27.08.14 вторжение войск РФ
- Автор теми CAXAP
- Дата створення
Рік до президентських виборів: шанси Вакарчука, секрет успіху Порошенка та скільки “чорнухи” буде вилито
Хоч би скільки прізвищ містив бюлетень, реальних кандидатів буде всього 6. І усі вони можуть претендувати на другий тур. І це не останній сюрприз
Рівно за рік, 31 березня 2019 року Україну очікує день голосування на президентських виборах. Багато хто в Україні з нетерпінням чекає, покладаючи на цей день великі сподівання. Критики влади – зміни лідера, а прихильники – продовження курсу і завершення усього цього галасу, який розпочався задовго до передвиборчої кампанії.
Передвиборчий рік регулярно ставитиме і даватиме відповіді на гострі питання. Деякі з них уже поставлені: наприклад, чи буде серед кандидатів Святослав Вакарчук і що означає солідний відрив Юлії Тимошенко в недавньому опитування СОЦІСу. Насамкінець, основне запитання - хто очолюватиме державу наступні 5 років?
Відтак, Укрінформ разом з експертами – засновником соціологічної компанії Active Group Андрієм Єременком та головою Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимиром Фесенком - наважились спрогнозувати , як розвиватимуться сценарії передвиборчого року.
Нові обличчя – будуть точно, але хто саме – досі незрозуміло
Соціологічні дослідження показують, що в Україні на сьогодні просто шалений попит на нові обличчя в політиці – відсоток людей, які позитивно відповідають на це запитання коливається від 60 до 70. Логічно, що всі вони хочуть побачити в виборчому бюлетені кандидата, який міг би зацікавити людей проголосувати саме за нього. Отже, яких несподіванок у списку кандидатів можна очікувати?
Єременко: Несподіванки гарантовано будуть, адже запит в суспільстві на нові обличчя на рівні 60-70%. Але хто стане цим новим обличчям – ще невідомо, хоча вже є певні дзвіночки. Як приклад, зараз по Києву розвісив “білборди” нардеп Віктор Чумак, і не лише в своєму окрузі, а по всьому місту. Ймовірно, він має президентські амбіції. А ще всі зараз поглядають на «неполітиків» - Святослава Вакарчука та Володимира Зеленського. Також роль «нового обличчя» може зіграти виходець з якоїсь регіональної, або «професійно-соціальної» партії – чи-то “Наш край”, чи-то “Аграрної партії”, які показують непогані результати на виборах в територіальних громадах.
Андрій Єременко
Фесенко: Участь Вакарчука у виборах - одна з головних інтриг, яка залишатиметься ще мінімум півроку. Потенційно, він один з фаворитів президентських перегонів. Тому його участь у виборах суттєво змінить їх конфігурацію. Інша справа, що стосується і наявних кандидатів – у нас майже 40% виборців ще не визначились, за кого голосувати. Але й рейтинги тих, хто визначився, постійно коливаються. З урахуванням того, що більше половини виборців не довіряють жодному політичному лідеру, це і є головним джерелом потенційних сюрпризів.
Володимир Фесенко
Треба розуміти одну річ: якщо це абсолютно нове ім’я, якщо це людина нова настільки, що її мало хто знає – така людина не буде якимось значущим кандидатом на виборах. Якщо у людини нема історії успіху та суспільного авторитету, ця людина навряд чи може претендувати на серйозні результати. Хто може бути “новим обличчям”? Окрім Вакарчука потенційних фаворитів немає. Теоретично, такою фігурою може бути хтось з колишніх міністрів, але і тут поки не видно людей, які б сприймались одночасно і як нова фігура, і як той, хто здатний стати фаворитом. Парадоксально, що на іншому “фланзі” – серед вихідців з Партії регіонів, “новою фігурою” стала людина теж далеко не нова – Вадим Рабінович. Відносно новими можуть стати представники радикально-націоналістичного табору, як-от Андрій Білецький, проте його рейтинги не такі високі. Тому навряд чи він стане таким фаворитом. І загалом, заздалегідь прогнозувати, кого виборці адекватно сприймуть і швидко приймуть, а кого ні – дуже складно.
Реальних кандидатів небагато: один від влади, два від проєвропейської опозиції, два від Опоблоку і нове обличчя
Друге питання, яке наразі лишається без відповіді, стосується уже не просто кандидатів, а реальних претендентів на президентське крісло. Адже той факт, що президентські вибори пройдуть за півроку до парламентських, спонукає політиків брати участь у цій компанії задля піару власної політичної сили, а не з розрахунку на перемогу. Така стратегія – далеко не нова, вона вже використовувалась в Україні неодноразово, в тому числі і в 2014 році, коли, на думку експертів, найбільш успішно нею скористалась Радикальна партія Ляшка. Втім, цього разу Олег Валерійович навряд-чи задовольниться лише використанням піар-платформи та спробує поборотись принаймні за другий тур.
Фесенко: Переважна більшість відомих політиків розцінюють участь в президентських виборах як інструмент політичної капіталізації і привернення уваги потенційних спонсорів. Якщо, наприклад, Анатолій Гриценко, або хтось інший здобудуть достатньо високий рейтинг – це вже реальний результат, внаслідок якого капіталізація політичного проекту стрімко зросте. Партія зможе пропонувати свої послуги, наприклад гроші у виборчий фонд в обмін на включення в прохідну частину списку “потрібних” людей. Хоча така схема не несе ніяких гарантій – є приклади, коли це не спрацьовувало. Наприклад, той-таки Гриценко здобув достатньо високий відсоток голосів на минулих президентських виборах, але парламентські вибори – програв. Цього разу президентські вибори як підготовку до парламентських може використати багато хто. Наприклад, Володимир Зеленський. Шансів в нього небагато, але він може піти на такий крок для розкрутки проекту “Слуга народу” і себе як політичної фігури.
Володимир Зеленський, Святослав Вакарчук / Колаж Еспресо
Але частина кандидатів боротимуться за посаду президента. Перш за все, два головних фаворити – Петро Порошенко і Юлія Тимошенко, чинний президент і лідер опозиції з найбільшим рейтингом. Багато хто очікує їх двобою і в другому турі. Але шанси на вихід в другий тур, виходячи з останніх рейтингів і динаміки останнього півріччя, мають Олег Ляшко, Юрій Бойко, Вадим Рабінович і Анатолій Гриценко. До цього списку можна віднести і Святослава Вакарчука, якщо він висуватиме свою кандидатуру. Хоча слід зважати на те, що рейтинги Вакарчука і Гриценка між собою дуже пов’язані, це приблизно один електорат – виборці, які не хочуть голосувати ні за Порошенка, ні за Тимошенко, ні за Ляшка, ні за колишніх регіоналів.
