта
Куратор теми
Статус: Офлайн
Реєстрація: 20.01.2008
Повідом.: 70316
Реєстрація: 20.01.2008
Повідом.: 70316
Re: Зазеркалье
Галина Гребенюк (Харкiв)
"…И плевал я, здоровый трехлетка, на воздушную эту тревогу" … у перші тижні війни, коли нас рівняли з землею, саме цей рядок зі всього Висоцького я наспівувала по сто разів на день. Він спливав у мозку коли я варила борщ, читала новини в тг чи сиділа в туалеті (вибачте).
Чомусь, коли я зараз це розповідаю, люди дуже дивуються і розказують мені, що у всв є багато пісень про війну і, наприклад, "идут по Украине солдаты группы центр…перед нами все цветет, за нами все горит" більш відповідає дійсності.
Люди добрі! Я почала слухати Висоцького ще коли була татовим *****атозоїдом. Я знаю напам'ять майже все, що він співав і половину з того, що тільки написав. Але коли твій будинок здригається від вибухів, по тебе гатять з градів, смерчів, ураганів і іншій х*йні, то вилізає підсвідоме. Бо думати важко. Неможливо думати, якщо чесно.
Можна тільки відчувати шкірою, як наближається п*здець.
І от стоїш ти у прихожій біля стіни, яку сама призначила несучою. Ти вдягнута як капуста у джинси поверх теплих домашніх штанів, футболку, светр і флісову кофту. Взута у зимові ботинки, але без куртки, бо жарко. Куртка лежить поряд на тривожному рюкзаку -лише руку простягнути. Третю. Бо в одній тримаєш телефон, а другою міцно притискаєш до себе кота. Кіт розуміє, що його двонога зараз не зовсім адекватна, тому не пручається, тільки витріщає очі і смішно лоскоче вусами щоку.
У голові казна що. Думки стрибають одна з другої на п'яту. Єдине бажання – хай це закінчиться. Закінчиться зараз, бо дуже страшно і триматися далі немає сил. Твоя 5-поверхова хрущовка вібрує і стогне, у кухні зі стіни повилітали вентиляційні затулки, а тобі у прихожій здається, що там вже руїни. Дуже хочеться курити, але руки зайняті котом і телефоном.
Потік свідомості біля несучої стіни виглядає десь так:
- Нащо ти все це вигадала? Я легкий, як пушинка, - каже Кiт.
п.с. то про те, що Висоцький алко-наркоманський агент КДБ я вже все прочитала.
:кот:
Галина Гребенюк (Харкiв)
"…И плевал я, здоровый трехлетка, на воздушную эту тревогу" … у перші тижні війни, коли нас рівняли з землею, саме цей рядок зі всього Висоцького я наспівувала по сто разів на день. Він спливав у мозку коли я варила борщ, читала новини в тг чи сиділа в туалеті (вибачте).
Чомусь, коли я зараз це розповідаю, люди дуже дивуються і розказують мені, що у всв є багато пісень про війну і, наприклад, "идут по Украине солдаты группы центр…перед нами все цветет, за нами все горит" більш відповідає дійсності.
Люди добрі! Я почала слухати Висоцького ще коли була татовим *****атозоїдом. Я знаю напам'ять майже все, що він співав і половину з того, що тільки написав. Але коли твій будинок здригається від вибухів, по тебе гатять з градів, смерчів, ураганів і іншій х*йні, то вилізає підсвідоме. Бо думати важко. Неможливо думати, якщо чесно.
Можна тільки відчувати шкірою, як наближається п*здець.
І от стоїш ти у прихожій біля стіни, яку сама призначила несучою. Ти вдягнута як капуста у джинси поверх теплих домашніх штанів, футболку, светр і флісову кофту. Взута у зимові ботинки, але без куртки, бо жарко. Куртка лежить поряд на тривожному рюкзаку -лише руку простягнути. Третю. Бо в одній тримаєш телефон, а другою міцно притискаєш до себе кота. Кіт розуміє, що його двонога зараз не зовсім адекватна, тому не пручається, тільки витріщає очі і смішно лоскоче вусами щоку.
У голові казна що. Думки стрибають одна з другої на п'яту. Єдине бажання – хай це закінчиться. Закінчиться зараз, бо дуже страшно і триматися далі немає сил. Твоя 5-поверхова хрущовка вібрує і стогне, у кухні зі стіни повилітали вентиляційні затулки, а тобі у прихожій здається, що там вже руїни. Дуже хочеться курити, але руки зайняті котом і телефоном.
