Чому дурнів більше, ніж розумних.
Alex Tkach
Чому дурнів більше, ніж розумних людей? – Таке питання виникло в мене після прочитання статті "П'ять законів дурості" Роланда Мікіані, в якій він цитує відомого італійського історика-економіста Карло Чіполла:
Перший закон дурості
Людина завжди недооцінює кількість ідіотів, які її оточують.
Відповідь на нього я знайшов, виходячи з досвіду своєї викладацької діяльності. У мене було немало талановитих студентів, тобто молодих людей із великонадійними природними задатками, але лише одиниці з них змогли ці задатки розвинути. Я казав тим, хто марнував час і талант:
- Коли про вас кажуть на початку вашого навчання: "О! Цей, якби захотів, зміг би ...", – це похвала. Коли про вас таке кажуть через декілька років після першого разу, це пересторога. І нарешті, коли таке кажуть на схилі ваших літ, це – поминки по нереалізованому таланту.
Звичайно, я розумію, що серед найосвіченіших людей кількість дурнів така ж, як і серед неуків.
Другий закон дурості
Імовірність того, що людина дурна, не залежить від інших її якостей.
Але ж мова не просто про освіту, як набуття певних знань. Мова про здатність творити або, як мінімум, адекватно оцінювати ситуацію й передбачати наслідки власних дій. Такі ознаки розумної людини. Розумними не народжуються. Народжуються лише з певними задатками (талантами). Лише той, хто зможе їх розвинути, стає розумною людиною. А от дурнями народжуються й залишаються на все життя. Карло Чіполла правий – жодна освіта не допоможе. Навіть наукові ступені й звання. Таким чином, сто відсотків дурнів зберігається у своєму природному стані поки живі, а із людей із великонадійними природними задатками лише окремі індивіди стають розумними людьми. Ось чого дурнів більше ніж розумних людей.
