Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
27.08.14 вторжение войск РФ
- Автор теми CAXAP
- Дата створення
Получил паспорт — иди служи: в Минобороны РФ подтвердили факты призыва жителей Донбасса в армию России
В Минобороны РФ подтвердили призыв уроженцев Донбасса в армию, сообщает «Типичный Донецк», пишут «Факты».
«Получивших российские паспорта жителей «ДНР» и «ЛНР» начали призывать в российскую армию. Об этом сообщили в Министерстве обороны РФ. Официальный ответ содержит расплывчатые формулировки, но в нем читается подтверждение прежних слухов о призыве дончан и луганчан», — сказано в тексте.
«Такие слухи в Донецке и Луганске ходят уже давно. Теперь они практически получили официальное подтверждение. «В соответствии с Конституцией РФ каждый гражданин РФ обладает на ее территории всеми правами и несет равные обязанности, в том числе и по защите Отечества. При получении гражданства РФ гражданин РФ обязан явиться в военный комиссариат для постановки на воинский учет, а в дальнейшем — пройти мероприятия, связанные с призывом на военную службу», — сообщает российское Минобороны», — добавил источник.
«Концерты 24/7 по этому поводу! Папки, мамки, надевающие гимнастерки на своих отпрысков, к этому готовы. Юнармия, вперед!»
На вопрос, какое отношение в армии к людям из Донбасса, один пользователь ответил так: «Да такое, как к собакам. Это же домбасяне, они народ мягкий. Да и Следственный комитет не будет париться, если по весне кого не досчитаются».
«Ура, у нас в Сириях как раз «мясо» закончилось».
«Теперь понятно, почему нам разрешили делать российские паспорта».
«Ну шо, ребята, теперь вы расияне! Ну, а если что с вами случится, бабы еще нарожают. Как-то вам не везет, куда ни вступите — везде г… но».
«Что и следовало ожидать. Местные ********* закончились — пришло время пополнять армию донецкими».
В Минобороны РФ подтвердили призыв уроженцев Донбасса в армию, сообщает «Типичный Донецк», пишут «Факты».
«Получивших российские паспорта жителей «ДНР» и «ЛНР» начали призывать в российскую армию. Об этом сообщили в Министерстве обороны РФ. Официальный ответ содержит расплывчатые формулировки, но в нем читается подтверждение прежних слухов о призыве дончан и луганчан», — сказано в тексте.
«Такие слухи в Донецке и Луганске ходят уже давно. Теперь они практически получили официальное подтверждение. «В соответствии с Конституцией РФ каждый гражданин РФ обладает на ее территории всеми правами и несет равные обязанности, в том числе и по защите Отечества. При получении гражданства РФ гражданин РФ обязан явиться в военный комиссариат для постановки на воинский учет, а в дальнейшем — пройти мероприятия, связанные с призывом на военную службу», — сообщает российское Минобороны», — добавил источник.
«Концерты 24/7 по этому поводу! Папки, мамки, надевающие гимнастерки на своих отпрысков, к этому готовы. Юнармия, вперед!»
На вопрос, какое отношение в армии к людям из Донбасса, один пользователь ответил так: «Да такое, как к собакам. Это же домбасяне, они народ мягкий. Да и Следственный комитет не будет париться, если по весне кого не досчитаются».
«Ура, у нас в Сириях как раз «мясо» закончилось».
«Теперь понятно, почему нам разрешили делать российские паспорта».
«Ну шо, ребята, теперь вы расияне! Ну, а если что с вами случится, бабы еще нарожают. Как-то вам не везет, куда ни вступите — везде г… но».
«Что и следовало ожидать. Местные ********* закончились — пришло время пополнять армию донецкими».
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Луганський сором
Вікторія Малишева
Якщо живеш у реаліях "республіки", то стаєш частиною навколишньої фантасмагорії
Ви колись відчували сором — пекучий, до червоних щік — не за свої вчинки? Це називають “іспанським соромом”, але існує і його луганський різновид. Мені це відчуття знайоме зі шкільних років, але останнім часом воно приходить настільки часто, що я могла б вже до нього звикнути.
До нас приїздять родичі. Остання велика зустріч була напередодні війни, хоча раніше ми зустрічалися раз на два роки. Ми чудово розуміємо їхнє небажання їхати сюди — на їхньому місці ми теж навряд чи хотіли б цього. Але час не владнав загальної ситуації — навпаки, він працює проти нас. Чи зберемося ми ще колись разом, якщо будемо роками чекати якогось прояснення та миру? Навряд. Дивно й те, що у нас всіх різні погляди на все, що відбувається тут, у Луганську. Один з нас з далекої далечини вважає усіх місцевих вояк героями, він певен, що воював би сам, якщо б жив десь поближче. У нас протилежна позиція – ми бачимо більше, зсередини, і за ці п’ять років не зустріли жодного героя серед місцевих людей в формі. Тому за столом ми будемо прагнути зберігати, наскільки це можливо, нейтральну позицію, стримувати усі розмови не про родинні справи. Ніколи раніше політика не стояла між нами.
Я відчуваю сором з багатьох причин. Наприклад, через те, як важко моїм близьким буде добиратись сюди. Максимально комфортна частина подорожі – літаком до Ростова. Потім вони пересядуть на маршрутку до Луганська. Після літака навряд чи той старий автобус із такими ж літніми пасажирами здасться їм зручним. Всі автобуси, які ходять до Луганська, старі, давно вже списані десь за кордоном і відживають тут ще одне життя. Та й сам Ростов із його вокзалами із безліччю безпритульних, циганами, сміттям, порожніми пляшками та переповненими смітниками, теж є вельми сумнівним задоволенням.
Але все це майже дрібниці – найважче пережити догляд паспортів на кордоні. Людина із паспортом іншої країни викладає неабияку цікавість на пункті перетину кордону з боку «республіки». Іноземця викликають з автобусу для співбесіди, яка може тривати кілька годин. Треба чітко повідомляти, навіщо ти їдеш, куди, знати адресу та виглядати спокійним. Громадянин іншої країни сприймається потенційним шпигуном, який планує диверсійну діяльність у «республіці». Окрім допиту та письмового пояснення, речі іноземця ретельно доглядають – часто перед усіма в автобусі, влаштовуючи йому акт примусового ексгібіціонізму. І протягом усієї цієї процедури вам треба довести “людям у формі”, що ти не шпигун, маючи в своєму арсеналі лише власне красномовство. І лише коли (якщо) все скінчиться добре, автобус рушить далі. Буває й таке, що поки мандрівників тримають на пункті перетину, автобус їде без них. Іноді цього вимагає решта пасажирів, бо не всім дістає сил та терпіння годинами дочікуватись своїх іноземних супутників.