Потік свідомості біля несучої стіни виглядає десь так:
- ого – ёбтвоюмать - такого еще не было - что это было вообще - наверное это грады - так, эта мимо - ****, чтоб вы сдохли - и плевал я здоровый трехлетка, на воздушную эту тревогу - ***ть, где-то в Олькиной стороне ****уло! - твари нечеловеческие, горите в аду – кОтинька, ты, главное не бойся – невсеремось, да? - ты ж моя красивая бусинка, держись, ок, мне самой страшно – где-то на хтз, что ли, или новые дома – о, вроде наши начали ебашить – точно, наши! – Кот, слышишь, это наши! - и плевал я здоровый трехлетка… - *** вам, а не харьков - мы с тобой, кОтнька, молодцы – ты у меня самый лучший кот в харькове, а может быть даже во всей харьковской области – ****! 602-й, ****ец, медкомплекс! – конченные ******ы. ********** – ***ть, Олька не отвечает. надеюсь просто связи нет - беременных хоть успели увезти, фиг им те мешки с песком на окнах помогут – памятник ТГ надо мешками с песком обкладывать, в городе вообще этим занимается хоть кто-то? – блин, он же огромный, интересно, как это можно сделать - кОтинька ты тяжелый какой-то, переползай на плечо, будь человеком – а если сварить железную арматуру вокруг него, как забор, а внутрь уже мешки с песком бросать - ого, ****ец, снова 602 – ***ди конченные, по больнице бьют - Кот, пожалуйста, потерпи еще немножко –****! - а, не, это наши!
Одночасно набираєш у телефоні повідомлення близьким людям. Спочатку навіть з розділовими знаками
- Олька, как вы там? – Олька, где-то с вашей стороны прилетело! – Олька, вы живы? - снова где то у вас ****уло ответь - олька ответь мне – олька у вас все норм – вы живы – олька не пугай меня вы живы - ??? – ответь – олька как вы там – олька не молчи
Тобі не відповідають півгодини. Ти стоїш у темряві біля несучої стіни з котом і телефоном і не знаєш, що відбувається. Може, просто немає зв'язку. Може, у Ольки розрядився телефон. А може, частини Харкова з пам'ятником Олександру Невському, іграшковою Ейфелевою баштою і будинком твоєї подружки більше не існує. Твій будинок продовжує вібрувати від ударних хвиль.
Нарешті через пітьму і відчай до тебе проривається дзвінок. Олька. Зв'язок дуже поганий, тому говорити треба стисло і швидко.
- Мы живы, у нас все норм, только что прочитала твои сообщения. Как ты?
- У нас тоже все норм, мы с Котом живы, - відповідаєш ти, намагаючись, щоб голос звучав весело і оптимістично – До связи.
Ремарка. Десь посередині всього цього пздц, коли з усіх сторін світу лунають бабахи, а рука з Котом зовсім затерпла і сигналізує, що вже не може так існувати, ти починаєш дико іржати, бо півсвідоме знову підсовує тобі картинку. Радистку Кет з двома немовлятами у каналізаційному колодязі з "17 миттєвостей весни". Внизу вирує вода, наверху ходять гестапівці. ***ть, у богів таке дивне почуття гумору.
Дочитали?))) Це була преамбула. Тепер амбула
Стала натикатися на думки "що б зараз сказали, якби були живі Висоцький, Цой, Леонов, Нікулін, Шукшин (і цей список можна продовжувати)". Люди, схаменіться! Ми цього не знаємо, і, на наше щастя, ніколи не дізнаємося. Але ми вже добре знаємо що всі – ну майже всі – росіяни ламаються на українському питанні. Тому я забороняю собі думати, як би зараз повели себе Висоцький чи СашБаш.
Що було, то загуло
Дякувати богу, в нас є Івасюк, Пирятин-гурт, Жадан і собаки, Квітка Цісик, Танок на майдані і Кузьма. І навіть Борис Гмиря в нас теж є. І тріо Мареничів.
*****
Одночасно набираєш у телефоні повідомлення близьким людям. Спочатку навіть з розділовими знаками
- Олька, как вы там? – Олька, где-то с вашей стороны прилетело! – Олька, вы живы? - снова где то у вас ****уло ответь - олька ответь мне – олька у вас все норм – вы живы – олька не пугай меня вы живы - ??? – ответь – олька как вы там – олька не молчи
Тобі не відповідають півгодини. Ти стоїш у темряві біля несучої стіни з котом і телефоном і не знаєш, що відбувається. Може, просто немає зв'язку. Може, у Ольки розрядився телефон. А може, частини Харкова з пам'ятником Олександру Невському, іграшковою Ейфелевою баштою і будинком твоєї подружки більше не існує. Твій будинок продовжує вібрувати від ударних хвиль.
