Тарас Чорновіл
1 год. ·
Ситуація з голосуванням на Радбезі ООН з осудом будівництва Ізраїлем поселень на окупованих територіях. Тут є кілька аспектів, на яких слід застановитися.
1. Аспект фейсбучно-"зрадівський". Ви звернули увагу, що серед найжорсткіших критиків Клімкіна, Гройсмана (він то тут при чому?!) та Порошенка чимало тих, хто вправляся в антисемітських випадах проти президента Ізраїлю за його антиукраїнський вислів під час слухань у Верховній Раді. Тоді вимагали ледь не дипвідносини розірвати, а зараз оглоблі акурат на 180 градусів розвернули: "...після всього доброго, що Ізраїль зробив для нас..." Саме за такими ознаками й слід виловлювати пропагандистських диверсантів. Агов, СБУ, ви там моніторите хоч трошки нашу zrada.ru? А окрім свідомих ольгінських і місцевих диверсантів у нас завелося незлічиме число тих, хто можуть хоч тричі на день міняти свій світогляд, аби лиш владу вщипнути. Для них існує прекрасне визначення "полєзниє *****и".
2. Аспект маніпулятивний. Звернули увагу на фразу: "Україна разом з Росією підтримала безглузду антиізраїльську резолюцію, чим назавжди пересварилася з нашим вірним союзником". Деякі брехуни ще й понаписували, що ми прогнулися під Росію на зло американцям! Щодо "безглуздої", "вірного союзника" й "назавжди" - це окремо. А щодо "разом з Росією" - зверніть увагу на цей акцент. А те, що з 15 членів Радбезу 14 проголосували "за", а США, які утрималися, фактично благословили голосування, бо не застосували права вето, яке для таких обставин і існує - про це якось ні гу-гу. І те, як Ізраїль зреагував на позицію США, теж більш ніж красномовно. Отже, де-факто, відбулося одноголосне голосування за цілком логічну й справедливу, хоча й беззубу, бо без конкретних санкцій, резолюцію. Хтось спробував собі уявити, як би це виглядало та які б мало наслідки, якби Україна виявилася єдиною проти?
3. Тепер щодо суті. Чому була така одностайність? Бо це вже не перша резолюція з даного питання. ООН ще в 40-их роках минулого століття визначив лінії розмежування та принципи співжиття двох народів. Цьому й надалі присвячувалися десятки, а можливо сотні угод, рішень, вимог тощо. Ізраїль їх майже всі проігнорував або жорстко відкинув. Деякий прогрес, який намічався в певні періоди, руйнувався після перемоги на чергових виборах жорсткіших яструбів. Чи доречна й доцільна позиція Ізраїлю? З позиції його національних інтересів та питань безпеки - безумовно, що так. Але ж світ має вимагати дотримання правил. Угоди мають виконуватися, права мають зберігатися, порушення має каратися. Так от, у цій резолюції є перші два аспекти, а третій відсутній. Тобто, світова спільнота висловила всоте "глибоку стурбованість" анексією Криму... Ой! Обмовився, хоча похибка за Фрейдом. ...анексією, освоєнням, забудовою територій та позбавленням палестинців житєвого простору, природних ресурсів і навіть потенційної надії на можливість облаштування своєї невеликої держави. Єдиним покаранням за багатократне порушення міжнародного права, угод і резолюцій став осуд таких дій. А стосовно нас, то не проголосувавши ми б благословили право сильнішого на силове вирішення територіальних спорів, на анексію, захоплення чужої власності (Як там пан Василь Філіпчук готовий підписати відозву про передачу Росії "скіфського золота"? А чому ні, він же виступає за право сильнішого ігнорувати міжнародні домовленості й права та принципи. Згадав тут Філіпчука, бо він єдиний із "все пропало" (в цій ситуації) залишився у мене в френдосписку, інших, кого вже повичищав, бачу по коментах у інших друзів). Ми голосували не лише за само собою зрозумілий і безальтернативний міжнародний акт, але й за самих себе. Якраз для Росії було б цікавіше тут підіграти Ізраїлю й легітимізувати те, що й самі творять, але вони зараз загрузли в співпраці з Іраном та іншими ісламськими потугами. Цікаво, що відверто проросійські настрої Нетаньягу не дали результатів після звернення до раші й тут він проковтнув язика разом із усіма образами.
