Re: Зазеркалье
Щойно прочитала розповідь, ось хочу поділитися

Я б її назвала "Реальне кохання"
Katerina Solyanik
·
Вчора поїхали до райцентру купити ТІЛЬКИ олію, хліба і яєць.
Поверталися з 3 мішками картоплі, новою болгаркою (бо згадали, що та, що є пошабашила, а вона потрібна), декількома кущами хризантем (ще садити), десь двома відрами моркви, і... з великою торбою, десь на 6-7 кг солодкого перцю калібру десь трошки завбільшки коробка з сірниками і не по 50-60 гр, як ще тиждень тому, а по 8 віддали! Ви б не взяли?!
А ми ж так сумували, що я мало посадила і на фаршировані перці на зимку не вистачає.
Коротше. Я про цей перець....
Це зветься: не мала баба клопіту - купила порося.

Перемила я той перець - а його вийшло досить великий тазик. Насмажила цибулі, зварила рису. Рука ліва- робоча, бо я лівша, болить вже не перший місяць.
Ех... Почала чистити серединки у тому перцю. А він дрібний! Це добре, бо добре в каструлю лягає і в морозильці теж меньше місця займає, але чистити його, це ювелірна робота і теж "пєчаль" для моєї руки.
І тут приходить Милий!
Подивився на мене. Очі, як рани - то я в них відображаюся, тому що і сама розумію: цього перцю мені до ранку. А ще моркву начистити, замочити на "корейську", а ще на соте все помити, почистити, нарізати, посмажити, а ще булочок наробити з сиром і ковбасою, а ще..
Коротше, ото пиво, що в холодильнику на вечір було, відкладається...
І відкрив Милий другий фронт!
Я не фотографувала, бо, кажуть, не добре фотографувати сплячого. Не повірите: він СПАВ і набивав. Дійсно спав, но все ж таки набивав. Він його вже не любив, але тихо і мужньо боровся з ним... Пару разів згадав, що на ринку бачив і великий, але знов замовкав, дивлячись на мене...
А по його очах, які іноді відкривалися, щоб взяти нову порцію перцю, я бачила: мене він ще кохає, а от це, мабуть, останній перець, який ми фаршируємо в зимку.
Після чотирьох годин штовхання отого фаршу в мікро-перець, пива вже не хотів ніхто.
****
Ну круто, що тут скажеш (що все ще кохає, в сенсі)

А ось оці танці з бубнами навколо великої кількості їжі - це мені ніколи не зрозуміти

