27.08.14 вторжение войск РФ
- Автор теми CAXAP
- Дата створення
Украинцы и россияне: перевернутое «братство»
Принято считать, что миф о братском статусе россиян и украинцев умер сразу после аннексии Крыма и начала войны на Донбассе. Родственные чувства соседей действительно охладели после этих событий. Но миф о близости, изменившись, продолжает работать в умах украинцев. Хотя и не так, как этого хотелось бы россиянам.
До 2014 года о возможности военного конфликта между Украиной и россией всерьез рассуждали единицы. Политических экспертов, осмелившихся предположить подобный сценарий, тут же обвиняли в проплаченном разжигании вражды. Публичные опасения на эту тему были уделом маргинальных групп на ультраправом фланге украинской политики.
С высоты пережитого опыта подобная близорукость поражает. Ведь перед глазами были и множество исторических примеров – войн метрополий со своими бывшими колониями, и современные военные конфликты на постсоветском пространстве, и дикая антиукраинская пропаганда российских СМИ, старт которой был дан еще в далеком 2004 году. Причин политической слепоты украинцев всего две: вера в эффективность международного права, так называемой системы международной безопасности, и подверженность большинства украинского общества мифу о братской близости русского народа.
Даже те из нас, кто прекрасно знал, что такое политическая мифология и каково ее предназначение, те, кто не разделял на рациональном уровне братских симпатий, были усыплены этой мифологией. Ведь элементы мифа – близость культур, общая история, семейные связи – действительно казались факторами, не позволяющими ни одному российскому правительству убедительно объяснить собственным гражданам необходимость военной агрессии. В головах действовал логический ряд: братство значит близость, близость значит дружественность. В этой оптике стихотворение поэтессы Анастасии Дмитрук «Никогда мы не будем братьями» воспринималось как эмоциональное художественное преувеличение на злобу дня. А отнюдь не как гениальное пророчество.
Аннексия Крыма и война на Донбассе стали шоком для украицев и навсегда изменили логическую структуру мифа о братстве. Но не уничтожили его, как многие считают. Замечено, что наибольший уровень жестокости комбатанты проявляют в гражданских войнах или войнах между культурно близкими народами. Классическими примерами этого стали российская гражданская война и сербскохорватский конфликт. Обычно ученые объясняют этот феномен психологическим компенсаторным механизмом. Убивать, эмоционально тяжело. А убивать похожих на себя – еще тяжелее. Поэтому комбатант, который вынужден объяснять самому себе, по какой причине ему необходимо убивать столь похожих на него людей, наделяет противника поистине демоническими свойствами, дегуманизируя его намного сильнее, чем если бы враг был представителем не близкой культуры. В результате этого он проявляет к противнику намного более высокий уровень агрессии, как бы компенсируя своей ненавистью похожесть объекта агрессии на самого себя. Согласитесь, чтобы полезть с кулаками на близкого родственника, надо разозлиться намного сильнее, чем на постороннего человека.
Что-то подобное произошло и с украинским обществом. Миллионы украинцев сознательно или неосознанно воспринимали русский народ как родственный, а Россию – как близкое государство. Аннексия и война стали «ударом в спину» со стороны близкого родственника. Глубокое эмоциональное отношение не может поменяться в одночасье. Поэтому, несмотря на то, что за «Никогда мы не будем братьями» последовало «Никогда братьями и не были» и «Они врали, что были нам братьями», на самом деле логическая структура украинского мифа о братском русском народе звучит как: «Мы братья, а они нас предали, наплевав на все мнимое и реальное родство». «Братство» не исчезло как считают многие, оно превратилось в братство преданное и попранное. А это в свою очередь, вызывает куда более сильные негативные чувства. Не только злость, как к жестокому врагу, но и удивление, возмущение, непонимание причины (ведь братья же!), досаду. И, как следствие всей совокупности эмоций, более сильную ненависть. Согласитесь, что если бы Украина подверглась агрессии со стороны далекого культурно отличного государства, ваша реакция была бы не столь эмоциональной. Чужие друг другу ничего не должны, а родственники всегда ранят сильнее.
