Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

27.08.14 вторжение войск РФ

  • Автор теми Автор теми CAXAP
  • Дата створення Дата створення
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

Спонсирует путин: какого "троянского коня" внедрили в Украину

В преддверии выборов в Верховную Раду россия запускает все больше троянских коней на политический небосклон Украины. Пристальное внимание сейчас приковано к партии "Розумна сила", финансовый след которой, вероятно, ведет в страну-агрессор. По некоторым данным, политсилу спонсируют из личного фонда путина, а ее членами являются одиозные экс-регионалы и бывшие донецкие милиционеры. Подробнее - в материале OBOZREVATEL.

Кто платит
Скандальная партия - фигурант дела об "убийстве" российского журналиста Аркадия Бабченко в Киеве. На заседании суда в мае подозреваемый в организации покушения Борис Герман заявил, что "Розумна сила" финансируется из частного фонда путина.

Чуть позже адвокат обвиняемого Евгений Солодко сообщил, что Герман лично передавал деньги представителям политсилы. А Служба безопасности обнародовала фрагмент записи разговора подозреваемого с одним из свидетелей по делу Бабченко, где говорится, что россияне собираются передать партии 130 тысяч (валюта неизвестна). Якобы собеседник Германа обсуждал этот "транш" лично с Путиным.

Розумна сила" в официальном заявлении тут же опровергла слова подозреваемого. Однако, судя по обыскам СБУ центрального офиса и региональных отделений политсилы в августе, силовики не склонны доверять словам руководства партии.

Более того, заместитель руководителя следственного управления СБУ Богдан Тиводар впоследствии заявил, что задокументирован факт финансирования спецслужбами РФ пророссийских политических сил в Украине. В документах, которые есть в распоряжении ведомства, упоминается партия "Розумна сила".

В политических кругах также ходят слухи о причастности к партии бывших мастодонтов Партии регионов. По одной версии спонсирует политсилу экс-глава НБУ Сергей Арбузов; по другой - экс-генпрокурор Виктор Пшонка и экс-глава МВД Виталий Захарченко. Однако доказательств этой теории пока не найдено.

Согласно же отчету партии, в прошлом году она получила 1,366 млн грн взносов. Львиную долю денег (более 90%) внес заместитель главы политсилы Александра Савченко.

Гремучая смесь
Состав партии - и вовсе плодотворная почва для размышлений. Лидер "Розумної сили" - выходец из Донецкой области Александр Соловьев. Он много лет проработал в органах на Донбассе. Сначала в отделе по борьбе с экономическими преступлениями, потом в налоговой милиции на руководящих должностях.

В 2010 году, когда у власти был президент Виктор Янукович и "донецкие" были в цене, Соловьева перевели в Киев. Он занимал посты заместителя, а чуть позже и начальника Департамента финансовой и экономической безопасности МВД.

В партию перекочевало и немало опальных экс-регионалов - некогда относительно влиятельных политиков. К примеру, Александр Кушнир - экс-руководитель центрального аппарата ПР; Анатолий Маевский - экс-заместитель руководителя центрального аппарата ПР; Ирина Русакова - активистка антимайдана, которая засветилась в "черной кассе" Партии регионов.

Еще один интересный персонаж - Дмитрий Мороз, первый заместитель прокурора Донецкой области в 2013 году. После победы Революции Достоинства он не прошел люстрацию.

В "Розумній силі" был замечен и экс-прокурор Горловки, руководитель Главного следственного управления СБУ во время Евромайдана Максим Ленко. Ныне он стоит во главе "Института мира", который также связывают с Россией. Что интересно, в команду организации вошли также телеведущий канала "Новороссия ТВ" Антон Розенвайт и пропагандистка Юлия Малькина, которая значится в базе "Миротворца".

На Ленко, кстати, до некоторого времени была зарегистрирована партия-клон - "Розумна сила України".

Впоследствии Ленко вышел из ее состава и перекочевал в альтернативный проект, впрочем, уже не на должность председателя. Вероятно, было принято решение поставить во главе "Розумної сили" менее одиозную личность.

"Сепаратистский шабаш"
Еще один скелет в шкафу "Розумної сили" - проведение "Форума национальных меньшинств Украины" в октябре 2017 года.

Мероприятие устроили с размахом - в презентабельном столичном отеле "Хилтон". Правда, в финансовом отчете партии не отображены расходы на его организацию.

На собрании должны были обсудить языковую статью закона "Об образовании", которая, заметим, впоследствии таки вызвала напряженность между Украиной и некоторыми соседями, особенно Венгрией. Впрочем, форум продлился не более 20 минут - его сорвали неизвестные с криками "шабаш сепаратистов". Ходили разговоры, что на мероприятии "Розумна сила" хотела предложить создать национально-культурные автономии.

