Нова українська книжка
Рецензія
«Ніжний до сліз і колючий до крові» роман Д. Кешелі «Родаки»
Автор: Ирина Власенко
Як уникнути у художньому тексті плакатної антирадянщини і написати про те, що боліло і досі болить кожному українцю? Написати так, щоб це органічно увійшло у свідомість читача і стало сходинкою для його внутрішнього розвитку? Як перетворити жагучу сатиру на глибоку і ліричну пісню серця? Мені здається, Дмитро Кешеля у книзі «Родаки» знайшов відповіді на ці питання.
Ненав’язливо і м’яко він вводить читача в ліричний світ спогадів свого героя, наповнюючи його образами і картинками, створеними його витонченою уявою. Змушує сміятися і плакати, пропускаючи через серце характери і долі людей і стати свідком і емоційним учасником «ніжного до сліз і колючого до крові» пересічного непересічного життя своїх героїв.
Автор визначив жанр твору як роман-колаж. Так воно і є, це яскраві картинки дитячих спогадів, розташовані, здається, у химерному безладді, яке може виникнути у мозку дорослої дитини, яка раптом схоче згадати далекі роки. Але така форма викладу дозволила автору створити строкате і тепле полотно життя, філософські з’єднавши у вічному печворку смішне і сумне, зовнішнє і внутрішнє, чорне і біле, реальне і фантастичне.
Спочатку може здатися, що це просто дуже смішна книга, з перших сторінок починаєш реготати і радіти, що нарешті маєш таку книгу, яка дійсно може насмішити і розслабити. Не часто таке зустрінеш в сучасній літературі, бо всі намагання авторів розсмішити читача, зазвичай, виявляються натягнутими й штучними. А тут просто вибух! Все органічно і до місця!
Однак подальше читання дещо знижує гумористичний шал, натомість занурює в неймовірно ліричний і зворушливий плин подій. І тоді стає зрозуміло, що сміх автора - лише облямівка для глибокої і трагічної оповідки про історію героїв, які змушені були існувати в умовах "колгозного" ладу, з портретами Леніна і Сталіна на стінах і в головах. І є в тому авторському погляді широка гама відчуттів: від глибоко суму до жартівливої насмішки і сарказму.
А в цілому це неймовірна іронічно-лірична історія про бешкетного хлопчика Митька і його родаків: мудрого і доброго діда Соломона, його буркотливу і заповзятливу дружину бабу Фіскарошку, розумника діда Наполійона, дивну художницю мамку і злодійкуватого нянька, який вічно щось краде у "колгозі", щоб прокормити свою родину. Ми знайомимося з безліччю симпатичних родичів і сусідів, а також тварин, кожний зі своїм смачнючим прізвиськом, на кшталт Гітлерки, Пуцлика, Гебельса, ворожки Клари Цеткін, нанашки Кутузовки, директора школи Сусанина, учителя пана Фийси, учительки пані Динамітки, кози Танкістки і ...
... і далі, за посиланням
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
це йому скільки років було? Чого його туди понесло?
20 років приблизно.
опять же красный цвет... подчеркивает пламенное настроение...
так думаю...
А я сразу и не заметила, только после тебя 
