Дух часу. Особливості військових навчань у Європі
Багато експертів погоджується з думкою про нову холодну війну в Європі. Та сама політична напруженість, такий самий поділ на табори, схожа гонка озброєнь. Поруч із розробкою новітніх зразків ОВТ лишається актуальною необхідність відновити навички військових користуватися тим, що вже є в їхньому розпорядженні.
США наново відкривають для себе європейський театр воєнних дій, а Європа пригадує, як воювати. Організатори навчань, здається, змагаються між собою: щоразу в новинах про початок чергових маневрів лунають визначення «найбільший» (див. «Готуючись до найгіршого»). Не стали винятком, наприклад, навчання НАТО та країн — партнерів Trident Juncture, які проводили*ся у 2018 році поблизу Норвегії, адже вони стали наймасштабнішими з часів холодної війни маневрами союзників. Альянс відпрацьовував виконання ст. 5 про колективну оборону.
За сценарієм, поблизу норвезьких берегів виникла воєнна загроза, яку союзники мали колективно подолати в стислі терміни, залучивши при цьому флот, авіацію, десант і сухопутні сили. Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ проведення маневрів пояснив необхідністю переконатися в тому, що організація має достатньо сил для стримування. «Причиною, чому ми їх проводимо, є запобігання конфлікту, а не провокування його», — заявив він. Утім, провокації все ж таки були, щоправда, з боку не НАТО, а сусідньої Росії. Бойові літаки РФ кілька разів пролітали на небезпечних відстанях від місць проведення навчань. До того ж було зафіксовано втручання в роботу системи GPS. За інформацією норвезьких військових, сигнал, що спричинив перешкоди в навігації, виходив із району Кольського півострова. Хоча раніше генсек Альянсу наголошував, що крім класичних військових союзники готуються й до гібридних загроз — кібернетичних та інформаційних. Разом із членами Альянсу в Trident Juncture-2018 взяли участь партнери з Фінляндії та Швеції, країн, які дедалі більше схиляються до вступу в організацію. Також були присутні офіцери ЗС України, щоправда, не як безпосередні учасники, а в межах обміну досвідом спостерігали за проведенням командно-штабної частини.
Що ж стосується інших спільних багатонаціональних навчань, то там Україна відіграє активнішу роль. Варто згадати серію навчань Saber Junction у 2018-му та 2019-му, що проводяться в Німеччині й під час яких відпрацьовуються бойові дії в населеному пункті — останній тренд новітніх воєнних конфліктів у всьому світі. Там українські підрозділи залучалися як у ролі умовного противника, так і як резерв-підсилення. Саме тоді, у 2018 році, десантники з 95-ї бригади створили сенсацію, коли, граючи за Opposing Force, спочатку вдало заволоділи ключовою ділянкою місцевості, а пізніше захопили польовий тактичний оперативний центр розвідувального батальйону 173-ї десантної бригади Сполучених Штатів та групу італійських спецпризначенців.
Не меншою несподіванкою для умовних противників зі США став дует 79-ї десантно-штурмової бригади й танкістів 14-ї окремої механізованої бригади. Під час міжнародних навчань Combined Resolve X у Німеччині українці змусили організаторів зупинити навчання та вносити зміни в правила. Адже наші бійці змогли перевиконати план і замість глухої оборони перейшли до контратаки, «знищивши» велику кількість техніки та людей, зробили рейд, закріпилися на висоті й захопили карти «противника». Отже, військові Альянсу напевно раді мати на своєму боці представників єдиної армії, яка має реальний бойовий досвід протидії сучасним російським збройним силам і яка готова ним поділитися.
Менш успішно Україна заявила про себе під час багатонаціональних змагань Strong Europe Tank Challenge-2018. Через проблеми з танками Т-84 наша команда посіла останнє місце. Натомість надзвичайно вдало виступили вітчизняні спецпризначенці. Підрозділ ССпО ЗСУ взяв участь у навчаннях Flaming Sword-2019 у Литві. Мета навчань — оцінити спроможності підрозділів з планування, проведення та забезпечення спеціальних дій відповідно до стандартів та алгоритмів НАТО. Після завершення навчань уперше в історії України підрозділ ЗСУ, а саме 140 Центр ССпО пройшов сертифікацію NATO Evaluation як підрозділ Special Operations Forces і здобув право залучатися до складу Сил швидкого реагування НАТО (спеціальний підрозділ Альянсу, до складу якого входять сухопутні війська, сили спеціальних операцій, флот та авіація; ці сили впродовж п’яти днів мають бути готовими до реагування на кризові ситуації в будь-якій точці світу). А під час Trojan Footprint-2019 у Болгарії наші спецпризначенці успішно відпрацювали тактику малих груп, евакуацію та десантування разом із колегами з 15 країн світу. Завданням навчань було перевірити рівень взаємодії між підрозділами з різних країн в умовах гібридної війни та підвищити взаємосумісність сил.