Официальная же программа партии мало чем выделяется из вороха расплывчатых деклараций большинства политических сил: исключительно дипломатический путь завершения войны на Донбассе, реформа армии (профессиональные войска и система общеобязательных регулярных военных учений для гражданских), углубление децентрализации, усиление ответственности для коррупционеров и так далее.
 

Очень хорошо, что дали всем юзверям ссыль на это видео. Хоть и длинно (ещё вчера на ночь включил и слушал) но рекомендую к просмотру. :клас:
Конечно , с Портниковым можно не соглашаться, но он наш еврей, и отстаивает интересы Украины.
В чем с ним согласен:
ЕС не нужно в рот заглядывать, а отстаивать только украинские интересы. Плевать на всех, главное интересы нашей страны.
США фактически наш единственный сильный союзник имеющий мировой вес.
Действительно, нет стран без коррупции, но её уровень может очень низким.
Война на десятки лет. Нужно отрезать полностью всех в оккупированных частях и прекратить ***дство с торговлей. :)
С чем не согласен.
Украина не стала коррумпированным государством , пройдя стадию мафиозного. У нас все те же мафиози , за исключением пару десятков донецких.
мафия по прежнему присутствуют. Убийства увы происходят. Возможно мафия не столь явна выражена, как раньше но она еще есть.
Портников абсолютно не привел довод судейской системы как столпа законности.
Увы без этого ничего не выйдет.
Не согласен, с мнением что кумпутина и Ко. просто оттягивают и отвлекают электрорат для прохождения других сил, кроме нынешней.
Я вижу просто спарринг союз или мы- или путин нападёт.
 
Повітряні сили США та восьми інших країн візьмуть участь наступного місяця у військових навчаннях в Україні...
... зазначає американське оборонне видання Stars and Stripes.

Метою навчань є зміцнення безпеки в регіоні, покращення співпраці з країнами-членами НАТО, заявили військові у вівторок.

США планують надіслати близько 450 військових із баз у США та в Європі, повідомив речник Збройних сил США в Європі (USAFE). Близько 250 осіб візьме участь в навчаннях, включаючи пілотів та механіків, решта виконуватиме допоміжні ролі.
Загалом у навчаннях планує взяти участь 950 військових. Крім України та США, в навчаннях візьмуть участь військові Бельгії, Данії, Естонії, Нідерландів, Польщі, Румунії та Великобританії...

...Навчання відбудуться в основному на Старокостянтинівській повітряній базі, розташованій на південний захід від Києва, та в інших навчальних регіонах України.

... Каліфорнійський підрозділ буде добре представлено з F-15C Eagles та C-130J Super Hercules, мовиться в заяві посадовців USAFE.

До навчань буде залучено і інші американські літаки, включаючи F-15D з 48-го бойового підрозділу RAF Lakenheath, Англія; KC-135s з Національної гвардії Іллінойсу та 100-й підрозділ дозаправників в повітрі і MQ-9s, які діють з військової повітряної бази Мирославець у Польщі. Інструктори представлятимуть Національну повітряну гвардію Пенсильванії....
 
Война на десятки лет
Надолго.Мордор загнется раньше
Нужно отрезать полностью всех в оккупированных частях и прекратить ***дство с торговлей
Семенченко уже отрезал.:)
Где он кстати?
 
Украина не стала коррумпированным государством , пройдя стадию мафиозного. У нас все те же мафиози , за исключением пару десятков донецких.
мафия по прежнему присутствуют. Убийства увы происходят. Возможно мафия не столь явна выражена, как раньше но она еще есть.
Крестный отец кто?
Портников абсолютно не привел довод судейской системы как столпа законности.
Увы без этого ничего не выйдет.
Cогласен.
Не согласен, с мнением что кумпутина и Ко. просто оттягивают и отвлекают электрорат для прохождения других сил, кроме нынешней.
Я вижу просто спарринг союз или мы- или путин нападёт.
Шизофрения .не стыкуется с предыдущим посылом.
Война на десятки лет
 
Сообщение от астроодессит
Нужно отрезать полностью всех в оккупированных частях и прекратить ***дство с торговлей
Астро в игноре, но, смотрю, - снова обострение? Что такое "отрезать полностью всех"? Напомню, что граница с РФ у дыры открыта и в Харьков ходят автобусы из Горловки и Донецка через Белгород, минуя одни блок-посты, но попадая на другие. С торговлей что не так? Местные как бы налоговики щимят тех, то провозит полтавский сыр и колбасу контрабандой. Себе вези, а торговать ею - зась. Посредники открыли чистые каналы - официальный экспорт в РФ и "официальный" импорт оттуда в дыру. В итоге здесь есть украинские товары и "официальными" акцизными марками дыры, прошедшие таможни по всем правилам. Оно, конечно, дороже, но альтернатива - только рос. ****о, но дешевле.
 