Коли все нібито скінчилося, і пасажир все ж таки повернувся в автобус, починається найцікавіше. Бо разом із російською територією закінчуються і дороги — після “республіканського” кордону починається повне бездоріжжя і вимираючі населені пункти. Причому якщо ти живеш у «республіці», ти навряд чи помічаєш це, бо звик до всього, і багато що сприймаєш як норму. Але якщо дивишся на все після великої перерви, побачене здається абсурдом – відсутність доріг, торгівля їжею з рук на зупинках (пиріжки, кава, навіть, смажені кабачки в сезон). У платних туалетах — штучні квіти як на кладовищах, портрети зірок естради, фотопейзажі на стінах, і жіночки-робітниці, абсолютно щасливі від того, що мають роботу на відміну від багатьох у цих населених пунктах. Старий автобус, допит на кордоні, штучні квіти, ями, пиріжки, жінки із макіяжем кінозірок, які дають кожному в руки туалетний папір в обмін на 15 карбованців за користування туалетом… Все це треба сприймати із гумором, як життєвий досвід, який трапляється раз у житті і не більше. Але якщо ти живеш у всьому цьому, ти стаєш частиною цих доріг, цієї навколишньої фантасмагорії. Щось ти ще відзначаєш, як дивину, а до чогось звик настільки, що вже не можеш відрізнити патологію від щоденної норми.
Коли автобус їде повз населені пункти, здається, що існує лише декілька провідних тем: їжа, діти, алкоголь та смерть. Принаймні саме такі крамниці бачиш понад дорогою у великому асортименті. Їхні власники змагаються між собою у гучних назвах: «Пивна бібліотека», «Бутік», «Одяг з Європи». І знов таки, іронії таких гучних назв не помічаєш, коли живеш всередині всього цього. А ще дорогою можна побачити багато кинутих будинків, мешканці яких вже шість років шукають кращої долі деінде. Великі простори землі, яка не потрібна нікому…
Пасажирів зустрічає згорілий танк під Хрящеватим – пам’ятник цієї війни, до якого зараз на всі свята покладають квіти. І важко сказати, за що більше я відчуваю сором – за ці дороги без доріг, за непрофесійність, за вимирання малих містечок чи за руїну навколо. В усьому тут я бачу не життя, а скоріше його відголос — це помічають усі, хто приїздить в «республіку» ззовні. Згодом, через якийсь час, все це стає звичним, непомітним. Але ж і в цій нормі сприйняття теж є руйнація, бо людина починає пишатися тим, що вдягається у “брендових бутіках” секонд-хенду, що може раз на рік відпочити у Седово (для багатьох тепер це стало розкішшю), а життя у Луганську сприймає як столичне. Думаю, я вже не помічаю ще багатьох речей, які стали сприйматись, як норма. І мені соромно від того, що я не можу нічого змінити. Не можу змінити людей навколо, змінити місто, час, обставини. Я можу утворити максимальний затишок у себе вдома, але як бути з тим, що відбувається навколо нас?
…23 лютого ми всі злякалися від занадто голосного салюту, дуже схожого на обстріл. Ми вимкнули світло та усю побутову техніку, а моя дитина затулилася подушками у кутку дивану, тихо благаючи когось ззовні: «Нехай потрапить не в мене». І це майже дитяче почуття сорому – до червоних щік – від того, що я вкотре не можу нічого вдіяти, від безсилля змінити місто, обставини, людей…
Вікторія Малишева
Якщо живеш у реаліях "республіки", то стаєш частиною навколишньої фантасмагорії
Ви колись відчували сором — пекучий, до червоних щік — не за свої вчинки? Це називають “іспанським соромом”, але існує і його луганський різновид. Мені це відчуття знайоме зі шкільних років, але останнім часом воно приходить настільки часто, що я могла б вже до нього звикнути.
До нас приїздять родичі. Остання велика зустріч була напередодні війни, хоча раніше ми зустрічалися раз на два роки. Ми чудово розуміємо їхнє небажання їхати сюди — на їхньому місці ми теж навряд чи хотіли б цього. Але час не владнав загальної ситуації — навпаки, він працює проти нас. Чи зберемося ми ще колись разом, якщо будемо роками чекати якогось прояснення та миру? Навряд. Дивно й те, що у нас всіх різні погляди на все, що відбувається тут, у Луганську. Один з нас з далекої далечини вважає усіх місцевих вояк героями, він певен, що воював би сам, якщо б жив десь поближче. У нас протилежна позиція – ми бачимо більше, зсередини, і за ці п’ять років не зустріли жодного героя серед місцевих людей в формі. Тому за столом ми будемо прагнути зберігати, наскільки це можливо, нейтральну позицію, стримувати усі розмови не про родинні справи. Ніколи раніше політика не стояла між нами.
Я відчуваю сором з багатьох причин. Наприклад, через те, як важко моїм близьким буде добиратись сюди. Максимально комфортна частина подорожі – літаком до Ростова. Потім вони пересядуть на маршрутку до Луганська. Після літака навряд чи той старий автобус із такими ж літніми пасажирами здасться їм зручним. Всі автобуси, які ходять до Луганська, старі, давно вже списані десь за кордоном і відживають тут ще одне життя. Та й сам Ростов із його вокзалами із безліччю безпритульних, циганами, сміттям, порожніми пляшками та переповненими смітниками, теж є вельми сумнівним задоволенням.
Але все це майже дрібниці – найважче пережити догляд паспортів на кордоні. Людина із паспортом іншої країни викладає неабияку цікавість на пункті перетину кордону з боку «республіки». Іноземця викликають з автобусу для співбесіди, яка може тривати кілька годин. Треба чітко повідомляти, навіщо ти їдеш, куди, знати адресу та виглядати спокійним. Громадянин іншої країни сприймається потенційним шпигуном, який планує диверсійну діяльність у «республіці». Окрім допиту та письмового пояснення, речі іноземця ретельно доглядають – часто перед усіма в автобусі, влаштовуючи йому акт примусового ексгібіціонізму. І протягом усієї цієї процедури вам треба довести “людям у формі”, що ти не шпигун, маючи в своєму арсеналі лише власне красномовство. І лише коли (якщо) все скінчиться добре, автобус рушить далі. Буває й таке, що поки мандрівників тримають на пункті перетину, автобус їде без них. Іноді цього вимагає решта пасажирів, бо не всім дістає сил та терпіння годинами дочікуватись своїх іноземних супутників.
Коли все нібито скінчилося, і пасажир все ж таки повернувся в автобус, починається найцікавіше. Бо разом із російською територією закінчуються і дороги — після “республіканського” кордону починається повне бездоріжжя і вимираючі населені пункти. Причому якщо ти живеш у «республіці», ти навряд чи помічаєш це, бо звик до всього, і багато що сприймаєш як норму. Але якщо дивишся на все після великої перерви, побачене здається абсурдом – відсутність доріг, торгівля їжею з рук на зупинках (пиріжки, кава, навіть, смажені кабачки в сезон). У платних туалетах — штучні квіти як на кладовищах, портрети зірок естради, фотопейзажі на стінах, і жіночки-робітниці, абсолютно щасливі від того, що мають роботу на відміну від багатьох у цих населених пунктах. Старий автобус, допит на кордоні, штучні квіти, ями, пиріжки, жінки із макіяжем кінозірок, які дають кожному в руки туалетний папір в обмін на 15 карбованців за користування туалетом… Все це треба сприймати із гумором, як життєвий досвід, який трапляється раз у житті і не більше. Але якщо ти живеш у всьому цьому, ти стаєш частиною цих доріг, цієї навколишньої фантасмагорії. Щось ти ще відзначаєш, як дивину, а до чогось звик настільки, що вже не можеш відрізнити патологію від щоденної норми.
