27.08.14 вторжение войск РФ
- Автор теми CAXAP
- Дата створення
Одесская область в этом году вышла в лидеры по росту промышленного производства
По информации пресс-службы областной администрации, «… за девять месяцев 2017 года в регионе отмечен рост производства почти на 17%. Это лучший показатель среди всех регионов страны!»
На Дніпропетровщині розвивають співпрацю з Латвією
У приміщенні ДніпроОДА відбулася зустріч з Надзвичайним і Повноважним Послом Латвійської Республіки в Україні Юрісом Пойкансом. Про це повідомляє Дніпроград з місця подій.
Під час зустрічі керівництво Дніпропетровської області разом з Надзвичайним і Повноважним Послом Латвійської Республіки обговорили можливу співпрацю між Латвією та Дніпропетровщиною.
"Ми готові працювати над програмою міжнародної співпраці. Ми зацікавлені в розширенні нашої роботи з метою регіонального розвитку. Дні проект товщина одна з перших перейшли на систему електронних держзакупівель Prozorro. Завдяки децентралізації втілили сотні важливих інфраструктурних проектів. Наша задача – розвиток економіки та покращення інвестиційного клімату", - зазначив заступник голови ДніпроОДА Олег Кужман.
Юріс Пойканс висловив радість від можливості працювати в Україні, зокрема на Дніпропетровщині, та підтвердив готовність продовжувати розвивати та зміцнювати двосторонні відносини Латвії та України, а також відносини Європейського Союзу з Україною.
"Наразі ми активно співпрацюємо із західними містами України. Сподіваємося, що Дніпро стане східним центром співпраці. В області дуже хороша економічна база, ви практично завжди перебуваєте на перших місцях в різних рейтингах. Ми розуміємо складну ситуацію, в якій знаходиться Україна, але крім цього ми бачимо, що все-таки йде економічний приріст. Я бачу добрі можливості для розвитку наших торговельно-економічних зв'язків. За півроку 2017-го, порівняно з аналогічним періодом 2016 року, приріст торговельного обороту склав 25%. Думаю, що до кінця року ми вийдемо на цифру понад 200 млн євро", - розповів Юріс Пойканс.
За словами посла Латвійської республіки, зростання економічних показників України - результат як введення в дію Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом, так і стабілізації економічної ситуації в українській державі і, відповідно, зростання купівельної спроможності населення.
По информации пресс-службы областной администрации, «… за девять месяцев 2017 года в регионе отмечен рост производства почти на 17%. Это лучший показатель среди всех регионов страны!»
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
На Дніпропетровщині розвивають співпрацю з Латвією
У приміщенні ДніпроОДА відбулася зустріч з Надзвичайним і Повноважним Послом Латвійської Республіки в Україні Юрісом Пойкансом. Про це повідомляє Дніпроград з місця подій.
Під час зустрічі керівництво Дніпропетровської області разом з Надзвичайним і Повноважним Послом Латвійської Республіки обговорили можливу співпрацю між Латвією та Дніпропетровщиною.
"Ми готові працювати над програмою міжнародної співпраці. Ми зацікавлені в розширенні нашої роботи з метою регіонального розвитку. Дні проект товщина одна з перших перейшли на систему електронних держзакупівель Prozorro. Завдяки децентралізації втілили сотні важливих інфраструктурних проектів. Наша задача – розвиток економіки та покращення інвестиційного клімату", - зазначив заступник голови ДніпроОДА Олег Кужман.
Юріс Пойканс висловив радість від можливості працювати в Україні, зокрема на Дніпропетровщині, та підтвердив готовність продовжувати розвивати та зміцнювати двосторонні відносини Латвії та України, а також відносини Європейського Союзу з Україною.
"Наразі ми активно співпрацюємо із західними містами України. Сподіваємося, що Дніпро стане східним центром співпраці. В області дуже хороша економічна база, ви практично завжди перебуваєте на перших місцях в різних рейтингах. Ми розуміємо складну ситуацію, в якій знаходиться Україна, але крім цього ми бачимо, що все-таки йде економічний приріст. Я бачу добрі можливості для розвитку наших торговельно-економічних зв'язків. За півроку 2017-го, порівняно з аналогічним періодом 2016 року, приріст торговельного обороту склав 25%. Думаю, що до кінця року ми вийдемо на цифру понад 200 млн євро", - розповів Юріс Пойканс.
За словами посла Латвійської республіки, зростання економічних показників України - результат як введення в дію Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом, так і стабілізації економічної ситуації в українській державі і, відповідно, зростання купівельної спроможності населення.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
![112517[1].jpg](https://dniprograd.org/system/App/Post/images/000/062/252/large_post/112517[1].jpg)
Психоаналіз по-українськи
Припустімо, у декого туга символічна й не така серйозна, щоб обстоювати свої соціополітичні вподобання в офлайні, але сам факт, що в країні є люди, для яких комуністичне минуле досі не сороміцька хвороба, не предмет нічних кошмарів, змушує замислитися. Я назвав би це московським синдромом за аналогією зі стокгольмським, тобто підсвідомою симпатією заручника до його поневолювача, що зумовлена психологічною травмою, тим більше тривалою. Хай там як, а три чверті століття…
У пожежі ніяка сталь не гартується, то все дурня. Були колись на згарищі? Зазвичай усі рештки звідти вигрібають на смітник, вони більше ні на що не придатні. Тільки в нашому випадку йдеться не про фізичне сміття, а про людські душі. Хворі, скалічені, спотворені, які замість якогось там реабілітаційного центру потрапили одразу в чистилище «вільного ринку» ранніх 1990-х. То що ми хочемо? Диво, що від нас узагалі щось збереглося: культура, мова, нормальні уявлення про верх і низ, чорне й біле.
Так, і мене теж не дуже влаштовує якість наявного «людського матеріалу», як колись казали. Мені не подобається наш опортунізм, наша схильність до простих рішень, готовність «вирішувати питання», тобто в буквальному сенсі тактики виживання, без яких їхні носії ніяк не примудрилися б добратися до нашого часу цілими й відносно неушкодженими. Найстрашніше, що я сам час від часу ловлю себе на про*явах, від яких хочеться розбити люстро: спокуса насильства, агресії, зневаги, свавілля… Просто я краще адаптований і гіперкомпенсований, не від усіх цього можна вимагати. Інша річ, що людина не одновимірна й наділена свободою волі, і це ми й спостерігали на Майдані та на початку війни. Але сплески шляхетності — то одне, а щоденна проза життя зі штовханиною в прямому й переносному сенсах, хамством і спокусою надурити ближнього — то зовсім інше. Я пам’ятаю, звідки все це.
Ні, не все, від чого ми сьогодні потерпаємо, привнесла саме комуністична влада. Щось із того, що вона впроваджувала, було запозичено ще з монголо-татарських часів, які вона прямо наслідувала, щось було винайдено в процесі збудженої «творчості мас». Але головне, що вона зробила, — це відчинила дверцята найпотаємніших, найтемніших куточків людської душі, звільнила демонів, які ховаються в кожній людській істоті. Гітлер колись декларував, що звільняє своїх послідовників від химери сумління. Те саме нав’язували більшовики. Єдина різниця в тому, що вони свій акт розбещення прикрили гарною казочкою про щастя для всіх.
