Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Без догмата

Ой і оповідання Валерія Шевчука "Останній день".
Нажаль, ноут у ремонті. Багато є чого цитувати, з огляду на наше сьогодення.
Зі смартфону важкувато копіпасти робити.
 
Просто супер рассказ, изданный в 1995 году. Но перспективы печальные.
Кстати, легко переименовывают в Бандеру и Шухевича. А вот чтобы в Мазепу, так и не слышала. А он стоит большего, чем портрет на десятке гривен.
 
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Друге посилання на оповідання Останній день.
 
Останнє редагування:
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Одна з найкращих книжок, яка виходила в КСД - це "Оголений нерв" Світлани Талан, і продовження "Повернутися дощем". Це про 2014 рік.
Взяла у бібліотеці "Я захищу тебе" Світлани Талан. Читаю про події 2014 у Луганській області. І мрії, що ось-ось війна закінчиться.
Видання 2019 року у Харкові.
І ніякого передбачення, що у Харкові й будуть відбуватись ті страшні речі, чому ми є свідками. Героїні були налаштовані на швидку перемогу. :(
 
Дуже цікава книжка про перші дні повномасштабної війни.
Руслан Борта. Люди стають думками.
 
Ох і книжка... Варто прочитати.
Там такі роздуми цікаві.
А події в Ніжині відбуваються.
І один з героїв аналізує ситуацію навкруги 73 і 25 відсоткіа в останньому розділі книги.
І при цьому згадує історію Ніжина і Чорну раду, де обирали лівобережного гетьмана.
Це містика.
Бо в мене залишається для читання від передостаннього походу по бібліотеках як раз Чорна рада Пантелеймона Куліша.
Це вже не перший випадок з містичним співпадінням такого кшталту.
 
Світлана Талан. Ракурс. Липень 2017.
Події початку війни 2014.
Ще мирний спокійний Харків.
І Сєвєродонецьк в таких чудових описах.
Мабуть, цього міста вже немає.
 
Таіс Золотковська. Лінія зусилля.
Вона харків'янка.
Дуже незвична книга, і тією ж мірою цікава.
І вибудувана незвично.
Навіть не знаю, до якого жанру роман віднести.
А спочатку ледь не кинула читання.
Мов, навіщо мені жіночий роман.
 
А во что верите и на что надеетесь? Ну, чтобы лучше Вас понять.
Я подумаю над ответом.
Сегодня с утра готовила спич еще не увидев вопроса.
Сама с собой разговаривала.
А к вечеру слова разбежались как паршивка света. :)
 
А во что верите и на что надеетесь? Ну, чтобы лучше Вас понять.
Я надеюсь, что наш народ не потеряет в этот раз свою свободу.
Верю ли я в это? В какой-то мере, но вера моя хрупкая.
Многовековая история Украины оставляет место для пессимизма.

Надеюсь, что в Харькове появится улица Олексы Довбуша.
Тогда я поверю, что власть способна меняться. Люди уровня Олексы неудобны любой власти, поскольку являют собой стремление к свободе
Их нельзя купить, перенаправить их авторитет на обслуживание интересов власти.

Надеюсь попасть в храм Ивана Богослова и послушать проповедь отца Виктора без страха, что туда, в тот район прилетит бомба.
 
Надеюсь, что в Харькове появится улица Олексы Довбуша.
Тогда я поверю, что власть способна меняться. Люди уровня Олексы неудобны любой власти, поскольку являют собой стремление к свободе
Их нельзя купить, перенаправить их авторитет на обслуживание интересов власти.
Вот представьте Довбуша во времена... м... ковидопроекта. Чтобы сделал Олекса? Известно шо, спалил бы к х..м вакциномобиль, например. ))
Он не просто "неудобный", вообще несистемный человек. Как такому может быть памятник в насквозь матричном городе? коньяк "Довбуш", - дя ето можно, а стремиться к свободе ненада, ето вредно. )
 
Вот представьте Довбуша во времена... м... ковидопроекта. Чтобы сделал Олекса? Известно шо, спалил бы к х..м вакциномобиль, например. ))
Он не просто "неудобный", вообще несистемный человек. Как такому может быть памятник в насквозь матричном городе? коньяк "Довбуш", - дя ето можно, а стремиться к свободе ненада, ето вредно. )
Меня этот коньяк убил. Только прочитала "Жбан вина" Романа Федорива про Олексу, захожу в наш Класс, а там это надругательство на этикетке.
 
Зовсім випадково у бібліотеці взяла "Перехід" Юлії Баткіліної.
Видано у Києві, але про Харків напередодні повномасштабного.
У вузькому сенсі перехід - це на українську мову у російськомовному Харкові.
А у більш широкому - про долі невеличкої купки людей з клубу української мови. Закінчується першими днями війни.
Політики немає, тільки натяки.

