То я хотів випередити Айвенgо. Не вийшло.
От хто в нас зможе написати шикарний пиріг! Айвенго! Ти можеш! Просто лінуєшся. Зробити таку ласку - склади нам цікавий вірш
І, до речі, я серйозно. Нам треба вірш про високі матерії. Бо щось все побутове здебільшого.
Все вийшло. При чому тут Айвенго, я ж твій вірш розбираю
Тобто хочу тебе дечому навчити 
Чесно кажуть, тут я згодна
Я не осилив.Чесно кажуть, тут я згодна
Напишу зараз своє враження від вірша. Хочу щоб ти розумів, що це лише моє сприйняття, і не обов'язково воно правильне. Або воно правильне лише в цьому ключі, а існувати може в різних.
Так от.. в мене таке враження, що вірш красивий. Але недороблений.
Тобто якщо робити ухил саме в красу, то треба дещо підправити. Бо, наприклад, "бринчить" псує всю картину. Воно іронічне і легковажне. Набагато красивіше було б "бринить".
Щодо питання: де він навчився. Воно мені не подобається. Зокрема через нелогічність. Якби щось натякало на те, що Бог вчився, чи хоча б творив, тобто на якийсь процес, то може бути, а так загалом ніби-то існує думка, що Бог просто все вміє. Але твій посил зрозумілий, просто може треба переформулювати, по типу: як ти це так гарно робиш, чи як тобі вдається.
Навчився гармонійно - я тут не відчуваю емоцій. Ніби людина хоче їх вкласти, але їх нема. Приблизно як замість описати відтінки райдуги - просто сказати "красиво". Мені тут хочеться якісь влучні слова, які викликають емоції. Як, наприклад: чуттєво, ніжно, тендітно. Це не синоніми "гармонійно", але вони передають емоції.
І тоді це буде красивий вірш, як на мене, який викликає почуття
Я не хочу, щоб ти взяв і виправив, я сама не знаю як виправити, щоб було на мій смак. Я просто хотіла, щоб ти дивився на цей вірш не як на ТЗ, де дано речення, куди треба вписати слова, які мають відповідну кількість складів, а як на витвір мистецтва, красу якого можна відчути.
Уф
Але мабуть він може існувати і не як красивий вірш. А як ще якийсь. Але тоді треба туди шось додати, що зробить його саме таким.
летить фотон мільярди років
А уяви, що мені довелося це писати
Твоє захоплення просто безмежне.А уяви, що мені довелося це писати
А у мене з самого початку склалося враження, що вірш і не мав бути красивим. Він саркастичний/іронічний. Він запитує бога - "А нафіга, власне?". "Чому так довго, а головне - навіщо?!"
Дістав, млин, зі своїми струнами.
Тому мені чудово зайшов перший варіант. А подальші виправлення в бік краси уводять все далі від первісного замислу.Мені взагалі все норм.
Я його навіть цитувати буду при нагоді в відповідних ситуаціях
Якби у Іри було якесь захоплення, яке співпадало б з твоїм, тобі й на думку не спало би докоряти їй за те, що вона занадто віддається цьому захопленню
Тому, що риторичні
А я як адепт саркастичності завжди і скрізь, навпаки додала б іронічно-трагічну складову. Не виходить зараз нормально скласти, але сенс такий, щоб в перших двох рядках все йшло по п@зді (вибачте), шось типу:Чесно кажуть, тут я згодна
Напишу зараз своє враження від вірша. Хочу щоб ти розумів, що це лише моє сприйняття, і не обов'язково воно правильне. Або воно правильне лише в цьому ключі, а існувати може в різних.
Так от.. в мене таке враження, що вірш красивий. Але недороблений.
Тобто якщо робити ухил саме в красу, то треба дещо підправити. Бо, наприклад, "бринчить" псує всю картину. Воно іронічне і легковажне. Набагато красивіше було б "бринить".
Щодо питання: де він навчився. Воно мені не подобається. Зокрема через нелогічність. Якби щось натякало на те, що Бог вчився, чи хоча б творив, тобто на якийсь процес, то може бути, а так загалом ніби-то існує думка, що Бог просто все вміє. Але твій посил зрозумілий, просто може треба переформулювати, по типу: як ти це так гарно робиш, чи як тобі вдається.
Навчився гармонійно - я тут не відчуваю емоцій. Ніби людина хоче їх вкласти, але їх нема. Приблизно як замість описати відтінки райдуги - просто сказати "красиво". Мені тут хочеться якісь влучні слова, які викликають емоції. Як, наприклад: чуттєво, ніжно, тендітно. Це не синоніми "гармонійно", але вони передають емоції.
І тоді це буде красивий вірш, як на мене, який викликає почуття
Я не хочу, щоб ти взяв і виправив, я сама не знаю як виправити, щоб було на мій смак. Я просто хотіла, щоб ти дивився на цей вірш не як на ТЗ, де дано речення, куди треба вписати слова, які мають відповідну кількість складів, а як на витвір мистецтва, красу якого можна відчути.
Уф
Але мабуть він може існувати і не як красивий вірш. А як ще якийсь. Але тоді треба туди шось додати, що зробить його саме таким.
А що в ньому некрасивого? Як на мене самий гарний є перший варіантА у мене з самого початку склалося враження, що вірш і не мав бути красивим. Він саркастичний/іронічний. Він запитує бога - "А нафіга, власне?". "Чому так довго, а головне - навіщо?!"
Але я, звісно, зі своєї колокольні дивлюся.
Мені взагалі все норм.
Мене він "зачепів" і він запам'ятався. Це головне
Та я не проти, писала ж саме про те, що підправити так, щоб був якийсь конкретний стиль. Просто я бачу красу, тому б у цьому напрямку і хочеться доробити. Крім того для твого варіанту доведеться переписати весь вірш.
А! В першому бринить! Я ж писала про наступний, де бринчить. У першому чому так довго і навіщо - про це я вже писала. Це нераціональне використання пустого місця. Це по суті повтор однієї думки.
Це принцип не для пиріжків.
Сперечатися не буду. Але для мого сприйняття достатньо щоб "торкнуло" Навіть якщо це пиріжок
Я згодна, що він "торкає", і перший варіант найкращийСперечатися не буду. Але для мого сприйняття достатньо щоб "торкнуло" Навіть якщо це пиріжок
Але оскільки бачу, що третій трохи корявенький і цим руйнує красу, то хочеться довести до ладу.
