Статус:
Offline
Реєстрація: 15.11.2007
Повідом.: 1914
Реєстрація: 15.11.2007
Повідом.: 1914
Нажаль, там тільки братики 🫠.Пусть сестрички будут с добрыми руками Ценим вас и верим в вас
Перегляньте відео нижче, щоб дізнатися, як встановити наш сайт як веб-програму на головному екрані.
Замітка: Для цієї функції наразі потрібен доступ до сайту за допомогою вбудованого браузера Safari.
Нажаль, там тільки братики 🫠.Пусть сестрички будут с добрыми руками Ценим вас и верим в вас
Вас дальше будут перевозить в другое место, может ближе к дому, есть кому что привезти и как то помочь?Нажаль, там тільки братики 🫠.
Черт, я про это не подумалаНажаль, там тільки братики 🫠.
Який перевозити? 🤣Вас дальше будут перевозить в другое место, может ближе к дому, есть кому что привезти и как то помочь?
Р.с. если что, группа поддержки организует ( это не красивые слова, и не совсем только мои)
Если все так, то хорошо ( хотя какое хорошо, не знаю, что и сказать). Парни, с контузией, которые иногда на форуме отписывались, в город потом попадали. Макс, медик. И писал, что ещё и стукнуло и ударило кого, при самом моменте. Поэтому и спросила, вдруг дальше куда. Вы ж такой, все не расскажете. 😃Який перевозити? 🤣
Покапаємось 5 днів - та обратно в піздорез. 5 днів, це якщо тут дупа не почнеться, а так - раніше підемо.
От я вагаюсь завжди яку реакцію ставити на такі пости. На думку спадає оцей бо все це жахливо.Часів Яр.
Вночі виїжджаємо. Малий шанс заїхати на позиціі по сіряку без втрат.
На під'їзді прилітає fpv поряд з ББМ-кою. РЕБ спрацював, на щастя, всі цілі.
Точка висадкі - швидко вискакуємо, інші запригують. Ми біжимо в підвал. Передих.
До позиціі - 300 м. Недалеко, нібито? Але це - смертельні 300 м.
Раніше я побоювався ворожого міномета, дуже не любив танчік, але тепер - fpv. Вони кружляють поряд, сидять на даху і чекають, як стервятникі.
Якщо повезе і тебе не побачать - можеш добігти до ближнього підвала (50-100 м, більше - не можна).
Всюди бита цегла, скло, рване залізо, дріт, розбиті паркани, лежачі стовби...
Ці 50 м бежиш, як 10 км, постійно очикуя дзижчання fpv та вибух у спині...
У горлі миттєво пересихає, повітря зі свистом виходить з рота... Ти майже нічого не чуєш, тільки дивишся під ноги, щоб, не дай боже, не запнутися, або не наступити на міну (так, підори вже дистанційно мінують там). Іноді чєкаєш прохід підвала, як світло в кінці тунелю.
Залітаємо в підвал, проскочили, фух... Ще кілька перебіжок.
Продихуємось, спілкуємось з пацанами на цей позиціі, пригощаємо цігарками, водою, куримо...
Як же не хочеться виходити в світлий проєм виходу. Поряд дзижчат ворожі fpv... Мабуть, ще почекаємо
Неподалікі вибухі арти вже зовсім не лякають...
Але ж, треба рухатись. "Готові? Вперед!!!" Набираємо повітря, стискуємо дупи та побігли...
Вперед, вперед...
Кілька адреналінових перебіжок - і ось ми на нашій позиціі, на самому нулі. Далі - тільки ворог.
Спостерегаємо по черзі, чути стервятників, прилітає зі всього - міномет, арта, танчік, іноді авіація скидує КАБ-и та єбашить НУРС-амі.
Дім наполовину розломан, вихід тільки один - якщо завалить, ніхто не прийде нас відкапувати, це просто неможливо...
Гуляють протяги, холодно, дохла собака біля вхіду...
Радєйка: "fpv на Часів Яр!" А то ми не чуємо...
Води не дуже багато - скільки зможеш донести, окрім БК та іншого. Частину віддали хлопцям, бо вони сидять вже довго, а ніякого підвозу нема. Іноді скидують з дронів, але більшість бутилок лопається.
Радєйка: "Загроза КАБ-ів!!!"
...
Через пару діб повертаємось, той ж смертельний марафон, тільки сил вже майже нема.
На диво, до точці висадкі/посадкі добігаємо цілимі.
Чекаємо "таксо". Дзижчат fpv - чекають нас.
Чуємо звук мотора, під'їжджає...
Кажу першему: "Братику, не поспішай."
Вибух!
Пішли!!!
Вискакує зміна, ми судорожно заскакуємо.
Трогаємось... Ще вибух поряд! От підари! Газу, газу!!!
Ще кілька хвилин їзди сторожко чекаємо...
Фух, знов пронесло. Цікаво, як довго фортуна буде з нами?...
Довго думав, як спідня білизна ротного медика допоможе з'ясувати обставини травми...Труси ротного медика вже зараз на довідку про обставини травми.
Днями, здається, натикався на цей текст в фейсбуці. Твій??Часів Яр.
Вночі виїжджаємо. Малий шанс заїхати на позиціі по сіряку без втрат.
На під'їзді прилітає fpv поряд з ББМ-кою. РЕБ спрацював, на щастя, всі цілі.