Коли автобус їде повз населені пункти, здається, що існує лише декілька провідних тем: їжа, діти, алкоголь та смерть. Принаймні саме такі крамниці бачиш понад дорогою у великому асортименті. Їхні власники змагаються між собою у гучних назвах: «Пивна бібліотека», «Бутік», «Одяг з Європи». І знов таки, іронії таких гучних назв не помічаєш, коли живеш всередині всього цього. А ще дорогою можна побачити багато кинутих будинків, мешканці яких вже шість років шукають кращої долі деінде. Великі простори землі, яка не потрібна нікому…
Пасажирів зустрічає згорілий танк під Хрящеватим – пам’ятник цієї війни, до якого зараз на всі свята покладають квіти. І важко сказати, за що більше я відчуваю сором – за ці дороги без доріг, за непрофесійність, за вимирання малих містечок чи за руїну навколо. В усьому тут я бачу не життя, а скоріше його відголос — це помічають усі, хто приїздить в «республіку» ззовні. Згодом, через якийсь час, все це стає звичним, непомітним. Але ж і в цій нормі сприйняття теж є руйнація, бо людина починає пишатися тим, що вдягається у “брендових бутіках” секонд-хенду, що може раз на рік відпочити у Седово (для багатьох тепер це стало розкішшю), а життя у Луганську сприймає як столичне. Думаю, я вже не помічаю ще багатьох речей, які стали сприйматись, як норма. І мені соромно від того, що я не можу нічого змінити. Не можу змінити людей навколо, змінити місто, час, обставини. Я можу утворити максимальний затишок у себе вдома, але як бути з тим, що відбувається навколо нас?
…23 лютого ми всі злякалися від занадто голосного салюту, дуже схожого на обстріл. Ми вимкнули світло та усю побутову техніку, а моя дитина затулилася подушками у кутку дивану, тихо благаючи когось ззовні: «Нехай потрапить не в мене». І це майже дитяче почуття сорому – до червоних щік – від того, що я вкотре не можу нічого вдіяти, від безсилля змінити місто, обставини, людей…
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Bellingcat - про справу МН17: росія планувала відправити на Донбас третій "Бук"
росія відправила на непідконтрольну територію України два зенітно-ракетних комплексів "Бук", планувала відправити ще третій.
Про це сказав у коментарі кореспонденту Укрінформу в Гаазі засновник міжнародної групи журналістів-розслідувачів Bellingcat Еліот Гіґґінс.
"Перший прибув за кілька днів до того, як MH17 був збитий, але він зламався та повернувся до Росії. Тоді росія намагалася відправити ще два у ніч проти 17 липня, але тільки одна установка перетнула кордон, бо бракувало автотягачів для транспортування "Бука", – пояснив Гіґґінс.
Як повідомляв Укрінформ, обвинувачення у справі про катастрофу літака рейсу МН17 заявило в суді, що в Україну з Росії у 2014 році відправили дві установки "Бук", але одна з них по дорозі зламалася.
9 та 10 березня у Нідерландах відбулося два судових засідання у справі про збитий літак рейсу МН17.
Пасажирський Boeing-777 "Малайзійських авіаліній", що виконував рейс МН17 з Амстердама до Куала-Лумпура, був збитий над окупованою частиною Донбасу 17 липня 2014 року. На борту лайнера перебувало 283 пасажири й 15 членів екіпажу, всі вони загинули.
Міжнародна Спільна слідча група (JIT) дійшла висновку, що літак був збитий ракетою, випущеною з зенітно-ракетного комплексу "Бук", який належить 53-ій зенітно-ракетній бригаді протиповітряної оборони російських збройних сил, дислокованій у Курську.
У травні 2018 року Нідерланди та Австралія офіційно звинуватили Росію у причетності до катастрофи рейсу МН17.
19 червня 2019 року Спільна слідча група назвала імена чотирьох підозрюваних, яких вважають причетними до транспортування та бойового застосування "Бука", - це колишній офіцер ФСБ, так званий колишній міністр оборони "ДНР" Ігор Гіркін (Стрєлков), генерал, а на час збиття літака полковник ГРУ Генерального штабу Збройних сил РФ, глава "ГРУ ДНР" Сергій Дубинський, підполковник ГРУ Олег Пулатов (усі троє - громадяни РФ), громадянин України Леонід Харченко, який воював на боці "ДНР".
Жоден із них на засіданні не був присутній. Один з підозрюваних - підполковник спецназу ГРУ РФ Олег Пулатов виявив бажання брати участь у судовому процесі у справі МН17. Його інтереси представляють два адвокати з Нідерландів.
росія відправила на непідконтрольну територію України два зенітно-ракетних комплексів "Бук", планувала відправити ще третій.
Про це сказав у коментарі кореспонденту Укрінформу в Гаазі засновник міжнародної групи журналістів-розслідувачів Bellingcat Еліот Гіґґінс.
"Перший прибув за кілька днів до того, як MH17 був збитий, але він зламався та повернувся до Росії. Тоді росія намагалася відправити ще два у ніч проти 17 липня, але тільки одна установка перетнула кордон, бо бракувало автотягачів для транспортування "Бука", – пояснив Гіґґінс.
Як повідомляв Укрінформ, обвинувачення у справі про катастрофу літака рейсу МН17 заявило в суді, що в Україну з Росії у 2014 році відправили дві установки "Бук", але одна з них по дорозі зламалася.
9 та 10 березня у Нідерландах відбулося два судових засідання у справі про збитий літак рейсу МН17.
Пасажирський Boeing-777 "Малайзійських авіаліній", що виконував рейс МН17 з Амстердама до Куала-Лумпура, був збитий над окупованою частиною Донбасу 17 липня 2014 року. На борту лайнера перебувало 283 пасажири й 15 членів екіпажу, всі вони загинули.
Міжнародна Спільна слідча група (JIT) дійшла висновку, що літак був збитий ракетою, випущеною з зенітно-ракетного комплексу "Бук", який належить 53-ій зенітно-ракетній бригаді протиповітряної оборони російських збройних сил, дислокованій у Курську.
У травні 2018 року Нідерланди та Австралія офіційно звинуватили Росію у причетності до катастрофи рейсу МН17.
