Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Дзеркалля (мова спілкування в темі - українська).

  • Автор теми Автор теми Іронія
  • Дата створення Дата створення
вчера обещалась фото ящериц выложить
вот
0dgajd.webp


как же в лето захотелось

g5gfac.webp
красотка! прям Хозяйка медной горы ;)
 
Обычно так происходит — к специалисту приходит пациент, и специалист не может с уверенностью сказать, носит человек контактные линзы или нет. Ну если линза во время осмотра не одета. )

Anarions:
"если линза во время осмотра не одета"
Линза-нудист это сильно.
:іржач:
 
Хлопчик жив із матір’ю, яка працювала прибиральницею на вокзалі. Збираючись на роботу, вона дала йому гроші на хліб і молоко. Треба щось їсти, а зарплата через три дні. Хліб він купив у маленькій пекарні – там дешевше. А молоко – на задвірку базару. Від тітки, що була найгірше вбрана. Бо такій найбільше потрібні гроші. Потім він обійшов рундуки з фруктами, що їх продавали азербайджанці. Його цікавили не ціни, а запахи. Просто запахи і кольори. Він знав, хоча ніколи й не куштував, що сицилійський апельсин відрізняється від інших і ароматом, і формою. Наостанок послухав сварку жінок біля лантухів із соняшником і рушив додому. На лавчині біля паркових воріт сидів простоволосий дід, а поруч у траві рудий песик бавився його капелюхом.
Хлопчик на мить зупинився, і песик із капелюхом у зубах підбіг і присів біля його ніг. Виглядало, наче той просить милостиню.
«У мене немає грошей», – зніяковіло сказав хлопчик.
«Грошей не треба, – обізвався старий. – А хлібчиком, якщо не шкода, можеш його пригостити».
Хлопчик присів, відламав кусень хліба, націдив на нього молока і простяг псові. Той умить його проковтнув. Хлопчик і далі ламав хліб, присмачував молоком і годував малого ненажеру.
«Овва, у нього добрий апетит, – мовив чоловік. – У мене вдався».
Хлопчик простягнув йому буханець, з якого лишилася половина, і молоко».

Старий мовчки їв хліб і запивав із пляшки.
«А що ти додому понесеш?» – похопився нарешті.
«Нічого. Кашу можна й на воді зварити».
«Можна», – згодився той.
Ситий цуцик стрибнув на лавку, і тепер вони сидіти рядком утрьох.
«Як його звати?» – запитав хлопчик.
«Петро. Так, як і мене».
«Прикольно», – всміхнувся хлопчик.
«Ти сидиш між двома Петрами, – сказав старий. – То мусиш загадати бажання».
«Я вже загадав», – сказав хлопчик.
«Так швидко?» – здивувався дід.
«Я давно вже маю одне бажання».
«Тільки одне?»
«Справжнє бажання повинно бути одне. Хіба ні?»
«Мабуть, – згодився старий. – І що це, якщо не секрет».
«Хотів би мати велосипед».
Чоловік схвально кивнув головою.
«Якщо в тебе з’явиться велосипед, де ти будеш кататися?»
«Скрізь. Парком, набережною, цією вулицею. Я живу навпроти жіночої перукарні. Вікно з тріснутою шибою – наша квартира…»
«Не задуває холодом», – поцікавився старий.
«Не дуже, ми заклеїли скло пластирем…»
І тут біля них зупинилася жінка в темному одязі і в чорній хустці з білою торочкою.
«Пане Петре, для вас є робота».
«Бувай, друже, – сказав той, підводячись. – Іноді і я комусь потрібен».
І кожен пішов своєю дорогою.

У благодійному центрі старий
перекладав на німецьку довгі списки медикаментів, меблів, одягу та різного причандалля для шпиталів та сиротинців. Коли закінчив, простягнув аркуші черниці.
«Пане Петре, може, б ви щось і для себе замовили, – сказала та. – Ви ніколи нічого не просите».
«Бо нема потреби».
«Не соромтеся. Живемо в часи бартеру, прости Господи».
«Ну, якщо так… Велосипед. Для підлітка. Якщо це можливо…»
«Допишіть у кінці. Як по-німецьки велосипед?»
«Дуже просто».
… За два тижні біля жіночої перукарні зупинилася довга фура з німецькими номерами. З кабіни вийшов високий чоловік у чорній сорочці з тоненьким білим комірцем. І постукав у вікно навпроти. Обережно постукав, бо шибка була тріснута. Вийшов хлопчик.
«У мене для тебе дещо є», – мовив із різким акцентом незнайомець. І дістав з багажу велосипед. Рама була з лілового перламутру, на колесах мерехтіла золота дуга, а срібні спиці розсікали сонячне проміння. Тверда пахуча гума лягла в гарячу куряву. Навіть метал і той пахнув по-іншому.
Хлопчик розгублено оглянувся довкола, шукаючи якогось пояснення. Але прибулий уже махав йому з кабіни. Біля нього сидів ще один літній чоловік. Той був у капелюсі, і тому хлопчик його не впізнав.

"Світло семи днів".
:браво::кручусь:
Классно. Добрый рассказ..
 
Итальянка Лаура Меси сыграла свадьбу со всеми атрибутами, кроме основного. На торжественной церемонии с 70 гостями, белым платьем, подружками невесты и огромным тортом отсутствовал жених, сообщает ВВС.

Работающая фитнес-тренером Меси таким образом сдержала данное родителям обещание выйти замуж за саму себя, если к 40 годам не отыщет спутника жизни. Примечательно, что два года назад она прервала отношения, которые длились 12 лет. «Сказки бывают и без принцев», — заявила она.
:іржач::клас:
вот ржачь-то :) ну а чо, если она самодостаточна, чего ей с кем-то уживаться :)
 
Находу даже развлечение придумала: кто загадает желание и напишет в теме сообщение «пусть сбудется мое желание» и оно окажется посередине между сообщениями двух Татьян (а нас три), то это желание обязательно сбудется

не боишься что за такими постами наших сообщений не будет видно? :)
 
Да! Захотелось перечитать эту чудесную книгу.
Вот сдам отчет и окунусь
Я из Ефремова обожаю Таис Афинскую и часто перечитываю :любов: Там про очень необычную женщину, которую он придумал, конечно.. но у неё есть чему поучиться :угу:
 
Я женщин не понимаю гораздо чаще, чем мужчин. С мужчинами проще
В общем, вы все мужчин понимаете лучше, чем женщин :незнаю: А я - наоборот :угу:
из это можно сделать предположение, что вы для мужчин тоже более понятны. Т.е. должна быть некая общая манера поведения, наверное, в чем-то схожая с мужской.
 
Назад
Зверху Знизу