Під прапором примарного братерства вони спершу захопили народи, які були вже майже звільнилися від ординського патронату, потім забрали їхнє майно, потім фізично — голодом і кулями — знищили найвільніших, потім решту спрямували на будівництво безглуздих пірамід («індустріалізація»), потім кинули в пожежу світової війни, потім знову спокусили «світлим майбутнім», потім остаточно деморалізували безчассям «застою». Жодне з досягнень реального соціалізму не варте тих жертв, якими було досягнуте. Загальна освіта, доступна медицина, соціальне житло, право на працю — все це реалізувалося в багатьох країнах Європи, Азії та Америки значно досконаліше й без жертв, тим більше таких жертв.
Я, можна сказати, щасливий, що для моєї дочки Владімір Лєнін перебуває приблизно в одному часовому проміжку (тобто колись дуже-дуже давно) й безумовно в одному смисловому ряду з Чинґісханом, Ернаном Кортесом та Іваном Ґрозним. Але це не означає, що вона вільна від травм більшовицького минулого. Їй, як і всім нам, доведеться ще довго долати спокуси жахливого спрощення реальності й пролетарський несмак, побутове двоєдумство й бажання будь-що принизити ситуативного опонента. Кажуть, психологічні травми фіксуються в нащадків жертв навіть у третьому поколінні. На початку 2000-х у черговому опитуванні респонденти на першому місці серед очікуваних небезпек назвали побоювання голоду. Ми недооцінюємо шлях, який пройшли. Але також недооцінюємо те, що тягне нас у минуле. У будь-якому разі ознаки сучасного українця, якими ми зараз пишаємося: патріотизм, жертовність, бажання грати за правилами й покращувати життя, не з радянського минулого. І вони дають надію, що травми можна подолати, але тільки якщо їх усвідомити. Втім, це ази психології.
Тиждень
Автор: Юрій МАКАРОВ
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Прем'єр Великої Британії назвала Росію загрозою світовому порядку
Зокрема, Москву прем'єр звинуватила у втручанні у вибори інших держав, а також у множенні фальшивих новин.
Прем'єр-міністр Великої Британії Тереза Мей виступила проти масштабних дій Росії, які загрожують світовому порядку. Від нього, зауважила політик, залежні інші західні країни. Зокрема, Москву прем'єр звинуватила у втручанні у вибори інших держав, а також у множенні фальшивих новин.
Про це вона заявила в ході виступу на банкеті, який влаштував лорд-мер лондонського Сіті, пише РБК з посиланням на The Guardian.
Перелічуючи спроби Росії ********* в останні роки західні інститути, вона сказала: "У мене дуже просте повідомлення для Росії. Ми знаємо, що ви робите. І вам це не вдасться". Москва, як зауважила Мей, недооцінює стійкість демократій країн Заходу, а також постійне тяжіння вільних і відкритих товариств і прихильність західних країн до альянсів, які їх зв'язують.
"Велика Британія буде робити все необхідне для самозахисту, а також буде працювати із союзниками, щоб чинити [з Росією] аналогічним чином", - підкреслила Мей, дорікнувши Москву у втручанні у вибори різних держав, а також у насадженні фальшивих новин і хакерських атаках на Міністерство оборони Данії і Бундестаг.
Лондон, як додала прем'єр, не бажає повертатися до "холодної війни" або ж перебувати в стані постійної конфронтації. Однак, якщо росія продовжить реалізовувати свою нинішню політику і продовжить поточний курс, Велика Британія повинна захищати інтереси своєї країни, Європи, а також усього світу, заявила Мей.
Зокрема, Москву прем'єр звинуватила у втручанні у вибори інших держав, а також у множенні фальшивих новин.
Прем'єр-міністр Великої Британії Тереза Мей виступила проти масштабних дій Росії, які загрожують світовому порядку. Від нього, зауважила політик, залежні інші західні країни. Зокрема, Москву прем'єр звинуватила у втручанні у вибори інших держав, а також у множенні фальшивих новин.
Про це вона заявила в ході виступу на банкеті, який влаштував лорд-мер лондонського Сіті, пише РБК з посиланням на The Guardian.
Перелічуючи спроби Росії ********* в останні роки західні інститути, вона сказала: "У мене дуже просте повідомлення для Росії. Ми знаємо, що ви робите. І вам це не вдасться". Москва, як зауважила Мей, недооцінює стійкість демократій країн Заходу, а також постійне тяжіння вільних і відкритих товариств і прихильність західних країн до альянсів, які їх зв'язують.
"Велика Британія буде робити все необхідне для самозахисту, а також буде працювати із союзниками, щоб чинити [з Росією] аналогічним чином", - підкреслила Мей, дорікнувши Москву у втручанні у вибори різних держав, а також у насадженні фальшивих новин і хакерських атаках на Міністерство оборони Данії і Бундестаг.
Лондон, як додала прем'єр, не бажає повертатися до "холодної війни" або ж перебувати в стані постійної конфронтації. Однак, якщо росія продовжить реалізовувати свою нинішню політику і продовжить поточний курс, Велика Британія повинна захищати інтереси своєї країни, Європи, а також усього світу, заявила Мей.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Іспанія зібрала докази про вплив з Росії на каталонську кризу
Фейкові акаунти в соцмережах були створені для поширення інформації, що перебільшувала переваги відділення Каталонії від Іспанії.
Мадрид повідомив про втручання груп з Росії під час референдуму про відокремлення Каталонії від Іспанії з метою дестабілізації іспанської держави.
З такою заявою у понеділок, 13 листопада, в Брюсселі виступили міністри оборони і закордонних справ цієї країни, передає dw.com.
Вони підкреслили, що мають у своєму розпорядженні докази того, що державні і приватні групи на території Росії, а також Венесуели в рамках масштабної кампанії використовували Twitter, Facebook та інші соціальні мережі і сайти, щоб просувати сепаратистські ідеї і впливати на громадську думку напередодні референдуму про незалежність.
Зокрема, глава МЗС Іспанії Альфонсо Дастіс вказав, що Мадрид виявив у соцмережах фейкові профілі, половина яких обслуговувалася з Росії, а 30 відсотків - з Венесуели. За його словами, ці акаунти були створені для поширення інформації, що перебільшувала переваги відділення Каталонії від Іспанії. Міністр закордонних справ заявив, що підняв цю тему в діалозі з Кремлем.
Глава іспанського оборонного відомства Марія Долорес де Коспедаль підкреслила, що групи, про які йде мова, намагаються домогтися нестабільності в Європі, і що завдання іспанців - надати розголосу цій інформації.
Присутній на зустрічі в Брюсселі генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг зазначив, що, згідно з різними доповідями, росія зробила спроби втручання у внутрішні політичні процеси в декількох країнах. Альянс звинувачує Москву в застосуванні стратегій інформаційної війни та дезінформації з метою розділити Захід і порушити його єдність у питанні економічних санкцій щодо Кремля.