19 червня 2019 року Спільна слідча група назвала імена чотирьох підозрюваних, яких вважають причетними до транспортування та бойового застосування "Бука", - це колишній офіцер ФСБ, так званий колишній міністр оборони "ДНР" Ігор Гіркін (Стрєлков), генерал, а на час збиття літака полковник ГРУ Генерального штабу Збройних сил РФ, глава "ГРУ ДНР" Сергій Дубинський, підполковник ГРУ Олег Пулатов (усі троє - громадяни РФ), громадянин України Леонід Харченко, який воював на боці "ДНР".
Жоден із них на засіданні не був присутній. Один з підозрюваних - підполковник спецназу ГРУ РФ Олег Пулатов виявив бажання брати участь у судовому процесі у справі МН17. Його інтереси представляють два адвокати з Нідерландів.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 02.02.2012
Повідом.: 26796
Реєстрація: 02.02.2012
Повідом.: 26796
Не знаю, что там с вирусами, мюридами и стратегами, но под прикрытием всякой ***ни со стримерами из самолета, карантина и пр. как-то не совсем замеченным прошло вот это:
Не буду акцентировать на том, что это с сайта жены настоящего полковника.
Они-то не причем, нарид выбрал. А им какая *** разница, сколько пар обуви сменить и за какой срок.
*****асы, *****.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Не буду акцентировать на том, что это с сайта жены настоящего полковника.
Они-то не причем, нарид выбрал. А им какая *** разница, сколько пар обуви сменить и за какой срок.
*****асы, *****.
У Мінську підписані домовленості про створення органу, яким фіксується суб'єктність ОРДЛО, а росія в статусі гаранта–спостерігача виявилася нарівні з Німеччиною, Францією та ОБСЄ – про це йдеться в рішенні Тристоронньої контактної групи за підсумками засідання в Мінську 11 березня.
Про це повідомляє "Дзеркало тижня"з посиланням на джерело в переговорній групі.
Як зазначено у протоколі, рішення ТКГ про заснування Консультативної ради буде підписано 25 березня 2020 р. після консултацій із представниками ОБСЄ, Франції та Німеччини.
"Основним завданням Ради є здійснення діалогу, консультацій та вироблення пропозицій щодо проектів політичних і правових рішень щодо врегулювання конфлікту відповідно до Комплексів заходів, у тому числі щодо проведення виборів в окремих районах Донецької та Луганської областей України", – наголошується в рішенні ТКГ.
Згідно з текстом, критерії та порядок призначення членів Ради визначаються Україною, ОРДЛО, Росією, Німеччиною, Францією та ОБСЄ самостійно.
Крім того зазначається, що, Україна, ОРДЛО, росія, Німеччина, Франія і ОБСЄ не пізніше ніж за 3 робочих дні до дня першого засідання Ради повинні будуть повідомити Спеціального представника Чинного голови ОБСЄ в Україні та в Тристоронньої контактної групі про своїх учасників засідання Ради.
Оглядач Тетяна Силіна прокоментувала рішення ТКГ: "Перше, що кидається в очі в проекті даного документа – це те, що в т. зв. консультативну раду за стіл переговорів або, пардон,"консультацій", на рівних правах і в рівному статусі саджають представників офіційної України та самопроголошених "ДНР" і "ЛНР". це те, від чого Київ категорично відмовлявся всі 6 років. І це та помилка, вчинена свого часу Кишиневом у врегулюванні придністровського конфлікту, яку експерти настійно закликали Київ не повторювати".
За її словами, росія – агресор – за допомогою даного формату отримує підтвердження своєї мантри "настамнєт" і сідає за стіл переговорів як "посередник", а не учасник конфлікту.
"Можна припустити, що наші західні партнери не заперечуватимуть проти подібного формату, бо вони давно давали зрозуміти, що приймуть будь-яке рішення, підтримане Києвом і Москвою: мовляв,"головне, щоб ви домовилися між собою". Також не раз доводилося чути, зокрема, від французької сторони, що Києву так чи інакше необхідно розмовляти з представниками ОРДЛО, і "краще говорити, ніж не говорити", – вважає Селіна.
Крім того, за її словами, подив і побоювання викликає наявність у тексті формулювання про "необхідність всеосяжного політичного врегулювання конфлікту" і повна відсутність хоча б натяку на необхідність негайного припинення вогню, стійкого режиму тиші і забезпечення всіх умов безпеки, необхідних для цього ж політичного процесу. Вона помітила, що ледь згадані в преамбулі проекту рішення ТКГ (без зазначення назв і дат документів) "інші угоди, що становлять пакет Мінських домовленостей" присвячені питанням припинення вогню і виведення іноземних військ з території України.
Москва проштовхує реалізацію політичних пунктів "Мінська", як і раніше, порушуючи всі безпекові пункти. Оглядач припускає, що в нинішній переговорної команді з Банкової вона знайшла вдячних слухачів і реалізаторів своїх ідей, які, можливо, розраховують, що в умовах хайпу навколо наростання небезпеки епідемії коронавируса "мінська зрада" пройде непоміченою.
Про це повідомляє "Дзеркало тижня"з посиланням на джерело в переговорній групі.
Як зазначено у протоколі, рішення ТКГ про заснування Консультативної ради буде підписано 25 березня 2020 р. після консултацій із представниками ОБСЄ, Франції та Німеччини.
"Основним завданням Ради є здійснення діалогу, консультацій та вироблення пропозицій щодо проектів політичних і правових рішень щодо врегулювання конфлікту відповідно до Комплексів заходів, у тому числі щодо проведення виборів в окремих районах Донецької та Луганської областей України", – наголошується в рішенні ТКГ.
Згідно з текстом, критерії та порядок призначення членів Ради визначаються Україною, ОРДЛО, Росією, Німеччиною, Францією та ОБСЄ самостійно.
Крім того зазначається, що, Україна, ОРДЛО, росія, Німеччина, Франія і ОБСЄ не пізніше ніж за 3 робочих дні до дня першого засідання Ради повинні будуть повідомити Спеціального представника Чинного голови ОБСЄ в Україні та в Тристоронньої контактної групі про своїх учасників засідання Ради.
Оглядач Тетяна Силіна прокоментувала рішення ТКГ: "Перше, що кидається в очі в проекті даного документа – це те, що в т. зв. консультативну раду за стіл переговорів або, пардон,"консультацій", на рівних правах і в рівному статусі саджають представників офіційної України та самопроголошених "ДНР" і "ЛНР". це те, від чого Київ категорично відмовлявся всі 6 років. І це та помилка, вчинена свого часу Кишиневом у врегулюванні придністровського конфлікту, яку експерти настійно закликали Київ не повторювати".
За її словами, росія – агресор – за допомогою даного формату отримує підтвердження своєї мантри "настамнєт" і сідає за стіл переговорів як "посередник", а не учасник конфлікту.
"Можна припустити, що наші західні партнери не заперечуватимуть проти подібного формату, бо вони давно давали зрозуміти, що приймуть будь-яке рішення, підтримане Києвом і Москвою: мовляв,"головне, щоб ви домовилися між собою". Також не раз доводилося чути, зокрема, від французької сторони, що Києву так чи інакше необхідно розмовляти з представниками ОРДЛО, і "краще говорити, ніж не говорити", – вважає Селіна.