Поэтому, если до конфликта миф о братстве работал на сближение между нашими народами, сближении до неразличимости, то теперь этот же миф работает в обратном направлении – на усиление непонимания, ненависти и вражды. Аргумент о том, что мы по прежнему братские народы, лишь усиливает этическую неприемлемость действий россии. Интересно, предполагали ли авторы концепции триединства русского народа, что когда-нибудь их оружие выстрелит в обратном направлении?
Денис Мацола, крымчанин, политолог, социальный активист, вынужденный переселенец
Принято считать, что миф о братском статусе россиян и украинцев умер сразу после аннексии Крыма и начала войны на Донбассе. Родственные чувства соседей действительно охладели после этих событий. Но миф о близости, изменившись, продолжает работать в умах украинцев. Хотя и не так, как этого хотелось бы россиянам.
До 2014 года о возможности военного конфликта между Украиной и россией всерьез рассуждали единицы. Политических экспертов, осмелившихся предположить подобный сценарий, тут же обвиняли в проплаченном разжигании вражды. Публичные опасения на эту тему были уделом маргинальных групп на ультраправом фланге украинской политики.
С высоты пережитого опыта подобная близорукость поражает. Ведь перед глазами были и множество исторических примеров – войн метрополий со своими бывшими колониями, и современные военные конфликты на постсоветском пространстве, и дикая антиукраинская пропаганда российских СМИ, старт которой был дан еще в далеком 2004 году. Причин политической слепоты украинцев всего две: вера в эффективность международного права, так называемой системы международной безопасности, и подверженность большинства украинского общества мифу о братской близости русского народа.
Даже те из нас, кто прекрасно знал, что такое политическая мифология и каково ее предназначение, те, кто не разделял на рациональном уровне братских симпатий, были усыплены этой мифологией. Ведь элементы мифа – близость культур, общая история, семейные связи – действительно казались факторами, не позволяющими ни одному российскому правительству убедительно объяснить собственным гражданам необходимость военной агрессии. В головах действовал логический ряд: братство значит близость, близость значит дружественность. В этой оптике стихотворение поэтессы Анастасии Дмитрук «Никогда мы не будем братьями» воспринималось как эмоциональное художественное преувеличение на злобу дня. А отнюдь не как гениальное пророчество.
Аннексия Крыма и война на Донбассе стали шоком для украицев и навсегда изменили логическую структуру мифа о братстве. Но не уничтожили его, как многие считают. Замечено, что наибольший уровень жестокости комбатанты проявляют в гражданских войнах или войнах между культурно близкими народами. Классическими примерами этого стали российская гражданская война и сербскохорватский конфликт. Обычно ученые объясняют этот феномен психологическим компенсаторным механизмом. Убивать, эмоционально тяжело. А убивать похожих на себя – еще тяжелее. Поэтому комбатант, который вынужден объяснять самому себе, по какой причине ему необходимо убивать столь похожих на него людей, наделяет противника поистине демоническими свойствами, дегуманизируя его намного сильнее, чем если бы враг был представителем не близкой культуры. В результате этого он проявляет к противнику намного более высокий уровень агрессии, как бы компенсируя своей ненавистью похожесть объекта агрессии на самого себя. Согласитесь, чтобы полезть с кулаками на близкого родственника, надо разозлиться намного сильнее, чем на постороннего человека.
Что-то подобное произошло и с украинским обществом. Миллионы украинцев сознательно или неосознанно воспринимали русский народ как родственный, а Россию – как близкое государство. Аннексия и война стали «ударом в спину» со стороны близкого родственника. Глубокое эмоциональное отношение не может поменяться в одночасье. Поэтому, несмотря на то, что за «Никогда мы не будем братьями» последовало «Никогда братьями и не были» и «Они врали, что были нам братьями», на самом деле логическая структура украинского мифа о братском русском народе звучит как: «Мы братья, а они нас предали, наплевав на все мнимое и реальное родство». «Братство» не исчезло как считают многие, оно превратилось в братство преданное и попранное. А это в свою очередь, вызывает куда более сильные негативные чувства. Не только злость, как к жестокому врагу, но и удивление, возмущение, непонимание причины (ведь братья же!), досаду. И, как следствие всей совокупности эмоций, более сильную ненависть. Согласитесь, что если бы Украина подверглась агрессии со стороны далекого культурно отличного государства, ваша реакция была бы не столь эмоциональной. Чужие друг другу ничего не должны, а родственники всегда ранят сильнее.