а за это уже можно и международный скандал раздуть! с полным закрытием всех границ с Венгрией... даже в рамках Евросоюза... ведь это сознательное нарушение законодательства страны, в которой они выдают паспорта! потому что иначе будет у нас еще одна Дыра, но теперь уже на Закарпатье...

тут еще один момент есть: паспорта выдают же не пустые бланки... а если уже заполненный на конкретного человека, то значит он подавал свои данные в Венгрии на оформление гражданства... значит надо ужесточать досмотр при пересечении границы! попался с венгерским паспортом, но при этом числишься в базе погранцов как гражданин Украины - в бараний рог и на нары сразу... и ***** за такие дела уже давно пора! видать венгры учли опыт Донбасса и решили изначально подготовиться... чтобы как только заваруха начнется, то была вся юридическая база - вот наши граждане требуют защиты!
А нельзя принять закон что наличие иностранного паспорта является эквивалентом заявления о выходе из гражданства Украины, а датой прекращения гражданства является дата выдачи иностранного паспорта? Всё просто как дверь. ****ажданин? К врачу? Бесплатно только для граждан и в экстренном случае. Субсидия? Ну вы же гражданин иностранного государства...Бесплатно в ВУЗ? Обращайтесь, интересуйтесь, есть ли квоты для государства гражданином которого вы являетесь, а нет ну так извините, проследуйте в отдел по работе с иностранными студентами, там подскажут как заключить договор. Ну и т.д... Одна проблема, депутаты, там же куча многостаночников-многопаспортников.
 
шо там за війна НАБУ?
 
Iryna Gerashchenko
9 ч. ·

Мінськ. Інформація від очевидців . Сьогодні поряд з представником РФ в ТКГ Б. Гризловим там зручненько примостився дідусь Фрейд і видушив з російської підсвідомості в публічну площину всім відому правду.
Як відомо, росіяни в Мінську вже три роки продовжують грати в рольову гру « нас там нет», входять в раж, закатують очі, кричать про « внутрішній канфлікт». Сьогодні українська делегація жорстко поставила питання про неприпустимість фейкових виборів на окупованих територіях, які не відповідають українському законодавству і мінським угодам. Представники України в ТКГ наголосили, що в Донецьку і Луганську можуть відбутися тільки місцеві вибори, й ніяких « виборів глав ріспублік», вибори можуть проходити тільки за українським законодавством ,з українським ЦВК, з українськими політичними партіями, українськими медіа, міжнародними спостерігачами . Мої колеги по мінським групам звернулися до росіян з вимогою дати оцінку нелегітимним спробам проведення нелегітимних виборів , засудити їх публічно і зупинити процес підготовки фарсу. Й тут Б. Гризлов видав сакраментальне : « Мы должны навести там порядок и провести там выборы!»

« Хто - ви? Вас же там нєт»- вчепилися в заяву по Фрейду українці. Гризлов пішов з засідання ТКГ раніше. Але й реакція представників ОБСЄ однозначна - це нелегітимні вибори, які ставлять на межу зриву мінський процес і мирні переговори.
 
Угорські паспорти на Закарпатті: МЗС України позбавить консула акредитації
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Президент України у четвер, 20 вересня, виступить у Верховній Раді зі щорічним посланням щодо внутрішнього і зовнішнього становища України.
Відразу після цього Рада планує розглянути законопроект №9037 «Про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору)», який Президент 3 вересня вніс до парламенту.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


 
«Роби музику, а не війну». У Празі протестували проти концерту піаністки Лисиці

Чеські та українські активісти влаштували протест проти концерту відомої піаністки українського походження Валентини Лисиці у столиці Чехії Празі.

Під будівлею Празької філармонії, де і був запланований виступ, вони роздавали інформаційні буклети, які схожі на оригінальні, але з іншим змістом. Зокрема, замість назви фестивалю «Дворжакова Прага» (на честь відомого чеського композитора Антоніна Дворжака, 1841–1904) була вказана назва «Путінова Прага» («на честь» президента Росії Володимира Путіна, якого активісти слідом за значною частиною світу звинувачують у керівництві агресією Росії проти України).

Усередині замість музичної програми вечора відвідувачі концерту побачили інформацію про деякі висловлювання та про позицію Лисиці щодо України, анексії Криму та конфлікту на Донбасі, зокрема, те, що вона підтримує дії російських гібридних сил на сході України та анексію Росією Криму.

«Ми протестуємо, бо Лисиця є рупором Кремля! Вона неодноразово висловлювала підтримку сепаратистам. Тому ми вважаємо, що її концерти тут не мають відбуватися», – заявив про мету акції Отакар Ван Ґемунд, **** чеської активістської групи «Капутін».

Більшість відвідувачів концерту розповіли Радіо Свобода, що раніше не знали про позицію відомої піаністки.