Крім того, за її словами, подив і побоювання викликає наявність у тексті формулювання про "необхідність всеосяжного політичного врегулювання конфлікту" і повна відсутність хоча б натяку на необхідність негайного припинення вогню, стійкого режиму тиші і забезпечення всіх умов безпеки, необхідних для цього ж політичного процесу. Вона помітила, що ледь згадані в преамбулі проекту рішення ТКГ (без зазначення назв і дат документів) "інші угоди, що становлять пакет Мінських домовленостей" присвячені питанням припинення вогню і виведення іноземних військ з території України.
Москва проштовхує реалізацію політичних пунктів "Мінська", як і раніше, порушуючи всі безпекові пункти. Оглядач припускає, що в нинішній переговорної команді з Банкової вона знайшла вдячних слухачів і реалізаторів своїх ідей, які, можливо, розраховують, що в умовах хайпу навколо наростання небезпеки епідемії коронавируса "мінська зрада" пройде непоміченою.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Створення консультативної ради з ОРДЛО ніщо інше, як початок прямого діалогу Києва з сепаратистськими регіонами, - політолог
Політолог Володимир Цибулько вважає, що команда Володимира Зеленського йде на поступки Володимиру Путіну
Створення консультативної ради з ОРДЛО ніщо інше, як початок прямого діалогу Києва з сепаратистськими регіонами.
Про це у коментарі для Еспресо.TV заявив політолог Володимир Цибулько.
"Цього так довго домагався Путін. Без передачі кордону українським службам такий діалог є приєднанням здорової частини країни до хворої, а не навпаки. Паралельно з цим процесом Зеленський погрожує вийти з Мінського процесу, що дозволить Росії вимагати зняття санкцій, але всі соціальні зобов’язання по окупованих територіях перекладе на Київ", - вважає Цибулько.
Нагадаємо, що видання ZN.UA повідомило, що 11 березня у Мінську підписані домовленості про створення органу, яким фіксується суб'єктність ОРДЛО, а росія виявилася в статусі гаранта-спостерігача, нарівні з Німеччиною, Францією та ОБСЄ.
Політолог Володимир Цибулько вважає, що команда Володимира Зеленського йде на поступки Володимиру Путіну
Створення консультативної ради з ОРДЛО ніщо інше, як початок прямого діалогу Києва з сепаратистськими регіонами.
Про це у коментарі для Еспресо.TV заявив політолог Володимир Цибулько.
"Цього так довго домагався Путін. Без передачі кордону українським службам такий діалог є приєднанням здорової частини країни до хворої, а не навпаки. Паралельно з цим процесом Зеленський погрожує вийти з Мінського процесу, що дозволить Росії вимагати зняття санкцій, але всі соціальні зобов’язання по окупованих територіях перекладе на Київ", - вважає Цибулько.
Нагадаємо, що видання ZN.UA повідомило, що 11 березня у Мінську підписані домовленості про створення органу, яким фіксується суб'єктність ОРДЛО, а росія виявилася в статусі гаранта-спостерігача, нарівні з Німеччиною, Францією та ОБСЄ.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 22.07.2005
Повідом.: 1272
Реєстрація: 22.07.2005
Повідом.: 1272
Украина на пути к прямым переговорам с марионетками
Наблюдатели уже привыкли, что большая часть заседаний Трехсторонней контактной группы в Минске оказывается рутинными попытками достичь компромисса, которые, как правило, не достигают целей. Однако последнее заседание, на котором присутствовали глава офиса Владимира Зеленского Андрей Ермак и заместитель главы администрации президента России Дмитрий Козак, уже сегодня оказывается одной из главных политических тем в Украине. Оказывается, благодаря одному только решению Консультативного совета в рамках политической подгруппы Трехсторонней контактной группы.
Длинное название не должно камуфлировать сути. Трехсторонняя группа – это консультации представителей России, Украины и ОБСЕ. Представители марионеточных властей «народных республик» в этой группе входят в состав российской делегации, что не дает возможности России выглядеть «посредником» в конфликте на Донбассе. Консультативный совет будет формироваться из 10 представителей Украины и 10 представителей отдельных районов Донецкой и Луганской областей с правом решающего (!) голоса. Представители ОБСЕ, России, Германии и Франции будут в этом совете всего лишь наблюдателями.
Превращение России из агрессора в посредника
То есть, по сути, официальный Киев сделал серьезный шаг на пути к проведению прямых переговоров с властями «народных республик» и к превращению России из агрессора в посредника, на чем Владимир путин и другие российские руководители настаивали с 2014 года. Во время президентства Петра Порошенко Киев жестко отказывался от этих требований Москвы. Подвижки в нужную Кремлю сторону начались только после избрания на пост президента Владимира Зеленского и конкретнее – после смены главы офиса президента. Андрей Ермак, который получил огромные полномочия после отставки своего конкурента Андрея Богдана и смог даже переформатировать в свою пользу правительство Украины, пока что на переговорах с Москвой движется в фарватере, задаваемом Дмитрием Козаком.
Этот фарватер для Кремля отнюдь не нов. Во всех конфликтах, которые россия устраивала на постсоветском пространстве, Москва постоянно настаивала на прямых переговорах с руководителями оккупированных территорий. Ни Молдове, ни Грузии это не принесло восстановления территориальной целостности. Однако россия добилась главного – превращения из агрессора в «посредника». Российская армия находится на территории Приднестровья до сегодняшнего дня, однако россия считается посредником и миротворцем в конфликте.
Таким же посредником и миротворцем россия считалась и до российско-грузинской войны 2008 года, хотя ее военные, оформленные в качестве миротворческого контингента СНГ, защищали «суверенитет» Абхазии и Южной Осетии.
Ассиметричная федерализация для Украины?
Так что на Донбассе Кремль не придумал ничего нового. путин с первого же для после оккупации украинских территорий действовал по хорошо знакомому сценарию ельцинских времен. С той только разницей, что тогда Москва была заинтересована просто в сохранении контроля над бывшими советскими республиками, а сейчас ее беспокоит еще и отмена санкций.
Пока что о том, что украинское руководство согласилось на прямые переговоры с властями «народных республик» говорят только в Москве, Донецке и Луганске. Украинское руководство будет, вне всякого сомнения, интерпретировать создание Консультативного совета как простой технологический шаг для решения «проблем простых людей» – Владимир Зеленский всегда прикрывается этим нехитрым тезисом, когда нужно сделать очередной шаг навстречу требованиям Владимира путина.
Беда только в том, что в решении о создании Консультативного совета нет ни слова о «простых людях», зато говорится о необходимости политического урегулирования конфликта. И нам еще предстоит понять, что в данном случае скрывается за этой формулировкой, не новый ли «план Козака», не новая ли ассиметричная федерализация, только уже не для Молдовы, а для Украины.
