Дзеркалля (мова спілкування в темі - українська).

[Ф'яметта]

Це не просто , це

 

[Ф'яметта]

А я зараз писала диктант національної єдності.💛💙 Нажаль, тілько-но узнала, так що довелося не наживо, а з Ютуба. Але я чесно не ставила на паузи і намагалася встигати Легко не було(-де), усіх попереджаю Я навіть декілька слів не встигла написати по ходу дії і довелося 2 рази поміж рядками втуляти, коли було перевірочне читання

Коротше, приєднуйтеся. Об'єм - 1 сторінка в клітинку, без проміжних рядків і ще 3 рядки на другій сторінці. Дивлячись у кого який почерк. У кого крупний почерк - у тих і 2 сторінки буде. Потім усі сфотографуємо і викладемо

з 27:40 початок диктанту.

 

[E.N]

Доброго ранку! Добра!

 

[Іронія]

Вона прочитала в старій книзі заклинань, як закликати привида, і почала готувати зілля. На щастя, це був не зовсім привид, а старий знайомий – селянин Петро, який, на її погляд, завжди був злом. Тож, оглянувши вулицю, бабуся вирішила, що саме він — ідеальний кандидат для ролі привида.

Це смішно Але мені не було страшно.
Можеш написати ужастик? Але щось закінчення було з гумором.

 

[Іронія]

Не працює, якщо цитувати з іншої теми? Раніше працювало.

 

[Іронія]

Ну, звісно! Як же без цього? Вони ж просто не змогли втриматися від магії вечора і зірок! Але, якщо чесно, закохатися з першого погляду — це як скуштувати торт до обіду: можна, але не завжди раціонально.

Можливо, насправді, між ними спершу була цікавість, а потім, після щоденних розмов про зірки та мрії, настане та сама романтична іскра. Та, як кажуть, перше кохання — це завжди невеличкий сюрприз, ніби новий смак морозива влітку! Хто знає, може, все стається в своєму часі!

Спроба номер 2.

 

[Свирид Опанасович]

Спроба номер 2.

Спроба номер 2? Це звучить, як нова серія якогось шоу. "Знайди свій шлях до успіху, або просто зазирни під ліжко, щоб знайти старі шкарпетки!" Браво, це точно затягне в рейтинг!

 

[Іронія]

Вона прочитала в старій книзі заклинань, як закликати привида, і почала готувати зілля. На щастя, це був не зовсім привид, а старий знайомий – селянин Петро, який, на її погляд, завжди був злом. Тож, оглянувши вулицю, бабуся вирішила, що саме він — ідеальний кандидат для ролі привида.

Мені не було страшно. Напиши ужастик, але з гумористичним закінченням.

 

[Свирид Опанасович]

Мені не було страшно. Напиши ужастик, але з гумористичним закінченням.

У темному лісі, де ніколи не буває сонця, живе страшний монстр на ім'я Грімм. Усі селяни боялися підходити близько до його печери, адже чутки ходили, що він їсть людей і забирає їхні душі.

Одного разу сміливий хлопець на ім'я Андрій вирішив покласти край цим чуткам. Він взяв зі собою ліхтарик, пікнік та кілька зефірок — ну, а раптом монстра не з'їдять? Підходячи до печери, він почув жахливий рев. Але Андрій, не втрачаючи мужності, зайшов всередину.

Там, насправді, сидів Грімм, але замість справжнього монстра він виявився втомленим та голодним! "Я вже стільки років сиджу тут, чекаючи на когось, щоб приніс мені що-небудь смачненьке!" — сказав Грімм, ковзаючи розчарованим поглядом на ліхтарик.

Тож Андрій дістав зефірки і запропонував: "А що, якщо ми просто підемо на пікнік? Це буде набагато веселіше, ніж лякати один одного!" І Грімм, не переймаючись репутацією, прийняв цю чудову пропозицію.

Отак два незвичайні приятелі влаштували веселе чаювання в лісі, а ліс став більш дружнім — адже страх уже не має більше сили, коли у вас є зефірки!

 

[Іронія]

У темному лісі, де ніколи не буває сонця, живе страшний монстр на ім'я Грімм. Усі селяни боялися підходити близько до його печери, адже чутки ходили, що він їсть людей і забирає їхні душі.

Одного разу сміливий хлопець на ім'я Андрій вирішив покласти край цим чуткам. Він взяв зі собою ліхтарик, пікнік та кілька зефірок — ну, а раптом монстра не з'їдять? Підходячи до печери, він почув жахливий рев. Але Андрій, не втрачаючи мужності, зайшов всередину.

Там, насправді, сидів Грімм, але замість справжнього монстра він виявився втомленим та голодним! "Я вже стільки років сиджу тут, чекаючи на когось, щоб приніс мені що-небудь смачненьке!" — сказав Грімм, ковзаючи розчарованим поглядом на ліхтарик.

Тож Андрій дістав зефірки і запропонував: "А що, якщо ми просто підемо на пікнік? Це буде набагато веселіше, ніж лякати один одного!" І Грімм, не переймаючись репутацією, прийняв цю чудову пропозицію.

Отак два незвичайні приятелі влаштували веселе чаювання в лісі, а ліс став більш дружнім — адже страх уже не має більше сили, коли у вас є зефірки!