Сподобався опис Благовіщенського собору - не надто смачний торт з шоколадними коржами.
Гарна мова взагалі.
Ото тре брати те, до чого руки тягнуться. :)
 
Зараз у бвбліотеках потрібно питати подарунки. Там зустрічаються просто перлини.
На жаль, в темах Головного залишилась Кароліна Лянцкоронька і її Воєнні спогади.
Але ось незвична для мене книжка. Тільки-но розпочала читання. Щоденникові записи філософського змісту.

Богдан Смоляк. Моя найбільша війна. Рік 2022 у роздумах і відчуттях.
Видано у Львові минулого року невеличким накладом для бібліотек. Автор мешкає у Львівській області. Вишукана мова викликає у мене таку заздрість... Тут потрібен грубезний словник поруч. Зважаючи не тільки на регіональну, а ще й на філософську лексику.
Від війни він відштовхується, а загалом пише про вічне, духовне.
Хоч його віра в швидку перемогу станом на квітень 2022 викликає тепер сумну посмішку. але настрій такий був і у нас. Так що в настрої він не схибив.
 
Храм Ивана Богослова это на Холодной горе ? А почему вы решили , что туда бомба попадет ?
Я была в куче церквей в Харькове за недавнее время. И в голову не приходит, что бомба прилетит .. :незнаю:

Кажется вам надо расслабится ))) Хоть в одну церковь в Харькове был прилет ? Может я пропустила ?
Вы много чего пропустили.
Например, ни разу до войны не сходили в Харьковский художественный музей.
И о харьковских храмах у вас весьма поверхностные знания.
Само собой о конфессиях.
 
"С чего начинается родина? С картинки в твоем букваре" (с)
А когда ты становишься чуть старше, а твои мама и бабушка собирают репродукции картин в папочку и покупают книги по искусству, и ты их успела пересмотреть и запомнить, ты обязательно идешь в музей своего города. С мамой, со школьной экскурсией, позже просто сама - иногда под настроение "поздороваться" с какой-то определенной картиной.

А поскольку ты любишь свой город, то рано или поздно узнаешь, что картинная галерея, с которой начался музей, располагалась на берегу Лопани.
А один из благодетелей давным-давно жил на Благовещенской, на которой ты сто раз бывала.
И теперь, когда ты сидишь в Маринелле, твое сознание невольно обустраивает площадь теми зданиями, которых давно уже нет, и убирает лишние.
Но это должен быть ТВОЙ город, а не Париж с Лувром, куда ты приходишь туристкой.
Кстати, в Париже есть кафе, которые сохранились и помнят людей, с которых начался тот же импрессионизм.
Об этом я думаю, сидя в своей Маринелле. Как это замечательно - иметь свое место даже такого рода. Но тамошние завсегдатаи вряд ли обсуждают проблемы мировой культуры.
Когда-то таким публичным местом сбора был Пулемет. :)
 
Каких-то особенных знаний о харьковских храмах у меня вообще нет. Я в них просто иногда хожу. Война не мешает, как вам.
Никак не пойму вас . Вы так настойчиво хотите быть всезнайкой. А зачем ? :незнаю:
Это понятно, что именно вам война не мешает. Вы ведь перелетная птичка, которую видишь во время полета и знаешь, откуда она вылетела. :)
Все храмы в Харькове, за малым исключением, до сих пор в ведении московского патриархата, как бы их настоятели ни пытались это опровергнуть. Филиал МП по диптиху, не более того.
В уставе УПЦ до сих пор провозглашается духовное единство с РПЦ и во время литургии они упоминают кирилла. Если вы знаете, кто это такой. :)
И есть в Харькове один храм и один священник, о котором я помню.
Но когда прилетает в мой район, в большинстве случаев неподалеку от этого храма. Не совсем так, чтобы рядом, но... можно не дойти или не доехать.
Этот храм в ведении ПЦУ. Если вы знаете, что это.
Есть еще храм УГКЦ, но это вне истории моего рода.
Моих родителей крестили скорей всего в УАПЦ, пока сталин не извел священников и не запретил эту конфессию.
Бабушка рассказывала, что их священник пропал в 30-е и больше никто его не видел.
 
Не очень поняла какое отношение к Богу имеют патриархаты ? :незнаю:
Люди приходят в церковь для общения с Богом. При чем тут все эти умпцрпц ....Мне это неинтересно и глубоко фиолетово.
Те кто тянут политику в церковь - совершают грех.
Особенно священники, ибо ведают что творят....
А еще больший грех - прикидываться овцой впереди стаи волков.
 
Назад
Зверху Знизу