Поэтому, если до конфликта миф о братстве работал на сближение между нашими народами, сближении до неразличимости, то теперь этот же миф работает в обратном направлении – на усиление непонимания, ненависти и вражды. Аргумент о том, что мы по прежнему братские народы, лишь усиливает этическую неприемлемость действий россии. Интересно, предполагали ли авторы концепции триединства русского народа, что когда-нибудь их оружие выстрелит в обратном направлении?
Денис Мацола, крымчанин, политолог, социальный активист, вынужденный переселенец
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Новый “большой брат” Беларуси в противовес Москве
Беларусь в тандеме с Китаем вступает в борьбе за вторичные рынки ВПК против РФ.
Очень интересная ситуация сейчас вырисовывается на внешнеполитическом плацдарме Республики Беларусь, традиционно зависящей от своего гибридного соседа, но пытающейся выйти из поля его орбиты. И если раньше это получалось весьма слабо, лишь загоняя Минск во всё большую зависимость от Москвы, то сейчас, похоже, у батьки появился новый “большой брат”. Но, обо всем по порядку.
В начале апреля российские информационные площадки захлестнула волна ура-патриотических статей на тему покупки Пакистаном российских танков Т-90. Однако, как всем прекрасно известно, за пакистанский рынок не первый год ведут борьбу китайские ОБТ VT-4 и украинский “Оплот”. И это реальность, в которой места Т-90, являющимся основным боевым танком Индии (которая от него в последнее время не особо в восторге) быть не может, хотя бы потому, что Пакистан не станет закупать те же танки, что стоят на вооружении его потенциального противника.
Разумеется, данный отсос из пальца был вызван рядом причин, а именно – критикой Т-90 в индийских СМИ, не желание Нью Дели использовать российские наработки в проекте индийского танка будущего, а так же выход из программы истребителя пятого поколения для ВВС Индии, на базе Су-57 (ПАК ФА Т-50). Вот и пришлось кремлевской пропаганде, в срочном порядке включать информационный маховик.
И вот казалось бы, а причем здесь Беларусь? Что же, как говорится, следим за руками!
Так, вначале апреля Беларусь с официальным визитом посетил Министр обороны Китая Вай Фэнхэ, в ходе которого было уделено особое внимание сотрудничеству РБ и КНР в области ВПК. А уже в июне президент РБ Александр Лукашенко с официальным визитом посетит Китай.
Что же, Беларусь и Китай укрепляют отношения, что плохого? Да, ровным счетом ничего, особенно если учесть тот факт, что по отъезду китайского министра обороны беларуские СМИ в едином неистовом порыве обрушились с критикой на вероятные поставки российских Т-90 в Пакистан, утверждая, что Исламабад уже сделал выбор в пользу VT-4. Причем манера изложения критического мнения очень напоминала тот стиль, который широко используется в китайских СМИ при информационных атаках на ВПК РФ.
Иными словами, у Пекина в информационном поле своей народной республики все схвачено, а теперь он будет ещё и вдобавок оказывать воздействие и на кириллический сегмент посредством беларуских ресурсов. Целью же данного действа является совместная игра Минска и Пекина против Москвы на рынках третьих стран, например Азербайджана, куда Лукашенко в пику Кремлю таки решил поставлять РСЗО “Полонез”.
Что с этого будет иметь сама Беларусь? Помимо сотрудничества, плодом которого уже стал упомянутый выше РСЗО “Полонез” возможность выхода на сегменты рынка тех стран, что лояльны Китаю и определенные отрасли которых пока Поднебесная перекрыть не может. По сути, Минск за свою поддержку Китая может получить и пакистанскую долю в большой игре против ВПК РФ.