«Ми не знали про таку позицію Валентини. Нам вона подобається як музикант. Моя дочка грає на фортепіано. Але її позицію щодо України ми не підтримуємо», – сказала одна з відвідувачок фестивалю «Дворжакова Прага».

Після закінчення концерту кілька десятків активістів вишукувались перед виходом із Празької філармонії із українськими прапорами та плакатами «Чехія не росія», «Зупинити російський імперіалізм», «Роби музику, а не війну».

Валентина Лисиця – піаністка, яка народилася у Києві. У 1991 емігрувала до США і нині має громадянство цієї країни. Популярною вона стала завдяки роликам на платформі YouTube. Після подій Євромайдану, анексії Криму та воєнних дій на Донбасі Лисиця називала український уряд «******ським» і стверджувала, ніби українська влада запроваджує «фільтраційні табори» для етнічних росіян. За це та інші вислови у соціальних мережах її навесні 2015 року звільнили з Симфонічного оркестру канадського міста Торонто.

Сама Лисиця назвала причиною свого звільнення те, ніби вона «скористалася правом на свободу слова».

Іще перед звільненням, на початку 2015 року, в інтерв’ю Радіо Свобода вона стверджувала, що не має нічого спільного з проросійськими бойовиками на Донбасі. Але наступними місяцями і роками Валентина Лисиця кілька разів із концертами відвідувала окуповані території Донбасу і Криму, порушуючи при цьому встановлений порядок в’їзду на ці території. Відтак в інтерв’ю проросійським і російським ЗМІ вона вже не раз заявляла, що підтримує проросійських бойовиків на Донбасі, а також російську окупацію Криму – де вона, за її словами, нині, під окупацією, була рада знову зустрітися з реаліями колишнього Радянського Союзу, в якому 1973 року народилася і де жила в радянські часи, до 1991-го.

1e3dcd079e976cf87ef069afe96c95b2.webp

bf372574e44e44ca57063e4b64ae6634.webp

5eb501fcb41206d5e55d884e5594905b.webp


⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Молодежь Львова записала видеообращение в поддержку Владимира Балуха

Ученики 11 класса одной из львовских школ записали видеообращение к украинскому политзаключенному Владимиру Балуху. Ребята надеются, что это электронное обращение поднимет дух и даст стимул вернуться домой.

Соответствующую видеозапись разместил на своей странице в Facebook заместитель председателя Меджлиса крымскотатарского народа Ахтем Чийгоз.

Ребята благодарили Владимира Балуха за его стойкость и за тот пример, который он подает молодежи.

«Мы — простые львовские учащиеся, хотим поблагодарить вас за вашу отважность, мужество и несокрушимый дух. Вместе, совместными усилиями мы сможем прогнать оккупанта из родной Украины», — сказал один из учеников.

«Понимая, какое расстояние нас разделяет, я, все же, надеюсь, что когда-то мы встретимся во Львове, пойдем вместе в кафе «Крым», выпьем вместе вкусный львовский кофе и поговорим о жизни», — рассказала 11-классница.

«Мы гордимся вашей стойкостью и мужеством, вы — образец патриотизма!», — сказали в конце обращения львовяне.



Напомним, вечером 14 сентября заместитель главы Меджлиса крымскотатарского народа Ахтем Чийгоз сообщил об избиении Владимира Балуха. По его словам, политзаключенный жаловался на сильные головные боли и боли в печени.

18 сентября стало известно, что украинский политзаключенный Владимир Балух намерен написать завещание, так как у него сильно ухудшилось состояние здоровья. Его адвокат Ольга Динзе и гражданский защитник архиепископ Климент также подтвердили информацию об избиении украинца в СИЗО.

Как известно, Владимир Балух голодает с 19 марта.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Антивсепропальщик/Антипопуліст
10 ч. ·
Європа у кожного своя
Європа для нас стала приблизно тим же, чим був Святий Грааль для європейців в середні віки. Символом. Архетипом. Чимось досконалим, шалено прекрасним, ідеальним - але при цьому абсолютно недосяжним.
Європа завжди на горизонті, завжди недосяжна - бо як можна досягти горизонту? Європа ідеальна і бездоганна. В Європі рівні дороги і високі зарплати. В Європі немає корупції. Європа прекрасна і досконала.
Як Грааль.
Це, звичайно, повна нісенітниця і фігня. І в Європі (Євросоюзі, якщо бути точним) є погані дороги. Є італійська мафія, яка корумпує, корумпує та й викоррумповує всіх політиків, до яких дотягнеться. Європа - це і Румунія з продажними політиками, і Болгарія з хреново економікою, і Греція з вічно нависшим дефолтом, і Франція з мігрантами. Проблем, ясна річ, не бракує. Десь ми далеко попереду багатьох європейських країн: у нас дозволені аборти, церква відділена від держави більше, ніж в Польщі або на Кіпрі, суспільство впливає на політику більше, ніж в Болгарії, і так далі, і тому подібне. Але ми забуваємо про це. Ми всім серцем прагнемо ідеалу. І знаходимо його в ілюзорній Європі, куди ми йдемо, йдемо, як лицарі Артура за Граалем, і питання вже не в Граалі, а в його пошуку, не в результаті, а в процесі. Європа, Грааль наших мізків - вона без італійської мафії і грецьких дефолтів. Вона досконала, вона без вади.

