Без догмата

Тема историко-культурологическая. Видимо, в єтом причина атаки именно сюда.
 
Я вражена тим, що щось залищилось вісля цієї страшної навали, яка нищила всі пам*ятки культури і історії.
Це по враженням від "Єрусалиму на горах" Романа Федоріва. Хоч там події дещо зміщені до Івано-Франківщини.
У Львові ше гірше було. А навіть за Польщі костели і церкви поруч стояли і нічого. Не кажучи вже про цвинтарі.
 
У мене з цим рестораном Центральний пов*язаний теж веселий спомин.
Була там одного разу з хлопцем, навіть сукню пам*таю, в якій була.
У тій історії і продовження було веселе.
Хоч нічого вже не залишилось - ні ресторану цього, ні того хлопця (рано помер).
Ноги від час минулорічної прогулянки привели мене до його будинку.
Посиділа, позгадувала.
Ми так добре пасували одне до одного. Шалапутні, шукаачі пригод, з різноманітними інтересами.
А ось могло бути між нами кохання - не впевнена. :(
Мабуть, найцікавіша людина у моєму житті. Ще й з таким потягом до особистої свободи.
За тих часів це рідкість велика. Дивуюсь, що в дисиденти не подався.
А може й почитував заборонене та мені не казав.
Ми з ним якийсь час товаришували.
Досі жалкую за ним і за тим, що наше спілкування життя обірвало й розвело нас у різні сторони.
А оженився він на звичайній дівчині, без особливих поривів у щось таке....
Може. й щасливий був.
Царство йому небесне.
 
Останнє редагування:
Tierchen сказав(ла):
Цікавий фільм скоро вийде. Розвінчання міфу про те, що індустріалізація Донбасу - це радянське досягнення. Насправді шахти, залізниці і заводи побудовані європейцями і американцями,
Натисніть, щоб розгорнути...
Та немовби ж це загальновідомо? Хоча може це я по собі суджу :-). Юз засновал велике металлургійне виробництво, при ньому виникло робоче селище Юзівка, потім розрослося до міста. Цей Джон Юз з Британії був буде хвацький хлопець :-) В 28 років купив перший завод - судобудівну верф в Британії, потім литейний завод, а в 55 років він обратив свій погляд на *тоді ще невідомий Донецький каменовугільний басейн* і купив землю у князя Кочубея. Справа пішла добре. В 1913 році - Юзівський комбінат виробляв 74% металлу імперії.

Князь Кочубей (ну, щоб 2 раза не вставати) - цікава така особистість. Українець, народився у селі Диканька :) Ще той моцний державний діяч був. Перший канцлер внутрішніх справ. Навчався в Уппсальскому універсітеті. Швеція :)
 
Tierchen сказав(ла):
А нині, і та людина, і авторка книжок з першого фото, і я частково - вимушені переселенці. У першої дім на лінії зіткнення, у другої дім в окупації, я можу жити вдома, але намагаюсь дати дітям шось більше ніж зараз може дати дім.
Натисніть, щоб розгорнути...
смайл обіймаю ми разом мал.jpg

Tierchen сказав(ла):
А чи думали ми тоді, в 2015, шо так воно буде? Не думали..
Натисніть, щоб розгорнути...
Хоча, здавалося б, а чому не думали? :( - бо завжди сподіваєшся на краще. Тепер-то, у ретроспективі, бачимо, що все до того й шло, просто ми не хотіли цьому вірити.
 
ПРОХАННЯЧКО! :)

Є родич у мене, старший роками.
НЕ совок, тобто без фанатизму і як то кажуть "от забора до обеда" жив за совка.
Людина виключно проукраїнських поглядів. Річ у собі, більше схильний до читання і спілкування у невеличкому колі, аніж до активних дій.
Недавно просив мене скласти для нього перелік українських книжок, які варто почитати розумній людині.
Скажімо, з виразним історичним контекстом.
Гурницьку я йьому не пропонувала. Це більше для жінок.
Про Володимира Лиса знає, дещо має вдома.
Ось що б йому запропонувати?
Я сама Лисом захопилась. Читаю зараз "Країну гіркої ніжності".
Як то сказати - унісекс. Підходить і чоловікам, і жінкам.
Він згоден піти до книгарні і пошукати, як буде знати, що шукати.
Розповім йому про Є-книгарню. Вона трішки відрізняється від Вівату і Книголенду. Там меня пощастило "Каву з кардамоном" купити.
Родич ще злякано спитав - а у тих книгарнях дійсно є з чього вибирати, чи аби що стоіть на полицях, а решта - сміття. Та ні, - кажу, - тепер українського багато, тільки більше того, що надруковане останніми роками.
 