Фейкові акаунти в соцмережах були створені для поширення інформації, що перебільшувала переваги відділення Каталонії від Іспанії.
Мадрид повідомив про втручання груп з Росії під час референдуму про відокремлення Каталонії від Іспанії з метою дестабілізації іспанської держави.
З такою заявою у понеділок, 13 листопада, в Брюсселі виступили міністри оборони і закордонних справ цієї країни, передає dw.com.
Вони підкреслили, що мають у своєму розпорядженні докази того, що державні і приватні групи на території Росії, а також Венесуели в рамках масштабної кампанії використовували Twitter, Facebook та інші соціальні мережі і сайти, щоб просувати сепаратистські ідеї і впливати на громадську думку напередодні референдуму про незалежність.
Зокрема, глава МЗС Іспанії Альфонсо Дастіс вказав, що Мадрид виявив у соцмережах фейкові профілі, половина яких обслуговувалася з Росії, а 30 відсотків - з Венесуели. За його словами, ці акаунти були створені для поширення інформації, що перебільшувала переваги відділення Каталонії від Іспанії. Міністр закордонних справ заявив, що підняв цю тему в діалозі з Кремлем.
Глава іспанського оборонного відомства Марія Долорес де Коспедаль підкреслила, що групи, про які йде мова, намагаються домогтися нестабільності в Європі, і що завдання іспанців - надати розголосу цій інформації.
Присутній на зустрічі в Брюсселі генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг зазначив, що, згідно з різними доповідями, росія зробила спроби втручання у внутрішні політичні процеси в декількох країнах. Альянс звинувачує Москву в застосуванні стратегій інформаційної війни та дезінформації з метою розділити Захід і порушити його єдність у питанні економічних санкцій щодо Кремля.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Черкаські хімвиробники налагоджують співпрацю з німецькими колегами
Німецька хімічна компанія Chemische Fabrik Lehrte планує співпрацю із двома провідними компаніями – ГК UKRAVIT та Chemical Elements Ukraine
Про це йшлося під час візиту до Черкас власника великої німецької хімічної компанії Chemische Fabrik Lehrte Себастіана Рейхенбаха.
Разом із керівництвом міста та області він відвідав розташовані у Черкасах виробничі потужності двох провідних українських хімічних компаній: ГК UKRAVIT (добрива та засоби захисту рослин) та Chemical Elements Ukraine (хімічні реактиви для харчової та фармацевтичної промисловості).
- Ми плануємо співпрацю з цими підприємствами, що виробляють продукцію, яку у нас не випускають – і роблять це на високому рівні, - підкреслив власник компанії CFL Себастіан Рейхенбах. – Метою мого візиту до Черкас було обговорити умови співробітництва з цими провідними українськими хімічними компаніями.
Німецька хімічна компанія Chemische Fabrik Lehrte планує співпрацю із двома провідними компаніями – ГК UKRAVIT та Chemical Elements Ukraine
Про це йшлося під час візиту до Черкас власника великої німецької хімічної компанії Chemische Fabrik Lehrte Себастіана Рейхенбаха.
Разом із керівництвом міста та області він відвідав розташовані у Черкасах виробничі потужності двох провідних українських хімічних компаній: ГК UKRAVIT (добрива та засоби захисту рослин) та Chemical Elements Ukraine (хімічні реактиви для харчової та фармацевтичної промисловості).
- Ми плануємо співпрацю з цими підприємствами, що виробляють продукцію, яку у нас не випускають – і роблять це на високому рівні, - підкреслив власник компанії CFL Себастіан Рейхенбах. – Метою мого візиту до Черкас було обговорити умови співробітництва з цими провідними українськими хімічними компаніями.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
На Кропивниччині запустили новий завод
Завод з переробки соєвих бобiв запустили 10 жовтня на територiї Свiтловодського МЭЗа.
Про це повiдомляє agronews.ua з посиланням на заступника генерального директора компанiї «Вiктор i К» Максима Короля, iнформує Златопiль.
«Проектна потужнiсть заводу становить 600 тонн сої на добу. Продукцiя, планована до випуску - гiдратована олiя соєва, олiя соєва дезодорована нефасована та фасована в ПЕТ тару, шрот соєвий (гранульований i не гранульований), а також оболонка соєва гранульована», – уточнив вiн.
Приватне пiдприємство «Вiктор i К» було створено в 1992 р. Основний напрямок дiяльностi – виробництво соняшникової олiї i соусiв. У 2002 р. була зареєстрована торгова марка «Королiвський смак», пiд якою виготовляється продукцiя даного пiдприємства. Компанiя переробляє в основному соняшник. Потужнiсть заводу з переробки соняшнику компанiї в Кiровоградськiй областi становить 1500 т/добу.
Завод з переробки соєвих бобiв запустили 10 жовтня на територiї Свiтловодського МЭЗа.
Про це повiдомляє agronews.ua з посиланням на заступника генерального директора компанiї «Вiктор i К» Максима Короля, iнформує Златопiль.
«Проектна потужнiсть заводу становить 600 тонн сої на добу. Продукцiя, планована до випуску - гiдратована олiя соєва, олiя соєва дезодорована нефасована та фасована в ПЕТ тару, шрот соєвий (гранульований i не гранульований), а також оболонка соєва гранульована», – уточнив вiн.
Приватне пiдприємство «Вiктор i К» було створено в 1992 р. Основний напрямок дiяльностi – виробництво соняшникової олiї i соусiв. У 2002 р. була зареєстрована торгова марка «Королiвський смак», пiд якою виготовляється продукцiя даного пiдприємства. Компанiя переробляє в основному соняшник. Потужнiсть заводу з переробки соняшнику компанiї в Кiровоградськiй областi становить 1500 т/добу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Україні потрібен не лише «план Маршалла», а й «план Трумена» (огляд преси)
«План Трумена». Україні потрібен не лише «план Маршалла». У статті під таким заголовком газета «День» нагадує, що ще до «плану Маршалла» з’явився й почав працювати «план Трумена», призначений спеціально для країн, які стали або можуть стати жертвами радянської агресії. При цьому фінансова частина мала вигляд не кредитів, а не призначених для повернення грантів. Ці країни отримали також допомогу у вигляді товарів, устаткування, зброї та медикаментів. А ще на прохання Трумена Конгрес США санкціонував відправку інструкторів і фахівців – як цивільних, так і військових, і надав кошти, необхідні для навчання персоналу цих країн. У підсумку вчасно надана допомога зупинила агресивні дії Кремля. Відтак, як наголошує дописувач, перед запровадженням новітнього «плану Маршалла» для України потрібно реалізувати той чи інший сучасний варіант «плану Трумена». На початку потрібні – впродовж року-двох – екстраординарні заходи зі зміцнення Збройних сил, держапарату і задоволення нагальних потреб населення, а тоді вже можна запроваджувати далекосяжні програми соціально-економічного розвитку, наголошує газета.