4. Чи є відносини між Україною та Ізраїлем аж такими дружніми й чи виступає Ізраїль нашим вірним партнером? У жодному разі ні. Нинішній кабінет тяжіє до росії, і лише тиск США або надія на отримання вигідних преференцій змушували іноді його підтримувати певні вигідні для нас рішення. Такою була аж одна резолюція щодо Криму. І все. Деякі надії недавно відродилися, але дії Нетаньяху свідчать, що вони ще дуже непевні й будутьреалізовані скорше вже при наступному уряді.
5. І про наслідки. Вони для України на короткострокову перспективу таки виникли - скасування (а найімовірніше таки перенесення без чіткої дати) візиту В.Гройсмана до Ізраїлю. Нам чисто економічно цей візит був би вигідний. Але теж не в короткій перспективі. Угода про ЗВТ, спрощення торгівельних процедур тощо дає швидкий, майже миттєвий ефект для ізраїльтян. Ми, поки що можемо Ізраїлю переважно пропонувати сировину та продукцію з дуже низьким рівнем обробки й, відповідно, доданої вартості (як вам, панове патрійоти, необмежений і "взаємновигідний" експорт до Ізраїлю лісу-кругляка?). Більш технологічні проекти, в яких уже ми були б у плюсах, ще навіть не на старті. Тому демарш ізраїльтян для нас не надто болісний, хоча й неприємний. Але чому він узагалі став можливим, чому зі США чи Британією все обмежилося лише розмовою на підвищених тонах, а щодо нас якісь демарші? Бо занадто часто дозволяли об себе витирати ноги. Я навіть не про ганебний виступ ізраїльського посадовця в Києві, він був засуджений (хоч і не надто гучно) в самому Ізраїлі. Були приклади грубого порушення дипломатичного етикету. Особливо гидотно себе поводила посол Ізраїлю в Україні Зіна ... (прізвище вже забув), коли вона ганяла по всіх шустерах і іже з ними й обливала брудом нашу дипломатію та країну через те, що наш посол не покинув зал міжнародного форуму в Женеві, коли там президент Ірану жорстко пройшовся по Ізраїлю. Це був кричущий випадок приниження нашої країни та права на суверенну зовнішню політику й дике нехтування всіма правилами дипломатичної етики, включно з Віденською конвенцією. Так от, баба Зіна мала отримати persona nongrata й за 24 години покинути Україну, а вслід за нею вже мала полинути нота з запевненням у дружніх та партнерських відносинах. А в нас уся *****увата шустерівська аудиторія давала їй під 100%, коли вона хаяла Україну, політики бігали вибачатися або підтримувати, влада проковтнула пілюлю. От і вправляються тепер найперше на нас.
Яка мала б бути зараз реакція? однозначної відповіді нема. Бо не знаємо, як відбулися "обміни люб'язностями". Якщо грубо й недипломатично, то був би сенс відкликати посла "для консультацій" - є така форма тимчасового пониження рівня дипломатичної присутності, яка ні до чого нас не зобов'язує. Якщо у вигляді "мансів", то не кип'ятитися, спокійно домовитися про нову дату візиту й вважати інцидент вичерпаним. А ще вартує зробити офіційне запрошення ряду депутатів Кнесету від опозиційних партій відвідати Україну, а серед них і колишній міністру закордонних справ Ципі Лівні, лідеру партії Ха-Тнуа (Сіоністський табір) й провести консультації щодо протидії проросійській політиці Нетаньяху. Влада там, на щастя, міняється періодично.
От і вся історія зі страшною катастрофою та зрадою.