Что тут ещё скажешь? Ну, прямо картошкой в спину!
Александр Коваленко, военно-политический обозреватель
Беларусь в тандеме с Китаем вступает в борьбе за вторичные рынки ВПК против РФ.
Очень интересная ситуация сейчас вырисовывается на внешнеполитическом плацдарме Республики Беларусь, традиционно зависящей от своего гибридного соседа, но пытающейся выйти из поля его орбиты. И если раньше это получалось весьма слабо, лишь загоняя Минск во всё большую зависимость от Москвы, то сейчас, похоже, у батьки появился новый “большой брат”. Но, обо всем по порядку.
В начале апреля российские информационные площадки захлестнула волна ура-патриотических статей на тему покупки Пакистаном российских танков Т-90. Однако, как всем прекрасно известно, за пакистанский рынок не первый год ведут борьбу китайские ОБТ VT-4 и украинский “Оплот”. И это реальность, в которой места Т-90, являющимся основным боевым танком Индии (которая от него в последнее время не особо в восторге) быть не может, хотя бы потому, что Пакистан не станет закупать те же танки, что стоят на вооружении его потенциального противника.
Разумеется, данный отсос из пальца был вызван рядом причин, а именно – критикой Т-90 в индийских СМИ, не желание Нью Дели использовать российские наработки в проекте индийского танка будущего, а так же выход из программы истребителя пятого поколения для ВВС Индии, на базе Су-57 (ПАК ФА Т-50). Вот и пришлось кремлевской пропаганде, в срочном порядке включать информационный маховик.
И вот казалось бы, а причем здесь Беларусь? Что же, как говорится, следим за руками!
Так, вначале апреля Беларусь с официальным визитом посетил Министр обороны Китая Вай Фэнхэ, в ходе которого было уделено особое внимание сотрудничеству РБ и КНР в области ВПК. А уже в июне президент РБ Александр Лукашенко с официальным визитом посетит Китай.
Что же, Беларусь и Китай укрепляют отношения, что плохого? Да, ровным счетом ничего, особенно если учесть тот факт, что по отъезду китайского министра обороны беларуские СМИ в едином неистовом порыве обрушились с критикой на вероятные поставки российских Т-90 в Пакистан, утверждая, что Исламабад уже сделал выбор в пользу VT-4. Причем манера изложения критического мнения очень напоминала тот стиль, который широко используется в китайских СМИ при информационных атаках на ВПК РФ.
Иными словами, у Пекина в информационном поле своей народной республики все схвачено, а теперь он будет ещё и вдобавок оказывать воздействие и на кириллический сегмент посредством беларуских ресурсов. Целью же данного действа является совместная игра Минска и Пекина против Москвы на рынках третьих стран, например Азербайджана, куда Лукашенко в пику Кремлю таки решил поставлять РСЗО “Полонез”.
Что с этого будет иметь сама Беларусь? Помимо сотрудничества, плодом которого уже стал упомянутый выше РСЗО “Полонез” возможность выхода на сегменты рынка тех стран, что лояльны Китаю и определенные отрасли которых пока Поднебесная перекрыть не может. По сути, Минск за свою поддержку Китая может получить и пакистанскую долю в большой игре против ВПК РФ.
Что тут ещё скажешь? Ну, прямо картошкой в спину!
Александр Коваленко, военно-политический обозреватель
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
СБУ провела слідчі дії у керівників компартії
Співробітники Служби безпеки України провели слідчі дії у керівників компартії.
Слідчі СБУ здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом вчинення дій з метою захоплення державної влади та державної зради, тобто за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 109 та ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України.
У ході розслідування правоохоронці встановили механізм організації за дорученням російських кураторів проплачених акцій протесту для дестабілізації суспільно-політичної ситуації в Україні, спрямованих на насильницьку зміну й повалення конституційного ладу або захоплення державної влади.