Про те, чим запам’ятався з’їзд «Народного фронту», а також про люб’язність колишнього прем’єра Арсенія Яценюка та нинішнього очільника уряду Володимира Гройсмана, пише газета «День». Видання стверджує, що «фронтовики» донедавна вели переговори з «Блоком Петра Порошенка» та «Вінницькою європейською стратегією» Гройсмана. Однак, через вимоги Гройсмана для себе окремих квот, переговори забуксували. Але тріо із сил Порошенка, Яценюка і тепер уже Гройсмана поки що не нагадує Лебедя, Рака та Щуку. У дописувача немає відчуття й того, що вони не договороспроможні між собою. Говорячи ж загалом про політичний виборчий контекст, не можна не згадати про треті сили, які можуть виявитися для цього тріо серйозною загрозою, де і проросійські партії, і старі-нові обличчя на кшталт співаків, які президентами можуть не стати, але при цьому відтягнуть на себе голоси і, відповідно, піднімуть ціну «другого терміну». Про це йдеться у статті «Друг Володимир».
Експерт «Газети по-українськи» стверджує, що «Народний фронт» не особливо цікавить Петра Порошенка для наступних парламентських виборів. Однак для президента критично важливо, щоб Яценюк не брав участі у президентській кампанії. А вона за графіком має передувати парламентській, нагадує експерт.
Газета «День» переконує: для того, щоб народні депутати могли самостійно ухвалювати рішення, потрібна реформа виборчої системи і відповідальність виборців. Адже сьогодні депутат, який іде за списками, не є вільним у своєму волевиявленні. Більш-менш вільними є мажоритарники, але вони в абсолютній більшості – це бізнесмени. Тому їх вільними теж можна вважати доволі умовно, бо на них будуть тиснути податкова, прокуратура, СБУ, МВС тощо. Тобто вони теж є залежними в ухваленні своїх рішень. На жаль, як переконує видання, вони приходять у політику заради капіталізації. І таких депутатів 80%, а бізнес із владою сваритися не буде, особливо, коли йдеться про бізнес, який іде в політику, щоб помножити свої статки. Як можна змінити ситуацію, йдеться у матеріалі «Карткова» Рада».
Газета «Україна молода» наголошує, що централізоване сховище ядерного палива в Чорнобильській зоні дозволить Україні заощаджувати сотні мільйонів доларів, менше залежати від Росії та дати нові перспективи українській науці. Це буде стратегічний ядерно-паливний ресурс, що може бути використаний у майбутньому при експлуатації ядерних реакторів наступних поколінь. Будівництво сховища – необхідний етап для розвитку атомної енергетики в будь-якій державі, наголошує газета в публікації «Не «могильник», а цінний склад».
«План Трумена». Україні потрібен не лише «план Маршалла». У статті під таким заголовком газета «День» нагадує, що ще до «плану Маршалла» з’явився й почав працювати «план Трумена», призначений спеціально для країн, які стали або можуть стати жертвами радянської агресії. При цьому фінансова частина мала вигляд не кредитів, а не призначених для повернення грантів. Ці країни отримали також допомогу у вигляді товарів, устаткування, зброї та медикаментів. А ще на прохання Трумена Конгрес США санкціонував відправку інструкторів і фахівців – як цивільних, так і військових, і надав кошти, необхідні для навчання персоналу цих країн. У підсумку вчасно надана допомога зупинила агресивні дії Кремля. Відтак, як наголошує дописувач, перед запровадженням новітнього «плану Маршалла» для України потрібно реалізувати той чи інший сучасний варіант «плану Трумена». На початку потрібні – впродовж року-двох – екстраординарні заходи зі зміцнення Збройних сил, держапарату і задоволення нагальних потреб населення, а тоді вже можна запроваджувати далекосяжні програми соціально-економічного розвитку, наголошує газета.
Про те, чим запам’ятався з’їзд «Народного фронту», а також про люб’язність колишнього прем’єра Арсенія Яценюка та нинішнього очільника уряду Володимира Гройсмана, пише газета «День». Видання стверджує, що «фронтовики» донедавна вели переговори з «Блоком Петра Порошенка» та «Вінницькою європейською стратегією» Гройсмана. Однак, через вимоги Гройсмана для себе окремих квот, переговори забуксували. Але тріо із сил Порошенка, Яценюка і тепер уже Гройсмана поки що не нагадує Лебедя, Рака та Щуку. У дописувача немає відчуття й того, що вони не договороспроможні між собою. Говорячи ж загалом про політичний виборчий контекст, не можна не згадати про треті сили, які можуть виявитися для цього тріо серйозною загрозою, де і проросійські партії, і старі-нові обличчя на кшталт співаків, які президентами можуть не стати, але при цьому відтягнуть на себе голоси і, відповідно, піднімуть ціну «другого терміну». Про це йдеться у статті «Друг Володимир».
Експерт «Газети по-українськи» стверджує, що «Народний фронт» не особливо цікавить Петра Порошенка для наступних парламентських виборів. Однак для президента критично важливо, щоб Яценюк не брав участі у президентській кампанії. А вона за графіком має передувати парламентській, нагадує експерт.
Газета «День» переконує: для того, щоб народні депутати могли самостійно ухвалювати рішення, потрібна реформа виборчої системи і відповідальність виборців. Адже сьогодні депутат, який іде за списками, не є вільним у своєму волевиявленні. Більш-менш вільними є мажоритарники, але вони в абсолютній більшості – це бізнесмени. Тому їх вільними теж можна вважати доволі умовно, бо на них будуть тиснути податкова, прокуратура, СБУ, МВС тощо. Тобто вони теж є залежними в ухваленні своїх рішень. На жаль, як переконує видання, вони приходять у політику заради капіталізації. І таких депутатів 80%, а бізнес із владою сваритися не буде, особливо, коли йдеться про бізнес, який іде в політику, щоб помножити свої статки. Як можна змінити ситуацію, йдеться у матеріалі «Карткова» Рада».
Газета «Україна молода» наголошує, що централізоване сховище ядерного палива в Чорнобильській зоні дозволить Україні заощаджувати сотні мільйонів доларів, менше залежати від Росії та дати нові перспективи українській науці. Це буде стратегічний ядерно-паливний ресурс, що може бути використаний у майбутньому при експлуатації ядерних реакторів наступних поколінь. Будівництво сховища – необхідний етап для розвитку атомної енергетики в будь-якій державі, наголошує газета в публікації «Не «могильник», а цінний склад».
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Парубій підтримує ідею ухвалення законів більшістю від присутніх у залі депутатів
Спікер ВР Андрій Парубій підтримує ухвалення законопроектів у першому читанні простою більшістю голосів.
Голова Верховної Ради України Андрій Парубій підтримує ідею ухвалення законопроектів у першому читанні простою більшістю голосів парламентарів.
Як передає кореспондент УНІАН, про це він сказав у ефірі програми "Свобода слова", відповідаючи на питання, щодо з'їзду "Народного фронту", де прозвучала ініціатива про внесення змін до Конституції України щодо повноважень президента та прем'єр-міністра.
