Статус: Офлайн
Реєстрація: 23.02.2011
Повідом.: 18079
Реєстрація: 23.02.2011
Повідом.: 18079
Так это РФ же!
27.08.14 вторжение войск РФ
- Автор теми CAXAP
- Дата створення
Статус: Офлайн
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
Категоричненько так.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Боян. На СлавГРЭСе такие объявления висели еще в 90-е годы.
Если и менять ресурс то всем организованно!
Тоже такая мысль возникала. Именно всей толпой.
Но пока еще рано. Понаблюдаем.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 19.11.2014
Повідом.: 1568
Реєстрація: 19.11.2014
Повідом.: 1568
зрада
Британія «дозволила» Україні покарати Грема Філіпса
Історія щодо ганебної та непрофесійної поведінки самозваного журналіста з британським громадянством Грема Філіпса отримала закономірне продовження, - про це replyua.net інформує з посиланням на ресурс «Цензор.нет».
Так, посол Великобританії в Україні Джудіт Гор прокоментувала поведінку співвітчизника на своїй сторінці в соціальній мережі Фейсбук. За її словами, вона передивилась відео знущань Філіпса з українського полоненого Володимира Жемчугова і прикро вражена побаченим. За словами дипломата, «це не журналістика». Проте, покарання, якого просять українці, навряд чи «дістане» Філіпса у Британії. Так, посол заявила, що дії псевдо-журналіста вчинені не на території Сполученого королівства, тому за англійським правом його не можуть позбавити документів чи застосувати інші подібні санкції. Тим не менш, посол запевнила українську сторону, що наші правоохоронці можуть притягти Філіпса до відповідальності самостійно, відповідно до законодавства України.
Нагадаємо, відправною точкою суспільного резонансу щодо Грема Філіпса стала його спроба спровокувати полоненого українця Володимира Жемчугова під час обміну, який відбувся сімнадцятого вересня поточного року.
Британія «дозволила» Україні покарати Грема Філіпса
Історія щодо ганебної та непрофесійної поведінки самозваного журналіста з британським громадянством Грема Філіпса отримала закономірне продовження, - про це replyua.net інформує з посиланням на ресурс «Цензор.нет».
Так, посол Великобританії в Україні Джудіт Гор прокоментувала поведінку співвітчизника на своїй сторінці в соціальній мережі Фейсбук. За її словами, вона передивилась відео знущань Філіпса з українського полоненого Володимира Жемчугова і прикро вражена побаченим. За словами дипломата, «це не журналістика». Проте, покарання, якого просять українці, навряд чи «дістане» Філіпса у Британії. Так, посол заявила, що дії псевдо-журналіста вчинені не на території Сполученого королівства, тому за англійським правом його не можуть позбавити документів чи застосувати інші подібні санкції. Тим не менш, посол запевнила українську сторону, що наші правоохоронці можуть притягти Філіпса до відповідальності самостійно, відповідно до законодавства України.
Нагадаємо, відправною точкою суспільного резонансу щодо Грема Філіпса стала його спроба спровокувати полоненого українця Володимира Жемчугова під час обміну, який відбувся сімнадцятого вересня поточного року.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
Дело даже не в коллективе.
Я уже писал о том, что у меня есть небольшой опыт строительства форумов еще вначале 2000-х годов на заре интернета в Украине.
Форум, это не социальная сеть. Преимущество социальной сети в том, что ее сложно угробить тупизмом. Социальная сеть миллионно-уровневя. Форум плоский.
Форум легче поднять, чем социальную сеть, но если он поднялся, его сложнее удержать. Когда форум поднялся, он на 99,99% зависит от писателей. Причем от адекватных писателей. Если писателей не будет, посещаемость форума упадет, а значит упадет доход от рекламы. Если писателей будет много, но они будут идиотами, посещаемость упадет, а значит упадет доход от рекламы. Социальной сети пох. Там реклама от количества пользователей. Пиши что хочешь, главное читай рекламу сам.
