Без догмата

[Нужно подумать]

ВЕЧІРНЯ ДУМКА

За час війни трійко - галичанин, подолянин і волинянин - стали моїми навчальниками.
Число 3 вважає сакральним подолянин Валерій Шевчук.
Я теж його змалку люблю.
Галичанин Роман Федорів зі своїм "Отчим світильником", подолянин Валерій Шевчук і волинянин Володимир Лис.
Як би сказати, моя духовна батьківщина.
Залишивсь Григорій Сковорода.
Бо як без малої батьківщини? Мабуть, ніяк.

 

[Нужно подумать]

Дочитала я Царівну Ольги Кобилянської.
На останніх сторінках серце заходилось.
Не знала, до якого фіналу виведе авторка.
Але Кобилянська не тільки суто українська письменниця, а більшою мірою європейська.

Тепер пошукаю в двох бібліотеках Наталю Кобринську, а як не знайду, то куплю в Є-книгарні. Бачила там.
Або напитаюсь деінде.

 

[Нужно подумать]

Оце вчора дочитала роман Кобилянської Земля.
Який трагічний, написаний у 1898 році. Але до приходу совітів у 1939 році так і було. І ситуації такі траплялись.
Земля - одна із найвагоміших причин спротиву. Та що там - найголовніша.
А ми все про наслідки, про злочини упівців.
З нашого боку землі було більше, і віддавали її без спротиву.
Останніх одноосібників голодомор з'їв.
Як забрали землю у мого прадіда до колгоспу, то тільки й сказав, що не буде дива з цього пива, та плюнув. У колгоспі не годен був працювати за поважними літами, і сенс життя для нього скінчився.

 

[Нужно подумать]

"Волинь" Уласа Самчука читаю.
Два товстезних тома сімейної саги, починаючи з напередодні першої світової війни.
Цікавущий регіон, охоплює нинішні Волинську і Рівненську області. В історичному плані багато для роздумів.
Навіть чому "австріяка москальку не візьме", стає зрозумілим, що до чого. Таки різні Волинь і Галичина, чи там Буковина.
Є багато чого для цитування.

 

[Нужно подумать]

"Прийди і пий воду життя даром".

Це не про звичайну воду, звісно.

 

[Нужно подумать]

Земля для всіх і всього. Земля найбільше щастя - більша за любов, за життя. Земля найбільший скарб - більший за золото і коштовні речі. Земля - сон мільйонів поколінь, казкове привабливе єство, містична сила космосу, наснага слабих і дужих Золото, краса, любов, молодість і вічний учитель мудрості. Ось що земля.
Улас Самчук. Волинь

А в 1939 році прийшли совіти...
Ось де причина того, що сталось.
Яка надзвичайна книга і якою мовою написана.
Перша частина трилогії - суцільний гімн землі.
А я могла ніколи не прочитати.

 

[DYHOVnik]

"Прийди і пий воду життя даром".
Це не про звичайну воду, звісно.

Про те як корисне, ніж все інше!

 

[Нужно подумать]

Дійшла до першої світової війни, а там повно аналогій.
І до біженців на Волинь з Галичини, тут тре' краще в історії розібратись.
І дещо кумедне про руське і російське.
Хлопець питає - а якою мовою ви навчаєтесь у школі?
Руською? Володько аж зрадів. От це так. У Австрії й по-руськи. Видно по цілому світі "руський язик" перший.
Далі була розмова про підручники і про поетів.
"Яке розчарування. Вона знає "мова рідна, слово рідне".
- То це ж не по-рускі! Це ж по-мужицьки, по-простому, по-каклацьки!.- А хто, кажеш, написав?
- Такий поет Воробкевич. Пані вчителька казали, що найбільший наш поет Шевченко...
- Зовсім непраада! Я таких поетів і не чув. Руські це: Пушкін, Лермонтов, Кольцов, Нікітін...
-Ой ні... то може російські... Може то московські... Я знаю наші руські, або українські...