"Ще одна ідея стосується того, щоб законопроекти у Верховній Раді України приймалися звичайною більшістю. Хоча би у першому читанні", - сказав голова ВР і додав, що йдеться про більшість від присутніх у сесійній залі.
Парубій пояснив, що йому під час роботи парламенту багато разів доводиться "принижуватись", закликаючи депутатів зайти до сесійної зали та працювати.
Голова ВР вважає, що ухвалення законопроектів в першому читанні звичайною більшістю зможе зробити український парламент ефективнішим.
"І звичайно, є певні регулювання між Кабінетом міністрів, гілкою президента. Але ми мали на цю тему розмову і з Арсенієм Петровичем, і з паном президентом. Ряд тих пропозицій можна внести просто законодавчими актами", - сказав Парубій.
Спікер ВР Андрій Парубій підтримує ухвалення законопроектів у першому читанні простою більшістю голосів.
Голова Верховної Ради України Андрій Парубій підтримує ідею ухвалення законопроектів у першому читанні простою більшістю голосів парламентарів.
Як передає кореспондент УНІАН, про це він сказав у ефірі програми "Свобода слова", відповідаючи на питання, щодо з'їзду "Народного фронту", де прозвучала ініціатива про внесення змін до Конституції України щодо повноважень президента та прем'єр-міністра.
"Ще одна ідея стосується того, щоб законопроекти у Верховній Раді України приймалися звичайною більшістю. Хоча би у першому читанні", - сказав голова ВР і додав, що йдеться про більшість від присутніх у сесійній залі.
Парубій пояснив, що йому під час роботи парламенту багато разів доводиться "принижуватись", закликаючи депутатів зайти до сесійної зали та працювати.
Голова ВР вважає, що ухвалення законопроектів в першому читанні звичайною більшістю зможе зробити український парламент ефективнішим.
"І звичайно, є певні регулювання між Кабінетом міністрів, гілкою президента. Але ми мали на цю тему розмову і з Арсенієм Петровичем, і з паном президентом. Ряд тих пропозицій можна внести просто законодавчими актами", - сказав Парубій.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
У Львові відкрили притулок для безхатченків, де проживатимуть до 40 чоловіків, а також благодійної кухні, де щоденно готуватимуть близько 300 обідів для найбільш потребуючих осіб Львова.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Як в Україні ничегониделаеца: № 153 (огляд)
Аваков і його «картковий будинок». Моніторинг теленовин за 30 жовтня – 5 листопада 2017 року
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Аваков і його «картковий будинок». Моніторинг теленовин за 30 жовтня – 5 листопада 2017 року
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
На таких хлопцях тримається вся Україна: Бойовий подвиг 23-річного офіцера врятував сотні бійців
23-річний офіцер зі Львова, коректувальник вогню Володимир Гера залишився в оточенні, щоб із найвищої точки Лутугиного диктувати своїм безпечні координати для відходу, - йдеться в дописі у спільноті Типова Україна в соціальній мережі Facebook
Володя казав: “Тату, я не міг відійти, коли бачив, що хлопці із 80-ки б’ються і викликають вогонь на себе. Я їм помагав коректувати вогонь, щоб вони вийшли з оточення”, — розповідає батько бійця Ярослав Гера. Володя давав точні координати – і ворог вичислив, що він сидить нагорі заводу, і відкрив вогонь із мінометів. Із ним ще був солдат – Роман Шевчук, який допомагав корегувати вогонь. Вони обидва були поранені. Володя відчув, що поранило в ноги, але і далі продовжував коректувати вогонь…
Завдяки його діям вояки 24-ї, 30-ї та 80-ї бригад вийшли з оточення, при цьому було втрачено практично всю техніку, загинули десятки людей. Лейтенант Гера прикривав відхід, зайнявши позицію на околиці Лутугиного у 12-поверховому корпусі металургійного заводу. Частинам з оточення йти довелося під постійними обстрілами із «Градів», коли припинялися обстріли із них, над районом відходу літали та обстрілювали російські «Мі-24».
Евакуацією Володимира здійснював побратим Роман Шевчук родом з Рівного, який сам зазнав важкого поранення і стікаючи кров’ю, тягнув його за здорову руку майже 2 кілометри. У Шевчука самого одна рука не працювала, потім і в ногу потрапив осколок, він продовжував тягти Геру з кровотечею із ноги. Коли обстріли поновлювалися, прикривав лейтенанта собою. Знайшов його навіть після того, як їх ударною хвилею розкидало на 100 метрів. Знайшли їх бійці 24-ї бригади.
Володимиру уламком наскрізь пробило праву руку, повністю роздробило кістку, поламані два ребра, зачепило легеню, уламок застряг у хребті. У харківській лікарні зробили дві операції, щоб врятувати руку. Через пошкодження спинного мозку не може ходити, також уламок роздробив п’ятий і шостий хребці грудного відділу хребта.
Був доставлений до Німеччини за гроші, зібрані волонтерами, німецькі лікарі здійснюють лікування безкоштовно в Дрездені.
Слава Герою!
23-річний офіцер зі Львова, коректувальник вогню Володимир Гера залишився в оточенні, щоб із найвищої точки Лутугиного диктувати своїм безпечні координати для відходу, - йдеться в дописі у спільноті Типова Україна в соціальній мережі Facebook
Володя казав: “Тату, я не міг відійти, коли бачив, що хлопці із 80-ки б’ються і викликають вогонь на себе. Я їм помагав коректувати вогонь, щоб вони вийшли з оточення”, — розповідає батько бійця Ярослав Гера. Володя давав точні координати – і ворог вичислив, що він сидить нагорі заводу, і відкрив вогонь із мінометів. Із ним ще був солдат – Роман Шевчук, який допомагав корегувати вогонь. Вони обидва були поранені. Володя відчув, що поранило в ноги, але і далі продовжував коректувати вогонь…
Завдяки його діям вояки 24-ї, 30-ї та 80-ї бригад вийшли з оточення, при цьому було втрачено практично всю техніку, загинули десятки людей. Лейтенант Гера прикривав відхід, зайнявши позицію на околиці Лутугиного у 12-поверховому корпусі металургійного заводу. Частинам з оточення йти довелося під постійними обстрілами із «Градів», коли припинялися обстріли із них, над районом відходу літали та обстрілювали російські «Мі-24».
Евакуацією Володимира здійснював побратим Роман Шевчук родом з Рівного, який сам зазнав важкого поранення і стікаючи кров’ю, тягнув його за здорову руку майже 2 кілометри. У Шевчука самого одна рука не працювала, потім і в ногу потрапив осколок, він продовжував тягти Геру з кровотечею із ноги. Коли обстріли поновлювалися, прикривав лейтенанта собою. Знайшов його навіть після того, як їх ударною хвилею розкидало на 100 метрів. Знайшли їх бійці 24-ї бригади.