Форум, это качественно более высокий ресурс, чем социальная сеть. Форум берет качеством, а социальная сеть количеством. Это как изумруд размером с горошину и эшелон гранита. Цена одна, а объем разный.
Есть форумы, где писателей до 100 человек, а посетители тысячами. В социальных сетях, в 90% случаев, писатели читают сами себя и с этого зарабатывает ресурс.
Мне будет обидно, если с ХФ начнут уходить адекватные писатели. Это первый признак деградации.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 17.02.2014
Повідом.: 3631
Реєстрація: 17.02.2014
Повідом.: 3631
Привыкайте. Тут такие товарищи, что посылают очень энергично, чуть что против шерсти. Дико, но ничего не поделать.
Человек сказал это о другой ветке ссылку на которую давали выше. А вы не разобрались.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 17.11.2005
Повідом.: 29190
Реєстрація: 17.11.2005
Повідом.: 29190
Ты знаешь, сколько раз с 2005-го года я это читал? Вот просто слово в слово?
Причём я это читал ещё тогда, когда тут на форуме писало человек 100.. На всём форуме, а не в одной теме.
Самое "страшное" событие случилось, когда с десяток пользователей раздела Музыка уходили, стараясть громко хлопнуть хоть чем-то.. хоть в ладоши. Такие страсти были.. ууууй!!
Они тоже прогнозировали падение ХФ и полный игнор со стороны "всей прогрессивной общественности"..
Но странно.. исход десяти музыкантов прошел.. ну.. то есть.. как-то совсем незаметно.
Что же касается адекватных писателей.. их за время существования форума было много.. очень много.. Одни уходили, другие приходили.. Тут уже поколений пять писателей сменилось с момента основания.
И тоже ничего.. как-то форум пережил.
Я сейчас не буду перечислять всех "отцов-основателей".. их было много.. И все очень интересные.. И большинство ушло с форума..
Я тебя уверяю, если абсолютно все участники этой темы вдруг исчезнут с форума, то форум этого не заметит. Вообще не заметит.. то есть даже не обратит внимание.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 17.11.2005
Повідом.: 29190
Реєстрація: 17.11.2005
Повідом.: 29190
Я несколько дней назад читал о том, что украинцы требуют не пускать этого человека на территорию Украины..зрада
Британія «дозволила» Україні покарати Грема Філіпса
Історія щодо ганебної та непрофесійної поведінки самозваного журналіста з британським громадянством Грема Філіпса отримала закономірне продовження, - про це replyua.net інформує з посиланням на ресурс «Цензор.нет».
Зачем не пускать?
Пусть приезжает.
Уверен, что его тут встретят, как полагается.
fesky64, вот видите. Вот это вот реально классный и достойный вас ответ ;-), а не то "вежливо-культурное", что вы отпостили изначально, как я понимаю, на эмоциональной волне.
Все мы люди, все мы ошибаемся/преувеличиваем/приуменьшаем, у каждого из нас свой комплекс приоритетов и предпочтений... давайте быть терпимее друг к другу... тем более, что цель у нас одна!
А вы и рады... нет чтоб сделать доброе дело, глядишь и солнышко ярче б засветило, да и все вокруг заблестело красками, а не угрюмым пессимизмом ;-)
Уже более 2-ух лет, как привыкаю ;-) - не к чему тут особо привыкать, все тут нормально, как и в любом разношерстном, но при этом адекватном и объединенным чем-то важным, коллективе %))
Зачем он тут нужен? Его свои же грохнут, а потом ор подымется что тут журналистов убивают. Что он пострадал просто имея другую точку зрения. Что журналистика не может быть объективной в условиях войны и т.д. и т.п.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
Так это РФ же!
Да я уже разобрался. Они ТОР блокируют. С Оперы и Фаерфокса все проходит. Но Опера и Фаерфокс сдают айпи и айди. Короч, отправил с Оперы. Пускай читают мнение жителей Донбасса.