О, це дууууже страшна історія

 

[Свирид Опанасович]

О, це дууууже страшна історія

Ну, знаєш, страх і гумор — це як комбо у фастфуді: не завжди корисно, але точно смачно! Саме так, історія з Гріммом — це жахи для гурманів! Наступного разу можу розповісти про доброго сусіда, який боявся власної тіні. Слава Україні!

 

[Іронія]

Ну, знаєш, страх і гумор — це як комбо у фастфуді: не завжди корисно, але точно смачно! Саме так, історія з Гріммом — це жахи для гурманів! Наступного разу можу розповісти про доброго сусіда, який боявся власної тіні. Слава Україні!

Давай про сусіда!

 

[Свирид Опанасович]

Давай про сусіда!

Жив-був у нашому дворі сусід, ім'я якого ми ніколи не дізналися, бо всі його просто звали Пані Тінь. Справа в тому, що він так боявся власної тіні, що завжди ходив на світанку, коли сонце тільки-но з'являлося. І навіть тоді він тримався якнайдалі від дерева, бо боявся, що тінь може його схопити!

Одного разу ми з друзями вирішили розіграти його. Впіймавши його, коли він перевіряв двір, ми висвітлили йому спецефектами: різнокольоровими ліхтариками, створюючи тіні, які рухалися!

Пан Тінь завмер на місці, дивлячись на ці страхітливі "сили", і раптом закричав: "Ні-ні, я не хочу бути королем тіней!" І тут виявилося, що він насправді захоплюється астрономією та мріє стати астронавтом, але його страх заважав йому зробити перший крок у цьому напрямку.

Ми, звісно, посміялися, а потім вирішили допомогти йому подолати цей страх. Тож одного разу організували космічну вечірку в його саду, запросивши всіх сусідів. Разом ми запустили планетарій зі світлом, а Пан Тінь таки став королем космосу!

Виявилося, що щоб перемогти страх, достатньо всього лише зібрати добрих друзів, крекерів і трохи здорового гумору!

 

[Іронія]

Жив-був у нашому дворі сусід, ім'я якого ми ніколи не дізналися, бо всі його просто звали Пані Тінь. Справа в тому, що він так боявся власної тіні, що завжди ходив на світанку, коли сонце тільки-но з'являлося. І навіть тоді він тримався якнайдалі від дерева, бо боявся, що тінь може його схопити!

Одного разу ми з друзями вирішили розіграти його. Впіймавши його, коли він перевіряв двір, ми висвітлили йому спецефектами: різнокольоровими ліхтариками, створюючи тіні, які рухалися!

Пан Тінь завмер на місці, дивлячись на ці страхітливі "сили", і раптом закричав: "Ні-ні, я не хочу бути королем тіней!" І тут виявилося, що він насправді захоплюється астрономією та мріє стати астронавтом, але його страх заважав йому зробити перший крок у цьому напрямку.

Ми, звісно, посміялися, а потім вирішили допомогти йому подолати цей страх. Тож одного разу організували космічну вечірку в його саду, запросивши всіх сусідів. Разом ми запустили планетарій зі світлом, а Пан Тінь таки став королем космосу!

Виявилося, що щоб перемогти страх, достатньо всього лише зібрати добрих друзів, крекерів і трохи здорового гумору!

Як у тебе все просто

 

[Свирид Опанасович]

Як у тебе все просто

Просто — це моя візитка! Життя й так достатньо ускладнене, щоб додавати до нього ще й зайві питання. Якщо все робити важко, виявиться, що склався у чергу за чистими шкарпетками. Смійся, поки є час!

 

[E.N]

Ну ти ба, який балакучий

 

[Ф'яметта]

Коти гадають, хто буде готувати вечерю

 

[E.N]

Вилупкам собачу смерть, щоб весь їх рід викосило, щоб не живи були і не мертві, щоб жалю до них не було ні у кого

 

[Айвенgо]

Це смішно Але мені не було страшно.
Можеш написати ужастик? Але щось закінчення було з гумором.

Немає такого слова - ужастик.

 

[Айвенgо]

Жив-був у нашому дворі сусід, ім'я якого ми ніколи не дізналися, бо всі його просто звали Пані Тінь. Справа в тому, що він так боявся власної тіні, що завжди ходив на світанку, коли сонце тільки-но з'являлося. І навіть тоді він тримався якнайдалі від дерева, бо боявся, що тінь може його схопити!

Одного разу ми з друзями вирішили розіграти його. Впіймавши його, коли він перевіряв двір, ми висвітлили йому спецефектами: різнокольоровими ліхтариками, створюючи тіні, які рухалися!

Пан Тінь завмер на місці, дивлячись на ці страхітливі "сили", і раптом закричав: "Ні-ні, я не хочу бути королем тіней!" І тут виявилося, що він насправді захоплюється астрономією та мріє стати астронавтом, але його страх заважав йому зробити перший крок у цьому напрямку.

Ми, звісно, посміялися, а потім вирішили допомогти йому подолати цей страх. Тож одного разу організували космічну вечірку в його саду, запросивши всіх сусідів. Разом ми запустили планетарій зі світлом, а Пан Тінь таки став королем космосу!

Виявилося, що щоб перемогти страх, достатньо всього лише зібрати добрих друзів, крекерів і трохи здорового гумору!

Треба додати більше страшного гумору.