Володимиру уламком наскрізь пробило праву руку, повністю роздробило кістку, поламані два ребра, зачепило легеню, уламок застряг у хребті. У харківській лікарні зробили дві операції, щоб врятувати руку. Через пошкодження спинного мозку не може ходити, також уламок роздробив п’ятий і шостий хребці грудного відділу хребта.
Був доставлений до Німеччини за гроші, зібрані волонтерами, німецькі лікарі здійснюють лікування безкоштовно в Дрездені.
Слава Герою!
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Українське підпілля на Донбасі
Ті патріоти, які залишилися там, вірять -- наші скоро прийдуть. Телефонна розмова з мамою, яка опинилася по той бік фронту
Я там -- у чорному списку. Так, три з половиною роки тому в мій дім прийшла біда. 11 травня 2014 року відбулося "народне волевиявлення" -- так званий референдум у "ЛНР" і "ДНР", що зачинив мені двері у рідний дім.
Квітень 2014-го. Ми з мамою їдемо електричкою Луганськ -- Донецьк. Я народився і виріс у містечку Кадіївка, що на Луганщині. Але вже рік живу і навчаюсь в університеті Львова. Мама нахиляється до мене і тихо каже, що на нас кидають косі погляди інші пасажири. "Це через твою синьо-жовту стрічку і твою українську мову... Може, не варто привертати до себе зайву увагу і дражнити гусаків? -- шепоче вона. -- Краще зніми це від біди подалі. Ти ж відчуваєш, пахне війною..."
Мовчки хитаю головою. Але коли з вікна поїзда бачу на пероні Донецького вокзалу натовп людей у камуфляжі з георгіївськими стрічками та зброєю, все ж дозволяю мамі зняти мою синьо-жовту стрічку й заховати у кишеню. Вона полегшено зітхає: "Дзвони мені..."
Я ще не знав, що тоді на своїй рідній землі був востаннє. І що наше спілкування з мамою справді обмежиться довгими телефонними розмовами...
Травень 2014-го.
"Я на той їхній референдум не пішла, -- каже мама. -- Це просто цирк якийсь! Знаєш, що зробила Віра Павлівна, твоя вчителька української мови? Вона вписала в бюлетень свого кота! Так і написала -- Барсик Барсикович, щоби показати весь абсурд ситуації. А внизу великими буквами приписала непристойний вислів -- послала їх усіх... І що ти думаєш? Той "бюлетень" зарахували, Барсик висловив свою волю!
Це все в голові не вкладається: виборчі списки ніхто не перевіряв, можна було голосувати за сусідів. А найсмішніше, що вони навіть скриньок своїх не мали, тому використовували українські. Затирали тризуби, а де не вдавалося -- просто скотчем заклеювали зображення.
Люди збирались на мiтинг у день "референдуму" з лозунгами "Ми -- за Україну!" Та останньої митi вирiшили, що жодних акцiй не буде. Мовляв, контролювати агресiю iдiотiв неможливо, а навiщо нам, щоб кров пролилася. Ось ми i не вийшли. Ти там як, сину? Що нового в тебе?"
...Я розповiдаю їй про свої новини. А сам думаю про те, що коїться у моєму рiдному мiстечку. Чомусь спадають на думку слова Мао Цзедуна, що "гвинтiвка робить владу". На мiсцевих сайтах пишуть, що за "ДНР" i "ЛНР" проголосували 96% населення, а явка на "референдум" сягнула 75%. Менi з того смiшно, бо бути цього не може. Немає у нашому краї стiльки неадекватних людей. Хто нинi в нас пiдтримує цей бандитський уряд? Мiсцевi гопники, наркомани, алкашi, колишнi злочинцi. Ну i ще деякi пенсiонери. Першi отримали зброю i вiдчули владу. Другi просто хотiли бiльших пенсiй -- як у Росiї. А такi, як моя мама, опинилися в заручниках...
Червень 2014-го:
-- Тепер я знаю, що в життi можливо все, -- сумно каже мама. -- А пiсля перших "градiв" i волання сирен уже взагалi нiчого не боїшся. Знаєш, куди бойовики завезли свою технiку i стрiляли "градами" по наших? Майже пiд стiни районної лiкарнi. А ще тi тварюки викрали нашого головного лiкаря i вивезли в мiшку до Слов'янська. Вимагали за нього викуп -- двi тисячi доларiв. Вiн тепер у Херсонську область виїхав.
Мамо, виїдьте i ви з бабусею, -- прошу я.
-- Вона слабка, ти ж знаєш, i тинятися з нею по чужих кутках... Чи витримає? Та й не треба менi нiкуди їхати -- нашi скоро прийдуть, я знаю. Ну не може ця влада втриматись надовго, це ж абсурд!
Тодi я ще не знав, що через три роки в нас буде понад 1,5 мiльйона тих, хто виїхав з окупованої територiї, а повернутися не змiг. I що до мого мiста нашi не дiйдуть...
Липень 2014-го:
Не приїжджай додому, навiть не думай! -- мама схвильовано кричить у слухавку. -- Вони знають, що ти був на Майданi. А здогадайся, хто занiс тебе в чорний список? Твiй хрещений тато!
... Зв'язок переривається. А в моїх скронях пульсує кров, i я думаю тiльки про те, щоб одного дня тi виродки не прийшли по маму.
Серпень 2014-го:
Ледве додзвонилася до тебе, зв'язку майже немає. У нас тут банда Мозгового тепер заправляє. Комендантську годину ввели, пiсля десятої вечора на вулицю не вийдеш. Ми просто у вiдчаї з бабусею. Що ти кажеш? Утiкати? А житло за якi грошi винайняти? I куди? Кому ми потрiбнi?
А як же евакуацiя?
Сiчень 2015-го:
Привiт, сину. У нас Новий рiк був при свiчках -- свiтла вже декiлька тижнiв немає, батареї не грiють. Знайшла трохи цукерок до святкового столу, ще зi старих залишкiв. Тепер це страшенний дефiцит. Нiчого не купиш -- мародери все повиносили. У нас на все мiсто навiть жодного банкомата немає, вiриш?
Жовтень 2015-го:
Я вчора воду з криницi несла. Та не хвилюйся, це не вперше -- ми тут уже звикли, що води немає. Так от, якийсь чоловiк допомiг вiдра донести. I так обережно питає мене: "Як вам нове життя? Що думаєте?" Своїм виявився. Знаєш, з годину iз ним говорили, все згадували минуле. Наче трохи легше стало на душi... У нас тепер люди взагалi мiж собою мало спiлкуються, особливо на тему полiтики. Ключове завдання -- вижити.
Березень 2016-го:
-- Я чомусь пригадала той день, коли ми їхали з тобою в електричцi. За твiй залiзничний квиток, за студентською пiльгою, заплатили 7 гривень. А знаєш, скiльки тепер коштує добратися з нашої Кадiївки до України через лiнiю розмежування? Мiнiмум 350 гривень.