Точка висадкі - швидко вискакуємо, інші запригують. Ми біжимо в підвал. Передих.
До позиціі - 300 м. Недалеко, нібито? Але це - смертельні 300 м.
Раніше я побоювався ворожого міномета, дуже не любив танчік, але тепер - fpv. Вони кружляють поряд, сидять на даху і чекають, як стервятникі.
Якщо повезе і тебе не побачать - можеш добігти до ближнього підвала (50-100 м, більше - не можна).
Всюди бита цегла, скло, рване залізо, дріт, розбиті паркани, лежачі стовби...
Ці 50 м бежиш, як 10 км, постійно очикуя дзижчання fpv та вибух у спині...
У горлі миттєво пересихає, повітря зі свистом виходить з рота... Ти майже нічого не чуєш, тільки дивишся під ноги, щоб, не дай боже, не запнутися, або не наступити на міну (так, підори вже дистанційно мінують там). Іноді чєкаєш прохід підвала, як світло в кінці тунелю.
Залітаємо в підвал, проскочили, фух... Ще кілька перебіжок.
Продихуємось, спілкуємось з пацанами на цей позиціі, пригощаємо цігарками, водою, куримо...
Як же не хочеться виходити в світлий проєм виходу. Поряд дзижчат ворожі fpv... Мабуть, ще почекаємо
Неподалікі вибухі арти вже зовсім не лякають...
Але ж, треба рухатись. "Готові? Вперед!!!" Набираємо повітря, стискуємо дупи та побігли...
Вперед, вперед...
Кілька адреналінових перебіжок - і ось ми на нашій позиціі, на самому нулі. Далі - тільки ворог.
Спостерегаємо по черзі, чути стервятників, прилітає зі всього - міномет, арта, танчік, іноді авіація скидує КАБ-и та єбашить НУРС-амі.
Дім наполовину розломан, вихід тільки один - якщо завалить, ніхто не прийде нас відкапувати, це просто неможливо...
Гуляють протяги, холодно, дохла собака біля вхіду...
Радєйка: "fpv на Часів Яр!" А то ми не чуємо...
Води не дуже багато - скільки зможеш донести, окрім БК та іншого. Частину віддали хлопцям, бо вони сидять вже довго, а ніякого підвозу нема. Іноді скидують з дронів, але більшість бутилок лопається.
Радєйка: "Загроза КАБ-ів!!!"
...
Через пару діб повертаємось, той ж смертельний марафон, тільки сил вже майже нема.
На диво, до точці висадкі/посадкі добігаємо цілимі.
Чекаємо "таксо". Дзижчат fpv - чекають нас.
Чуємо звук мотора, під'їжджає...
Кажу першему: "Братику, не поспішай."
Вибух!
Пішли!!!
Вискакує зміна, ми судорожно заскакуємо.
Трогаємось... Ще вибух поряд! От підари! Газу, газу!!!
Ще кілька хвилин їзди сторожко чекаємо...
Фух, знов пронесло. Цікаво, як довго фортуна буде з нами?...
Ні. Сьогодні (вже вчора 🙃) тільки написав.Днями, здається, натикався на цей текст в фейсбуці. Твій??
Бо писати "теребонькай" якось не теє...Довго думав, як спідня білизна ротного медика допоможе з'ясувати обставини травми...
Тряси? Трясця ж є таке слово? Трясти чи трусити , мабуть це різні слова.Бо писати "теребонькай" якось не теє...
Слово "труси" (наказовий спосіб) - теж літературна норма. Але головне я, наче, доніс - треба отримати цей документ щонайшвидше. Хоч трясти, хоч трусити, ала треба.Тряси? Трясця ж є таке слово? Трясти чи трусити , мабуть це різні слова.
Адепт написал про трусы, а я подвисла и не решилась. 😁
Это не оспорить, безусловно.Слово "труси" (наказовий спосіб) - теж літературна норма. Але головне я, наче, доніс - треба отримати цей документ щонайшвидше. Хоч трясти, хоч трусити, ала треба.
Получить травму в учебке и под БР-кой - две большие разницы.Это не оспорить, безусловно.
Помните, банщик писал как на стрельбах травмировал слух? И что ему на это задвинули.
Да. Но вы же о том, что могут отморозиться те, от кого зависят справки , заключения, выплаты и т.д. Что в учебке, что в боевых действиях - при любых вариантах.Получить травму в учебке и под БР-кой - две большие разницы.
Вопрос не столько в отморозиться, сколько в том, что ротные медики так замучены текучкой, что их надо подпинывать. Сам о себе не позаботишься - никто этого не сделает. А про "мне должны, значит, сделают" нужно забывать, переступая порог любого заведения, аффилированного с государством.Да. Но вы же о том, что могут отморозиться те, от кого зависят справки , заключения, выплаты и т.д. Что в учебке, что в боевых действиях - при любых вариантах.
,,Мне должны, значит сделают ,, - наверно, это отголосок дискуссии, к которой я вроде никаким боком не отношусь...Вопрос не столько в отморозиться, сколько в том, что ротные медики так замучены текучкой, что их надо подпинывать. Сам о себе не позаботишься - никто этого не сделает. А про "мне должны, значит, сделают" нужно забывать, переступая порог любого заведения, аффилированного с государством.
ааа, ору в голосинуТряси? Трясця ж є таке слово? Трясти чи трусити , мабуть це різні слова.
Адепт написал про трусы, а я подвисла и не решилась. 😁