Спільні дії НАТО з країнами-партнерами відпрацьовувалися також під час серії щорічних навчань Rapid Trident (10 країн — членів Альянсу та чотири країни-партнери, акцент на наземні операції), Clear Sky (авіаційні навчання) та Sea Breeze (тренування морської компоненти) на території нашої держави, а також Agile Spirit (організовані спільно з морською піхотою ЗС США за участю 10 країн) та Nobel Partner (13 країн, серед яких крім Альянсу беруть участь Україна, Вірменія, Азербайджан) в Грузії. Сценарії навчань певним чином збігаються: ідеться про швидке реагування на терористичні та гібридні загрози, спільні планування, підготовку та проведення операцій, у яких багатонаціональні підрозділи діють разом.
Схожу мету ставить перед собою Росія. Вона також відпрацьовує ведення сучасної швидкоплинної війни в тісній взаємодії із союзниками. Таким був задум найбільших за майже 40 років навчань «Восток-2018», які РФ проводила разом із підрозділами армії КНР та Монголії. На головному полігоні Цугол, що в Забайкальському краї, під час фінальної фази одночасно діяли близько 25 тис. військових, 7 тис. одиниць техніки, 25 літаків та вертольотів, одночасно розгорталося угруповання флоту в Північній та Далекосхідній морських зонах. І хоча офіційно був задекларований суто оборонний характер навчань, багато експертів вважає, що Кремль готується до інших дій. Так, спікер НАТО Ділан Вайт у своєму Twitter підкреслив: «Росія відпрацьовує ведення масштабного конфлікту, що відповідає її намірам і підтверджується збільшенням оборонного бюджету та військової присутності».
Так само масштабно були організовані й маневри «Центр-2019». Там партнерам із Китаю, Пакистану, Киргизії, Індії, Казахстану, Таджикистану та Узбекистану показували, як за допомогою артилерії, танків, РСЗВ та важких вогнеметів боротися з терористами. При цьому потроху вимальовується неприємний для Москви тренд: союзники з Піднебесної з радістю переймають передовий російський досвід, детально вивчають новинки російського військпрому, але майже не показують власних. Отже, Росія в такому союзі є радше молодшим партнером, як колись у своєму інтерв’ю Тижню зауважив американський публіцист і дослідник російської політики Браян Вітмор.
Іншу особливість мають спільні російсько-білоруські навчання «Запад-2017» та «Щит союза-2019». Там крім відпрацювання швидкого перекидання сил Росія намагається максимально уніфікувати свою армію з білоруською. Уже зараз відрізнити ЗС РБ від їхніх російських колег доволі складно, навіть зовні військові двох країн схожі, мають однакову уніформу, використовують ті самі зразки ОВТ, користуються тими самими тактичними прийомами. Наприклад, росіяни навчають білорусів «сирійського валу», «танкової каруселі» та новітніх прийомів повітряного бою. Вони використовують спільні автоматизовані системи зв’язку та управління боєм. Фактично білоруська армія в нинішній ситуації дещо нагадує армійські корпуси в ОРДіЛО, які хоча й намагаються видати себе за самостійне утворення, але є лише частиною російських сил. Відповідно всі ці три складові однієї армії наступатимуть від кордонів Білорусії та Донбасу аж до межі «глибокої стурбованості» Заходу.
Україна ж за будь-яких варіантів не має багато вибору, тому також змушена активізувати власні військові навчання, щороку збільшуючи їхню складність та масштаб. Крім згаданих вище багатонаціональних тренувань ЗСУ проводять окремі, як-от серія командно-штабних навчань «Козацька воля», що складаються з двох частин. Перша — командно-штабна, під час якої цього року відпрацьовувався перехід на J-структуру НАТО, а офіцери тренувалися розробляти та проводити операції за нормативами Альянсу. Друга частина практична: на тактичному рівні війська вдосконалюють свої навички на полігонах. Це дає можливість військовим пригадати, як треба проводити активні маневри та наступ. Адже впродовж останніх років проведення ООС через обмеження мінськими домовленостями саме ці дії можна побачити нечасто.
Олександр Гайворонський
Матеріал друкованого видання № 42 (622) від 17 жовтня
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