Але ми забуваємо про одну просту річ. Щоб знайти Грааль, треба страждати.

Ми інфіковані соціалізмом. Безкоштовними лікарнями, безкоштовними університетами, низькими тарифами, все навколо народне, все навколо моє. Ми мало розуміємо, що земля повинна продаватися, бо вона товар, що держава гірший господар, ніж бізнесмен, що приватна, ****, власність є недоторканною, що податки треба платити і що за неправильно припарковану машину прилітає штраф, навіть якщо ти на п'ять хвилин і тільки запитати. Що той самий європейський Грааль - це всього лише другий соціальний договір. Договір болючий, поки не увійде в звичку. Договір, який всьому дає ціну - і його порушення в першу чергу.

Коли українська держава почала цілком європейську реформу децентралізації, мери міст, в яких стали залишатися податки, почали тупо класти ці бабки на депозит замість того, щоб запустити їх в ремонти інфраструктури, а жителі цих міст ще років десять за старою звичкою будуть клясти за розбиті дороги президента. Коли держава запропонувала створювати ОСББ, з'ясувалося, що переважна більшість українців не хочеться нічого вирішувати. Коли почалася війна і призов до армії ... ну, ви зрозуміли. Безкраї полуничні простори Польщі чекають вас.

Це не тому, що народ у нас поганий. Мене навіть саме слово «народ» бісить, якщо чесно. За останні роки ми стали нацією. Цілком собі європейською нацією, з злодіями і поліцейськими, з героями і боягузами, з тими, хто міняє, і тими, хто перешкоджає.
Дорога до Граалю довга. І ми йдемо по ній, як до нас йшли чехи і поляки, латиші та естонці, угорці та румуни. Десь спотикаючись, десь обганяючи. Але йдемо ми правильно.
Тільки шлях ніколи не закінчиться. Галахад піднесений, іншого не буде.
Треба просто йти. І десь там, попереду, ми завжди будемо бачити Грааль.

Юрій Гудименко
 
Ремонт на ходу

Подвійні вибори під час війни — це не найстрашніше, що доведеться пережити Україні наступного року.

Є й гірший варіант — вибори під час війни, проведені за старим законодавством і з теперішнім складом ЦВК. І хоча більшість учасників політичного квесту нинішня ситуація цілком влаштовує, бо якби було інакше, то її давно виправили б, залишити все як є і вийти сухими з води цього разу не вдасться. Жоден із потенційних претендентів на крісло президента не захоче ставити під сумнів свою легітимність у разі перемоги.


З одного боку, Центральна виборча комісія — звичайний технічний орган, який не впливає на результат волевиявлення, а лише фіксує його. А з другого — її персональний склад таки має значення. Від того, хто підбиватиме підсумки, багато що залежить. Президент та й решта кандидатів знають це чудово. Саме тому вся та епопея з оновленням, що триває вже кілька років, наскрізь просякнута недовірою, маніпуляціями та брехнею. Нині знову з’явився шанс на те, що найближчим часом вона закінчиться, у ЦВК прийдуть нові люди й питання легітимності комісії зникне з порядку денного. 20 вересня в парламенті обіцяють повернутися до цього й нарешті вирішити, але все занадто складно.
Президент двічі просив подати йому кандидатів від фракцій, після чого двічі подавав на затвердження парламенту вже готові списки. І двічі ці списки ставали причиною блокування процесу. Перший раз «Народний фронт» виявив у них за своєю квотою кандидатур, яких начебто не подавав. З’явилися підозри, що в АП навмисне вирішили зманіпулювати, чи то сподіваючись, що колеги по коаліції не помітять, а якщо й помітять, то промовчать, чи то щоб заблокувати питання. Наступного разу в списках виявилося забагато кандидатів. Не 13 потрібних, а 14. Нібито нічого суттєвого, але постало питання щодо процедури голосування. Зважаючи на те що в українській політиці ніхто нікому не вірить і привид дружнього «кидка» переслідує гравців постійно, процес знову зайшов у глухий кут. В АП навряд чи є бодай одна людина, яка не вміє рахувати. І навіть якщо фракції подали забагато кандидатур, президент має всі повноваження скоригувати їхню кількість і подати в парламент оновлений список.