Нарешті через пітьму і відчай до тебе проривається дзвінок. Олька. Зв'язок дуже поганий, тому говорити треба стисло і швидко.
- Мы живы, у нас все норм, только что прочитала твои сообщения. Как ты?
- У нас тоже все норм, мы с Котом живы, - відповідаєш ти, намагаючись, щоб голос звучав весело і оптимістично – До связи.
Ремарка. Десь посередині всього цього пздц, коли з усіх сторін світу лунають бабахи, а рука з Котом зовсім затерпла і сигналізує, що вже не може так існувати, ти починаєш дико іржати, бо півсвідоме знову підсовує тобі картинку. Радистку Кет з двома немовлятами у каналізаційному колодязі з "17 миттєвостей весни". Внизу вирує вода, наверху ходять гестапівці. ***ть, у богів таке дивне почуття гумору.
Дочитали?))) Це була преамбула. Тепер амбула
Стала натикатися на думки "що б зараз сказали, якби були живі Висоцький, Цой, Леонов, Нікулін, Шукшин (і цей список можна продовжувати)". Люди, схаменіться! Ми цього не знаємо, і, на наше щастя, ніколи не дізнаємося. Але ми вже добре знаємо що всі – ну майже всі – росіяни ламаються на українському питанні. Тому я забороняю собі думати, як би зараз повели себе Висоцький чи СашБаш.
Що було, то загуло
Дякувати богу, в нас є Івасюк, Пирятин-гурт, Жадан і собаки, Квітка Цісик, Танок на майдані і Кузьма. І навіть Борис Гмиря в нас теж є. І тріо Мареничів.
*****
п.с. то про те, що Висоцький алко-наркоманський агент КДБ я вже все прочитала.
:кот:
Статус: Офлайн
Реєстрація: 03.06.2009
Повідом.: 14130
Реєстрація: 03.06.2009
Повідом.: 14130
Re: Зазеркалье
Сьогодні мені погано (((((((((((
Дізналася про загибель одного з наших захисників під донетчиною.... батька трьох діточок... Особисто не знайома. ..але...
Бракує слів, на серці гніт... не можу заснути...
Тупр дивлюся гонки... мої соплять..
Бережіть себе.
Надіслано від мого SM-G780F, використовуючи Tapatalk
Сьогодні мені погано (((((((((((
Дізналася про загибель одного з наших захисників під донетчиною.... батька трьох діточок... Особисто не знайома. ..але...
Бракує слів, на серці гніт... не можу заснути...
Тупр дивлюся гонки... мої соплять..
Бережіть себе.
Надіслано від мого SM-G780F, використовуючи Tapatalk
Статус: Онлайн
Реєстрація: 06.04.2020
Повідом.: 4051
Адреса: Салтівка
Реєстрація: 06.04.2020
Повідом.: 4051
Адреса: Салтівка
Re: Зазеркалье
Ох.
Сьогодні теж не сплю.
Минулої ночі хрінь наснилась про родичів окупованих і про село.
А ще дуже хочу в Харків навідатись. Скучила дуже.
Ох.Сьогодні теж не сплю.
Минулої ночі хрінь наснилась про родичів окупованих і про село.
А ще дуже хочу в Харків навідатись. Скучила дуже.
Статус: Онлайн
Реєстрація: 06.04.2020
Повідом.: 4051
Адреса: Салтівка
Реєстрація: 06.04.2020
Повідом.: 4051
Адреса: Салтівка
Re: Зазеркалье
Тепер розуміємо, чому діди про войну розказувати не любили.
Я прочитала і мені зле.
Тепер розуміємо, чому діди про войну розказувати не любили.
Я прочитала і мені зле.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 13.06.2006
Повідом.: 65527
Реєстрація: 13.06.2006
Повідом.: 65527
Re: Зазеркалье
Если есть возможность - пока не надо
Каждый вечер интересная игра: на кого Бог пошлет.
Вчера два прилета достаточно громко.
Соседи которые выехали в первые дни - до сих пор лечат нервные расстройства, ребенок бьётся в припадках
Так они бедолаги с Донецка выехали в 2014, пережив один раз боевые действия, стали тут на ноги, жили проживали,добра наживали и на тебе снова ...