Слідством також отримано інформацію про причетність до антидержавної діяльності представників Комуністичної партії України. Співробітники спецслужбу провели низку санкціонованих обшуків у Києві та області, зокрема за місцями проживання керівників компартії. Під час слідчих дій правоохоронці виявили агітаційні матеріали із забороненою символікою комуністичного тоталітарного режиму, що планувалися на замовлення російських кураторів для публічного поширення 9-го травня, щоб дестабілізувати суспільно-політичну обстановку в державі та спровокувати силові сутички між активістами громадсько-політичних об’єднань.
Триває досудове слідство.
Прес-центр СБ України
Фото тут :
Співробітники Служби безпеки України провели слідчі дії у керівників компартії.
Слідчі СБУ здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом вчинення дій з метою захоплення державної влади та державної зради, тобто за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 109 та ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України.
У ході розслідування правоохоронці встановили механізм організації за дорученням російських кураторів проплачених акцій протесту для дестабілізації суспільно-політичної ситуації в Україні, спрямованих на насильницьку зміну й повалення конституційного ладу або захоплення державної влади.
Слідством також отримано інформацію про причетність до антидержавної діяльності представників Комуністичної партії України. Співробітники спецслужбу провели низку санкціонованих обшуків у Києві та області, зокрема за місцями проживання керівників компартії. Під час слідчих дій правоохоронці виявили агітаційні матеріали із забороненою символікою комуністичного тоталітарного режиму, що планувалися на замовлення російських кураторів для публічного поширення 9-го травня, щоб дестабілізувати суспільно-політичну обстановку в державі та спровокувати силові сутички між активістами громадсько-політичних об’єднань.
Триває досудове слідство.
Прес-центр СБ України
Фото тут :
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Remembrance Institute@Uinp_gov_ua
Ігор Побірченко брав участь у звільненні Кракова. Там побачив паркан з колючого дроту, за ним – знесилених людей у легкому смугастому одязі посеред снігу. Ігор дав команду механіку-водію танку не зупинятися та розбив ворота концтабору Аушвіц.
Ігор Побірченко брав участь у звільненні Кракова. Там побачив паркан з колючого дроту, за ним – знесилених людей у легкому смугастому одязі посеред снігу. Ігор дав команду механіку-водію танку не зупинятися та розбив ворота концтабору Аушвіц.
Remembrance Institute@Uinp_gov_ua
Анна Храплива народилася у Канаді, одною з перших канадійських українок пішла добровольцем. Після демобілізації повернулася до Європи, щоб допомогти сотням тисяч українців залишитися у вільному світі.
Анна Храплива народилася у Канаді, одною з перших канадійських українок пішла добровольцем. Після демобілізації повернулася до Європи, щоб допомогти сотням тисяч українців залишитися у вільному світі.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
В россии показали новый танк-робот: что о нем известно (видео)
Віталій Портников: Медведєв залишається не випадково
З інтересами Медведєва і клану Єльцина Путін рахується завжди
Перепризначення Дмитра Медведєва на пост прем'єр-міністра Російської Федерації відбулося буквально за дві години після інавгурації Володимира Путіна. Російський парламент теж не збирається чекати. Медведєв, голова правлячої партії "Єдина Росія", може бути затверджений на посаді глави уряду вже найближчими днями.
Згідно із його першими повідомленнями про склад нового кабінету міністрів, позиції керівника уряду в ньому тільки посилюються. Кілька близьких до Володимира Путіна віце-прем'єрів залишилися за бортом влади, а в уряд приходить найближчий соратник Медведєва Костянтин Чуйченко, який свого часу представляв російські інтереси в "РосУкрЕнерго".
Втім, і до нового призначення Чуйченко не втрачав часу дарма: на посаді голови контрольного управління адміністрації президента Росії він представляв інтереси Медведєва в Кремлі.