Знаєш, що таке "пенсiйний туризм"? Це коли людина їде по пенсiю на пiдконтрольну Українi територiю i скуповується для себе та для знайомих. Люди стоять з ранку до ночi в чергах бiля Ощадбанку. Їжа, лiки -- все тягнуть додому з України. У нас же цiни -- космiчнi. Українських продуктiв майже нема, а росiйськi їсти неможливо. Та їхня "Кубанська" олiя якоюсь нафтою тхне. Пачка масла коштує, на українськi грошi, 40 гривень, а на смак -- справжнiсiнький тобi маргарин. Свинину вже давно не купую, бо коштує 170 гривень за кiло.
А найгiрше з медикаментами. У лiкарню, де я колись працювала, позавозили протермiнованi препарати, двоє пацiєнтiв ледь не померли вiд них. В аптецi пачка анальгiну 60 гривень коштує. На iмпортнi лiки навiть дивитись боюся -- вони вчетверо дорожчi, нiж в Українi.
Серпень 2017-го:
-- Немає зла, щоб на добре не вийшло, -- моя мама вмiє бути оптимiстом навiть у найважчi часи! -- У нас тепер що не мешканець -- то український патрiот. Люди порiвнюють, як було i як стало, та й роблять висновки. Чим та нова влада думає: тридцять шахт затопили, навiть тi, що по сто рокiв працювали. У Чистяково, де твiй дiд працював, iз шахти все обладнання вивезли i на брухт здали. На завод "Хiткарбон" вони взагалi посеред дня увiрвались, людей поклали на пiдлогу i стали виносити комп'ютери, верстати та сейфи з грiшми...
А говорити про це не можна. Нiчого не можна. Сергiя, сина тiтки Валi, посадили на двадцять рокiв за те, що вiн читав українськi сайти. А пацану ж лише сiмнадцять... Тепер у Луганську, в тюрмi. Чи вийде звiдти живим?..
Листопад 2017-го
Добре, що хоч у тебе все гаразд. Вчишся i працюєш. Ти в мене молодець, -- радiє мама.
-- Так, мамо, у мене все гаразд, -- вiдповiдаю я.
...I мовчу про те, що за цей час тричi змiнював житло i чотири рази -- роботу. У сiмнадцять менi довелося стати дорослим i покладатися лише на власнi сили.
Я мовчу про те, що, здобувши вищу освiту у Львовi, планував повернутися додому, щоби працювати i жити поруч iз батьками. Це страшно, коли тебе викидають з рiдного дому. Це боляче, коли живеш з вiдчуттям, що його дверi зачиненi для тебе. I, найiмовiрнiше, -- назавжди.
Я не кажу мамi про те приниження, яке вiдчуваю щоразу в банку чи державнiй установi, коли службовець бере в руки мiй паспорт i -- мов гостре жало -- довiдку внутрiшньо-перемiщеної особи. Цей документ чомусь дiє, мов червона шмата, на кожного другого чиновника: вiн починає кудись дзвонити, щось уточнювати...
"Зрадник", -- читаю я в його очах. Хоча, можливо, вiн так i не вважає. Це просто його робота: пiдозрювати всiх i кожного, а таких, як я, -- особливо. У такi моменти я думаю, що, ставши персоною нон грата на своїй малiй батькiвщинi, я назавжди залишусь чужинцем i громадянином другого гатунку в неокупованiй Українi.
Я не кажу мамi, що часто думаю про мою кицьку Пiкселiну, яка втекла, злякавшись звукiв канонади, i не повернулась. Колись, можливо, я заведу собi iншу. Але Пiкселiна була найкращою кицькою у свiтi.
Якщо б мене запитали, за чим сумую найбiльше, то скажу вiдверто: навiть не так за домом, як за степом. Коли видно всi зорi, гуде в далечинi завод, i поруч -- цвiркуни. Бо тут, де я живу тепер, переважно лiси...
Максим ЛУГАНЧАНИН
Ті патріоти, які залишилися там, вірять -- наші скоро прийдуть. Телефонна розмова з мамою, яка опинилася по той бік фронту
Я там -- у чорному списку. Так, три з половиною роки тому в мій дім прийшла біда. 11 травня 2014 року відбулося "народне волевиявлення" -- так званий референдум у "ЛНР" і "ДНР", що зачинив мені двері у рідний дім.
Квітень 2014-го. Ми з мамою їдемо електричкою Луганськ -- Донецьк. Я народився і виріс у містечку Кадіївка, що на Луганщині. Але вже рік живу і навчаюсь в університеті Львова. Мама нахиляється до мене і тихо каже, що на нас кидають косі погляди інші пасажири. "Це через твою синьо-жовту стрічку і твою українську мову... Може, не варто привертати до себе зайву увагу і дражнити гусаків? -- шепоче вона. -- Краще зніми це від біди подалі. Ти ж відчуваєш, пахне війною..."
Мовчки хитаю головою. Але коли з вікна поїзда бачу на пероні Донецького вокзалу натовп людей у камуфляжі з георгіївськими стрічками та зброєю, все ж дозволяю мамі зняти мою синьо-жовту стрічку й заховати у кишеню. Вона полегшено зітхає: "Дзвони мені..."
Я ще не знав, що тоді на своїй рідній землі був востаннє. І що наше спілкування з мамою справді обмежиться довгими телефонними розмовами...
Травень 2014-го.
"Я на той їхній референдум не пішла, -- каже мама. -- Це просто цирк якийсь! Знаєш, що зробила Віра Павлівна, твоя вчителька української мови? Вона вписала в бюлетень свого кота! Так і написала -- Барсик Барсикович, щоби показати весь абсурд ситуації. А внизу великими буквами приписала непристойний вислів -- послала їх усіх... І що ти думаєш? Той "бюлетень" зарахували, Барсик висловив свою волю!
Це все в голові не вкладається: виборчі списки ніхто не перевіряв, можна було голосувати за сусідів. А найсмішніше, що вони навіть скриньок своїх не мали, тому використовували українські. Затирали тризуби, а де не вдавалося -- просто скотчем заклеювали зображення.
Люди збирались на мiтинг у день "референдуму" з лозунгами "Ми -- за Україну!" Та останньої митi вирiшили, що жодних акцiй не буде. Мовляв, контролювати агресiю iдiотiв неможливо, а навiщо нам, щоб кров пролилася. Ось ми i не вийшли. Ти там як, сину? Що нового в тебе?"
...Я розповiдаю їй про свої новини. А сам думаю про те, що коїться у моєму рiдному мiстечку. Чомусь спадають на думку слова Мао Цзедуна, що "гвинтiвка робить владу". На мiсцевих сайтах пишуть, що за "ДНР" i "ЛНР" проголосували 96% населення, а явка на "референдум" сягнула 75%. Менi з того смiшно, бо бути цього не може. Немає у нашому краї стiльки неадекватних людей. Хто нинi в нас пiдтримує цей бандитський уряд? Мiсцевi гопники, наркомани, алкашi, колишнi злочинцi. Ну i ще деякi пенсiонери. Першi отримали зброю i вiдчули владу. Другi просто хотiли бiльших пенсiй -- як у Росiї. А такi, як моя мама, опинилися в заручниках...
