27.08.14 вторжение войск РФ
- Автор теми CAXAP
- Дата створення
Статус: Офлайн
Реєстрація: 02.02.2012
Повідом.: 26796
Реєстрація: 02.02.2012
Повідом.: 26796
Від дурості Єрмака й Зеленського нас може вберегти лише російська пиха – Портников
Віцепрем'єр України Олексій Резніков заявив, що до роботи у Тристоронній контактній групі планують залучити представників Донецької та Луганської областей "від української сторони" – але при цьому вони повинні мати "як юридичну, так і суспільну легітимність серед жителів непідконтрольних і підконтрольних територій". При цьому віцепрем'єр упевнений, що таку легітимність легко "заміряти", пише для "Еспресо" Віталій Портников
Легко заміряти з української сторони, у цьому я не сумніваюся – тим паче, якщо до переговорів будуть залучені обрані десять років тому голови окупованих міст, які проживають на контрольованій території.
Однак те, що відбувається в Мінську – це не перемовини України з Україною. Це переговори України з Росією. Це перемовини агресора з жертвою за посередництвом ОБСЄ.
Який вигляд ці переговори мали до вчорашнього дня, 17 травня? Дуже простий. Представники президента України, які не мали офіційного державного статусу, вели перемовини із представниками президента Росії, які не мали офіційного державного статусу. При цьому фактично у складі російської делегації перебували представники маріонеткових адміністрацій. І не тому, що вони мають суспільну легітимність. А тому, що вони здійснюють реальну владу на окупованих територіях.
Саме для того, щоб не виникло навіть і думки про можливе визнання Україною "народних республік", із нашого боку на переговорах не були присутніми офіційні чиновники. Але все стало змінюватися після рішення голови Офісу президента Андрія Єрмака підписати разом із заступником голови адміністрації президента Росії Дмитром Козаком пропозицію про формування горезвісної "консультативної ради" разом – увага! – із представниками "окремих районів Донецької та Луганської областей", тобто представниками маріонеткової "влади".
І попри те, що цю авантюру не вдалося здійснити завдяки опору українського суспільства, Німеччини та Франції, ситуація продовжила розвиватися в заданому напрямку. Тепер мова йде вже про розширення української делегації –- віцепрем'єр, міністри, депутати, представники переселенців ... Виникає тільки питання – а навіщо? Заради імітації діяльності? Заради того, щоб Андрій Єрмак продемонстрував Володимирові Зеленському свою ефективність парламентера? Заради створення для президента Зеленського можливості розповісти, як він прагне миру на Донбасі? Для продовження цього огидного обману? Єрмак – обманює Зеленського. Зеленський – обманює українців. А в Кремлі рвуть кишки з реготу.
Тому що насправді українська сторона повинна наполягати не на збільшенні своєї делегації в Мінську до неймовірних розмірів. Вона повинна наполягати на... зменшенні російської делегації. На тому, щоби за столом переговорів були представники окупантів, а не найманці окупантів. Адже в нормандському форматі найманців немає. Що ж у такому разі вони роблять у Мінську?
Але якщо найманці залишаються, а з українського боку до складу делегацій вводять представників переселенців, для Кремля це прекрасна можливість сказати – ми ж і раніше стверджували, що це внутрішній конфлікт. Ось нехай представники однієї частини "народу Донбасу" поговорять із представниками іншої частини, з "емігрантами". А ми подивимося.
Єдине, що нас може вберегти від цієї дурості – так це російське чванство. У Кремлі можуть вирішити, що негоже самому Гризлову й "міністрам народних республік" сидіти за одним столом зі "зрадниками народу Донбасу". І перемовини просто не відбудуться. І відновляться через кілька тижнів або місяців у звичному форматі.
Але від імітації, якою займаються президент Зеленський і його оточення замість керівництва країною, українців не вбереже ніхто.
Віцепрем'єр України Олексій Резніков заявив, що до роботи у Тристоронній контактній групі планують залучити представників Донецької та Луганської областей "від української сторони" – але при цьому вони повинні мати "як юридичну, так і суспільну легітимність серед жителів непідконтрольних і підконтрольних територій". При цьому віцепрем'єр упевнений, що таку легітимність легко "заміряти", пише для "Еспресо" Віталій Портников
Легко заміряти з української сторони, у цьому я не сумніваюся – тим паче, якщо до переговорів будуть залучені обрані десять років тому голови окупованих міст, які проживають на контрольованій території.
