Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Бывалые, посоветуйте добровольцу (або як салага пішов на війненьку 🙂).

  • Автор теми Автор теми @lien
  • Дата створення Дата створення
Вас дальше будут перевозить в другое место, может ближе к дому, есть кому что привезти и как то помочь?
Р.с. если что, группа поддержки организует ( это не красивые слова, и не совсем только мои)
Який перевозити? 🤣
Покапаємось 5 днів - та обратно в ****орез. 5 днів, це якщо тут **** не почнеться, а так - раніше підемо.
 

Який перевозити? 🤣
Покапаємось 5 днів - та обратно в ****орез. 5 днів, це якщо тут **** не почнеться, а так - раніше підемо.
Если все так, то хорошо ( хотя какое хорошо, не знаю, что и сказать). Парни, с контузией, которые иногда на форуме отписывались, в город потом попадали. Макс, медик. И писал, что ещё и стукнуло и ударило кого, при самом моменте. Поэтому и спросила, вдруг дальше куда. Вы ж такой, все не расскажете. 😃
Предложение от группы поддержки в силе всегда, это не отменяется. ( я повторюсь, это не только я).
 
Часів Яр.
Вночі виїжджаємо. Малий шанс заїхати на позиціі по сіряку без втрат.
На під'їзді прилітає fpv поряд з ББМ-кою. РЕБ спрацював, на щастя, всі цілі.
Точка висадкі - швидко вискакуємо, інші запригують. Ми біжимо в підвал. Передих.
До позиціі - 300 м. Недалеко, нібито? Але це - смертельні 300 м.
Раніше я побоювався ворожого міномета, дуже не любив танчік, але тепер - fpv. Вони кружляють поряд, сидять на даху і чекають, як стервятникі.
Якщо повезе і тебе не побачать - можеш добігти до ближнього підвала (50-100 м, більше - не можна).
Всюди бита цегла, скло, рване залізо, дріт, розбиті паркани, лежачі стовби...
Ці 50 м бежиш, як 10 км, постійно очикуя дзижчання fpv та вибух у спині...
У горлі миттєво пересихає, повітря зі свистом виходить з рота... Ти майже нічого не чуєш, тільки дивишся під ноги, щоб, не дай боже, не запнутися, або не наступити на міну (так, *****и вже дистанційно мінують там). Іноді чєкаєш прохід підвала, як світло в кінці тунелю.
Залітаємо в підвал, проскочили, фух... Ще кілька перебіжок.
Продихуємось, спілкуємось з пацанами на цей позиціі, пригощаємо цігарками, водою, куримо...
Як же не хочеться виходити в світлий проєм виходу. Поряд дзижчат ворожі fpv... Мабуть, ще почекаємо :-)
Неподалікі вибухі арти вже зовсім не лякають...
Але ж, треба рухатись. "Готові? Вперед!!!" Набираємо повітря, стискуємо дупи та побігли...
Вперед, вперед...
Кілька адреналінових перебіжок - і ось ми на нашій позиціі, на самому нулі. Далі - тільки ворог.
Спостерегаємо по черзі, чути стервятників, прилітає зі всього - міномет, арта, танчік, іноді авіація скидує КАБ-и та єбашить НУРС-амі.
Дім наполовину розломан, вихід тільки один - якщо завалить, ніхто не прийде нас відкапувати, це просто неможливо...
Гуляють протяги, холодно, дохла собака біля вхіду...
Радєйка: "fpv на Часів Яр!" А то ми не чуємо...
Води не дуже багато - скільки зможеш донести, окрім БК та іншого. Частину віддали хлопцям, бо вони сидять вже довго, а ніякого підвозу нема. Іноді скидують з дронів, але більшість бутилок лопається.
Радєйка: "Загроза КАБ-ів!!!"
...
Через пару діб повертаємось, той ж смертельний марафон, тільки сил вже майже нема.
На диво, до точці висадкі/посадкі добігаємо цілимі.
Чекаємо "таксо". Дзижчат fpv - чекають нас.
Чуємо звук мотора, під'їжджає...
Кажу першему: "Братику, не поспішай."
Вибух!
Пішли!!!
Вискакує зміна, ми судорожно заскакуємо.
Трогаємось... Ще вибух поряд! От ******! Газу, газу!!!
Ще кілька хвилин їзди сторожко чекаємо...
Фух, знов пронесло. Цікаво, як довго фортуна буде з нами?...
 
