Дзеркалля (мова спілкування в темі - українська).

[Ф'яметта]

Прикидала щойно як у кухні лад наводити - так, щоб з мінімальними витратами. Пралка туди так непогано вписалася, не зважаючи на брак місця, що можна, мабуть, її там і залишити.

Не треба зайвих рухів!

Абсолютно згодна

 

[Іронія]

Добраніч

 

[Іронія]

Знову погрожують мене у Бінг заблокувати. Якісь схиблені параноїки. Спочатку бот сам запропонував мені сюжет. Я кажу: давай! А вони взяли і заблокували. Потім заблокували котів на даху (мабуть бояться, що коти там зібралися для суїциду). А ось тепер ще й дівчину під водою. Значить русалці під водою сидіти можна, а дівчині - ні.
Ще й попереджують вони! Розізлили мене.

 

[E.N]

Доброго ранку! Добра та більше

 

[E.N]

Знову погрожують мене у Бінг заблокувати. Якісь схиблені параноїки. Спочатку бот сам запропонував мені сюжет. Я кажу: давай! А вони взяли і заблокували. Потім заблокували котів на даху (мабуть бояться, що коти там зібралися для суїциду). А ось тепер ще й дівчину під водою. Значить русалці під водою сидіти можна, а дівчині - ні.
Ще й попереджують вони! Розізлили мене.

Пишу йому - покажи мені чоловіка в трусах та капелюсі. Відхилив запит. Ханжа.
Я його обдурила - кажу, давай у капелюсі та пляжних шортах (все одно як сімейні) на кухні

 

[Іронія]

Пишу йому - покажи мені чоловіка в трусах та капелюсі. Відхилив запит. Ханжа.
Я його обдурила - кажу, давай у капелюсі та пляжних шортах (все одно як сімейні) на кухні

Еге ж, його ще багато треба налаштовувати.

 

[Іронія]

Вам вітання від Самурая. А Лені ще й картинка

 

[E.N]

Вам вітання від Самурая. А Лені ще й картинка

Навзаєм

 

[Ф'яметта]

А Лені ще й картинка

Я б образилася Типу, це натяк, що я з котом погано поводжуся? Чому у нього така *****, немовби він мене обізвав "начальниця гестапо"?

Але це, слава мушлям, не мені

 

[Ф'яметта]

Пишу йому - покажи мені чоловіка в трусах та капелюсі. Відхилив запит. Ханжа.
Я його обдурила - кажу, давай у капелюсі та пляжних шортах (все одно як сімейні) на кухні

Чоловік, який готує, це завжди вау. (А не просто розповідає, що він чудово готує, але немає нагоди підтвердити )

 

[E.N]

Я б образилася Типу, це натяк, що я з котом погано поводжуся? Чому у нього така *****, немовби він мене обізвав "начальниця гестапо"?

Але це, слава мушлям, не мені

Та коти здатні таке вигадати на рівному місці, що "начальниця гестапо" - квіточки

 

[E.N]

Чоловік, який готує, це завжди вау. (А не просто розповідає, що він чудово готує, але немає нагоди підтвердити )

А коли нагода випадає, то все закічується картоплею у мундирах на газеті

 

[Іронія]

Я б образилася Типу, це натяк, що я з котом погано поводжуся? Чому у нього така *****, немовби він мене обізвав "начальниця гестапо"?

Але це, слава мушлям, не мені

Там же головне текст

А коли нагода випадає, то все закічується картоплею у мундирах на газеті

А оселедець?

 

[E.N]

А оселедець?

То вже як "комплімент від шефа"

 

[Іронія]

Ф'ям, ти не читала які тексти пише © сумнівно веселий бодик? От талановита людина - музикант, поет, ще й письменник.