Однак те, що відбувається в Мінську – це не перемовини України з Україною. Це переговори України з Росією. Це перемовини агресора з жертвою за посередництвом ОБСЄ.
Який вигляд ці переговори мали до вчорашнього дня, 17 травня? Дуже простий. Представники президента України, які не мали офіційного державного статусу, вели перемовини із представниками президента Росії, які не мали офіційного державного статусу. При цьому фактично у складі російської делегації перебували представники маріонеткових адміністрацій. І не тому, що вони мають суспільну легітимність. А тому, що вони здійснюють реальну владу на окупованих територіях.
Саме для того, щоб не виникло навіть і думки про можливе визнання Україною "народних республік", із нашого боку на переговорах не були присутніми офіційні чиновники. Але все стало змінюватися після рішення голови Офісу президента Андрія Єрмака підписати разом із заступником голови адміністрації президента Росії Дмитром Козаком пропозицію про формування горезвісної "консультативної ради" разом – увага! – із представниками "окремих районів Донецької та Луганської областей", тобто представниками маріонеткової "влади".
І попри те, що цю авантюру не вдалося здійснити завдяки опору українського суспільства, Німеччини та Франції, ситуація продовжила розвиватися в заданому напрямку. Тепер мова йде вже про розширення української делегації –- віцепрем'єр, міністри, депутати, представники переселенців ... Виникає тільки питання – а навіщо? Заради імітації діяльності? Заради того, щоб Андрій Єрмак продемонстрував Володимирові Зеленському свою ефективність парламентера? Заради створення для президента Зеленського можливості розповісти, як він прагне миру на Донбасі? Для продовження цього огидного обману? Єрмак – обманює Зеленського. Зеленський – обманює українців. А в Кремлі рвуть кишки з реготу.
Тому що насправді українська сторона повинна наполягати не на збільшенні своєї делегації в Мінську до неймовірних розмірів. Вона повинна наполягати на... зменшенні російської делегації. На тому, щоби за столом переговорів були представники окупантів, а не найманці окупантів. Адже в нормандському форматі найманців немає. Що ж у такому разі вони роблять у Мінську?
Але якщо найманці залишаються, а з українського боку до складу делегацій вводять представників переселенців, для Кремля це прекрасна можливість сказати – ми ж і раніше стверджували, що це внутрішній конфлікт. Ось нехай представники однієї частини "народу Донбасу" поговорять із представниками іншої частини, з "емігрантами". А ми подивимося.
Єдине, що нас може вберегти від цієї дурості – так це російське чванство. У Кремлі можуть вирішити, що негоже самому Гризлову й "міністрам народних республік" сидіти за одним столом зі "зрадниками народу Донбасу". І перемовини просто не відбудуться. І відновляться через кілька тижнів або місяців у звичному форматі.
Але від імітації, якою займаються президент Зеленський і його оточення замість керівництва країною, українців не вбереже ніхто.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 02.02.2012
Повідом.: 26796
Реєстрація: 02.02.2012
Повідом.: 26796
Статус: Офлайн
Реєстрація: 02.02.2012
Повідом.: 26796
Реєстрація: 02.02.2012
Повідом.: 26796
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Служба безпеки України проведе перевірку у зв'язку з інтерв'ю, яке український журналіст Дмитро Гордон взяв у екслідера сепаратистів Ігоря Гіркіна.
Про це BBC News Україна повідомили в пресцентрі відомства.
"СБУ вивчить ситуацію навколо інтерв'ю з Гіркіним", - сказав співрозмовник у відповідь на питання, чи будуть українські спецслужби реагувати на інтерв'ю.
Заступник генпрокурора Гюндуз Мамедов у коментарі BBC News Україна зазначив, що використовувати інтерв'ю підозрюваних та обвинувачених осіб у розслідуваннях "достатньо розповсюджена світова практика".
"Такі інтерв'ю цінні додатковим фактажем, деталями. Наприклад, так звана "прокурор" Криму підтвердила те, що їй відомо про підозру та кримінальне переслідування проти неї в Україні", - пояснює він.
Гіркін під час свого інтерв'ю також розказав про конкретні факти вчинення ним особливо тяжких злочинів.