Отже, за вихід до другого туру змагатиметься 5-6 осіб: чинний президент, кілька представників “єврооптимістичної” опозиції, кілька представників колишньої Партії регіонів та нове обличчя. Враховуючи таке розташування сил, виникає питання, якою буде передвиборча боротьба: жорстокою, як в 2010-му, або ж лідери обійдуться малою кров’ю, як в 2014-му?
Єременко: Думаю, боротьба буде дуже жорсткою. Ширяться чутки, що вже зараз створюється багато “чорних штабів”, окремих штабів та підрозділи – які знаходяться не обов’язково в столиці. А політтехнологи у нас, як ми знаємо, люди творчі та креативні, тому очікується дуже багато цікавої “чорнухи”. Загалом, у нас кожні вибори характеризувались вибором між добрим і поганим. Був класний Ющенко і поганий Янукович, або ж навпаки, в залежності хто як сприймає. Словом, ми вибирали між добром і злом. Але зараз такого добра і такого зла, як було раніше, просто нема. Відповідно, і передвиборча кампанія буде абсолютно інша. Варто очікувати боротьбу програм, боротьбу штабів, боротьбу чорних схем, боротьбу схем скупки виборців – причому, боротьбу усього цього - одразу.
Петро Порошенко та Юлія Тимошенко у Верховній Раді
Хто переможе – невідомо, але стає зрозуміло, як можна перемогти
Політичні умови, в яких опинилася країна, не дозволяють за рік до виборів спрогнозувати переможця навіть приблизно. Адже багато чого може змінитись – ймовірні кандидати можуть зійти з дистанції, можуть з’явитись і нові обличчя. Втім, зараз можна починати говорити про “рецепт перемоги” на президентських виборах – яким він буде і від чого залежатиме успіх.
Єременко: Все доволі просто. По-перше, кандидату треба пояснити усій країні, що це саме він – нове обличчя. Навіть Петро Порошенко має бути для всіх новим кандидатом. Як він це зробить – не знаю, але точно буде намагатись. По-друге, кандидат має бути патріотом, але не ура-патріотом, запит на яких був в 2014-му році на початку війни. Кандидат має бути розсудливим патріотом, який розкаже, як буде піднімати економіку, або як роздаватиме гроші. І обов’язково кандидат має говорити про те, що знизить податки і підвищить соціальні виплати. Яким чином він пов’яже ці дві тези, ніхто пояснювати, звісно, не буде. Тим паче, виборці не будуть слухати “голос розуму”, мовляв, неможливо одночасно підвищити соціальні виплати і зменшити податки. По-третє, кандидат має виконувати багато особистої роботи: приїхати в кожне село, потиснути там хоч 20 рук, посміхнутись, сфотографуватись в обіймах – хто зі священиком, хто з коровою. Обов’язково поговорити з бабусями, особисто роздати календарики, газети і інші атрибути. І по-четверте, штаб кандидата має ідеально організувати схему мотивування виборців прийти на вибори. Вже не просто “пайки” роздати – це вже не працює, - а зробити так, щоб бабуся, яка отримала “пайок”, зрозуміла, що її не купують, а її люблять, і про неї піклуються.
Анатолій Гриценко, Вадим Рабинович, Юрій Бойко
Фесенко: Секрет перемоги у кожного свій. Опозиційні кандидати мають робити ставку на критику влади і особисто президента. Петро Порошенко, в свою чергу, має кілька шляхів до перемоги, але потенційно йому варто робити акцент на своєму досвіді, стабільності, та визначеності, особливо зовнішньополітичного курсу. Йому варто зробити так, щоб чинного президента сприймали як менше зло в порівнянні з конкурентами. Водночас, Юлія Тимошенко може виходити з поміркованої стратегії, вичікувати падіння рейтингів Порошенка. Їй вигідно вийти з Порошенком в другий тур, а далі акцентувати свою кампанію на контрасті з Порошенком за рахунок того, що зараз у неї менші “антирейтинги”. Мовляв, вона найбільш досвідчений політик, найбільш прийнятний кандидат, гарна альтернатива Порошенку. Але її можуть очікувати проблеми, якщо раптом вийде інший кандидат – Вакарчук або Гриценко. Тоді ця стратегія спрацює проти неї і її рейтинги впадуть. Тому і у вичікуванні є певні ризики для Тимошенко, тож їй потрібні резервні плани.
Загалом, політичний рік для країни прогнозується дуже цікавим. Передвиборча кампанія розгортатиметься з великою силою і швидкими темпами. Але найголовніше для усіх нас – не допустити, щоб ураган передвиборчої боротьби, який хаотично пройдеться країною, не зніс ті очевидні, щоб там не говорили, перемоги, які таки здобула країна за минулі кілька років.
Микола Романюк, Київ
Хоч би скільки прізвищ містив бюлетень, реальних кандидатів буде всього 6. І усі вони можуть претендувати на другий тур. І це не останній сюрприз
Рівно за рік, 31 березня 2019 року Україну очікує день голосування на президентських виборах. Багато хто в Україні з нетерпінням чекає, покладаючи на цей день великі сподівання. Критики влади – зміни лідера, а прихильники – продовження курсу і завершення усього цього галасу, який розпочався задовго до передвиборчої кампанії.
Передвиборчий рік регулярно ставитиме і даватиме відповіді на гострі питання. Деякі з них уже поставлені: наприклад, чи буде серед кандидатів Святослав Вакарчук і що означає солідний відрив Юлії Тимошенко в недавньому опитування СОЦІСу. Насамкінець, основне запитання - хто очолюватиме державу наступні 5 років?
Відтак, Укрінформ разом з експертами – засновником соціологічної компанії Active Group Андрієм Єременком та головою Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимиром Фесенком - наважились спрогнозувати , як розвиватимуться сценарії передвиборчого року.