Виталий Портников для belsat.eu
Наблюдатели уже привыкли, что большая часть заседаний Трехсторонней контактной группы в Минске оказывается рутинными попытками достичь компромисса, которые, как правило, не достигают целей. Однако последнее заседание, на котором присутствовали глава офиса Владимира Зеленского Андрей Ермак и заместитель главы администрации президента России Дмитрий Козак, уже сегодня оказывается одной из главных политических тем в Украине. Оказывается, благодаря одному только решению Консультативного совета в рамках политической подгруппы Трехсторонней контактной группы.
Длинное название не должно камуфлировать сути. Трехсторонняя группа – это консультации представителей России, Украины и ОБСЕ. Представители марионеточных властей «народных республик» в этой группе входят в состав российской делегации, что не дает возможности России выглядеть «посредником» в конфликте на Донбассе. Консультативный совет будет формироваться из 10 представителей Украины и 10 представителей отдельных районов Донецкой и Луганской областей с правом решающего (!) голоса. Представители ОБСЕ, России, Германии и Франции будут в этом совете всего лишь наблюдателями.
Превращение России из агрессора в посредника
То есть, по сути, официальный Киев сделал серьезный шаг на пути к проведению прямых переговоров с властями «народных республик» и к превращению России из агрессора в посредника, на чем Владимир путин и другие российские руководители настаивали с 2014 года. Во время президентства Петра Порошенко Киев жестко отказывался от этих требований Москвы. Подвижки в нужную Кремлю сторону начались только после избрания на пост президента Владимира Зеленского и конкретнее – после смены главы офиса президента. Андрей Ермак, который получил огромные полномочия после отставки своего конкурента Андрея Богдана и смог даже переформатировать в свою пользу правительство Украины, пока что на переговорах с Москвой движется в фарватере, задаваемом Дмитрием Козаком.
Этот фарватер для Кремля отнюдь не нов. Во всех конфликтах, которые россия устраивала на постсоветском пространстве, Москва постоянно настаивала на прямых переговорах с руководителями оккупированных территорий. Ни Молдове, ни Грузии это не принесло восстановления территориальной целостности. Однако россия добилась главного – превращения из агрессора в «посредника». Российская армия находится на территории Приднестровья до сегодняшнего дня, однако россия считается посредником и миротворцем в конфликте.
Таким же посредником и миротворцем россия считалась и до российско-грузинской войны 2008 года, хотя ее военные, оформленные в качестве миротворческого контингента СНГ, защищали «суверенитет» Абхазии и Южной Осетии.
Ассиметричная федерализация для Украины?
Так что на Донбассе Кремль не придумал ничего нового. путин с первого же для после оккупации украинских территорий действовал по хорошо знакомому сценарию ельцинских времен. С той только разницей, что тогда Москва была заинтересована просто в сохранении контроля над бывшими советскими республиками, а сейчас ее беспокоит еще и отмена санкций.
Пока что о том, что украинское руководство согласилось на прямые переговоры с властями «народных республик» говорят только в Москве, Донецке и Луганске. Украинское руководство будет, вне всякого сомнения, интерпретировать создание Консультативного совета как простой технологический шаг для решения «проблем простых людей» – Владимир Зеленский всегда прикрывается этим нехитрым тезисом, когда нужно сделать очередной шаг навстречу требованиям Владимира путина.
Беда только в том, что в решении о создании Консультативного совета нет ни слова о «простых людях», зато говорится о необходимости политического урегулирования конфликта. И нам еще предстоит понять, что в данном случае скрывается за этой формулировкой, не новый ли «план Козака», не новая ли ассиметричная федерализация, только уже не для Молдовы, а для Украины.
Виталий Портников для belsat.eu
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
«Новий Мінськ»: початок прямих переговорів з бойовиками?
Зранку 13 березня видання «Дзеркало тижня» оприлюднило документи, які називає копіями останнього мінського протоколу: в них ідеться про фактично перехід угруповань «ДНР» і «ЛНР» у статус сторони перегорів у Мінську. Чи відповідає він дійсності? Аналізуємо усі дані, які маємо наразі.
11 березня у Мінську відбулось чергове засідання тристронньої контактної групи (ТКГ). Про його результати Офіс президента повідомив коротко: досягли домовленостей про майбутній обмін, майбутнє розведення сил і засобів, відкриття КПВВ у Золотому і Щасті та запровадження Консультативної ради.
Ця і попередня зустрічі ТКГ відбувались за участі уже нового «уповноваженого Кремля» в питанні окупованих українських територій – заступника голови Адміністрації президента Росії Дмитра Козака. Від України брав участь голова Офісу президента Андрій Єрмак.
«Підписати рішення щодо запровадження Консультативної ради у складі політичної підгрупи ТКГ після консультацій з представниками ОБСЄ, Французької Республіки та Федеративної Республіки Німеччина щодо виконання домовленостей, досягнутих під час саміту в Нормандському форматі», – пише Офіс Зеленського в офіційному повідомленні.
Бойовики: «це прорив»
Більше саме цей пункт 4 – створення Координаційної ради – українською стороною ніяк не розтлумачувався. Натомість, і російські медіа, і підконтрольній їй канали ОРДЛО всі як один подали рішення мінської групи як «прорив». Власне, це слово прозвучало лише в одному з сюжетів каналу бойовиків чотири рази.
Ось яка тональність цих повідомлень:
«Такого в истории заседаний Контактной группы еще не было. Ермак и Козак на встрече в Минске».
«Политический вопрос Донбасса вышел на новый уровень. Когда и как будет работать Консультативный совет?»
«Ее уже можно назвать прорывной. Впервые за всю историю заседаний контактной группы на встрече присутствуют политики такого ранга. Андрей Ермак, отвечающий за Офис украинского президента, и Дмитрий Козак, который занимается украинскими делами в администрации Владимира путина. И дела, благодаря разговору тет-а-тет, сдвинулись мертвой точки. Результат – создание Консультативного совета, площадки для прямого обсуждения двумя сторонами конфликта».
«Была договоренность сейчас по поводу возможного в ближайшем будущем разговора в прямом диалоге между «республиками Донбасса» и Украиной. Насколько это выполнимо? Ну, будем наблюдать. Украина, конечно, боится того, что прямые переговоры приведут к субъектности «республик Донбасса» (Владислав Бердичевский, «депутат народного совета» группировки «ДНР»)
Можливий протокол з Мінська: ОРДЛО входять в орган, росія «з правом дорадчого голосу»
Через два дні, 13 березня, видання «Дзеркало тижня» публікує фото протоколу цього засідання. У документі йдеться, що ТКГ створює у рамках своєї політичної підгрупи Консультативну раду, задачею якої є проведення діалогу і вироблення пропозицій з політичних і правових рішень, в тому числі, виборів.