"Я не виключаю можливість, що у майбутньому ця інформація стане предметом розгляду і під час розслідування серйозних порушень міжнародного гуманітарного права - воєнних злочинів та злочинів проти людяності", - повідомив Мамедов.
Зокрема, особливу цінність для слідства, за його словами, має інформація щодо контролю та постачання зброї незаконним збройним формуванням з Російської Федерації.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 02.02.2012
Повідом.: 26796
Реєстрація: 02.02.2012
Повідом.: 26796
18 травня - День скорботи і пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу
Сьогодні Україна відзначає День боротьби за права кримськотатарського народу та вшановує жертв депортації кримських татар 1944 року. Депортація кримських татар розпочалася 18 травня 1944 року о 3 годині ранку й тривала до початку червня.
Офіційною підставою для депортації кримськотатарського народу стала таємна постанова Державного комітету оборони № 5859 сс "Про кримських татар" від 11 травня 1944 року, в якій кримським татарам висувалися претензії у начебто масовій зраді та масовому колабораціонізмі за часів окупації Криму гітлерівськими військами.
За офіційними даними за два з половиною дні було виселено 183 155 осіб, з яких у дорозі померло 191. Депортація не торкнулась справжніх колабораціоністів - більшість з них була евакуйована в Німеччину, а ті, хто залишився на батьківщині, були виявлені органами НКВС у квітні-травні 1944 року і віддані під суд.
У червні з Криму були виселені вірмени, греки та болгари. До 1948 року були перейменовані понад 80% населених пунктів Криму, які мали татарське походження.
Пам'ятаємо про ще один злочин совєтсько- більшовистського режиму.
Сьогодні Україна відзначає День боротьби за права кримськотатарського народу та вшановує жертв депортації кримських татар 1944 року. Депортація кримських татар розпочалася 18 травня 1944 року о 3 годині ранку й тривала до початку червня.
Офіційною підставою для депортації кримськотатарського народу стала таємна постанова Державного комітету оборони № 5859 сс "Про кримських татар" від 11 травня 1944 року, в якій кримським татарам висувалися претензії у начебто масовій зраді та масовому колабораціонізмі за часів окупації Криму гітлерівськими військами.
За офіційними даними за два з половиною дні було виселено 183 155 осіб, з яких у дорозі померло 191. Депортація не торкнулась справжніх колабораціоністів - більшість з них була евакуйована в Німеччину, а ті, хто залишився на батьківщині, були виявлені органами НКВС у квітні-травні 1944 року і віддані під суд.
У червні з Криму були виселені вірмени, греки та болгари. До 1948 року були перейменовані понад 80% населених пунктів Криму, які мали татарське походження.
Пам'ятаємо про ще один злочин совєтсько- більшовистського режиму.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 02.02.2012
Повідом.: 26796
Реєстрація: 02.02.2012
Повідом.: 26796
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
Виталий Портников
1 мин. ·
Майдан 2013-2014 років і опір російській агресії зафіксували появу у країні політичної нації, яка прагне до побудови цивілізованої європейської і - що є найважливішим - Української держави.
Виборами 2019 року зафіксовано, що ця нація не складає більшості населення у власній країні, що більшість населення не тільки не зацікавлена у побудові будь-якої держави, але перебуває в стані політичної незрілості і суспільної деградації.
Ці дві тенденції прямо протилежні одна одній. Однак й це не було б таким небезпечним, якщо б інтерес до території України не проявлявся б у сусідній Росії, правителі якої сприймають цю територію в якості своїх споконвічних земель. При цьому наростання кризових тенденцій у самій Росії, як це вже неодноразово бувало в історії, може форсувати спроби приєднання цих земель і створення нової імперії на територіях Росії, України і Білорусі. І ясно, що успіх буде на боці тих, хто знає, чого хоче. А Путін і його співвітчизники знають, чого вони хочуть - "повернення України". Точно так, як і українські патріоти знають, чого вони хочуть - збереження і розвитку України.
До чого прагне Володимир Зеленський, чого хочуть його прихильники, не знає сьогодні ніхто.
Саме тому наступний рік стане якщо не відповіддю, так підготовкою до відповіді на найголовніше питання нашого з вами буття - чи втримається Українська державу на території колишньої УРСР або їй доведеться зосередитися на куди меншій території, а решта України або стане територією Росії, або перетвориться на протекторат Кремля.
