#запитай_психолога
Доброго вечора. Наперед вибачте за довгий пост. У шлюбі з чоловіком ми 8 років, мені 31, чоловікові - 38. Є дитина, якій літом буде 6 років. Всі ці роки, я не живу, а існую поруч з чоловіком, який живе ніби як холостяк, а по паспорту одружився. Останні 4 роки він їздить на заробітки в Польщу, а звідти фірма відправляє їх у різні країни, тому заробляє непогано, як інші робочі кажуть. Але я не знаю скільки він заробляє, куди тратить чи складає. Минулого року він поїхав до Польщі в січні перед війною, де і зараз. Коли все почалося, жінки інших чоловіків, з якими він працює їхали туди. Я і паніці кажу, що їдемо з дочкою до тебе, на що він сказав, як ти собі уявляєте, на що і де жити, в мене на шиї хочеш сидіти? Я була розчарована і розбита, адже в ньому шукала захисту і підтримки. Пересварилися, минув час, а конкретно 8 міс., коли ми поїхали до нього. 2 дні радів, що дочка приїхала, далі почав кричати , що вона не така, що я погана мама і взагалі,коли ми їхати будемо назад. Поїхали додому. Минуло 4 місяці. Захотів, щоб ми приїхали. Дочка не захотіла, сказала, що літом поїду, бо було холодно. Я поїхала сама. Дитину залишила у бабусі. Була у нього 4 дні і повернулася. Поведінка його вражає. Нічого не міняється. Телефон на паролі, всі ці роки при мені майже ні з ким не спілкується, або з хати виходить. Сам живе на фірмі з хлопцями, за житло не платить, лише на їжу, цигарки і віскарі. Нам дає по 100-200₴ на місяць умовно, так щоб не казали що не дає. Все. Коли питаю, як ти, що у тебе нового, чому не дзвонив у вихідний, відповіді одні і ті самі, з дитиною мало спілкується, бесіда зі мною зводиться до 5 хв., навіть жодного разу не сказав що любить, чи скучив...В той час, коли інші жінки їздять туди щомісячно до своїх чоловіків. Навіть не згадує, коли приїдемо... Брат його в Англії. Кажу, що давай їдемо разом, нехай допоможе нам з документами, на що відмазки. Йому і там так добре. Коли попрошу щось я, то не чує. Коли мама , то святе. Я говорила неодноразово з свекрухою і просила, щоб син другий з Англії допоміг нам з документами, на що вона видає що то дорого все і я типу не розумію що то дуже все важко робиться, так син їй каже. В той час, той же син, брат мого чоловіка швагрові зробив документи і все. Тоді я через знайомих вирішила діяти і знайти спонсорів. Минуло 6 тижнів і нам відкрили візи з дочкою. Без грошей! Спонсори чекають на нас. Живуть біля Лондона. Пожила сім'я. Хороші та релігійні люди. Все як я хотіла, за що дякую Богу. Але я не знаю чи казати про це чоловікові, я сама себе їм, чи варто говорити, чи сказати?? А ще їсть мене те, що в його житті напевно хтось є, якщо не постійно, то час від часу, адже в голові не вкладається, як молодий чоловік може жити без жінки? В той час, як я молода жінка , яка сидить на антидепресантах і чекає змін, або остаточного рішення. Я не знаю що робити??? Вперше в житті... Порадьте будь ласка, може хтось з таким стикався...
)