Сьогодні теж не сплю.
Минулої ночі хрінь наснилась про родичів окупованих і про село.
А ще дуже хочу в Харків навідатись. Скучила дуже.
Если есть возможность - пока не надо
Каждый вечер интересная игра: на кого Бог пошлет.
Вчера два прилета достаточно громко.
Соседи которые выехали в первые дни - до сих пор лечат нервные расстройства, ребенок бьётся в припадках
Так они бедолаги с Донецка выехали в 2014, пережив один раз боевые действия, стали тут на ноги, жили проживали,добра наживали и на тебе снова ...
Статус: Онлайн
Реєстрація: 06.04.2020
Повідом.: 4051
Адреса: Салтівка
Реєстрація: 06.04.2020
Повідом.: 4051
Адреса: Салтівка
Re: Зазеркалье
Вот поэтому и хочется. Я утром 24 февраля ушла из дому и больше не была. Кучу всего забрать оттуда надо, на случай, если снова активизируются обстрелы микрорайона.
Но это все равно фантазии, я слишком далеко от дома.
Вот поэтому и хочется. Я утром 24 февраля ушла из дому и больше не была. Кучу всего забрать оттуда надо, на случай, если снова активизируются обстрелы микрорайона.
Но это все равно фантазии, я слишком далеко от дома.
Статус: Онлайн
Реєстрація: 06.04.2020
Повідом.: 4051
Адреса: Салтівка
Реєстрація: 06.04.2020
Повідом.: 4051
Адреса: Салтівка
Re: Зазеркалье
Наш дім - квінтессенція смішних епізодів.
Камін, і скатерка, і новий сервіз...
З високих красивих загвинчених сходів
двоє котів м'яко сходять униз.
Вікна умиті просівають проміння -
розчин чистого сонця, розчин червня в зеніті...
Глиняні горщики родять насіння,
з якого випурхують паростки-пліті.
Вже переоране поле вляглося,
нагрілося літом, налилось дощем...
Маком поросле, ген-ген розляглося -
дивлюся, замолюю внутрішній щем.
Вітер розчісує малинові хащі,
смакує ліщиною, сонні соняхи гне....
Колодязь роззявив свою темну пащу,
холодною вогкістю манить мене.
Чорне кудлатко гучно гавкає з двору,
біжить-чимчикує - стріча хазяїв.
Товстими лаписьками здіймаючи порох,
запитує: "Що смачненького їв?"
А я все тримаю за руку надію,
стою серед світу, стискаю міцніш.
Щоби не випустить, щоб не згубити,
й поперед себе роздивитись ясніш.
Там все спокійно, там чисте повітря,
бринить від спекотного дня горизонт.
Попі минулого заховано в урну,
зроблено в серці капітальний ремонт.
Із неба летять лише теплі краплини,
лікуючи світлі згорьовані душі.
А скільки ж насправді потрібно людині?
Любов і життя у свої власній мушлі.
Дар'я Паламарчук.
Наш дім - квінтессенція смішних епізодів.
Камін, і скатерка, і новий сервіз...
З високих красивих загвинчених сходів
двоє котів м'яко сходять униз.
Вікна умиті просівають проміння -
розчин чистого сонця, розчин червня в зеніті...
Глиняні горщики родять насіння,
з якого випурхують паростки-пліті.
Вже переоране поле вляглося,
нагрілося літом, налилось дощем...
Маком поросле, ген-ген розляглося -
дивлюся, замолюю внутрішній щем.
Вітер розчісує малинові хащі,
смакує ліщиною, сонні соняхи гне....
Колодязь роззявив свою темну пащу,
холодною вогкістю манить мене.
Чорне кудлатко гучно гавкає з двору,
біжить-чимчикує - стріча хазяїв.
Товстими лаписьками здіймаючи порох,
запитує: "Що смачненького їв?"
А я все тримаю за руку надію,
стою серед світу, стискаю міцніш.
Щоби не випустить, щоб не згубити,
й поперед себе роздивитись ясніш.
Там все спокійно, там чисте повітря,
бринить від спекотного дня горизонт.
Попі минулого заховано в урну,
зроблено в серці капітальний ремонт.
Із неба летять лише теплі краплини,
лікуючи світлі згорьовані душі.
А скільки ж насправді потрібно людині?
Любов і життя у свої власній мушлі.
Дар'я Паламарчук.