Нові обличчя – будуть точно, але хто саме – досі незрозуміло
Соціологічні дослідження показують, що в Україні на сьогодні просто шалений попит на нові обличчя в політиці – відсоток людей, які позитивно відповідають на це запитання коливається від 60 до 70. Логічно, що всі вони хочуть побачити в виборчому бюлетені кандидата, який міг би зацікавити людей проголосувати саме за нього. Отже, яких несподіванок у списку кандидатів можна очікувати?
Єременко: Несподіванки гарантовано будуть, адже запит в суспільстві на нові обличчя на рівні 60-70%. Але хто стане цим новим обличчям – ще невідомо, хоча вже є певні дзвіночки. Як приклад, зараз по Києву розвісив “білборди” нардеп Віктор Чумак, і не лише в своєму окрузі, а по всьому місту. Ймовірно, він має президентські амбіції. А ще всі зараз поглядають на «неполітиків» - Святослава Вакарчука та Володимира Зеленського. Також роль «нового обличчя» може зіграти виходець з якоїсь регіональної, або «професійно-соціальної» партії – чи-то “Наш край”, чи-то “Аграрної партії”, які показують непогані результати на виборах в територіальних громадах.
Андрій Єременко
Фесенко: Участь Вакарчука у виборах - одна з головних інтриг, яка залишатиметься ще мінімум півроку. Потенційно, він один з фаворитів президентських перегонів. Тому його участь у виборах суттєво змінить їх конфігурацію. Інша справа, що стосується і наявних кандидатів – у нас майже 40% виборців ще не визначились, за кого голосувати. Але й рейтинги тих, хто визначився, постійно коливаються. З урахуванням того, що більше половини виборців не довіряють жодному політичному лідеру, це і є головним джерелом потенційних сюрпризів.
Володимир Фесенко
Треба розуміти одну річ: якщо це абсолютно нове ім’я, якщо це людина нова настільки, що її мало хто знає – така людина не буде якимось значущим кандидатом на виборах. Якщо у людини нема історії успіху та суспільного авторитету, ця людина навряд чи може претендувати на серйозні результати. Хто може бути “новим обличчям”? Окрім Вакарчука потенційних фаворитів немає. Теоретично, такою фігурою може бути хтось з колишніх міністрів, але і тут поки не видно людей, які б сприймались одночасно і як нова фігура, і як той, хто здатний стати фаворитом. Парадоксально, що на іншому “фланзі” – серед вихідців з Партії регіонів, “новою фігурою” стала людина теж далеко не нова – Вадим Рабінович. Відносно новими можуть стати представники радикально-націоналістичного табору, як-от Андрій Білецький, проте його рейтинги не такі високі. Тому навряд чи він стане таким фаворитом. І загалом, заздалегідь прогнозувати, кого виборці адекватно сприймуть і швидко приймуть, а кого ні – дуже складно.
Реальних кандидатів небагато: один від влади, два від проєвропейської опозиції, два від Опоблоку і нове обличчя
Друге питання, яке наразі лишається без відповіді, стосується уже не просто кандидатів, а реальних претендентів на президентське крісло. Адже той факт, що президентські вибори пройдуть за півроку до парламентських, спонукає політиків брати участь у цій компанії задля піару власної політичної сили, а не з розрахунку на перемогу. Така стратегія – далеко не нова, вона вже використовувалась в Україні неодноразово, в тому числі і в 2014 році, коли, на думку експертів, найбільш успішно нею скористалась Радикальна партія Ляшка. Втім, цього разу Олег Валерійович навряд-чи задовольниться лише використанням піар-платформи та спробує поборотись принаймні за другий тур.
Фесенко: Переважна більшість відомих політиків розцінюють участь в президентських виборах як інструмент політичної капіталізації і привернення уваги потенційних спонсорів. Якщо, наприклад, Анатолій Гриценко, або хтось інший здобудуть достатньо високий рейтинг – це вже реальний результат, внаслідок якого капіталізація політичного проекту стрімко зросте. Партія зможе пропонувати свої послуги, наприклад гроші у виборчий фонд в обмін на включення в прохідну частину списку “потрібних” людей. Хоча така схема не несе ніяких гарантій – є приклади, коли це не спрацьовувало. Наприклад, той-таки Гриценко здобув достатньо високий відсоток голосів на минулих президентських виборах, але парламентські вибори – програв. Цього разу президентські вибори як підготовку до парламентських може використати багато хто. Наприклад, Володимир Зеленський. Шансів в нього небагато, але він може піти на такий крок для розкрутки проекту “Слуга народу” і себе як політичної фігури.
Володимир Зеленський, Святослав Вакарчук / Колаж Еспресо
Але частина кандидатів боротимуться за посаду президента. Перш за все, два головних фаворити – Петро Порошенко і Юлія Тимошенко, чинний президент і лідер опозиції з найбільшим рейтингом. Багато хто очікує їх двобою і в другому турі. Але шанси на вихід в другий тур, виходячи з останніх рейтингів і динаміки останнього півріччя, мають Олег Ляшко, Юрій Бойко, Вадим Рабінович і Анатолій Гриценко. До цього списку можна віднести і Святослава Вакарчука, якщо він висуватиме свою кандидатуру. Хоча слід зважати на те, що рейтинги Вакарчука і Гриценка між собою дуже пов’язані, це приблизно один електорат – виборці, які не хочуть голосувати ні за Порошенка, ні за Тимошенко, ні за Ляшка, ні за колишніх регіоналів.
Отже, за вихід до другого туру змагатиметься 5-6 осіб: чинний президент, кілька представників “єврооптимістичної” опозиції, кілька представників колишньої Партії регіонів та нове обличчя. Враховуючи таке розташування сил, виникає питання, якою буде передвиборча боротьба: жорстокою, як в 2010-му, або ж лідери обійдуться малою кров’ю, як в 2014-му?
Єременко: Думаю, боротьба буде дуже жорсткою. Ширяться чутки, що вже зараз створюється багато “чорних штабів”, окремих штабів та підрозділи – які знаходяться не обов’язково в столиці. А політтехнологи у нас, як ми знаємо, люди творчі та креативні, тому очікується дуже багато цікавої “чорнухи”. Загалом, у нас кожні вибори характеризувались вибором між добрим і поганим. Був класний Ющенко і поганий Янукович, або ж навпаки, в залежності хто як сприймає. Словом, ми вибирали між добром і злом. Але зараз такого добра і такого зла, як було раніше, просто нема. Відповідно, і передвиборча кампанія буде абсолютно інша. Варто очікувати боротьбу програм, боротьбу штабів, боротьбу чорних схем, боротьбу схем скупки виборців – причому, боротьбу усього цього - одразу.