Нині час притискає і йти на третє коло немає коли. Із ЦВК вже звучать голоси, що змінювати склад комісії, мовляв, запізно. Утім, залишити все як є ще гірше. До того ж нібито ключовим гравцям вдалося нарешті доторгуватися до певного проміжного результату — домовилися про необхідність найближчим часом вирішити в парі питання призначення суддів Конституційного Суду і членів ЦВК. Так це чи ні, але після довгого пошуку виходу таки з’явилося кілька варіантів. Перший ще влітку запропонувала президентська фракція, заявивши, що готова зняти свого кандидата (Ольгу Лотюк), якщо «Народний фронт» теж когось відкличе, звільнивши місце для представника від Опоблоку. Так, мовляв, Україна виконає умови резолюції ПАРЄ про представництво в Центрвиборчкомі всіх фракцій парламенту. Чому в БПП про те не подумали раніше, цікаве питання. Є підозра, що цей оригінальний козир вони тримали в руці ще від початку. До того ж доволі дивною є позиція самого Опоблоку. Він показово проігнорував можливість внести свою кандидатуру вчасно, а тепер раптом перетворився на велике цабе, перед яким доведеться вклонитися. У будь-якому разі в щирість намірів соратників у НФ не вірять і кажуть, що ніхто нікого не зніматиме.

Варіант другий, який теж не раз обговорювався, — рейтингове голосування. Воно могло б стати певним запобіжником від того, щоб ніхто нікого не кинув у процесі, але для цього треба змінити процедуру, мати 300 голосів і знову ж таки домовитися. Третій, радикальний варіант, який озвучив спікер Ради Андрій Парубій, — звільнення всього складу ЦВК, а не лише тих, у кого минув термін, та обрання нової комісії. Таким чином буде можливість дати місце кандидатові від Опоблоку й уникнути болісної процедури перетрушування списку. Рецепт має один мінус. Проблема в сумнівній законності припинення роботи двох легітимних членів ЦВК, які за бажання зможуть спокійно відновитися на посадах за рішенням суду. Але якщо йти за такою логікою, то відновитися через суд має шанси й решта звільнених. Під яким соусом, то вже деталі. Усе залежить від того, як обґрунтувати причину звільнення, законні процедури ж давно порушені. Тож є загроза, що країна отримає аж 30 членів ЦВК: 15 старих і 15 нових, але це малоймовірно. Найімовірніше, більшості з тих, кого відправлять у відставку, таке щастя навряд чи потрібне.


Який саме сценарій вирішать пустити в дію, не було зрозуміло до останнього моменту, але у вівторок Парубій знову всіх здивував масштабом своїх фантазій, зареєструвавши законопроект про збільшення кількості членів ЦВК із 15 до 17! Півдня парламентарії перетравлювали цю інформацію і після нетривалого обговорення, попри погрози деяких критиків, що закон легко можна буде скасувати в судовому порядку, таки підтримали ініціативу спікера. Здається, оновленню ЦВК тепер ніщо не завадить. Залишається ще питання, чи погодиться Опоблок внести свою кандидатуру в сакральний список. Утім, це окрема процедура. І хоч якою буде відповідь, погоди вона не змінить. Головне, щоб перед міжнародними партнерами можна було відзвітувати: «Ми пропонували».

Набагато гірша ситуація з ухваленням у другому читанні Виборчого кодексу. Цього категорично не бажає майже половина парламентаріїв. І хоча публічно за зміну правил гри виступають чи не всі політичні сили, у реальності чиниться серйозна протидія. Виборчий локомотив уже летить на всіх парах, процеси запущено, гроші вкинуто, і вносити корективи на ходу непросто. У НФ упевнено заявляють, що Кодекс таки ухвалять, він обов’язково буде цієї осені. Натомість у БПП стверджують протилежне: голосів немає і брати нізвідки. Утім, головна причина того, чому документ не виноситься на голосування, навіть не у відсутності голосів, а в кількості правок. Законопроект буквально закиданий ними. На сьогодні з приблизно 4 тис. опрацювали тільки 1,7 тис.


Як варіант розглядається можливість ухвалення лише тієї частини Кодексу, що стосується парламентських і місцевих виборів. Президентську відкласти на потім або не змінювати. Таким чином можна виграти час. Але чи вдасться цю ідею реалізувати, знову-таки сказати важко.


Настрої в політичному просторі змінюються доволі динамічно. Ті, хто сьогодні не зацікавлений в ухваленні Кодексу (читай у виборах за відкритими партійними списками та скасуванні мажоритарки), завтра можуть виявитися його адептами. Приклад — неймовірна трансформація екс-регіоналів. Здавалося б, хто, як не вони, мали б мріяти про вибори за старим законом. Трохи відсотків за партійним списком, трохи пригрітих мажоритарних округів на Сході — і є чималенька фракція. Але ж ні. Кожен міряє костюмчик по собі. І, виявляється, вони найбільше бояться, що на мажоритарці буде задіяно адмінресурс і їм там нічого не світитиме.