Спойлер: Багато

Нічний жах.
"Кіт чогось боявся. Товкся коло мене,шипів, намагався видертися на плече по грубій верхній одежі,щоб бути ближче. Ніч його лякала.
Я був спокійний. Та де там... Просто не було до кого забратися на плече і шипіти звідти радісно і переможно: от , не дістанете ! Покладатися можна було лише на себе, зброю та оті чудернацькі набої, які мені лишив "Агроном". Сказав, що то на всяк випадок. От він і настав отой "всяк",так би його пере так...
Ніч була безмісячна, темна, як розум п'яниці і небезпечна до краю. Довкола хатинки щось ходило на кігтях- лапах, важко і розчаровано зітхало і вкотре, наче звичайна людина, стукало в двері. Відповідати на стук я не збирався, принаймні підходити до дверей - точно. Почнеш діалог ти , а от чи закінчиш...
Пічка пожадливо хрумкотіла дровами і що було сили боролася з темрявою і холодом. На внутрішній стіні хатинки виступала льодависта паморозь , ця паморозь рухалася по стіні в такт шкрябаючим крокам по-під стіною. Дрова привезли вчасно,але чи вистачить їх-? Погасне піч, миттєво вихолоне хата і губи, які до цього співали охоронні молитви -мантри заклякнуть на півслові... Треба лише дочекатися, треба лише дотиснути, треба, щоб страх почав холодити зсередини, скручуючи нутрощі у панічний клубок справжнього жаху і розпачу. Чудовий план,простий і дієвий.
Тепер хто кого - кіт , полум'я,мантри і я чи той, хто прийшов за нами і страх.
За стіною хтось роздратовано булькнув і по черепиці пробіглося з півдесятка пар ніг з ратичками. Здається, тут буде збіговисько ще те... Кіт сердито нявкнув і комусь погрозив кігтистою лапкою, в сінешні двері хтось лупанув наче тараном,але двері встояли. Пляма паморозі пересунулися по стіні і тепер стояла проти мене, не рухаючись. Тиша, якщо не вважати на тріскотіння вогню в печі, повна тиша, така повна, що починала давити на тебе. У цій тиші почулося ритмічне шкрябання по колоді зовнішньої стіни. Шшшкрррхруп- шшшкрррхруп- ....звучало повільно методично і невідворотно. На стіні кожного разу з'являлася півтора метрова смужка синьо-зеленого льоду і одразу ж зникала. Кіт навіть перестав шипіти. Малий хвостань тільки зачудовано поглядав на ту кляту смужку і шерсть йому ставала дибки на кожен звук. Мені було не краще. Проклятий звук бринів на такій частоті, що здавалося свердлив кістку черепа зсередини і зовні одночасно. Хвилі дикого болю розливалися по кісткам, наче цунамі. Ні затулити вуха, ні сховати голову під подушку, ні одягти беруші.Сама оселя вже вібрувала від цього жахливого: Шшшкррр-хруп- Шшшкррр-хруп- Шшшкррр-хруп...
Цак- Цак-Цак - простукотіли ратички по даху.
Цак-цак-цак...- повернулися назад.
Шшшкррр-хруп- ...не переставало віддаватися під черепом хвилями болю. Терпіти вже не було сил, хотілося закрити очі щоб більше не бачити цієї льодяної смужки, яка ставала все довшою і довшою. Очі починали боліти і світло від печі та каганця ставало усе тьмянішим і тьмянішим... Я розумів, що втрачаю свідомість і моя голова поступово почала хилитися вправо-назад. Хотів крикнути і не зміг, хотів ступити крок і ноги підломилися в колінах, рухнув навзнак, головою відчинивши двері у сусідню кімнату. Свідомість майже згасла, мозок спокійно звітував, що бачить останні кадри свого прижиттєвого "кіно". Передостанній кадр показав стіну і на ній ікону св.Миколи мірлікійського. Остання думка була примітивно простою: Миколаю, допоможи, не можна ж отак без жодного пострілу.
Далі буде..."
Закінчив текст, перевірив на помилки і вимкнув лептоп. Пічка була натоплена чудово, але зараз чомусь потягло холодом... Кіт знервовано зашипів, вигнувши спину, і тут у двері постукали...

 

[Ф'яметта]

Ф'ям, ти не читала які тексти пише © сумнівно веселий бодик? От талановита людина - музикант, поет, ще й письменник.

