Статус: Офлайн
Реєстрація: 07.09.2010
Повідом.: 71
					
					
					
					
						
	
		
	
						
							
	
		
	
						 
					
					 
								
				
			
		
		
	Реєстрація: 07.09.2010
Повідом.: 71
Море, море, море... я всегда спешу к нему. Но в этом году - только мыслями , поступала. И все-же где бы человек ни чувствовал себя хорошо, а дома - лучше!!!
Плачуть шибки синьоокі
У моїй кімнаті.
Клен вітає їх віночком,
Тішить шарфом в златі.
А берізка та, що збоку,
Пов`язала стрічки,
Передразнює дубочка,
Заглядає в річку.
Плачуть шибки. Може з горя,
Може – щастя сльози.
Може холодом злякали
Їх осінні грози?
Утішає їх тополя,
Листям їх лоскоче,
Павутинки позлітались -
Хустку сплести хочуть.
Плачуть шибки. Їх торкнулась
Теплими вустами –
Стрепенулись, усміхнулись,
Плакать перестали.
Я їм також посміхнулась:
- Ви мене чекали ?
Мов до мене потягнулись.
Разом ми сміялись.
Хай зима – мені не страшно.
Я у себе вдома !
Мене радість зігріває,
І зникає втома.
Небо хмариться, чи ясно –
А у серці спокій.
І дзвенить, на шибках грає
Вітер синьоокий...
	
		
			
		
		
	
				
			Плачуть шибки синьоокі
У моїй кімнаті.
Клен вітає їх віночком,
Тішить шарфом в златі.
А берізка та, що збоку,
Пов`язала стрічки,
Передразнює дубочка,
Заглядає в річку.
Плачуть шибки. Може з горя,
Може – щастя сльози.
Може холодом злякали
Їх осінні грози?
Утішає їх тополя,
Листям їх лоскоче,
Павутинки позлітались -
Хустку сплести хочуть.
Плачуть шибки. Їх торкнулась
Теплими вустами –
Стрепенулись, усміхнулись,
Плакать перестали.
Я їм також посміхнулась:
- Ви мене чекали ?
Мов до мене потягнулись.
Разом ми сміялись.
Хай зима – мені не страшно.
Я у себе вдома !
Мене радість зігріває,
І зникає втома.
Небо хмариться, чи ясно –
А у серці спокій.
І дзвенить, на шибках грає
Вітер синьоокий...

 
       
 
		 
 
		



 
 
		 
 
		 
	