Роман Малко

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Мата Харі з Краматорська

Родина Анастасії Васіної — своєрідний взірець стабільності, бо чотири покоління живе не просто в одному місті, у Краматорську, а навіть в одному будинку.

Після війни починали з кімнати в комуналці, потім змінили три квартири, але будинок не зрадили. І кому ж, як не корінним містянам, було зручніше ставати «очима» українських військових, коли навесні 2014-го солдати країни-агресора змушували «відійти за поребрик»...

«Зараз уже, мабуть, немає сенсу приховувати, що я була в підпіллі. Бо в кожному місті Донеччини тоді діяли такі групи, на які спиралася, зокрема, військова розвідка», — зізнається Анастасія. І як у багатьох, хто пережив окупацію, спогади викликають дуже сильні емоції: «12 квітня 2014 року з подругою пішли до міського відділка міліції, бо казали, що Слов’янськ захопили, а про Краматорськ нічого точно не знали. Приходимо, а там уже будують барикади. Ми до виконкому, а звідти теж виносять столи, стільці, ввімкнули гучну музику про «славян» та «побєду». Я тоді взяла із собою фотоапарат, але дістати не наважилася. Додому з подругою йшли мовчки. Нас терзало відчуття безсилля, бо ти нічого сам не можеш зробити».

Звісно, тоді майже всі постійно сиділи в соц*мережах, щоб розуміти, що й де відбувається. А Анастасія, сміючись, згадує, що в перші дні шукала квартиру. Чомусь у Чопі: так хотілося поїхати від усього цього якомога далі. Але згодом побачила, що є багато тих, хто хоче боротися з окупантами. Люди об’єднувалися в інтернеті, старалися допомогти військовим, які тоді тримали оборону на аеродромі в Краматорську.

«Було дуже небезпечно комусь довіряти: тоді активно діяли провокатори. Але в тій ситуації заради допомоги мені довелося спілкуватися з незнайомими людьми із вигаданими іменами, без фотографій у соцмережах. Ось тоді я назвалася Мата Харі, бо мені дали 30–40 хв, щоб почистити акаунти від своїх фото. Так на мене вийшов хлопець, який тільки перед початком війни підписав контракт та опинився на аеродромі. Дуже сумнівалася, чи не зрадник. Але ми тоді швидко навчилися перевіряти людей. Інформацію надавали різноманітну: військові не розуміли, що відбувалося, їм були потрібні очі навколо. Одного разу, наприклад, отримала дані, що якісь чергові російські ЗМІ взяли таксі й поїхали на аеродром. Переказала військовим, щоб вони були готові. Потім була інформація, що тих «журналістів» затримали зі зброєю. А ще навчилися бути невидимими в рідному місті, дуже обережно пересуватися вулицями, намагаючись не привертати увагу».

Батьки Насті спочатку не здогадувалися, чим їхня Мата Харі займалася вночі за комп’ютером. Мама навіть сварилася, мовляв, чого не спиться. Але коли дізналися, її підтримали, бо погляди на те, що відбувалося, збігалися. Якось її батька затримав патруль на «чорному воронку» із запитанням: чому не воюєш за наш Донбас? Тоді чоловік якось викрутився, розповідаючи про те, що його допомога потрібна літнім людям та дітям удома. І справді, тоді довелося зі звичайного підвалу їхнього будинку робити бомбосховище, майструвати ліжка, проводити світло. І допомагати ховатися в ньому всім своїм сусідкам, які були переважно літнього віку. А одразу після звільнення міста батько Насті надав усі документи у військкомат. Через місяць його вже зустрічали в Харкові, бо з Краматорська тоді ще не мобілізували. Наприкінці серпня 2014 року він був у 92-й бригаді, яка вже мала перші великі втрати.

«Їх тоді кілька було з Краматорська, тому збирали на війну всім активом міста. Каску, наприклад, везли аж з Ізраїлю. Намагалися хоч чимось захистити бійців. А через рік підписав контракт до закінчення особливого стану. Вдома готувалися зустрічати після демобілізації, але він сказав: ні, війна ще не скінчилася», — згадує Анастасія Васіна.

Краматорчанин Васін служив чотири роки, таким чином відповівши на запитання бойовиків, чому не йшов захищати Донбас. Зараз він підписує контракт, щоб служити на місцевому аеродромі, бо важко повернутися з війни різко. І так вийшло, що вдома дуже потрібна його чоловіча рука.