Петро Порошенко та Юлія Тимошенко у Верховній Раді
Хто переможе – невідомо, але стає зрозуміло, як можна перемогти
Політичні умови, в яких опинилася країна, не дозволяють за рік до виборів спрогнозувати переможця навіть приблизно. Адже багато чого може змінитись – ймовірні кандидати можуть зійти з дистанції, можуть з’явитись і нові обличчя. Втім, зараз можна починати говорити про “рецепт перемоги” на президентських виборах – яким він буде і від чого залежатиме успіх.
Єременко: Все доволі просто. По-перше, кандидату треба пояснити усій країні, що це саме він – нове обличчя. Навіть Петро Порошенко має бути для всіх новим кандидатом. Як він це зробить – не знаю, але точно буде намагатись. По-друге, кандидат має бути патріотом, але не ура-патріотом, запит на яких був в 2014-му році на початку війни. Кандидат має бути розсудливим патріотом, який розкаже, як буде піднімати економіку, або як роздаватиме гроші. І обов’язково кандидат має говорити про те, що знизить податки і підвищить соціальні виплати. Яким чином він пов’яже ці дві тези, ніхто пояснювати, звісно, не буде. Тим паче, виборці не будуть слухати “голос розуму”, мовляв, неможливо одночасно підвищити соціальні виплати і зменшити податки. По-третє, кандидат має виконувати багато особистої роботи: приїхати в кожне село, потиснути там хоч 20 рук, посміхнутись, сфотографуватись в обіймах – хто зі священиком, хто з коровою. Обов’язково поговорити з бабусями, особисто роздати календарики, газети і інші атрибути. І по-четверте, штаб кандидата має ідеально організувати схему мотивування виборців прийти на вибори. Вже не просто “пайки” роздати – це вже не працює, - а зробити так, щоб бабуся, яка отримала “пайок”, зрозуміла, що її не купують, а її люблять, і про неї піклуються.
Анатолій Гриценко, Вадим Рабинович, Юрій Бойко
Фесенко: Секрет перемоги у кожного свій. Опозиційні кандидати мають робити ставку на критику влади і особисто президента. Петро Порошенко, в свою чергу, має кілька шляхів до перемоги, але потенційно йому варто робити акцент на своєму досвіді, стабільності, та визначеності, особливо зовнішньополітичного курсу. Йому варто зробити так, щоб чинного президента сприймали як менше зло в порівнянні з конкурентами. Водночас, Юлія Тимошенко може виходити з поміркованої стратегії, вичікувати падіння рейтингів Порошенка. Їй вигідно вийти з Порошенком в другий тур, а далі акцентувати свою кампанію на контрасті з Порошенком за рахунок того, що зараз у неї менші “антирейтинги”. Мовляв, вона найбільш досвідчений політик, найбільш прийнятний кандидат, гарна альтернатива Порошенку. Але її можуть очікувати проблеми, якщо раптом вийде інший кандидат – Вакарчук або Гриценко. Тоді ця стратегія спрацює проти неї і її рейтинги впадуть. Тому і у вичікуванні є певні ризики для Тимошенко, тож їй потрібні резервні плани.
Загалом, політичний рік для країни прогнозується дуже цікавим. Передвиборча кампанія розгортатиметься з великою силою і швидкими темпами. Але найголовніше для усіх нас – не допустити, щоб ураган передвиборчої боротьби, який хаотично пройдеться країною, не зніс ті очевидні, щоб там не говорили, перемоги, які таки здобула країна за минулі кілька років.
Микола Романюк, Київ
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
as2666alkah
Привіт!
Статус: Офлайн
Реєстрація: 12.09.2014
Повідом.: 4938
Реєстрація: 12.09.2014
Повідом.: 4938
as2666alkah
Привіт!
Статус: Офлайн
Реєстрація: 12.09.2014
Повідом.: 4938
Реєстрація: 12.09.2014
Повідом.: 4938
От не завжди виходить включати мізки,із за лінивості,но робота заставляє.
А от кат-цапи видно їх зовсім не мають,нитка напевно одна яка вуха тримає.
А от кат-цапи видно їх зовсім не мають,нитка напевно одна яка вуха тримає.
СМИ оккупированного Крыма формируют образ украинца как врага (ИССЛЕДОВАНИЕ)
К такому выводу пришли авторы доклада «Язык вражды в информационном пространстве Крыма»
28 марта две правозащитные организации — Центр информации по правам человека и Крымская правозащитная группа — презентовали результаты исследования «Язык вражды в информационном пространстве Крыма». Презентация доклада состоялась в «Укринформе», спикерами выступили Татьяна Печончик, глава Центра информации о правах человека, Ирина Седова (Крымская правозащитная группа) и соавтор доклада, юрист Александр Бурмагин.
Как был устроен сбор информации для доклада?
Чтобы собрать информацию об использовании языка вражды в Крыму, мониторы для доклада анализировали материалы трех категорий источников:
- сайты оккупационных властей Крыма (официальные страницы «Правительства Республики Крым», «Госсовета Республики Крым», «Правительства Севастополя», «Законодательного собрания Севастополя», «Прокуратуры Республики Крым», «Прокуратуры города Севастополя», «Министерства внутренних дел по Республике Крым», «Управления МВД РФ по г. Севастополю»);
- сайты региональных СМИ ( каналов «Первый крымский» и «НТС Севастополь», сайты газет «Крымская правда», «Слава Севастополя», «Крымские известия» и итернет-издания «Крыминформ», «РИА Крым», «Форпост Севастополь»);
- сайты федеральных телеканалов РФ, вещающих в Крыму: «россия (страна-террорист)-1», НТВ и Первый канал. Для мониторинга были использованы ежедневные вечерние выпуски программы «Вести» и итоговые еженедельные «Вести недели» («россия (страна-террорист)-1»), ежедневные вечерние выпуски программы «Сегодня» и еженедельные выпуски программ «Центральное телевидение» и «Итоги недели с Ирадой Зейналовой» (НТВ), а также ежедневные вечерние выпуски программы «Время» и выпуски итоговой программы «Воскресное время» (Первый канал).
