Станом на 16 годину п'ятниці, 7 вересня, до медичних закладів Херсонської області зі скаргами на здоров’я звернулися 23 жителів двох районів, наближених до окупованого Криму, на якому стався викид отруйних речовин. Про це УНН повідомляє з посиланням на прес-службу Херсонської обласної державної адміністрації.
"Станом на 16:00 7 вересня 2018 року до закладів охорони здоров’я Чаплинського та Каланчацького районів звернулося 23 особи, з них дітей – 10. У структурі звернувшихся – 15 осіб мали назофарингіальні симптоми, з них дітей – 5 осіб; висип на шкірі – 8 осіб, з яких дітей – 5", - йдеться у повідомленні.
Як зазначається, у дитячу обласну клінічну лікарню госпіталізовано четверо дітей, з яких двоє - з проблемних територій.
Також вчора до дитячого закладу санаторного типу "Таврія" у Скадовську направлено на оздоровлення 170 дітей, 11 вчителів, 15 батьків, 1 вагітна, 1 дитина до 1 року із села Преображенка Каланчацького району.
Водночас керівництвом Херсонської ОДА підготовлено наказ по Департаменту охорони здоровя щодо цілодобового медичного спостереження за дитячим населенням регіону.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Підписаний під тиском РФ договір щодо акваторії Азовського моря і Керченській протоці є формальною поразкою України.
Про це пишуть заступник міністра закордонних справ Олена Зеркаль та радник глави МЗС Тарас Качка у своїй статті для DT.UA.
"Врегулювання відносин в акваторії Азовського моря та Керченській протоці завжди вважалося сумнівним зважаючи на компроміси, до яких нас спонукали відверто недружні дії Росії як у 1990-х, коли вони постійно перешкоджали свободі рибальства та навігації, так і на початку 2000-х — у зв'язку з будівництвом на Тузлі", - йдеться в матеріалі.
Автори нагадують, що Росія хотіла залишити все як було за часів Радянського Союзу: "У випадку Азову та Керченської протоки — це статус внутрішніх вод".
"Нарешті після відвертої погрози силою на Тузлі Росія начебто домоглася свого, і Україна підписала документи про те, що Азовське море і Керченська протока "історично є внутрішніми водами України і Російської Федерації" або "внутрішніми водами двох держав". Чи було це поразкою України? Формально — так", - пишуть представники МЗС.
Однак, за їх словами, концепція внутрішніх вод України і РФ так ніколи й не реалізувала себе.
"Єдиним працюючим елементом цієї концепції є взаємна свобода навігації України і Росії в усій акваторії Азовського моря. Всі решта суверенних прав лишилися індивідуальними і реалізовувалися кожною стороною в своїй частині Азову", - йдеться в матеріалі.
Автори нагадують, що Україна 2016 року ініціювала судовий розгляд порушень морського права з боку РФ. У серпні цього року арбітри вирішили розділити процес на дві складові — юрисдикційну і по суті.
Рішення щодо юрисдикції можна чекати в межах 12—15 місяців.
"Це найоптимальніший шлях до чіткості й однозначності в Азовському морі. Це те, чого Росія завжди уникала. Адже все, чого вона прагнула, — це створити такий туманний стан, в якому важать лише політика і сила. Від своїх намірів РФ не відмовилася. Навіть формально — заперечення проти юрисдикції трибуналу щодо морського права означає одне: на думку Росії, немає іншого шляху, ніж політичні домовленості на праві сильного", - вважають автори.
"Тому помиляється той, хто думає, що, денонсувавши угоди щодо Азову, ми легко й невимушено доб'ємося визнання належної нам акваторії з боку РФ", - переконані вони.
Єдиний шанс України, на думку представників МЗС – ретельно готувати позицію щодо юрисдикції і захищати інтереси країни всіма правомірними способами.
"На додачу до того, що ми по суті праві, на нашу користь грає й те, що ми не приховуємо того, як непросто формувалася договірна база з Російською Федерацією щодо Азову. Навпаки — висвітлення всіх деталей і нюансів яскраво доводить, під яким тиском перебувала Україна і в яких умовах формувалася чинна договірна база", - йдеться у тексті.
Останнім часом Росія затримує іноземні судна, які йдуть в українські порти на Азовському морі, фактично блокуючи цей канал торгівлі. Українські прикордонники заявили, що росіяни "почали жорстку політику затримання і огляду суден" у Керченській протоці.