До складу Ради входять по 10 представників від України та ОРДЛО та по одному з правом дорадчого голосу від ОБСЄ, Росії, Німеччини та Франції. Рішення ради носитимуть рекомендаційний характер, сказано у протоколі. Рішення ТКГ про заснування Консультативної ради буде підписане 25 березня.
Ось повні документи, які одержало «Дзеркало тижня». Під ними стоять підписи посла ОБСЄ Хайді Грау, експрезидента України Леоніда Кучми, спецпредставника Росії Азамата Кульмухаметова і двох представників від збройних угруповнь – Наталії Никонорової від «ДНР» та Владислава Дейнего від «ЛНР».
Радіо Свобода має підтвердження, що такі домоленості дійсно відбулись, з власного джерела, близького до ТКГ. За словами джерела, пропозиції щодо Консультативної ради та нового формату розведення військ виходили від Дмитра Козака.
Радіо Свобода спрямувало запити голові Офісу президента стосовно цих можливих домовленостей. Натомість, у експредставника і представника України в ТКГ Леоніда Кучми та віцепрем'єра і представника в ТКГ Олексія Рєзнікова цю інформацію не коментують.
Версія Росії: «Будуть брати участь представники невизнаних республік, як рівні учасники перемовин»
А ось що тим часом кажуть про останній «Мінськ» у Росії. Заступник голови Адміністрації президента Росії Дмитрий Козак, який тепер курує український напрям у Кремлі, заявив, що у врегулюванні ситуації на Донбасі створений новий механізм: «Діалоговий майданчик за участі країн Нормандського формату, конфліктуючих сторін».
За словами Козака, треба «дбайливо ставитись» до досягнутих домовленостей.
Перший заступник голови Комітету з міжнародних справ Ради федерації Володимир Джабаров підтвердив наявність домовленостей з можливістю участі представників угруповань «ЛДНР».
«Домовилися, що буде створений новий переговорний механізм. У нього увійдуть представники Росії, України, Франції та Німеччини і конфліктуючі сторони. Маються на увазі «ДНР» та «ЛНР». Як це буде відбуватися – невідомо. Отримана тільки принципова згода, а на найближчій зустрічі контактної групи це буде вже деталізовано. У будь якому разі є позитив у тому, що будуть брати участь представники невизнаних республік, як рівні учасники перемовин і я сподіваюся що справа зсунеться з мертвого місця», – прокоментував Джабаров.
У той самий час, він наголошує на тому, що залишаються принципові розбіжності у механізмі передачі під контроль України неконтрольованої ділянки українсько-російського кордону.
«Україною опрацьовується пропозиція Зеленського про так зване секторальне врегулювання, коли будуть братися під контроль ЗСУ сектори кордону між Росією та «ДНР» та «ЛНР». Фактично повзуче взяття під контроль, хоча вона має бути взята під контроль лише після проведення виборів і проведення амністії для всіх учасників процесу», – каже він.
Не поміченим не може залишитися той факт, що паралельно з демонстрацією намірів до повернення ОРДЛО під контроль українського уряду, росія продовжує робити кроки на дедалі більше політичне, культурне та правове віддалення цих територій від Києва: роздає російські акредитації «вишам», швидкими темпами видає російські паспорти, витискає українську мову, освіту та культуру з цих територій.
Тетяна Якубович
Донбас.Реалії
Зранку 13 березня видання «Дзеркало тижня» оприлюднило документи, які називає копіями останнього мінського протоколу: в них ідеться про фактично перехід угруповань «ДНР» і «ЛНР» у статус сторони перегорів у Мінську. Чи відповідає він дійсності? Аналізуємо усі дані, які маємо наразі.
11 березня у Мінську відбулось чергове засідання тристронньої контактної групи (ТКГ). Про його результати Офіс президента повідомив коротко: досягли домовленостей про майбутній обмін, майбутнє розведення сил і засобів, відкриття КПВВ у Золотому і Щасті та запровадження Консультативної ради.
Ця і попередня зустрічі ТКГ відбувались за участі уже нового «уповноваженого Кремля» в питанні окупованих українських територій – заступника голови Адміністрації президента Росії Дмитра Козака. Від України брав участь голова Офісу президента Андрій Єрмак.
«Підписати рішення щодо запровадження Консультативної ради у складі політичної підгрупи ТКГ після консультацій з представниками ОБСЄ, Французької Республіки та Федеративної Республіки Німеччина щодо виконання домовленостей, досягнутих під час саміту в Нормандському форматі», – пише Офіс Зеленського в офіційному повідомленні.
Бойовики: «це прорив»
Більше саме цей пункт 4 – створення Координаційної ради – українською стороною ніяк не розтлумачувався. Натомість, і російські медіа, і підконтрольній їй канали ОРДЛО всі як один подали рішення мінської групи як «прорив». Власне, це слово прозвучало лише в одному з сюжетів каналу бойовиків чотири рази.
Ось яка тональність цих повідомлень:
«Такого в истории заседаний Контактной группы еще не было. Ермак и Козак на встрече в Минске».
«Политический вопрос Донбасса вышел на новый уровень. Когда и как будет работать Консультативный совет?»
«Ее уже можно назвать прорывной. Впервые за всю историю заседаний контактной группы на встрече присутствуют политики такого ранга. Андрей Ермак, отвечающий за Офис украинского президента, и Дмитрий Козак, который занимается украинскими делами в администрации Владимира путина. И дела, благодаря разговору тет-а-тет, сдвинулись мертвой точки. Результат – создание Консультативного совета, площадки для прямого обсуждения двумя сторонами конфликта».
«Была договоренность сейчас по поводу возможного в ближайшем будущем разговора в прямом диалоге между «республиками Донбасса» и Украиной. Насколько это выполнимо? Ну, будем наблюдать. Украина, конечно, боится того, что прямые переговоры приведут к субъектности «республик Донбасса» (Владислав Бердичевский, «депутат народного совета» группировки «ДНР»)
Можливий протокол з Мінська: ОРДЛО входять в орган, росія «з правом дорадчого голосу»
Через два дні, 13 березня, видання «Дзеркало тижня» публікує фото протоколу цього засідання. У документі йдеться, що ТКГ створює у рамках своєї політичної підгрупи Консультативну раду, задачею якої є проведення діалогу і вироблення пропозицій з політичних і правових рішень, в тому числі, виборів.
До складу Ради входять по 10 представників від України та ОРДЛО та по одному з правом дорадчого голосу від ОБСЄ, Росії, Німеччини та Франції. Рішення ради носитимуть рекомендаційний характер, сказано у протоколі. Рішення ТКГ про заснування Консультативної ради буде підписане 25 березня.
Ось повні документи, які одержало «Дзеркало тижня». Під ними стоять підписи посла ОБСЄ Хайді Грау, експрезидента України Леоніда Кучми, спецпредставника Росії Азамата Кульмухаметова і двох представників від збройних угруповнь – Наталії Никонорової від «ДНР» та Владислава Дейнего від «ЛНР».