Мониторы анализировали все выпуски этих программ за два периода — весна 2014 года и весна 2017 года. Материалы остальных источников анализировались за два периода: с 1 марта по 31 сентября 2014 года и с 1 января по 31 июля 2017 года.
Под языком вражды подразумевалось такое определение: любое некорректное высказывание в адрес этнических, конфессиональных или других социальных групп или сообществ, или отдельных лиц как представителей / -ниц этих сообществ. Причем исследователи различали три типа языка вражды — жесткий, средний и мягкий, — где под жестким подразумевается прямой призыв к насилию и подстрекательство к дискриминации и часть завуалированных призывов (например, призывы недопущения определенных групп в город, район, на полуостров).
Против кого используют язык вражды чаще всего?
Как сообщается в докладе, язык вражды был направлен против следующих групп: украинцы, крымские татары, члены или сторонники Меджлиса крымскотатарского народа, сторонники Евромайдана, мусульмане и мигранты, женщины, представители ЛГБТ-сообщества, журналисты и представители ряда религиозных конфессий.
Всего за период мониторинга было выявлено 718 примеров использования языка вражды. Из них большинство примеров (479) встречается в новостных выпусках телеканалов РФ. На сайтах крымских СМИ за время мониторинга таких примеров найдено 168, на сайтах органов оккупационных властей Крыма — 71. Причем основная масса примеров относится к мягкой форме языка вражды, но зафиксированы и примеры использования и жесткого языка вражды (около 1 %).
Во всех СМИ и даже на сайтах органов оккупационной власти встречалась такая лексика:
- бандеровцы, бандерлоги, братья наши меньшие, «волки в овечьей шкуре», сельские наци, галицкие нацисты, западенские наци, каратели, киевские террористы, криптобандеровцы, укрограждане, укропанство, свидомая образованщина, нацистская хунта, нацистские карательные отряды, свидомые, рагулизаторы, носители трезуба в головах, украинские арии, укронаци, укропы, укронацисты, ультранационалисты, фашистская мразь, хохлы, неонаци — об украинцах;
- джихадисты, каратели, крымскотатарские радикалы, радикальные исламисты, русофобы, экстремисты, моджахеды, бандиты, пятая колонна, татары-ваххабиты — о крымских татарах и сторонниках Меджлиса;
- евромайдауны, киевский бродячий цирк, герои бандеровского труда, майданутые, майданщики, майдауны, экстремисты-самозванцы — об участниках и сторонниках Евромайдана.
В рамках исследования также зафиксировано использование украинских слов, употребляемых в русскоязычных текстах в пренебрежительном контексте по отношению к Украине и живущим в ней людям. Например, «ненька», «незалежна», «цеевропа». Также зафиксированы следующие высказывания об Украине (с проекцией на всех жителей): «укрохунта», «кровавая хунта», «людоедская хунта», «фашистская хунта». Действия украинцев и их инициативы описывались следующими словами: «вышиваночная истерика», «жовто-блакитная жеванина», «нацификация», «бандеризация», «укрохрень», «рушниково-вышиваночный дурдом», «едынокраинство» и так далее.
Чаще всего язык ненависти использовался против украинцев (и как граждан страны, и как представителей этноса) во всех источниках исследования. Так, на сайтах «госорганов» Крыма зафиксировано 50 случаев употребления языка вражды по отношению к украинцам — 70 % от общего числа случаев; в материалах общероссийских каналов — 184 случая (57 % ), на сайтах региональных крымских СМИ — 123 случая (73 %).
Как менялись объекты языка вражды за три года?
Градус ненависти к украинцам в 2017 году существенно снизился в сравнении с 2014 годом, говорится в докладе. Украинцев в новостях практически уже не называли карателями и бандеровцами. При этом жителей неподконтрольных правительству Украины частей Донецкой и Луганской областей перестали позиционировать как отдельный народ (как было в 2014 году), а стали называть «жителями самопровозглашенных республик». В 2017 году количество примеров языка вражды по отношению к украинцам существенно сократилось по сравнению с тем же периодом 2014 года (весна 2014 года — 146 примеров языка вражды, весна 2017 года — 38 примеров). При этом общее количество примеров разжигания ненависти осталось почти таким же (234 случаев в 2014 году и 245 — в 2017 году). Объектом вражды в 2017 году стали мигранты и жители Средней Азии.
Выводы и рекомендации доклада
Исследователи считают, что данные доклада свидетельствуют о следующем:
- крымские СМИ синхронно выполняют задачу по формированию образа врага из украинцев, а также из крымскотатарского народа, абсолютное большинство которого не признало аннексию полуострова;
- поддерживая через СМИ высокий уровень тревожности и ненависти в Крыму, россия (страна-террорист) формирует платформу для создания, в случае необходимости, управляемого гражданского конфликта;
- разжигание ненависти к украинцам с привлечением государственных ресурсов — один из инструментов ведения войны.
Несмотря на то, что де-факто ни украинское государство, ни гражданское общество не может сейчас существенно повлиять на ситуацию в Крыму, исследователи рекомендуют:
- прокуратуре Автономной республики Крым рассмотреть наиболее резкие высказывания на предмет состава преступления, предусмотренного ст. 161 УК Украины;
- использовать результаты исследования в качестве доказательной базы в деле «Украина против россии» в Международном суде ООН в части нарушения россией Конвенции о ликвидации всех форм расовой дискриминации.
В ходе презентации доклада глава Центра информации по правам человека Татьяна Печончик подчеркнула, что массовое использование языка вражды в информационном пространстве Крыма грубо нарушает украинские и международные нормы права и журналистские стандарты, и создает основу для преступлений на почве ненависти. И обратила внимание на то, что Союз журналистов россии никак не осуждает использование языка вражды в информационном пространстве Крыма, и призвала СЖР отреагировать на эти факты. А Александр Бурмагин рассказал, что использование языка вражды в СМИ игнорируется и правоохранительными органами РФ, а сами законы, направленные, в частности, против дискриминации, используются для преследования инакомыслящих и не согласных с действиями российской власти.
В конце презентации исследователи сообщили, что надеются использовать методологию, разработанную для этого доклада, и для оценки языка вражды в информационном пространстве Украины и украинских СМИ.