 

[Нужно подумать]

Галичина під австро-угорцями навчалась в українських народних школах, а Волинь після розділу Польщі у 1779 році, здається, попала під РІ, і освіта і церква були російськими.
Аж поки Волинь знову не попала під поляків за наслідками ПСВ.

Яка ж цікава ця трилогія...

 

[Нужно подумать]

Тре' читати історію першої світової. Хто там на якому боці воював і де окремі країни, а де імперії.
Те що у нас називали ВОВ, дуже заідеологізоване і цікавинок для аналогій не дає.
А ось 110 років тому з точки зору і на очах волинських селян - це цікаво.
Як йшла з піснями російська армія воювати германця (???), як відбила Перемишль, а потім знову загубила.
Як спочатку мобілізовували повнолітніх і молодших. Останніми вже під час відступу тих, кому під 50. Бо герою вже було 50 і його не чіпали.
Чекали, що ось-ось будуть брати наймолодших.
Якщо в сім'ї вже хтось загинув, інших не брали.
Мобілізація коней і возів, а потім вже й корів з волами на м'ясо.
Правда, щось там компенсували грішми.
Примусово-добровільна евакуація світ за очі.
Як російська армія почала втрачати на фронті, погнали різних бурятів з татарами і іншими на фронт. Казали "гарматне м'ясо".
Презирство до так званих обозників.
Хто був на фронті і вернувся після поранень, казав - оцих мордатих та в першу лінію. Знайомий вираз.
Після поранення, навіть як руку відтяли, не списували.
Якщо такий віз сім'ю в евакуацію, то він уже СЗЧ і боявся, що розстріляють.
Отак і йшли фури вздовж села - одні на захід воювати, інші, біженські, на схід аби куди-небуть.

Цікаво, від кого тікали так звані у книжці галіціани. Просто від лінії фронту вглиб?

І ще! Виганяли по одному від сім'ї рити фортификационные сооружения тобто окопи.
Тут вже старі і малі, дівчата і хлопці. Аби міг тримати в руках лопату.

Ну і про "зраду генералів" за чутками там теж вже було.

 

[AlexThe]

Як йшла з піснями російська армія воювати германця (???), як відбила Перемишль, а потім знову загубила.

о дя.
Брала русская бригада Галицийские поля, и достались мне в награду два железных костыля... (с)

принципиально изменилось ничего.

 

[Нужно подумать]

Цікавинка така у книжці Самчука.
Чи то агностицизм с присмаком екзистенції, чи що інше.
Авторська відповідь на запитання - чому Бог насилає війни?

"Родилась людина...
От стоїть твір перед очами Творця...
І вийшов твір прекрасний. І сказав Творець:
- Насолода творчості хай буде вічною. Хай ніколи не буде віднятий мені цей різець. Я буду безконечно нищити тебе, мій великий твір, щоб мав змогу безконечно творити наново..."

Якщо згадати, що війна забирає кращих, мо' так і є.
Маю на увазі не взагалі втрати війни, а отих, що були першими та й зараз під смертю ходять.
А мо' й декого з безвинних і беззбройних під обстрілами.

 

[Нужно подумать]

Тре' Історію України купувати.
Трішки заплуталась з чергою зміни влади після 1917 на українських теренах.
З географією легше.
Є велика карта України. По ній звіряюсь.
Оце так епопея Уласа Самчука.
Ще так не читала жодної книги.
Історія з географією на перетині з літературою.

 

[Нужно подумать]

Як не процитувати Вас, Уласе, якщо і зараз таке саме.

Український степ, Дон, Волга, Далека Азія, жагучі вітри, сипкі піски. Очі бронзові, скісні, а на чолі шарпає вітер зруділе волосся. Все то під барвою Маркса. Все то слухняні й п'яні слуги великого "пророка". Хто визбирав їх таких якраз, як треба, таких, один на другого подібних, таких хижих і таких спрагнених перемоги?
Так. Це їх "правлєніє". Це також їх закони, писані не чорнилом, а живою кров'ю на живому тілі конаючої імперії.
Хто знає, куди. Хто скаже, яке заборонене дерево зродило тебе і який гріх зірвав тебе та пустив котитися. Маркс? Царі?
Сатана, що збурив пекло, щоб на його місці поставити сатанинський рай?