Спойлер: Багато

Нічний жах.
"Кіт чогось боявся. Товкся коло мене,шипів, намагався видертися на плече по грубій верхній одежі,щоб бути ближче. Ніч його лякала.
Я був спокійний. Та де там... Просто не було до кого забратися на плече і шипіти звідти радісно і переможно: от , не дістанете ! Покладатися можна було лише на себе, зброю та оті чудернацькі набої, які мені лишив "Агроном". Сказав, що то на всяк випадок. От він і настав отой "всяк",так би його пере так...
Ніч була безмісячна, темна, як розум п'яниці і небезпечна до краю. Довкола хатинки щось ходило на кігтях- лапах, важко і розчаровано зітхало і вкотре, наче звичайна людина, стукало в двері. Відповідати на стук я не збирався, принаймні підходити до дверей - точно. Почнеш діалог ти , а от чи закінчиш...
Пічка пожадливо хрумкотіла дровами і що було сили боролася з темрявою і холодом. На внутрішній стіні хатинки виступала льодависта паморозь , ця паморозь рухалася по стіні в такт шкрябаючим крокам по-під стіною. Дрова привезли вчасно,але чи вистачить їх-? Погасне піч, миттєво вихолоне хата і губи, які до цього співали охоронні молитви -мантри заклякнуть на півслові... Треба лише дочекатися, треба лише дотиснути, треба, щоб страх почав холодити зсередини, скручуючи нутрощі у панічний клубок справжнього жаху і розпачу. Чудовий план,простий і дієвий.
Тепер хто кого - кіт , полум'я,мантри і я чи той, хто прийшов за нами і страх.
За стіною хтось роздратовано булькнув і по черепиці пробіглося з півдесятка пар ніг з ратичками. Здається, тут буде збіговисько ще те... Кіт сердито нявкнув і комусь погрозив кігтистою лапкою, в сінешні двері хтось лупанув наче тараном,але двері встояли. Пляма паморозі пересунулися по стіні і тепер стояла проти мене, не рухаючись. Тиша, якщо не вважати на тріскотіння вогню в печі, повна тиша, така повна, що починала давити на тебе. У цій тиші почулося ритмічне шкрябання по колоді зовнішньої стіни. Шшшкрррхруп- шшшкрррхруп- ....звучало повільно методично і невідворотно. На стіні кожного разу з'являлася півтора метрова смужка синьо-зеленого льоду і одразу ж зникала. Кіт навіть перестав шипіти. Малий хвостань тільки зачудовано поглядав на ту кляту смужку і шерсть йому ставала дибки на кожен звук. Мені було не краще. Проклятий звук бринів на такій частоті, що здавалося свердлив кістку черепа зсередини і зовні одночасно. Хвилі дикого болю розливалися по кісткам, наче цунамі. Ні затулити вуха, ні сховати голову під подушку, ні одягти беруші.Сама оселя вже вібрувала від цього жахливого: Шшшкррр-хруп- Шшшкррр-хруп- Шшшкррр-хруп...
Цак- Цак-Цак - простукотіли ратички по даху.
Цак-цак-цак...- повернулися назад.
Шшшкррр-хруп- ...не переставало віддаватися під черепом хвилями болю. Терпіти вже не було сил, хотілося закрити очі щоб більше не бачити цієї льодяної смужки, яка ставала все довшою і довшою. Очі починали боліти і світло від печі та каганця ставало усе тьмянішим і тьмянішим... Я розумів, що втрачаю свідомість і моя голова поступово почала хилитися вправо-назад. Хотів крикнути і не зміг, хотів ступити крок і ноги підломилися в колінах, рухнув навзнак, головою відчинивши двері у сусідню кімнату. Свідомість майже згасла, мозок спокійно звітував, що бачить останні кадри свого прижиттєвого "кіно". Передостанній кадр показав стіну і на ній ікону св.Миколи мірлікійського. Остання думка була примітивно простою: Миколаю, допоможи, не можна ж отак без жодного пострілу.
Далі буде..."
Закінчив текст, перевірив на помилки і вимкнув лептоп. Пічка була натоплена чудово, але зараз чомусь потягло холодом... Кіт знервовано зашипів, вигнувши спину, і тут у двері постукали...

Чудово написано. Страшно, аж жах Усе життя намагаюся не читати таке (типу Лавкрафта якогось-небудь з його ктулху ) А ось Бодик, напевне, тільки таке і читав!

 

[Іронія]

М

Чудово написано. Страшно, аж жах Усе життя намагаюся не читати таке (типу Лавкрафта якогось-небудь з його ктулху ) А ось Бодик, напевне, тільки таке і читав!

Мені взагалі не було страшно. Але я дуже і не вчитувалася, бо не люблю довгі описи

 

[Ф'яметта]

То вже

Як ці одноманітні імена дістають! Спробуй тут запам'ятати, де хто

Етельред. Етельфледа. Етельвольд! Етельхейм. Етельстан. Ельфледа. Ельфвіна. Етельвірд. Ельсвіта. Ельфрік.

 

[Ф'яметта]

А коли нагода випадає, то все закічується картоплею у мундирах на газеті

А оселедець?

Чоловік зараз саме таке і їсть А я таке не люблю, оселедець з картоплею. Я нещодавно пила каву - з оладками, сметаною і чорничним джемом

 

[Іронія]

Як ці одноманітні імена дістають! Спробуй тут запам'ятати, де хто

Етельред. Етельфледа. Етельвольд! Етельхейм. Етельстан. Ельфледа. Ельфвіна. Етельвірд. Ельсвіта. Ельфрік.

Це у книзі, що ти читаєш? Якби я таке побачила, то б кинула одразу Так вже бувало, що кидала через *****ьні імена. Іноді прочитаю два рядки - і тут Череззаборногуперекидайло - тільки незрозумілою мовою. І я одразу закривала