К такому выводу пришли авторы доклада «Язык вражды в информационном пространстве Крыма»
28 марта две правозащитные организации — Центр информации по правам человека и Крымская правозащитная группа — презентовали результаты исследования «Язык вражды в информационном пространстве Крыма». Презентация доклада состоялась в «Укринформе», спикерами выступили Татьяна Печончик, глава Центра информации о правах человека, Ирина Седова (Крымская правозащитная группа) и соавтор доклада, юрист Александр Бурмагин.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Как был устроен сбор информации для доклада?
Чтобы собрать информацию об использовании языка вражды в Крыму, мониторы для доклада анализировали материалы трех категорий источников:
- сайты оккупационных властей Крыма (официальные страницы «Правительства Республики Крым», «Госсовета Республики Крым», «Правительства Севастополя», «Законодательного собрания Севастополя», «Прокуратуры Республики Крым», «Прокуратуры города Севастополя», «Министерства внутренних дел по Республике Крым», «Управления МВД РФ по г. Севастополю»);
- сайты региональных СМИ ( каналов «Первый крымский» и «НТС Севастополь», сайты газет «Крымская правда», «Слава Севастополя», «Крымские известия» и итернет-издания «Крыминформ», «РИА Крым», «Форпост Севастополь»);
- сайты федеральных телеканалов РФ, вещающих в Крыму: «россия (страна-террорист)-1», НТВ и Первый канал. Для мониторинга были использованы ежедневные вечерние выпуски программы «Вести» и итоговые еженедельные «Вести недели» («россия (страна-террорист)-1»), ежедневные вечерние выпуски программы «Сегодня» и еженедельные выпуски программ «Центральное телевидение» и «Итоги недели с Ирадой Зейналовой» (НТВ), а также ежедневные вечерние выпуски программы «Время» и выпуски итоговой программы «Воскресное время» (Первый канал).
Мониторы анализировали все выпуски этих программ за два периода — весна 2014 года и весна 2017 года. Материалы остальных источников анализировались за два периода: с 1 марта по 31 сентября 2014 года и с 1 января по 31 июля 2017 года.
Под языком вражды подразумевалось такое определение: любое некорректное высказывание в адрес этнических, конфессиональных или других социальных групп или сообществ, или отдельных лиц как представителей / -ниц этих сообществ. Причем исследователи различали три типа языка вражды — жесткий, средний и мягкий, — где под жестким подразумевается прямой призыв к насилию и подстрекательство к дискриминации и часть завуалированных призывов (например, призывы недопущения определенных групп в город, район, на полуостров).
Против кого используют язык вражды чаще всего?
Как сообщается в докладе, язык вражды был направлен против следующих групп: украинцы, крымские татары, члены или сторонники Меджлиса крымскотатарского народа, сторонники Евромайдана, мусульмане и мигранты, женщины, представители ЛГБТ-сообщества, журналисты и представители ряда религиозных конфессий.
Всего за период мониторинга было выявлено 718 примеров использования языка вражды. Из них большинство примеров (479) встречается в новостных выпусках телеканалов РФ. На сайтах крымских СМИ за время мониторинга таких примеров найдено 168, на сайтах органов оккупационных властей Крыма — 71. Причем основная масса примеров относится к мягкой форме языка вражды, но зафиксированы и примеры использования и жесткого языка вражды (около 1 %).
Во всех СМИ и даже на сайтах органов оккупационной власти встречалась такая лексика:
- бандеровцы, бандерлоги, братья наши меньшие, «волки в овечьей шкуре», сельские наци, галицкие нацисты, западенские наци, каратели, киевские террористы, криптобандеровцы, укрограждане, укропанство, свидомая образованщина, нацистская хунта, нацистские карательные отряды, свидомые, рагулизаторы, носители трезуба в головах, украинские арии, укронаци, укропы, укронацисты, ультранационалисты, фашистская мразь, хохлы, неонаци — об украинцах;
- джихадисты, каратели, крымскотатарские радикалы, радикальные исламисты, русофобы, экстремисты, моджахеды, бандиты, пятая колонна, татары-ваххабиты — о крымских татарах и сторонниках Меджлиса;
- евромайдауны, киевский бродячий цирк, герои бандеровского труда, майданутые, майданщики, майдауны, экстремисты-самозванцы — об участниках и сторонниках Евромайдана.
В рамках исследования также зафиксировано использование украинских слов, употребляемых в русскоязычных текстах в пренебрежительном контексте по отношению к Украине и живущим в ней людям. Например, «ненька», «незалежна», «цеевропа». Также зафиксированы следующие высказывания об Украине (с проекцией на всех жителей): «укрохунта», «кровавая хунта», «людоедская хунта», «фашистская хунта». Действия украинцев и их инициативы описывались следующими словами: «вышиваночная истерика», «жовто-блакитная жеванина», «нацификация», «бандеризация», «укрохрень», «рушниково-вышиваночный дурдом», «едынокраинство» и так далее.
Чаще всего язык ненависти использовался против украинцев (и как граждан страны, и как представителей этноса) во всех источниках исследования. Так, на сайтах «госорганов» Крыма зафиксировано 50 случаев употребления языка вражды по отношению к украинцам — 70 % от общего числа случаев; в материалах общероссийских каналов — 184 случая (57 % ), на сайтах региональных крымских СМИ — 123 случая (73 %).
Как менялись объекты языка вражды за три года?
Градус ненависти к украинцам в 2017 году существенно снизился в сравнении с 2014 годом, говорится в докладе. Украинцев в новостях практически уже не называли карателями и бандеровцами. При этом жителей неподконтрольных правительству Украины частей Донецкой и Луганской областей перестали позиционировать как отдельный народ (как было в 2014 году), а стали называть «жителями самопровозглашенных республик». В 2017 году количество примеров языка вражды по отношению к украинцам существенно сократилось по сравнению с тем же периодом 2014 года (весна 2014 года — 146 примеров языка вражды, весна 2017 года — 38 примеров). При этом общее количество примеров разжигания ненависти осталось почти таким же (234 случаев в 2014 году и 245 — в 2017 году). Объектом вражды в 2017 году стали мигранты и жители Средней Азии.
Выводы и рекомендации доклада
Исследователи считают, что данные доклада свидетельствуют о следующем:
- крымские СМИ синхронно выполняют задачу по формированию образа врага из украинцев, а также из крымскотатарского народа, абсолютное большинство которого не признало аннексию полуострова;
- поддерживая через СМИ высокий уровень тревожности и ненависти в Крыму, россия (страна-террорист) формирует платформу для создания, в случае необходимости, управляемого гражданского конфликта;
- разжигание ненависти к украинцам с привлечением государственных ресурсов — один из инструментов ведения войны.