Радіо Свобода має підтвердження, що такі домоленості дійсно відбулись, з власного джерела, близького до ТКГ. За словами джерела, пропозиції щодо Консультативної ради та нового формату розведення військ виходили від Дмитра Козака.
Радіо Свобода спрямувало запити голові Офісу президента стосовно цих можливих домовленостей. Натомість, у експредставника і представника України в ТКГ Леоніда Кучми та віцепрем'єра і представника в ТКГ Олексія Рєзнікова цю інформацію не коментують.
Версія Росії: «Будуть брати участь представники невизнаних республік, як рівні учасники перемовин»
А ось що тим часом кажуть про останній «Мінськ» у Росії. Заступник голови Адміністрації президента Росії Дмитрий Козак, який тепер курує український напрям у Кремлі, заявив, що у врегулюванні ситуації на Донбасі створений новий механізм: «Діалоговий майданчик за участі країн Нормандського формату, конфліктуючих сторін».
За словами Козака, треба «дбайливо ставитись» до досягнутих домовленостей.
Перший заступник голови Комітету з міжнародних справ Ради федерації Володимир Джабаров підтвердив наявність домовленостей з можливістю участі представників угруповань «ЛДНР».
«Домовилися, що буде створений новий переговорний механізм. У нього увійдуть представники Росії, України, Франції та Німеччини і конфліктуючі сторони. Маються на увазі «ДНР» та «ЛНР». Як це буде відбуватися – невідомо. Отримана тільки принципова згода, а на найближчій зустрічі контактної групи це буде вже деталізовано. У будь якому разі є позитив у тому, що будуть брати участь представники невизнаних республік, як рівні учасники перемовин і я сподіваюся що справа зсунеться з мертвого місця», – прокоментував Джабаров.
У той самий час, він наголошує на тому, що залишаються принципові розбіжності у механізмі передачі під контроль України неконтрольованої ділянки українсько-російського кордону.
«Україною опрацьовується пропозиція Зеленського про так зване секторальне врегулювання, коли будуть братися під контроль ЗСУ сектори кордону між Росією та «ДНР» та «ЛНР». Фактично повзуче взяття під контроль, хоча вона має бути взята під контроль лише після проведення виборів і проведення амністії для всіх учасників процесу», – каже він.
Не поміченим не може залишитися той факт, що паралельно з демонстрацією намірів до повернення ОРДЛО під контроль українського уряду, росія продовжує робити кроки на дедалі більше політичне, культурне та правове віддалення цих територій від Києва: роздає російські акредитації «вишам», швидкими темпами видає російські паспорти, витискає українську мову, освіту та культуру з цих територій.
Тетяна Якубович
Донбас.Реалії
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Подписанные Украиной новые Минские протоколы являются прямым предательством национальных интересов. Об этом в комментарии InfoResist заявил бывший замминистра по вопросам временно оккупированных территорий и внутренне перемещенных лиц Георгий Тука.
По его словам, новые соглашения фактически превращают ОРДЛО в полноправного участника переговорного процесса.
«Это сценарий, который в свое время был Козаком реализован в Приднестровье. Достаточно просто открыть и посмотреть меморандум Козака. Там все эти пункты прописаны. Между прочим, в этих протоколах там не только акцент на консультационный совет и представителей, там еще несколько пунктов, которые заставляют задуматься», — сказал он.
На фоне этих событий Тука считает, что нападение активистов Национального корпуса на советника секретаря СНБО Сергея Сивохо является первым легким намеком на дальнейшие последствия для президента Владимира Зеленского.
«Если он этого не понимает, то будет Янукович 2», — подчеркнул Тука.
По его словам, новые соглашения фактически превращают ОРДЛО в полноправного участника переговорного процесса.
«Это сценарий, который в свое время был Козаком реализован в Приднестровье. Достаточно просто открыть и посмотреть меморандум Козака. Там все эти пункты прописаны. Между прочим, в этих протоколах там не только акцент на консультационный совет и представителей, там еще несколько пунктов, которые заставляют задуматься», — сказал он.
На фоне этих событий Тука считает, что нападение активистов Национального корпуса на советника секретаря СНБО Сергея Сивохо является первым легким намеком на дальнейшие последствия для президента Владимира Зеленского.
«Если он этого не понимает, то будет Янукович 2», — подчеркнул Тука.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
Колишній глава Інституту нацпам'яті Володимир В’ятрович та депутат від фракції «Європейська Солідарність» звернувся до правоохоронців через підписані у Мінську домовленості про створення Консультативної ради за участі представників України та бойовиків так званих «Л/ДНР».
Про це він написав на своїй cторінці у Facebook.
«Те, що зробили Кучма і Єрмак у Мінську — державна зрада. Звернувся до СБУ, НАБУ і ДБР з вимогою відкрити кримінальне провадження», — написав В’ятрович.
Про це він написав на своїй cторінці у Facebook.
«Те, що зробили Кучма і Єрмак у Мінську — державна зрада. Звернувся до СБУ, НАБУ і ДБР з вимогою відкрити кримінальне провадження», — написав В’ятрович.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
Роман Цимбалюк
17 мин. ·
Володимир Зеленський хотел попасть в историю, но пока он в неё только вляпался!
Что они делают?
Мочатся на нас и могилы наших военных.
Хотели втихаря русским продаться? Но это же Украина, здесь секретов нет.
Такое не прощают.
17 мин. ·
Володимир Зеленський хотел попасть в историю, но пока он в неё только вляпался!
Что они делают?
Мочатся на нас и могилы наших военных.
Хотели втихаря русским продаться? Но это же Украина, здесь секретов нет.
Такое не прощают.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
Виталий Портников
51 мин. ·
Официальный Киев сделал серьезный шаг на пути к проведению прямых переговоров с властями «народных республик» и к превращению России из агрессора в посредника, на чем Владимир путин и другие российские руководители настаивали с 2014 года. Во время президентства Петра Порошенко Киев жестко отказывался от этих требований Москвы. Подвижки в нужную Кремлю сторону начались только после избрания на пост президента Владимира Зеленского и конкретнее – после смены главы офиса президента. Андрей Ермак, который получил огромные полномочия после отставки своего конкурента Андрея Богдана и смог даже переформатировать в свою пользу правительство Украины, пока что на переговорах с Москвой движется в фарватере, задаваемом Дмитрием Козаком.
51 мин. ·
Официальный Киев сделал серьезный шаг на пути к проведению прямых переговоров с властями «народных республик» и к превращению России из агрессора в посредника, на чем Владимир путин и другие российские руководители настаивали с 2014 года. Во время президентства Петра Порошенко Киев жестко отказывался от этих требований Москвы. Подвижки в нужную Кремлю сторону начались только после избрания на пост президента Владимира Зеленского и конкретнее – после смены главы офиса президента. Андрей Ермак, который получил огромные полномочия после отставки своего конкурента Андрея Богдана и смог даже переформатировать в свою пользу правительство Украины, пока что на переговорах с Москвой движется в фарватере, задаваемом Дмитрием Козаком.