Дзеркалля (мова спілкування в темі - українська).

[Нужно подумать]

Уявляєте, я так давно не писала (не друкувала) рос, що тепер це викликає дискомфорт. Не тому, що мова ворога, а просто трохи втратила навички. Таке враження, що доводиться згадувати слова

Ще б розмовляти, а з цим у Харкові важкувато.
На побутовому рівні є у мене трійко людей. так бачу іх рідко.
А щоб на рівні літературної мови, то взагалі жодного свіврозмовника.

 

[Іронія]

Ще б розмовляти, а з цим у Харкові важкувато.
На побутовому рівні є у мене трійко людей. так бачу іх рідко.
А щоб на рівні літературної мови, то взагалі жодного свіврозмовника.

Я розмовляю українською. Спочатку було важкувато, часто були пуази, поки згадувала слова. За два роки вже майже не напружуюся, іноді слово не можу згадати, тоді суржик або близьке за значенням. Думала, заважатиме, збиватиме, що всі навколо рос, але майже не впливає. Ото тільки коли хочеш за кимось фразу повторити, тоді одразу треба перекласти, це буває гальмуєш.

 

[Нужно подумать]

Я розмовляю українською. Спочатку було важкувато, часто були пуази, поки згадувала слова. За два роки вже майже не напружуюся, іноді слово не можу згадати, тоді суржик або близьке за значенням. Думала, заважатиме, збиватиме, що всі навколо рос, але майже не впливає. Ото тільки коли хочеш за кимось фразу повторити, тоді одразу треба перекласти, це буває гальмуєш.

Тобто у російськомовному оточенні ви розмовляєте українською?
Я ще так не експериментувала. Але цікаво спробувати.

 

[Нужно подумать]

Зараз питання мови настільки політизоване, що це просто жах.
- Меня раздражает твое твердое Г! Перестань так говорить! У нас так не говорят!
Так деінде взагалі ТАК "говорят", що краще б не говорили зовсім.
А раніше вона цього не помічала за мною.
Так якщо у моему оточенні є вихідці з росії, то я і розмовляла з ними більш-менш чисто. І вже звикла до цього їхнього Г.
Ось спілкуюсь з бібліотекаркою годину або й дві, книжки обговорюємо. А вона звідтіля. Вона чисто розмовляє російською, а у мене ця вимова закріплюється, хочу я чи ні.

Зате я можу вільно говорити українською, а та, що робить зауваження, спотикається на простому реченні.
Мабуть, саме з нею час переходити на мову, якщо ій моє Г не подобається.

 

[Іронія]

Тобто у російськомовному оточенні ви розмовляєте українською?
Я ще так не експериментувала. Але цікаво спробувати.

Звісно. Я повністю перейшла на українську десь з березня 2022. Усі російськомовні харківці розуміють українську, тож нема проблем. Спочатку був трохи дискомфорт серед знайомих людей, які звикли, що спілкуюся рос (складно саме почати з ними), але швидко минув. Якщо люди нормальні, то вони це сприймають нормально, а якщо то якійсь сепаратисти, то мене їх думка взагалі не хвилює. І коли чую, що розмовляють українською незнайомі люди, то це так приємно, викликає до них теплі почуття.
Мені зараз самій дуже дивно чути або читати від себе рос. Вже відвикла.

 

[Іронія]

Зате я можу вільно говорити українською, а та, що робить зауваження, спотикається на простому реченні.

Вибачте, ну і толку, що ви можете, але не говорите. Та хоч суржиком, але намагається

 

[Айвенgо]

 

[E.N]

Ні, дівчата! Реальний живпис неперевершений.
Ось шукала жіночий портрет з постійної експозиції нашого музею, а найшла інше.
Перегляну ще раз свій альбом.

Олександр Мурашко
Парижанки. Біля кав'ярні, 1903, Харківський художній музей

Пані у білому дуже не добре дивиться на митьця. Я б на його місці тикала

 

[Ф'яметта]

Яка ти молодець, що доєдналася!

Куди б я поділася?

Доброго ранку, добра до сніданку!

Тобто, сьогодні взагалі без дівчини? Сьогодні коти господарі!

 

[E.N]

Куди б я поділася?

Тобто, сьогодні взагалі без дівчини? Сьогодні коти господарі!

Няв!

 

[Ф'яметта]

Пані у білому дуже не добре дивиться на митьця. Я б на його місці тикала

Вони, за задумом митця, пліткують про якусь іншу пані, що іде чи стоїть неподалік
Ліва каже:
- Уявляєте, ця коза - коханка Віктора, що був нареченим моєї сестри! Цей нехороший парубок проміняв мою красуню на цю кикимору!
Інші дві:
- Уууу, от коза!

 

[Нужно подумать]

Вибачте, ну і толку, що ви можете, але не говорите. Та хоч суржиком, але намагається

Це я трішки не зрозуміла. Навіщо суржиком?
Моя перша мова у житті була українська, тобто, вимова моя українська.
Звичайно, я навчалась в російській школі, а потім у вузі, і оточення моє у Харкові російськомовне.
Але я ще читала багато книжок українською, тому лексика у мене не так щоб примітивна.
Інша річ, що ні з ким розмовляти, хіба що з собою.

 

[Ф'яметта]

Моя перша мова у житті була українська

Дуже цікаво. Ви в Харкові народилися?

 

[Нужно подумать]

Дуже цікаво. Ви в Харкові народилися?

Під Харковом, але дуже близько.
Останньою дома українською розмовляла моя бабуся, а на людях (вже у Харкові) чистою російською, бо до революції закінчила земську школу, яка була, звісно, російською.

 

[Ф'яметта]

Няв!

Я твій звичний запит дала (той, що не сьогодняшній )

 

[Нужно подумать]

Між іншим, Харків у кінці 50-х і мабуть до знятта Хрущова не був повністю зросійщеним. Бо з бабусею ми гуляли по місту і спілкуваись українською. А якою ще? І ніхто не дивився, бо лівчинка це б точно запам*ятала.
Хоча навчала вона мене грамоті російською, бо сама іншої не знала.
Читати українські книжки вміла, а писати мабуть ні.

 

[Айвенgо]

Я твій запит звичний запит дала (той, що не сьогодняшній )

Сосиски вже автоматом включені.

 

[Ф'яметта]

Ще таке. Дуже схоже на картинки Лени по цій тематиці ШІ розщедрився, он скільки сосисок поклав!

 

[Айвенgо]

ШІ розщедрився, он скільки сосисок поклав!

Це машинне навчання. Він засвоїв уже що коте завжди має бути забезпечений сосисками.

 

[Айвенgо]

Але тут виглядає наче нові поставки сосисок будуть не скоро. І дівчинка з коте розмірковують як поділити 5 сосисок на тиждень. Але зате в дівчинки ще є запасне капучіно.