Несмотря на то, что де-факто ни украинское государство, ни гражданское общество не может сейчас существенно повлиять на ситуацию в Крыму, исследователи рекомендуют:
- прокуратуре Автономной республики Крым рассмотреть наиболее резкие высказывания на предмет состава преступления, предусмотренного ст. 161 УК Украины;
- использовать результаты исследования в качестве доказательной базы в деле «Украина против россии» в Международном суде ООН в части нарушения россией Конвенции о ликвидации всех форм расовой дискриминации.
В ходе презентации доклада глава Центра информации по правам человека Татьяна Печончик подчеркнула, что массовое использование языка вражды в информационном пространстве Крыма грубо нарушает украинские и международные нормы права и журналистские стандарты, и создает основу для преступлений на почве ненависти. И обратила внимание на то, что Союз журналистов россии никак не осуждает использование языка вражды в информационном пространстве Крыма, и призвала СЖР отреагировать на эти факты. А Александр Бурмагин рассказал, что использование языка вражды в СМИ игнорируется и правоохранительными органами РФ, а сами законы, направленные, в частности, против дискриминации, используются для преследования инакомыслящих и не согласных с действиями российской власти.
В конце презентации исследователи сообщили, что надеются использовать методологию, разработанную для этого доклада, и для оценки языка вражды в информационном пространстве Украины и украинских СМИ.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.10.2006
Повідом.: 14601
Реєстрація: 01.10.2006
Повідом.: 14601
Зрадофлудеры, 1 апреля. Держите себя в руках. Потом все вернется.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 24.07.2015
Повідом.: 719
Реєстрація: 24.07.2015
Повідом.: 719
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.10.2006
Повідом.: 14601
Реєстрація: 01.10.2006
Повідом.: 14601
Да я вообще завалил. Слава богу я хоть и выпимши - но календарь нашел. А то у нас могут быть люди сердцем слабые - кондратий хватит и алё.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 26.09.2015
Повідом.: 4274
Реєстрація: 26.09.2015
Повідом.: 4274
Гелиос, удаляй посты тех, кто сюда новости россии тащит. Ибо нефиг
Статус: Офлайн
Реєстрація: 26.07.2014
Повідом.: 2697
Реєстрація: 26.07.2014
Повідом.: 2697
я сразу просек, а вот кондратий хватить может, если за окном танки с триколором проедут, это будет точно пиздец.
КРЫМский бандеровец
Крым. "В Евпатории состоялась акция по высадке Аллеи Славы имени Бессмертного Полка на улице 2-ой Гвардейской Армии". Дети высаживали растения в военной форме. Наверное, чтобы лучше росли. Приближается пик победобесия
Крым. "В Евпатории состоялась акция по высадке Аллеи Славы имени Бессмертного Полка на улице 2-ой Гвардейской Армии". Дети высаживали растения в военной форме. Наверное, чтобы лучше росли. Приближается пик победобесия
Незаконно оккупированный Крым вновь посетит делегация немецких депутатов и бизнесменов.
Как передает "РИА Новости" об этом сообщил заместитель председателя комитета регионального парламента по межнациональным отношениям, глава крымской немецкой национально-культурной автономии Юрий Гемпель.
По его словам, делегация примет участие в "Ялтинском международном экономическом форуме", который состоится с 19 по 21 апреля.
"К нам приедут депутаты региональных парламентов от партии "Левые" и "Альтернатива для Германии". Кроме того, от партии "Альтернатива для Германии" будет несколько депутатов из бундестага. Плюс ко всему в делегацию войдут немецкие бизнесмены. Кроме того, еще четыре человека прибудут из Норвегии. Желающих принять участие в экономическом форуме граждан Германии и Норвегии намного больше, чем мы можем сегодня принять", — сказал РИА Новости Гемпель.
Он подчеркнул, что в делегацию войдет порядка 20 человек.
Как передает "РИА Новости" об этом сообщил заместитель председателя комитета регионального парламента по межнациональным отношениям, глава крымской немецкой национально-культурной автономии Юрий Гемпель.
По его словам, делегация примет участие в "Ялтинском международном экономическом форуме", который состоится с 19 по 21 апреля.
"К нам приедут депутаты региональных парламентов от партии "Левые" и "Альтернатива для Германии". Кроме того, от партии "Альтернатива для Германии" будет несколько депутатов из бундестага. Плюс ко всему в делегацию войдут немецкие бизнесмены. Кроме того, еще четыре человека прибудут из Норвегии. Желающих принять участие в экономическом форуме граждан Германии и Норвегии намного больше, чем мы можем сегодня принять", — сказал РИА Новости Гемпель.
Он подчеркнул, что в делегацию войдет порядка 20 человек.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Ага! Я тоже.
Польща завжди відстоювала інтереси України на Заході і "було б дуже погано, якби Варшава втратила можливість робити це і надалі", заявив президент Європейської ради Дональд Туск в інтерв'ю польському телеканалу tvn24.
"Ці відносини є винятково напруженими і тому ми (поляки) маємо дуже важливі інтереси, які пов'язані з географією. Ще раз повторю: я б очікував на більшу й позитивнішу активність з боку Варшави, оскільки дуже важливо утримати позитивну атмосферу навколо України", - підкреслив Туск.
Він додав, що це першочергова справа, але за останні два роки "з'явилися питання" щодо політичної підтримки Польщею України.
"Польща не може загальмувати в ЄС усі негативні процеси, наприклад, просування в Європі проекту Північний потік-2, але Варшава повинна бути безумовним лідером у підтримці незалежності України і свого роду політичним опікуном українських інтересів", - зазначив президент Євроради.
Туск сказав, що його політичною метою в Брюсселі є утримання єдності ЄС щодо України і агресії РФ на Донбасі.
Також він заявив, що багато країн хочуть мати хороші економічні відносини з Росією і не готові за всяку ціну йти на загострення з нею. Тому, його завдання - "зробити все можливе, щоб ЄС діяв як одна зріла політична організація".