У жовтні буде рік, як у їхній родині з’явився Ілля. Йому одинадцять, і він п’яте покоління, що мешкає в тому будинку. Ще з 2014-го в Насті була підопічна, яка разом із хлопцями-двійнятами з інвалідністю жила в Миколаївці, що під Слов’янськом. Коли там велися активні бойові дії, жінку з дітьми вивезли в Безіменне, що на Азовському морі. Тоді волонтери допомагали таким родинам, що не мали змоги потурбуватися про себе самостійно. Але туди теж сунула війна. І вона знову наздогнала Тетяну з Іллею та Данилом. Задля їхнього порятунку тоді була розроблена ціла операція. Після звільнення родина повернулася додому. Анастасія інколи перетиналася з ними, бо з усіх волонтерів жила найближче. Але восени 2017-го в Тетяни стався інсульт. Далися взнаки ті «перегони» під кулями, коли мати рятувала своїх хлопців. Коли жінка померла, стало зрозуміло, що діти особливо нікому не потрібні. У батька інша родина, там є діти, з хлопцями всі ці роки він не дуже підтримував спілкування. І якщо з Данилом якось вирішилося — на момент смерті матері він навчався в харківському спеціальному закладі для дітей із вадами слуху, тож батько на вихідні та канікули міг просто брати його до себе, то з Іллею було не все так просто і з перших днів Настя стала опікуватися його долею. «Коли Таня потрапила в лікарню, Ілля був у школі. Школа викликала соціального працівника, його відвезли в притулок. Мама була ще при свідомості, але їй не казали, де дитина. Ми всі разом насилу знайшли, у який притулок відправили. Хлопчик чотири дні взагалі не знав, що відбувається, бо навіть виховательки не сказали, що сталося з матір’ю. Коли я його побачила, у мене серце зайшлося. Ілля стояв без жодних емоцій. Здавалося, йому було байдуже, що з ним буде далі», — розповідає Анастасія.

Вона сподівалася взяти доручення в матері, щоб забрати хлопчика з притулку, бо дуже боялася, що ця система його зламає. Але не встигла. Тетяна померла. Згодом родичі забрали хлопчика до себе. Але через дев’ять днів зателефонували й запитали, чи не відмовляється вона від наміру взяти до себе. Рішення приймали швидко всією сім’єю: «так» і все. Через те що опіку можна оформити тільки на двох близнят, а Данилові краще навчатися в спеціалізованому закладі, Васіни знай*шли спосіб: Іллю батько передав на виховання згідно з договором, який склала юристка в Харкові. «Так хлопчик став нашим. Спочатку було важко, дитина перебувала в стресовій ситуації. Він не ходив до школи, не знав, де і з ким житиме. Перше досягнення було, коли вперше заплакав, бо не дозволяв собі навіть цього. Потім ми почули його сміх. Були й гульки — для соціалізації йому в школу дозволили носити сенсорний телефон. Довелося забрати, бо зайшло далеко. Зараз у нас усе добре, мене він називає Настя. Але, здається, до кінця ще не почувається як удома. У кожного з нас були моменти відчаю, але тепер ми всі разом», — каже Мата Харі.

Сама Настя деякий час займалася гуманітарним розмінуванням — пошуком та очищенням територій від наслідків війни. Це можуть бути як міни, так і патрони, кулі, осколки. Каже, адреналін, що лишився після окупації, шукав вихід. Спробувала піти в патрульну поліцію, але завалила останній екзамен. Шукала роботу, яка була б пов’язана з активними діями, бажано з війною. Спочатку британська організація HALO Trust, що займається розмінуванням територій, де йшли бойові дії, не брала на роботу жінок, але, тільки-но вони заявили про свої наміри, Анастасія подала резюме. А вже через день вирушила на навчальне поле. Працювали по всій Донецькій та Луганській областях, найдовше на Карачуні. «Страшно? Та ні. Ті, кому страшно або важко, йдуть одразу. Це ж вахтовий метод, спека або холод у полі. А сама методика гуманітарного розмінування передбачає, щоб цим займалися цивільні. Ми ж детонації чи знешкодження не проводимо. Тільки пошук, а потім уже підключаються військові та ДСНС. Жодного трагічного випадку під час гуманітарного розмінування в Україні не було», — пояснює Мата Харі, яка тепер перетворилася на сапера.

А ще це велика робота з населенням: і дорослими, і дітьми. У школах, на підприємствах, у селах, особливо в тих, що близько до лінії фронту. Там, де є лісосмуги, які ще ніхто не перевіряв, а люди йдуть по хмиз і нерідко підриваються. Роботи ще багато, бо за квадратурою засміченої території ми лідируємо у світі. І конфлікт ще не завершений. Тепер Настя хоче налагоджувати таку роботу на волонтерських засадах в українських організаціях, бо вважає, що ця проблема в нас дуже надовго. Якщо досі розміновують території, які вже чотири роки без бойових дій, то що казати про ті, де ще йде війна. Тому зайвими знання про це цивільному населенню не будуть.

Єлизавета Гончарова

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Назад
Зверху Знизу