Тарас Чорновіл
40 хв ·
Безкарність завжди породжує рецидиви та провокує до ще більшої наглості. Іноді це переходить узагалі за межі здорового глузду. Ми вже встигли пообурюватися та наіронізуватися, коли публічні акції протесту проводили власники автомобілів на євробляхах чи дрібні контрабандисти. Але там хоч якась частка здорового глузду була. Адже попри повний правовий нігілізм вони таки акцентували й на неприйнятності надвисоких митних зборів чи окремих недоречності окремих норм митного законодавства.
Але сьогодні наскочив на таку вершину абсурду, яку вже нічим ні пояснити, ні виправдати не можна. Хіба тим, що держава не відважившись карати зло в самому зародку, частково спровокувала злочинців на цілковиту наглість. Я маю на увазі сьогоднішню акцію під будинком Юрія Луценка, яку проводять члени так званої партії «Рух нових сил». Так звана, бо кожна партія в момент реєстрації у своєму статуті стверджує, що створена згідно законів України та зобов’язується їх неухильно дотримуватися. Рухери від самого початку гучно заявляють, що наші закони й правова система для них не указ. Раніше про це найбільше кричав Саакашвілі, але він особа неадекватна, тому навряд чи може нести повноцінну правову відповідальність за свої вчинки та заяви. Зараз він насолоджується деякими легалізованими в Нідерландах та відсутніми в Україні правами, а на передній план вийшла різна партійна дрібнота, яку ми до того бачили лише як галасливу масовку.
Але детальніше про весь абсурд наглості непокараного зла. Його суть не в тому, що проводиться якась акція під помешканням посадовця. Є країни (цілком демократичні), де за таке можна попасти за грати – хочеш політикувати, стій під державними установами й не тероризуй родину чи сусідів політика. Є інші країни, де подібні акції дозволені, лише обмежено певні дії пікетувальників (наближення до огорожі, звукова апаратура тощо), бо пікет – це не мітинг. Цього разу, щоправда, всі прийнятні межі теж було переступлено. Але мова не про це.
Суть усього абсурду в тому, чого ці персонажі вимагають. На паркані розвісили транспарант: «Северіону волю!» Йдеться про Северіона Дангадзе, шоу за участю якого спостерігала вся країна. Це саме він вів переговори з представником Курченка про фінансування акцій Саакашвілі в Києві. Потім отримував гроші, далі, відчувши, що за ним стежать, мчав на своєму авто vip-класу в бік російського кордону, але не встиг прорватися на територію країни-агресора й був перехоплений та заарештований. Уся дикість і цинізм дій цього мерзотника були настільки вражаючими, що спершу навіть соратники Саакашвілі від Дангадзе поспішили відректися. Попри те, що він був головою київської обласної організації їхньої партії, той же нардеп Дерев’янко, який управляє цілою партійною структурою, на всіх ефірах твердив, що його взагалі не знає, десь випадково бачив та сприймав лише за водія. Ну це вже називається «в дурочку зіграти».
Але поліція якось так тихенько проковтнула всі випадки нападів та побоїв поліцейських, спроби захоплення приміщень тощо. Грубим ігноруванням закону й далі залишається блокування центральної вулиці столиці. Та взагалі там порушень правопорядку на купу томів набереться. І от уже особи, які проводили незаконні акції або ж реалізовували їх у незаконний спосіб за гроші україно-російського олігарха Курченка, вимагають звільнити свого безпосереднього годувальника. Просто давайте уявимо собі: людина, яка представляла інтереси сім’ї Януковича, грабувала наш бюджет на мільярди та на довершення всього дістала від Путіна в управління віджаті на Донбасі підприємства, платить гроші групі заколотників в Україні. І ці люди, яким не обпекли ні долонь, ні сумління ті криваві гроші, прийшли мітингувати за звільнення посередника, завдяки якому вкрадені в нашої держави кошти перекочували до їхніх кишень!
Я не здивуюся, якщо завтра вони поїдуть до помешкання президента вимагати закриття всіх кримінальних справ та зняття санкцій і проти самого Курченка або й навіть Януковича. А чому ні? Адже вся ця говорильня про антиолігархічну боротьбу, прикрашена синьо-жовтими та червоно-чорними прапорами – це лише відео-ефект для убогих. Насправді ж там аж надто багато всяких зав’язок, які єднають цих рухерів, як і деяких їхніх союзників з Курченком та не лише з ним. Чимало цікавих перемичок свого часу накопав Андрій Дзиндзя, можете пошукати на його сторінці, наприклад, про те, що єднає партію Гриценка з командою Курченка.... А перелік власних корисливих правопорушень у багатьох теж аж зашкалює (ой як не любить говорити Дерев’янко про ті злощасні 56 мільйонів!).
Тому кожен раз, коли бачу, як з кожним днем усе більше нагліє непокаране зло, уже не просто обурююся через безкарність злочинців, а усе гостріше розумію, що це, насправді, тоехнологія реваншу Януковича, Путіна, олігархів. Ці крикуни, які просто влаштували дебош із написаними для них кричалками, переважно прості шістки. Але вони розмивають межу між майбутнім і минулим, куди ми після розстрілів на Майдані вже вірили, що ніколи не вернемося. А основний план реваншу потихеньку зараз роблять вірні Портнову й Медведчуку судді, олігархічні ЗМІ, саботажники серед депутатів, політиків, чиновників чи керівників органів місцевого самоврядування… І це вже зовсім не смішно.