Це і буде реальний підсумок неймовірного експерименту, що почався 2019 року.
1 мин. ·
Майдан 2013-2014 років і опір російській агресії зафіксували появу у країні політичної нації, яка прагне до побудови цивілізованої європейської і - що є найважливішим - Української держави.
Виборами 2019 року зафіксовано, що ця нація не складає більшості населення у власній країні, що більшість населення не тільки не зацікавлена у побудові будь-якої держави, але перебуває в стані політичної незрілості і суспільної деградації.
Ці дві тенденції прямо протилежні одна одній. Однак й це не було б таким небезпечним, якщо б інтерес до території України не проявлявся б у сусідній Росії, правителі якої сприймають цю територію в якості своїх споконвічних земель. При цьому наростання кризових тенденцій у самій Росії, як це вже неодноразово бувало в історії, може форсувати спроби приєднання цих земель і створення нової імперії на територіях Росії, України і Білорусі. І ясно, що успіх буде на боці тих, хто знає, чого хоче. А Путін і його співвітчизники знають, чого вони хочуть - "повернення України". Точно так, як і українські патріоти знають, чого вони хочуть - збереження і розвитку України.
До чого прагне Володимир Зеленський, чого хочуть його прихильники, не знає сьогодні ніхто.
Саме тому наступний рік стане якщо не відповіддю, так підготовкою до відповіді на найголовніше питання нашого з вами буття - чи втримається Українська державу на території колишньої УРСР або їй доведеться зосередитися на куди меншій території, а решта України або стане територією Росії, або перетвориться на протекторат Кремля.
Це і буде реальний підсумок неймовірного експерименту, що почався 2019 року.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
Виталий Портников
24 мин. ·
Наталья Поклонская и Игорь Гиркин не сказали ничего, что противоречило бы сказанному ими публично раньше. Серьезные последствия имеет сам факт появления депутата Госдумы россии Натальи Поклонской и воевавшего против Украины бывшего сотрудника ФСБ Гиркина в украинском общественном пространстве.
24 мин. ·
Наталья Поклонская и Игорь Гиркин не сказали ничего, что противоречило бы сказанному ими публично раньше. Серьезные последствия имеет сам факт появления депутата Госдумы россии Натальи Поклонской и воевавшего против Украины бывшего сотрудника ФСБ Гиркина в украинском общественном пространстве.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 02.02.2012
Повідом.: 26796
Реєстрація: 02.02.2012
Повідом.: 26796
Коли торік я писав про те, що в Україні триває внутрішнє протистояння з російським націоналізмом, то добряче дістав на горіхи.
"Ні, це маніпуляції! Ми не російські націоналісти! – кричали вони тоді. – Ми – космічні інтернаціоналісти з ноосфери Вернадського й загальнолюдські люди зі звіринця Ціолковського".
А вчора, 18 травня, в них був Гіркін на вечерю. Та тому що після бикових (ідеться про російського письменника Дмитра Бикова) завжди приходять гіркіни. Люди з одного світу. І для всіх наших москвозалежних загальнолюдських інтернаціоналістів Гіркін на екрані Гордона – людина з їхнього світу.
Прозорий кордон, один Кобзон, один Гордон. Їм можна все.
І це лише початок принижень, дорогі мої співвітчизники. Нам пити цю чашу до дна.
Андрій БОНДАР
кАкАя рАзница на каком языке гАвАрить(с)
лишь бы не Порошенко(с).
"Ні, це маніпуляції! Ми не російські націоналісти! – кричали вони тоді. – Ми – космічні інтернаціоналісти з ноосфери Вернадського й загальнолюдські люди зі звіринця Ціолковського".
А вчора, 18 травня, в них був Гіркін на вечерю. Та тому що після бикових (ідеться про російського письменника Дмитра Бикова) завжди приходять гіркіни. Люди з одного світу. І для всіх наших москвозалежних загальнолюдських інтернаціоналістів Гіркін на екрані Гордона – людина з їхнього світу.
Прозорий кордон, один Кобзон, один Гордон. Їм можна все.
І це лише початок принижень, дорогі мої співвітчизники. Нам пити цю чашу до дна.
Андрій БОНДАР
кАкАя рАзница на каком языке гАвАрить(с)
лишь бы не Порошенко(с).