Зі спогадів...
"Петлюра, 1922р. в листі до генерала У.:
Для мене вже спочатку нашого руху ясним було, що наші національно-державні змагання повинні перейти довгі по терміну й тяжкі своїми спробами митарства, поки ці змагання в певні державні форми кристалізуються.
Всі з'їзди українські, в тому числі і військові, були доя мене покажчиком не сили (реальної і зорганізованої) нашого народу, а демонстрацією національних емоцій....
... Спочатку я мав ілюзію, що ці з'їзди можна використати для організації нсціональної сили, але швидко переконався, що вони тільки "празднікова одіж" і що треба шукати тих, хто ЧОРНОЮ РОБОТОЮ ДЕРЖАВНОЮ УМІЄ ТВОРИТИ ПЕВНІ РЕАЛЬНІ ЦІННОСТІ (!!!!!)
Таких елементів було дуже мало. Наші тодішні лідери були або фантасти, або демагоги, або наївні люде, що вірили в силу революції, в її чудотворність. Вони партійні гасла ставили вище державних, персональні моменти вище загальних.
Відшукати тоді середню лінію, "рівнодіючу", було дуже невдячним завданням..." (с)
Спогади Командарма 1917-1920
Михайло Омелянович-Павленко