Що він поки їхав сильно кричав?
Ні, не кричав, разів десять нявкнув за всю дорогу. Спочатку боявся, заховався мені за спину, потім вже на колінах сидів. Але по машині лазити не схотів.
Ну хто так заспокоює, блін! Одразу в лоба.
Жалкуватимете і так і так.
Його вже навіть діти гладили. Спочатку ховався від них, але потім таки пересилив себе ))
Та от і відчуваю, що нема ідеального рішення. Насправді мені його віддавати не хочеться, це я вже чітко розумію. Але скільки я ще витримаю... Те, що я на нього злюся - це взагалі недобре, далі ситуація може погіршитися, я ж дратівлива людина. Хз як бути. Може воно само якось покаже.
Головне це розуміти - що він не іграшка, а маленька особистість. З своїми забаганками, примхами, недоліками та перевагами. Головна перевага - це живе створіннячко, яке любитиме вас незалежно від вашого статусу, настрою і т.п. людських заморочок.
Віддала братовим кумам. Щойно поїхали. Він мене збудив о шостій і я прийняла рішення. Хоча дуже шкода, але кажуть, що не можна шкодувати, коли віддаєш тварин, тому умовляю себе, що і йому, і мені так буде краще. Але переживаю, щоб вони гарно про нього піклувалися. Я ж цих людей не знаю, вони навіть не в нашому селі.
Так хз, вони можуть бути і непогані, але ж важливо наскільки люди відповідальні. Насправді я дуже засмучена.
Там є дитина? Буде з ким кицику гоцяти цілий день.
Може нехай деякий час надсилають тобі фото? Нас дівчина у якої Орі брали попросила про таке
Не знаю. Насправді це куми не самого брата, а його нової дружини, тобто я про них взагалі нічого не знаю. Ну, дружина брата каже, що вони нормальні. Сама вона теж нормальна, тобто я не думаю, що якісь погані люди, але ж в різних ситуаціях всі чинять по-різному. Скажу, якщо що, хай віддають назад. Я просто переживаю, що у нього ж були проблеми з кишківником, за ним треба спостерігати. А у селі це проблематично. Хоча тут більше волі. Але ж і більше хвороб. І хз яким кормом вони його годуватимуть. Коротше, я вже жалкую, треба було далі мучитися, то хоча б винною не почувалася.