Кассандр сказав(ла):
Ольга Кобилянська, Земля. Це шедевр
Іван Багряний Сад Гетсиманський, Тигролови - на тему запиту, є класикою
Софія Андрухович - Амадока, сучасність, згідно запитуваної теми, майже класика
Натисніть, щоб розгорнути...
Дякую! Відправили для опрацювання.
 
Вишневецькі були українцями. Ось тільки Ярема Вишневецький стратив. Читала у Нечуй-Левицького.
Був у нього славний предок.

Дмитро «Байда» Вишневе́цький (р. н. невід.
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
—
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
/
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
,
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
) — український
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
на
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
,
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
гербу
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
, козацький ватажок, гетьман. Власник маєтків у
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
. Збудований ним
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
на острові
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
вважається прототипом
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
.
 
Зайшов мені Володимир Лис. І в бібліотеках є.
"Графиню"читаю. Чи то модерн, чи то постмодерн.
Сюжет начеб є, та начеб розпливається.
Історичного тла нема, як в інших книгах, що 2 роки читаю.
Захоплює мене ця книжка.
 
У бібліотеці трапилось смішненьке.
Там я послуговуюсь виключно українською.
Одна бібліотекарка мені й каже - у вас вимова схожа на західноукраїнську.
Відкілля? Я ж тільки читаю переважно західноукраїнських авторів,
Невже таки долучила до лексичнго запасу слова з книжок?
Не зовсям регіональні, але дещо незвичні для вуха харків*ян.
 
Між іншим, я помилилась щодо "Графині", коли віднесла книжку до модерну.
Таки половина книжки - внутрішнє життя героя на тлі скупих подій.
А з другої половини як понеслось містично-сюрреалістичне...
Як з іншого приводу сказала героїня - приголомшуюче видиво, коли снігова лавина котиться з гори.
Спочатку повільно набирає оберти і масу, а потім вже нестримно. А ти стоїш як заворожена.
Ото і я. Залишилось сторінок 20.
Це книга не для формування свідомості, а таки для відволікання у інший світ - марева, містики навіть.
У героїв усередині містичне відношення до подій, а зовнішнє, реальне життя зводить цю містику до матеріального х елементами сюру.
 
Графиня і трішки містичного.
Поки читала, все на обкладинку дивилась.
Герой так схожий на принца Гаррі.
Просто притягувала обкладинка.
А там. пишуть, що у короля онкологія.
І чому співпало саме це видання у мене в руках і звістка про хворобу?

img587_23.jpg
 
Немного отдыха. На Стрелку похоже. :)

Уроженец Харькова ВИКТОР ЗАРУБИН (1866-1928), Тихий вечер, 1897г.

nc_ohc=G12GzzDFmkoAX82-xey&_nc_ht=scontent.fdnk1-3.jpg
 
Останнє редагування:
Яке ж містичне наше життя...

Володи́мир Юхи́мович Свідзинський (26 вересня (
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
)
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
,
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
, нині
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
,
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
—
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
,
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
,
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
,
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
) — український
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
доби
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
,
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
.

Це я читаю "Острів Сильвестра" Володимира Лиса- теж напівмістичний чи то напівсюрреалістичний роман.
Головний герой - філолог. Впродовж сюжету купа імен згадується.
Навіть невелика вставка-есей, присвячена оповіданню Коцюбинскького "На острові". А я ж зовсім недавно його читала. Майже впритул.
А ось з поезією поки що не склалось. Хоч теж підтримую захоплення героя роману поезією раннього Тичини.
О ні! Герой віддвв належне Богдану-Ігорю Антоничу. Цього поєта трішки читала.
 
В Головному написала. Там загубиться.

Уход от реальности - одно из проявлений разнообразного человеческого "Я".
Как раз интересную книгу прочитала, основанную на этом уходе.
Володимир Лис. "Острів Сильвестра".
Там все герои такие - с уходом в разное.
Главный герой уходил в слова. Был филологом, литературоведом.
Из всех вариантов уходов этот мне ближе всего.
У других героев было по-другому.
Я долго думала, как объединить эти уходы в одно.
У меня получилось - все, что мы видим вкруг себя, это плод наших фантазий, нашего сознания. Иногда болезненного.
Мы наполняем этот мир своими представлениями о нем.
А каков он на самом деле? Может, его вообще нет. :)
 
Вдень мені наснився сон, що я у книгарні купую дві книжечки Лиса.
Такі невеличкі за розміром.
Одна коштує 100 гривень, друга 150. Продавчиня каже, 40% скидка, а бере з мене грошей не 250 за виключенням 40%, а навпаки - додає ті відсотки до повної вартості книжок. Хоч я була готова купити за повну ціну. З тим і прокинулась, але уві сні книжки поклала в сумку. :)
 
Ви повинні увійти або зареєструватися, щоб відповісти.
Назад
Зверху Знизу