Спік Свирид мені пиріг,
Довго він його беріг,
Галі спік Свирид пиріг,
Довго він його беріг,
Ним би вже поласували,
Та якби ж не клятий сніг.
Сніг засипав всі дороги
(Чи знущаються то боги?),
Не проїдеш - хоч інсульти,
Хоч повітряні тривоги.
Галя ж десь там на роботі,
Через це, мабуть, в скорботі...
Від сніданку не тримала
Крихти жодної у роті.
День проходить, другий... п'ятий,
Сипе сніг - рясний, лапатий,
Як на шлюбну ніч чекає
Галю чоловік завзято.
Десь за тиждень наш Свирид
Бачить на столі гібрид.
Там пиріг і ще щось з чимось -
Зовсім незнайомий вид.
Те ворушиться, зітхає,
Пагони якісь пускає,
А найгірше, що цим дійством
Мирного кота лякає.
Він літа мов з катапульт,
І кричить що вже інсульт
Скоро станеться у нього,
Що тут сатаністів культ.
Двери рипнули. Галина
Увійшла, і в мить єдину
Той пиріг, мов диск, метнула
У сміттєву у корзину.
Кіт упав серед квартири,
Ніби випив хтось всі сили,
Чи Свирид його замучив,
Чи навідались вампіри.
А Свирид хитнувся та
Жалібно скривив вуста,
До Галини руки тягне -
Чисто бідний сирота.
- Де ж ти загубилась, мила?
Вже чекать було несила,
Нечисть нас з котом без тебе
Ледве з світу не згубила.
- Не завжди життя - малина, -
Посміхнулася Галина, -
Вас би і шкарпетки зжерли,
Як не мама б та дружина.
_____
Вже пройшло багацько літ,
Чистять сніг, гризуть граніт,
Та пиріг пече відтоді
Виключно лиш тільки кіт.
Випадково натрапила на нього в онлайн-кінотеатрі.