 

[Нужно подумать]

- Думаєте, я сам не був темний, як пень. Думаєте, коли прийшла війна, ота-о сама, що стільки народу нашого вичавила, я не йшов за царя?.. Йшов. Бо був рускій, і дід мій був рускій... Хто знав, що москаль вкрав ім'я наше... Який чорт міг одразу помітити його овечу шкуру. А вовк є вовк, і з вовком одна розправа... Бий і все!.. Всяк це мусить знати.

Дядько Матвій Довбенко сказав, герой трилогії Волинь.
А його син Володько - це і є Улас Самчук, автор. Далі батька піде.
Зараз про польську окупацію читаю. Історично більш відомо, що далі буде.

 

[Нужно подумать]

І наостанок про роман Волинь.
Мова в цитаті про те, якою мовою буде викладання в школі - польською чи українською.
Гоаорить мати ачителя:

- Па-моему, лучше, єжєлі би в дєрєвнє стоял польскій дом... Я, старуха, так разсуждаю, вєдь украінци не Польшу дєлят... Дєлят ані Расію... Да, мой мальчік... Расію. Польша? Что ж... Ведь єто тоже часть Расії... За наших врємьон... Вєдь подумай..
Прівіслянскій край... Нєт, нєт... Ти абажді. Я говорю... Нашє русскоє сєло... Польскім ано нікагда нє станєт... А украінскім можєт... Видумалі язик..

За 100 років нічого не змінилось.
І ось чую від освіченої жіночки про Самчука - Он националист!
Як лайка.
Доки знайшла відповідь - Так це ж добре! Так має бути!

Тобто інші мають право бути націоналістами, а нам це не догідно. І ніхто інший не вимагає братерських обіймів, навіть під ракетами.

 

[Нужно подумать]

Улас Самчук. Чого не гоїть огонь.

Ох і книжка... цитувати і цитувати для тих нерозумних, що досі під впливом російських наративів про український буржуазний націоналізм і все таке інше.
Як вистачить зору для набрання тексту руками, то поцитую.
Більше ніде, як у цій вільній допоки темі.

 

[Нужно подумать]

Ось як вам це!

- Чого вони від нас хочуть? - Визволяти! Триста з гаком років визволяють! І все кричать, що нас нема! А коли ми є - нас видумали! Раз австріяки, раз німці, а тепер, напевно, підуть американці, а колись, може, китайці... і, якщо не помагають ні німці, ні китайці, тоді пускають в хід Пушкіна, Міцкевича, Колиму чи якусь іншу пародію вроді Берези Картузької. І так визволяють і визволяють, і все бесконечно визволяють...

Це один із учасників визвольного руху на Волині каже, а книга написана в 1948-1958 роках.
Містика. Хоча так завжди було, до 24.02.2022 включно.

 

[Нужно подумать]

Маємо сьогодні 120 років з дня народження видатного українського письменника Уласа Самчука, що народився 20 лютого 1905 року.
До мене книги доходять містично.
Це не мій вибір. Це вибір долі.
Щоб підняти з далеких глибин, очистити від помилок і дати поштовх розумінню.
Не знаю, хто може перевершити Самчука.
Все, що читала 3 роки поспіль - від одного найкращого до другого. 5 апостолів, мабуть, здобула в свідомість.

 

[Нужно подумать]

Закінчила читання, пане Уласе, з великою подякою...
Ви знаєте, що Дермань Ваш у 1946 році перейменували, стерли таку пам'ять про височінь духу.
Устенське Друге... жах...
Мо' наші теперішні повернули назву, але вашого рідного міста вже ніколи не буде...
Щоб і пам'яти не залишилось про національно-визвольні змагання і взагалі про історію просто неймовірну.
Винищили всіх, і навіть назва їх лякала.