Дзеркалля (мова спілкування в темі - українська).

[E.N]

Пью каву. Фух. ****... вибачаюсь.

А щоб їх сраки по шву розійшлися!

 

[Іронія]

Пью каву. Фух. ****... вибачаюсь.

У цих смайлах не вистачає реакції "тримаймося".

 

[E.N]

У цих смайлах не вистачає реакції "тримаймося".

 

[Ф'яметта]

А от що мене дивує, і в першу чергу в собі ж: здавалося б, у такій скрутній ситуації усе неважливе має відійти на другий план. Ну от якійсь дрібні сварки, якесь невдоволення чи придирки. Але ж ні! Нікуди від свого характеру не подінешся! На початку - так, бо то був шок, і єдине, що хвилювало - то новини, на інше якось і не реагував, якийсь загальмовпаний стан був, а потім разгальмувалося і стало як було.
Думаю про себе: ну чого звертати увагу на те? Може через кілька днів щось лихе станеться (не те, щоб я думала, що так і буде, але можливо все), а я переймаюся хтозна чим. Але те, що я це розумію, аж ніяк не допомагає. Бо поводишся так, як звик

Мені здається, у нас є багаторічний приклад Ізраїлю. Вони живуть в стані перманентної війни 8-й десяток років. Але не полишають жити звичайним життям, сміються, жартують. Хоча в будь-який момент може прилетіти. Будують будинки уже з таємною кімнатою на випадок бомбардування. Війна як повсякдення. А куди їм (будь-кому) діватися, якщо таке життя? І його, життя, не відкладеш на "хороші часи", бо а як кращих не буде, чи буде, але вони вже будуть занадто старими, щоб цим скористатися.

 

[Invisiblefoxy]

О да. Жаль шо я не палю.

 

[E.N]

О да. Жаль шо я не палю.

Я теж

 

[Іронія]

Енні!

 

[Іронія]

Мені здається, у нас є багаторічний приклад Ізраїлю. Вони живуть в стані перманентної війни 8-й десяток років. Але не полишають жити звичайним життям, сміються, жартують. Хоча в будь-який момент може прилетіти. Будують будинки уже з таємною кімнатою на випадок бомбардування. Війна як повсякдення. А куди їм (будь-кому) діватися, якщо таке життя? І його, життя, не відкладеш на "хороші часи", бо а як кращих не буде, чи буде, але вони вже будуть занадто старими, щоб цим скористатися.

Я не про те, що люди не мають жити звичним життям. Я про те, що поганий характер проривається навіть перед обличчям небезпеки.

 

[E.N]

Енні!

А що?

 

[Ф'яметта]

Я не про те, що люди не мають жити звичним життям. Я про те, що поганий характер проривається навіть перед обличчям небезпеки.

А куди ж йому подітися?

 

[Ф'яметта]

Пливе крокодил,
Ріже воду як шабля.
Пляжник, не спи.

Треба до твого малюнку з крокодилом прималювати такий шезлонг з пляжником!

 

[Іронія]

А куди ж йому подітися?

Ну я ж писала, що на самому початку, у стресі, було не до якихось дріб'язків. Тобто подітися є куди.

 

[Invisiblefoxy]

Ну я ж писала, що на самому початку, у стресі, було не до якихось дріб'язків. Тобто подітися є куди.

Ну не завжди поганий характер е поганим.

 

[Іронія]

Ну не завжди поганий характер е поганим.

Я пишу саме про поганий
Якщо що - про себе, бо ті якості точно не гарні ))

 

[Invisiblefoxy]

Я пишу саме про поганий
Якщо що - про себе, бо ті якості точно не гарні ))

Та чого ти так вважаеш. Я от цього року була названа егоїсткою. Так я цього хотіла і прагнула. Для когось це погано, для мене добре.

 

[Invisiblefoxy]

Як що ти не принижень морально, не бьеш, не вбиваеш. То все норм з твоїм характером.

 

[Іронія]

У такий час люди, як ніколи, мають усвідомлювати, що людини, з якою ти погризся через, наприклад, криво поставлену чашку чи ще щось, може назавтра вже не стати. Тобто таке може статися в будь-який час, але у війну ця вірогідність збільшується. Крім того, краще усвідомлюєш, що життя надто крихке і швидкоплинне, щоб витрачати його миті на оте дріб'язкове. Та воно і усвідомлюється. Але...

 

[Іронія]

Як що ти не принижень морально, не бьеш, не вбиваеш. То все норм з твоїм характером.

Добре, не будемо брате таке загальне слово, як характер ))) Я вище написала про що мова

 

[Іронія]

Та чого ти так вважаеш. Я от цього року була названа егоїсткою. Так я цього хотіла і прагнула. Для когось це погано, для мене добре.

Хто назвав і за що?

 

[E.N]

Ну я ж писала, що на самому початку, у стресі, було не до якихось дріб'язків. Тобто подітися є куди.

Мій сумний досвід говорить мені, що насправді поганий характер проявлявся у людей у цьому стресі з такою силою, що не залишилося жодних сумнівів, де поганий характер, а де просто побутова прискіпливість.