Червень 2014-го:
-- Тепер я знаю, що в життi можливо все, -- сумно каже мама. -- А пiсля перших "градiв" i волання сирен уже взагалi нiчого не боїшся. Знаєш, куди бойовики завезли свою технiку i стрiляли "градами" по наших? Майже пiд стiни районної лiкарнi. А ще тi тварюки викрали нашого головного лiкаря i вивезли в мiшку до Слов'янська. Вимагали за нього викуп -- двi тисячi доларiв. Вiн тепер у Херсонську область виїхав.
Мамо, виїдьте i ви з бабусею, -- прошу я.
-- Вона слабка, ти ж знаєш, i тинятися з нею по чужих кутках... Чи витримає? Та й не треба менi нiкуди їхати -- нашi скоро прийдуть, я знаю. Ну не може ця влада втриматись надовго, це ж абсурд!
Тодi я ще не знав, що через три роки в нас буде понад 1,5 мiльйона тих, хто виїхав з окупованої територiї, а повернутися не змiг. I що до мого мiста нашi не дiйдуть...
Липень 2014-го:
Не приїжджай додому, навiть не думай! -- мама схвильовано кричить у слухавку. -- Вони знають, що ти був на Майданi. А здогадайся, хто занiс тебе в чорний список? Твiй хрещений тато!
... Зв'язок переривається. А в моїх скронях пульсує кров, i я думаю тiльки про те, щоб одного дня тi виродки не прийшли по маму.
Серпень 2014-го:
Ледве додзвонилася до тебе, зв'язку майже немає. У нас тут банда Мозгового тепер заправляє. Комендантську годину ввели, пiсля десятої вечора на вулицю не вийдеш. Ми просто у вiдчаї з бабусею. Що ти кажеш? Утiкати? А житло за якi грошi винайняти? I куди? Кому ми потрiбнi?
А як же евакуацiя?
Сiчень 2015-го:
Привiт, сину. У нас Новий рiк був при свiчках -- свiтла вже декiлька тижнiв немає, батареї не грiють. Знайшла трохи цукерок до святкового столу, ще зi старих залишкiв. Тепер це страшенний дефiцит. Нiчого не купиш -- мародери все повиносили. У нас на все мiсто навiть жодного банкомата немає, вiриш?
Жовтень 2015-го:
Я вчора воду з криницi несла. Та не хвилюйся, це не вперше -- ми тут уже звикли, що води немає. Так от, якийсь чоловiк допомiг вiдра донести. I так обережно питає мене: "Як вам нове життя? Що думаєте?" Своїм виявився. Знаєш, з годину iз ним говорили, все згадували минуле. Наче трохи легше стало на душi... У нас тепер люди взагалi мiж собою мало спiлкуються, особливо на тему полiтики. Ключове завдання -- вижити.
Березень 2016-го:
-- Я чомусь пригадала той день, коли ми їхали з тобою в електричцi. За твiй залiзничний квиток, за студентською пiльгою, заплатили 7 гривень. А знаєш, скiльки тепер коштує добратися з нашої Кадiївки до України через лiнiю розмежування? Мiнiмум 350 гривень.
Знаєш, що таке "пенсiйний туризм"? Це коли людина їде по пенсiю на пiдконтрольну Українi територiю i скуповується для себе та для знайомих. Люди стоять з ранку до ночi в чергах бiля Ощадбанку. Їжа, лiки -- все тягнуть додому з України. У нас же цiни -- космiчнi. Українських продуктiв майже нема, а росiйськi їсти неможливо. Та їхня "Кубанська" олiя якоюсь нафтою тхне. Пачка масла коштує, на українськi грошi, 40 гривень, а на смак -- справжнiсiнький тобi маргарин. Свинину вже давно не купую, бо коштує 170 гривень за кiло.
А найгiрше з медикаментами. У лiкарню, де я колись працювала, позавозили протермiнованi препарати, двоє пацiєнтiв ледь не померли вiд них. В аптецi пачка анальгiну 60 гривень коштує. На iмпортнi лiки навiть дивитись боюся -- вони вчетверо дорожчi, нiж в Українi.
Серпень 2017-го:
-- Немає зла, щоб на добре не вийшло, -- моя мама вмiє бути оптимiстом навiть у найважчi часи! -- У нас тепер що не мешканець -- то український патрiот. Люди порiвнюють, як було i як стало, та й роблять висновки. Чим та нова влада думає: тридцять шахт затопили, навiть тi, що по сто рокiв працювали. У Чистяково, де твiй дiд працював, iз шахти все обладнання вивезли i на брухт здали. На завод "Хiткарбон" вони взагалi посеред дня увiрвались, людей поклали на пiдлогу i стали виносити комп'ютери, верстати та сейфи з грiшми...
А говорити про це не можна. Нiчого не можна. Сергiя, сина тiтки Валi, посадили на двадцять рокiв за те, що вiн читав українськi сайти. А пацану ж лише сiмнадцять... Тепер у Луганську, в тюрмi. Чи вийде звiдти живим?..
Листопад 2017-го
Добре, що хоч у тебе все гаразд. Вчишся i працюєш. Ти в мене молодець, -- радiє мама.
-- Так, мамо, у мене все гаразд, -- вiдповiдаю я.
...I мовчу про те, що за цей час тричi змiнював житло i чотири рази -- роботу. У сiмнадцять менi довелося стати дорослим i покладатися лише на власнi сили.
Я мовчу про те, що, здобувши вищу освiту у Львовi, планував повернутися додому, щоби працювати i жити поруч iз батьками. Це страшно, коли тебе викидають з рiдного дому. Це боляче, коли живеш з вiдчуттям, що його дверi зачиненi для тебе. I, найiмовiрнiше, -- назавжди.
Я не кажу мамi про те приниження, яке вiдчуваю щоразу в банку чи державнiй установi, коли службовець бере в руки мiй паспорт i -- мов гостре жало -- довiдку внутрiшньо-перемiщеної особи. Цей документ чомусь дiє, мов червона шмата, на кожного другого чиновника: вiн починає кудись дзвонити, щось уточнювати...
"Зрадник", -- читаю я в його очах. Хоча, можливо, вiн так i не вважає. Це просто його робота: пiдозрювати всiх i кожного, а таких, як я, -- особливо. У такi моменти я думаю, що, ставши персоною нон грата на своїй малiй батькiвщинi, я назавжди залишусь чужинцем i громадянином другого гатунку в неокупованiй Українi.
Я не кажу мамi, що часто думаю про мою кицьку Пiкселiну, яка втекла, злякавшись звукiв канонади, i не повернулась. Колись, можливо, я заведу собi iншу. Але Пiкселiна була найкращою кицькою у свiтi.
Якщо б мене запитали, за чим сумую найбiльше, то скажу вiдверто: навiть не так за домом, як за степом. Коли видно всi зорi, гуде в далечинi завод, i поруч -- цвiркуни. Бо тут, де я живу тепер, переважно лiси...
Максим ЛУГАНЧАНИН
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.