28 серпня президент Петро Порошенко доручив провести засідання Ради нацбезпеки і оборони для пошуку відповіді на протиправні дії Росії в Азовському морі.
Найближчим часом Україна збільшить корабельне угрупування, морську піхоту й артилерію на азовському напрямку для безпеки акваторії Азовського моря.
Посольство Росії в США називає дії української влади в Азовському морі "піратством" і закликає Сполучені Штати припинити заступатися за українські судна.
Глава українського МЗС Павло Клімкін заявив, що Україна у своїй реакції на провокації Росії в Азовському морі має використовувати комплексний підхід - і юридичні дії у міжнародних судах, і безпекові рішення, і співпрацю з міжнародними партнерами.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
"Московська Патріархія заганяє себе у глухий кут самоізоляції та схизми", - речник УПЦ КП про заяву РПЦ
Речник УПЦ КП архиєпископ Євстратій (Зоря) відреагував на сторінці у Facebook критично на обурливу заяву Синоду РПЦ про рішення Константинополя відправити до України своїх екзархів у справі підготовки до проголошення автокефалії.
Перше, на що звернув увагу архиєпископ Євстратій, це те, що сам Синод РПЦ не збирався і засідання не проводив.
Далі владика піддав критиці й аргументи, які наведено у заяві РПЦ, назвавши їх такими, що не витримують критики:
1. Посилання на канони, які забороняють єпископам однієї Церкви втручатися у справи іншої - це обвинувачення самій Московській Патріархії. Адже саме вона вдавнину багато разів втручалася у справи Київської Митрополії, навіть призначала до неї «місцеблюстителя» - висвяченого в Москві на єпископа ніжинського протоієрея Мефодія Филимоновича, потім неканонічно привласнила собі владу над Митрополією і скасувала її, перетворивши на рядову єпархію Російської Церкви.
Так само Російська Церква діяла і у низці інших випадків, без дотримання канонів привласнивши собі владу над Митрополіями у Криму та Бесарабії, а також над Церквою Грузії.
В новий час РПЦ також не раз втручалася у справи інших Помісних Церков - Єрусалимської, Чеських Земель і Словаччини, Грецької та інших.
Найбільш ганебним випадком деструктивного втручання стала спроба зірвати проведення Святого і Великого Собору Православної Церкви на Криті в 2016 р. Тоді РПЦ не лише сама відмовилася брати участь у Соборі, але і вплинула на рішення трьох інших Церков та намагалася вплинути ще щонайменше на одну - Сербську.
2. Ані спочилого митрополита Володимира, ані нинішнього митрополита Онуфрія Патріарх Варфоломій не визнавав главою якоїсь окремої Церкви - а лише як митрополитів Московського Патріархату. Адже «УПЦ» (Митрополія Московського Патріархату в Україні) не має статусу ані автокефальної, ані автономної Церкви.
3. Бажання УПЦ бути автокефальною Церквою ясно виражене у постановах Помісного Собору 1-3 листопада 1991 р. Ніяким повноважним церковним органом ці рішення не були скасовані.
«Заява єпископату», на яку посилаються - прокламація з незрозумілим статусом, адже щонайменше один з тих, чиї «підписи» опубліковані під заявою, митрополит Черкаський Софроній, публічно повідомив, що він не підписував заяву, а лише листок реєстрації на зборах. Тож є всі підстави вважати, що вказана заява не відображає реальної думки єпископів МПвУ, а лише думку її укладачів.
4. Особливі канонічні прерогативи Константинопольського Патріархату закріплені канонами, історичними прецедентами і традицією. Сама РПЦ отримала автокефалію та статус Патріархату на підставі цих прерогатив згідно рішення Вселенського Патріарха. Також саме до Вселенського Патріарха зверталася РПЦ у складних питаннях судочинства - як, наприклад, у справі осудження Московського патріарха Нікона Мінова. Тож повне заперечення канонічних прерогатив Першого Престолу - є безпідставним.
5. Загрозу єдності Православ‘я вже багато десятиліть несуть гегемоністичні прагнення Московського Патріархату, який намагається перетворитися на «православний Ватикан» - всесвітній центр тяжіння для всіх Православних Церков. Рішення та дії Вселенського Патріарха покликані якраз до того, щоб зупинити цю загрозу та повернути Православ‘ю справжню єдність, яку керівництво РПЦ підриває.
6. Судячи з тону погроз Московська Патріархія зараз не здатна до адекватної реакції на проблеми, які виникли, чим заганяє себе у глухий кут самоізоляції та схизми.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