І це все при тому, що про відставку Медведєва з посади голови уряду російські чиновники і журналісти говорять буквально з першого дня після його призначення на цю посаду. Вважалося, що Путін, який повернувся в Кремль після одного терміну перебування Медведєва на посаді президента, призначив попередника прем'єром на знак подяки за хорошу поведінку і слухняність. І скоро зніме з посади.
Але цього не відбулося ані під час третього терміну Путіна, ані на початку четвертого. І взагалі може не відбутися. Може статися зворотне - після відходу Путіна з посади президента за шість років Медведєв знову повернеться до Кремля. А Путін - в крісло прем'єра або на пенсію. Такий ось російський режим братів Кастро.
Але кубинські кровопивці - кровні родичі. А російські правителі - навіть не друзі. Тандем виник з необхідності балансувати кланові інтереси. Медведєв в цьому тандемі представляє інтереси сім'ї Бориса Єльцина і близьких до першого російського президента олігархів - тобто тих людей, хто зробив Путіна президентом Росії. Путін представляє інтереси спецслужб і держкорпорацій.
Саме злагодженість інтересів цих двох основних угруповань робить російський режим невразливим для внутрішніх ворогів.
Саме вона допомогла розгромити могутній колись клан енергетичних баронів з "Газпрому" і інкорпорувати у владу регіональні еліти з "Отєчєства-Всієї Росії". Саме завдяки домовленостям двох угруповань в Росії зникла внутрішня опозиція в еліті, а той, хто намагався її відродити - від Березовського і Ходорковського до Навального - неминуче ставав маргіналом.
Показово, що у самій Росії мало хто розуміє, як влаштована влада. Для місцевих політичних аналітиків Медведєв - слабкий прем'єр, який вигідний Путіну саме своєю слабкістю, а Путін - авторитарний політик, який може ні з ким не рахуватися.
Але з інтересами Медведєва і клану Єльцина Путін рахується завжди. Інша справа, що цей клан не цікавиться політикою. Політика - розвага чекістів. Медведєва і тих, хто за ним стоїть, цікавлять тільки гроші. Дуже великі гроші. А Путін допомагає їм ці гроші заробляти і зберігати. Але і вони готові завжди допомогти гаранту свого благополуччя - рука руку миє.
Рука Медведєва - руку Путіна. І навпаки.
З інтересами Медведєва і клану Єльцина Путін рахується завжди
Перепризначення Дмитра Медведєва на пост прем'єр-міністра Російської Федерації відбулося буквально за дві години після інавгурації Володимира Путіна. Російський парламент теж не збирається чекати. Медведєв, голова правлячої партії "Єдина Росія", може бути затверджений на посаді глави уряду вже найближчими днями.
Згідно із його першими повідомленнями про склад нового кабінету міністрів, позиції керівника уряду в ньому тільки посилюються. Кілька близьких до Володимира Путіна віце-прем'єрів залишилися за бортом влади, а в уряд приходить найближчий соратник Медведєва Костянтин Чуйченко, який свого часу представляв російські інтереси в "РосУкрЕнерго".
Втім, і до нового призначення Чуйченко не втрачав часу дарма: на посаді голови контрольного управління адміністрації президента Росії він представляв інтереси Медведєва в Кремлі.
І це все при тому, що про відставку Медведєва з посади голови уряду російські чиновники і журналісти говорять буквально з першого дня після його призначення на цю посаду. Вважалося, що Путін, який повернувся в Кремль після одного терміну перебування Медведєва на посаді президента, призначив попередника прем'єром на знак подяки за хорошу поведінку і слухняність. І скоро зніме з посади.
Але цього не відбулося ані під час третього терміну Путіна, ані на початку четвертого. І взагалі може не відбутися. Може статися зворотне - після відходу Путіна з посади президента за шість років Медведєв знову повернеться до Кремля. А Путін - в крісло прем'єра або на пенсію. Такий ось російський режим братів Кастро.
Але кубинські кровопивці - кровні родичі. А російські правителі - навіть не друзі. Тандем виник з необхідності балансувати кланові інтереси. Медведєв в цьому тандемі представляє інтереси сім'ї Бориса Єльцина і близьких до першого російського президента олігархів - тобто тих людей, хто зробив Путіна президентом Росії. Путін представляє інтереси спецслужб і держкорпорацій.