"Тому, не було ніяких сумнівів, що справа Скрипаля та реакція на неї РФ вимагають солідарності з Великою Британією. Я був здивований масштабами підтримки навіть серед тих політиків, які донині були дуже дружелюбно налаштовані до президента Путіна і Росії... Світ настільки складний і сповнений загроз на глобальному рівні, що єдність ЄС сьогодні має бути як у справах відносин із Росією, так і Китаєм або США ", - заявив Туск.
"Ці відносини є винятково напруженими і тому ми (поляки) маємо дуже важливі інтереси, які пов'язані з географією. Ще раз повторю: я б очікував на більшу й позитивнішу активність з боку Варшави, оскільки дуже важливо утримати позитивну атмосферу навколо України", - підкреслив Туск.
Він додав, що це першочергова справа, але за останні два роки "з'явилися питання" щодо політичної підтримки Польщею України.
"Польща не може загальмувати в ЄС усі негативні процеси, наприклад, просування в Європі проекту Північний потік-2, але Варшава повинна бути безумовним лідером у підтримці незалежності України і свого роду політичним опікуном українських інтересів", - зазначив президент Євроради.
Туск сказав, що його політичною метою в Брюсселі є утримання єдності ЄС щодо України і агресії РФ на Донбасі.
Також він заявив, що багато країн хочуть мати хороші економічні відносини з Росією і не готові за всяку ціну йти на загострення з нею. Тому, його завдання - "зробити все можливе, щоб ЄС діяв як одна зріла політична організація".
"Тому, не було ніяких сумнівів, що справа Скрипаля та реакція на неї РФ вимагають солідарності з Великою Британією. Я був здивований масштабами підтримки навіть серед тих політиків, які донині були дуже дружелюбно налаштовані до президента Путіна і Росії... Світ настільки складний і сповнений загроз на глобальному рівні, що єдність ЄС сьогодні має бути як у справах відносин із Росією, так і Китаєм або США ", - заявив Туск.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Херсонский городской суд 30 марта продлил арест бывшему "заместителю министра спорта" в оккупированном Крыму Фаруху Камалову. Об этом сообщило издание "Новинарня".
Содержание под стражей продлили до 28 мая.
Кроме этого, Камалову сообщили о подозрении по ст. 111 Уголовного кодекса Украины (государственная измена). Его действия, кроме "содействия иностранному государству", квалифицировали как "переход на сторону врага в условиях военного положения или в период вооруженного конфликта".
Адвокат подозреваемого настаивал, чтобы его отпустили из-под стражи и надели электронный браслет. Проживать Камалов в таком случае должен был в одном их отелей Херсона.
Камалов занимал должность "замминистра спорта" в Крыму с апреля 2015-го по май 2016 годов.
2 февраля Служба безопасности Украины сообщила о задержании экс-"замминистра" спорта Крыма в пункте пропуска "Каланчак" на административной границе с полуостровом.
Следователи Главного управления СБУ в АР Крым открыли в отношении него уголовное производство по ч. 1 ст. 111 (государственная измена) Уголовного кодекса Украины.
Содержание под стражей продлили до 28 мая.
Кроме этого, Камалову сообщили о подозрении по ст. 111 Уголовного кодекса Украины (государственная измена). Его действия, кроме "содействия иностранному государству", квалифицировали как "переход на сторону врага в условиях военного положения или в период вооруженного конфликта".
Адвокат подозреваемого настаивал, чтобы его отпустили из-под стражи и надели электронный браслет. Проживать Камалов в таком случае должен был в одном их отелей Херсона.
Камалов занимал должность "замминистра спорта" в Крыму с апреля 2015-го по май 2016 годов.
2 февраля Служба безопасности Украины сообщила о задержании экс-"замминистра" спорта Крыма в пункте пропуска "Каланчак" на административной границе с полуостровом.
Следователи Главного управления СБУ в АР Крым открыли в отношении него уголовное производство по ч. 1 ст. 111 (государственная измена) Уголовного кодекса Украины.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Злой волгоградец@Angry_Vlg 20 год.20 годин тому
Сегодня праздник счастья у жителей Карелии, ведь именно в этот день, в 1940г, в результате финской войны они стали частью дружной семьи СССР, а ныне россии. С тех пор они не часть одной из самых богатых и высокоразвитых стран мира, но зато у них есть величие, духовность и xуйло.
Сегодня праздник счастья у жителей Карелии, ведь именно в этот день, в 1940г, в результате финской войны они стали частью дружной семьи СССР, а ныне россии. С тех пор они не часть одной из самых богатых и высокоразвитых стран мира, но зато у них есть величие, духовность и xуйло.
Александр Коваленко
Как известно, игра на фондовых рынках для Кремля сейчас является одним из основных источников притока свободной валюты в страну. Однако скандал с отравлением в Солсбери экс-полковника ГРУ Сергея Скрипаля и начавшимся Крестовым походом Лондона ситуацию кардинально меняют.
Так, один из крупнейших в США фондов, не брезгующих торговлей российскими ценными бумагами, VanEck Vectors Russia ETF, отметил рекордный в этом году отток капитала.
Вторую неделю к ряду клиенты сливают российские акции и на сегодняшний день сумма проданных бумаг составляет $169 млн, а с начала февраля и вовсе отток составил $313,5 млн.
Подобную панику на фондовой бирже в последний раз отмечали в июне прошлого года, когда Конгресс США утвердил расширение антироссийкх санкций.
Напомню, что намедни на рассмотрение Терезы Мэй поступило предложение о введении санкций против ОФЗ РФ.
В общем, переиграли!
Как известно, игра на фондовых рынках для Кремля сейчас является одним из основных источников притока свободной валюты в страну. Однако скандал с отравлением в Солсбери экс-полковника ГРУ Сергея Скрипаля и начавшимся Крестовым походом Лондона ситуацию кардинально меняют.
Так, один из крупнейших в США фондов, не брезгующих торговлей российскими ценными бумагами, VanEck Vectors Russia ETF, отметил рекордный в этом году отток капитала.
Вторую неделю к ряду клиенты сливают российские акции и на сегодняшний день сумма проданных бумаг составляет $169 млн, а с начала февраля и вовсе отток составил $313,5 млн.
Подобную панику на фондовой бирже в последний раз отмечали в июне прошлого года, когда Конгресс США утвердил расширение антироссийкх санкций.
Напомню, что намедни на рассмотрение Терезы Мэй поступило предложение о введении санкций против ОФЗ РФ.
В общем, переиграли!
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.