Останнє редагування:
Часів Яр.
Вночі виїжджаємо. Малий шанс заїхати на позиціі по сіряку без втрат.
На під'їзді прилітає fpv поряд з ББМ-кою. РЕБ спрацював, на щастя, всі цілі.
Точка висадкі - швидко вискакуємо, інші запригують. Ми біжимо в підвал. Передих.
До позиціі - 300 м. Недалеко, нібито? Але це - смертельні 300 м.
Раніше я побоювався ворожого міномета, дуже не любив танчік, але тепер - fpv. Вони кружляють поряд, сидять на даху і чекають, як стервятникі.
Якщо повезе і тебе не побачать - можеш добігти до ближнього підвала (50-100 м, більше - не можна).
Всюди бита цегла, скло, рване залізо, дріт, розбиті паркани, лежачі стовби...
Ці 50 м бежиш, як 10 км, постійно очикуя дзижчання fpv та вибух у спині...
У горлі миттєво пересихає, повітря зі свистом виходить з рота... Ти майже нічого не чуєш, тільки дивишся під ноги, щоб, не дай боже, не запнутися, або не наступити на міну (так, *****и вже дистанційно мінують там). Іноді чєкаєш прохід підвала, як світло в кінці тунелю.
Залітаємо в підвал, проскочили, фух... Ще кілька перебіжок.
Продихуємось, спілкуємось з пацанами на цей позиціі, пригощаємо цігарками, водою, куримо...
Як же не хочеться виходити в світлий проєм виходу. Поряд дзижчат ворожі fpv... Мабуть, ще почекаємо :-)
Неподалікі вибухі арти вже зовсім не лякають...
Але ж, треба рухатись. "Готові? Вперед!!!" Набираємо повітря, стискуємо дупи та побігли...
Вперед, вперед...
Кілька адреналінових перебіжок - і ось ми на нашій позиціі, на самому нулі. Далі - тільки ворог.
Спостерегаємо по черзі, чути стервятників, прилітає зі всього - міномет, арта, танчік, іноді авіація скидує КАБ-и та єбашить НУРС-амі.
Дім наполовину розломан, вихід тільки один - якщо завалить, ніхто не прийде нас відкапувати, це просто неможливо...
Гуляють протяги, холодно, дохла собака біля вхіду...
Радєйка: "fpv на Часів Яр!" А то ми не чуємо...
Води не дуже багато - скільки зможеш донести, окрім БК та іншого. Частину віддали хлопцям, бо вони сидять вже довго, а ніякого підвозу нема. Іноді скидують з дронів, але більшість бутилок лопається.
Радєйка: "Загроза КАБ-ів!!!"
...
Через пару діб повертаємось, той ж смертельний марафон, тільки сил вже майже нема.
На диво, до точці висадкі/посадкі добігаємо цілимі.
Чекаємо "таксо". Дзижчат fpv - чекають нас.
Чуємо звук мотора, під'їжджає...
Кажу першему: "Братику, не поспішай."
Вибух!
Пішли!!!
Вискакує зміна, ми судорожно заскакуємо.
Трогаємось... Ще вибух поряд! От ******! Газу, газу!!!
Ще кілька хвилин їзди сторожко чекаємо...
Фух, знов пронесло. Цікаво, як довго фортуна буде з нами?...
Днями, здається, натикався на цей текст в фейсбуці. Твій??
 
Тряси? Трясця ж є таке слово? Трясти чи трусити , мабуть це різні слова.
Адепт написал про трусы, а я подвисла и не решилась. 😁
Слово "труси" (наказовий спосіб) - теж літературна норма. Але головне я, наче, доніс - треба отримати цей документ щонайшвидше. Хоч трясти, хоч трусити, ала треба.
 
Слово "труси" (наказовий спосіб) - теж літературна норма. Але головне я, наче, доніс - треба отримати цей документ щонайшвидше. Хоч трясти, хоч трусити, ала треба.
Это не оспорить, безусловно.
Помните, банщик писал как на стрельбах травмировал слух? И что ему на это задвинули.
 
Получить травму в учебке и под БР-кой - две большие разницы.
Да. Но вы же о том, что могут отморозиться те, от кого зависят справки , заключения, выплаты и т.д. Что в учебке, что в боевых действиях - при любых вариантах.
 
Да. Но вы же о том, что могут отморозиться те, от кого зависят справки , заключения, выплаты и т.д. Что в учебке, что в боевых действиях - при любых вариантах.
Вопрос не столько в отморозиться, сколько в том, что ротные медики так замучены текучкой, что их надо подпинывать. Сам о себе не позаботишься - никто этого не сделает. А про "мне должны, значит, сделают" нужно забывать, переступая порог любого заведения, аффилированного с государством.
 
Вопрос не столько в отморозиться, сколько в том, что ротные медики так замучены текучкой, что их надо подпинывать. Сам о себе не позаботишься - никто этого не сделает. А про "мне должны, значит, сделают" нужно забывать, переступая порог любого заведения, аффилированного с государством.
,,Мне должны, значит сделают ,, - наверно, это отголосок дискуссии, к которой я вроде никаким боком не отношусь...
Я абсолютно с вами согласна.
Надеюсь, ТС прочитает и согласится с вами тоже. 😃
 
Получить травму в учебке и под БР-кой - две большие разницы.
Травму я отримав вже в секторі, на Запоріжжі, під час занять на полігоні, але вони ніяк не були оформлені, тому досвідосіки((
 
Травму я отримав вже в секторі, на Запоріжжі, під час занять на полігоні, але вони ніяк не були оформлені, тому досвідосіки((
Это я и хотела донести, но как правильно все формулируется в армии, не знаю. Вы тогда писали, что ,,получилось,,, что все сами решили и пошли пострелять на полигон, потому что захотелось. Ага два раза. И за этого армия ничего не должна.
Если чушь написала - сорри. 😃
 
Назад
Зверху Знизу