Саме злагодженість інтересів цих двох основних угруповань робить російський режим невразливим для внутрішніх ворогів.
Саме вона допомогла розгромити могутній колись клан енергетичних баронів з "Газпрому" і інкорпорувати у владу регіональні еліти з "Отєчєства-Всієї Росії". Саме завдяки домовленостям двох угруповань в Росії зникла внутрішня опозиція в еліті, а той, хто намагався її відродити - від Березовського і Ходорковського до Навального - неминуче ставав маргіналом.
Показово, що у самій Росії мало хто розуміє, як влаштована влада. Для місцевих політичних аналітиків Медведєв - слабкий прем'єр, який вигідний Путіну саме своєю слабкістю, а Путін - авторитарний політик, який може ні з ким не рахуватися.
Але з інтересами Медведєва і клану Єльцина Путін рахується завжди. Інша справа, що цей клан не цікавиться політикою. Політика - розвага чекістів. Медведєва і тих, хто за ним стоїть, цікавлять тільки гроші. Дуже великі гроші. А Путін допомагає їм ці гроші заробляти і зберігати. Але і вони готові завжди допомогти гаранту свого благополуччя - рука руку миє.
Рука Медведєва - руку Путіна. І навпаки.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Новообраний прем'єр-міністр Вірменії хоче зустрітися з Путіним
Новообраний прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявив, що планує провести зустріч з президентом Росії Володимиром Путіним.
Про це повідомляє ArmTimes.
Після обрання прем'єр-міністра Вірменії, Нікол Пашинян повідомив журналістам, що він планує провести зустріч з Путіним, на якій вони обговорять робочі моменти з урахуванням особливостей поточної політичної ситуації. "Звичайно, в уряді відбудуться значні зміни", – прокоментував він.
Нікол Пашинян повідомив, що зустріч з президентом Російської Федерації Володимиром Путіним може відбутися вже 14 травня в російському місті Сочі.
"Я думаю, ми всі будемо конструктивними і будемо успішними. Наразі першим важливим кроком є початок реформ у виборчій системі", – заявив новообраний прем'єр-міністр Вірменії.
Пашинян не назвав імен інших урядових чиновників, з якими хотів би зустрітися, але зазначив, що це питання буде обговорюватися.
Вірменія: ЄС відреагував на обрання Пашиняна, говорить про співпрацю
Європейський Союз очікує подальшої співпраці з новообраним прем’єр-міністром Вірменії Ніколом Пашиняном з метою зміцнення демократії в країні.
Про це йдеться у спільній заяві верховної представниці ЄС із зовнішніх справ і політики безпеки Федеріки Могеріні та єврокомісара з питань політики сусідства і переговорів про розширення Йоганнеса Гана.
"Європейський Союз сподівається на співпрацю з ним (Пашиняном – Ред.) та його урядом щодо імплементації Угоди про всеоохоплююче та розширене партнерство між ЄС та Вірменією, підписаної в листопаді минулого року, з метою подальшого зміцнення демократії, верховенства права та поваги до прав людини і створення процвітаючої та стійкої країни на благо всіх громадян Вірменії", - мовиться у заяві.
У ЄС додають, що для досягнення цих важливих цілей важливим залишається всебічний діалог між усіма політичними зацікавленими сторонами в Вірменії, включаючи громадянське суспільство.
У вівторок, 8 травня, лідер протестів у Вірменії Нікол Пашинян став прем'єр-міністром країни. Національні збори Вірменії з другої спроби обрали його главою уряду.
Новообраний прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявив, що планує провести зустріч з президентом Росії Володимиром Путіним.
Про це повідомляє ArmTimes.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Після обрання прем'єр-міністра Вірменії, Нікол Пашинян повідомив журналістам, що він планує провести зустріч з Путіним, на якій вони обговорять робочі моменти з урахуванням особливостей поточної політичної ситуації. "Звичайно, в уряді відбудуться значні зміни", – прокоментував він.
Нікол Пашинян повідомив, що зустріч з президентом Російської Федерації Володимиром Путіним може відбутися вже 14 травня в російському місті Сочі.
"Я думаю, ми всі будемо конструктивними і будемо успішними. Наразі першим важливим кроком є початок реформ у виборчій системі", – заявив новообраний прем'єр-міністр Вірменії.
Пашинян не назвав імен інших урядових чиновників, з якими хотів би зустрітися, але зазначив, що це питання буде обговорюватися.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Вірменія: ЄС відреагував на обрання Пашиняна, говорить про співпрацю
Європейський Союз очікує подальшої співпраці з новообраним прем’єр-міністром Вірменії Ніколом Пашиняном з метою зміцнення демократії в країні.
Про це йдеться у спільній заяві верховної представниці ЄС із зовнішніх справ і політики безпеки Федеріки Могеріні та єврокомісара з питань політики сусідства і переговорів про розширення Йоганнеса Гана.
"Європейський Союз сподівається на співпрацю з ним (Пашиняном – Ред.) та його урядом щодо імплементації Угоди про всеоохоплююче та розширене партнерство між ЄС та Вірменією, підписаної в листопаді минулого року, з метою подальшого зміцнення демократії, верховенства права та поваги до прав людини і створення процвітаючої та стійкої країни на благо всіх громадян Вірменії", - мовиться у заяві.
У ЄС додають, що для досягнення цих важливих цілей важливим залишається всебічний діалог між усіма політичними зацікавленими сторонами в Вірменії, включаючи громадянське суспільство.
У вівторок, 8 травня, лідер протестів у Вірменії Нікол Пашинян став прем'єр-міністром країни. Національні збори Вірменії з другої спроби обрали його главою уряду.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Embassy of Ukraine in the USA / Посольство України в США
Комітет з питань збройних сил Палати представників Конгресу США представив проект закону про “Бюджет США на 2019 р. на потреби національної оборони”.
Сума коштів, яку пропонується виділити для безпекової допомоги Україні, у тому числі летальних видів озброєнь, визначена в обсязі 250 млн. дол., що на 100 млн. доларів більше, ніж Комітет пропонував надати у поточному бюджетному році.
50 млн. дол. із зазначеної суми пропонується спрямувати виключно для надання летальної зброї оборонного характеру.
Законопроект має бути узгоджений з версією, що буде підготовлена Сенатом, та проголосований обома палатами Конгресу перед поданням на підпис Президентові США.
Слідчий комітет РФ порушив справу проти співробітників військової прокуратури України
Зокрема, порушено справу стосовно заступника начальника відділу Головної військової прокуратури України Вадима Приймачка
Слідчий комітет Росії порушив кримінальну справу відносно ряду співробітників Головної військової прокуратури України, які завели справу проти 19 суддів Конституційного суду РФ, визнали законним договір про приєднання Криму до Росії.
Комітет з питань збройних сил Палати представників Конгресу США представив проект закону про “Бюджет США на 2019 р. на потреби національної оборони”.
Сума коштів, яку пропонується виділити для безпекової допомоги Україні, у тому числі летальних видів озброєнь, визначена в обсязі 250 млн. дол., що на 100 млн. доларів більше, ніж Комітет пропонував надати у поточному бюджетному році.
50 млн. дол. із зазначеної суми пропонується спрямувати виключно для надання летальної зброї оборонного характеру.
Законопроект має бути узгоджений з версією, що буде підготовлена Сенатом, та проголосований обома палатами Конгресу перед поданням на підпис Президентові США.
Слідчий комітет РФ порушив справу проти співробітників військової прокуратури України
Зокрема, порушено справу стосовно заступника начальника відділу Головної військової прокуратури України Вадима Приймачка
Слідчий комітет Росії порушив кримінальну справу відносно ряду співробітників Головної військової прокуратури України, які завели справу проти 19 суддів Конституційного суду РФ, визнали законним договір про приєднання Криму до Росії.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.