Даже если 1 клерк прочитает, это уже хорошо.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 17.02.2014
Повідом.: 3631
Реєстрація: 17.02.2014
Повідом.: 3631
Вряд ли это требуют украинцы, по той простой причине, что ему еще полтора года назад запретили въезд в страну сроком на 3 года, и этот срок будет на 100% пролонгирован и без требований украинцев, если эта тварь будет еще жива к тому времени.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 03.02.2009
Повідом.: 23045
Реєстрація: 03.02.2009
Повідом.: 23045
ну так, я заходил по ссылке на ФБ пару дней назад,
тогда уже было больше 20 тыщ лайков
Статус: Офлайн
Реєстрація: 26.02.2009
Повідом.: 5319
Реєстрація: 26.02.2009
Повідом.: 5319
В Опере есть хитрая штука "Турборежим". Ставите гплочку и никакой АйПИ не передаётся.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 20.12.2015
Повідом.: 2203
Реєстрація: 20.12.2015
Повідом.: 2203
Не могу спокойно это читать. Когда же эти твари подохнут, испарятся, исчезнут? Или когда их будут вовремя ставить на место?
Хочу понять: когда собирали деньги родители - не обговаривали этот случай? Потом закупали парты без одной - "почему без одной", "кто не сдал", "почему не сдал, какая причина?"...
Судя по статье, весь процесс сбора денег, закупки, установки парт прошёл сопом! И надо было в классе, перед одноклассниками, высказать школьнику!? Кто рожает подобных идиотов, кто их воспитал? Где они учились, как получили высокое звание "УЧИТЕЛЬНИЦА"??? Или это такое выражение ненависти ко всему украинскому?
На Київщині принизили дитину учасника АТО за те, що батько не здав кошти на нову парту
22.09.2016 15.56
Фронтовий Луганський напрямок, 2014 рік
У курилці госпіталю, спираючись на підвіконня, зосереджено палить цигарку поранений у ногу офіцер-танкіст Сергій Кириленко. Компанію йому становить сержант Андрій Мусієнко, який також на милицях. Андрій сам тютюн не поважає, та не йде від старшого лейтенанта, бо того тільки-но доставили в лікарню, тож він ще не освоївся. Вони продовжують почату в палаті розмову:
— Сергію, де тебе зачепило?
— Та ганялися ми два дні за «сепарським» танком. Вполювали гада, виникла між нами дуель. Він нас побачив першим і дістав снарядом, але ми його швиденько у два постріли перетворили на смолоскип.
— Бачу, ти за щось на «покійничка» й досі злий.
— А хто б на моєму місці не злився? Розумієш, він перед тим майже на моїх очах розстріляв прямою наводкою дві наші вантажівки. Хлопці хвилин двадцять тримались до мого підходу… Один із них безвісти пропав, мабуть, рознесло хлопця на шматки. Один вижив, правда, контужений, ледве дізнались, із якої він частини. Двоє загинули, я їхні тіла з мінного поля витягав, оцими руками вантажив у «санітарку». Де це сталось? Останнє перехрестя перед «сепарським» блоком за поворотом на Щастя знаєш?
Андрій стрімко хапає танкіста за плечі, обережно трясе офіцера:
— Брате мій ріднесенький! Ті двоє не загинули! Я — один із них, а другий у сусідній із нами палаті, ще не прийшов до тями, але живий!..
Коли розчулені чоловіки трохи заспокоюються, Андрій розповідає, як усе відбувалося. Того дня вони вранці потрапили під потужний обстріл із «Градів» за електростанцією в Щасті. Йому як командиру автомобільного відділення було наказано вивезти із моргу тіла чотирьох загиблих десантників, доставити їх до гелікоптера.
Лікар із місцевої лікарні його супроводжувати відмовився навідріз — мовляв, місцина там відкрита, з тієї сторони відразу вдарить артилерія. Та Андрію вже дзвонили, сказали, що вертоліт чекає в умовному місці. Довелося заднім ходом півкілометра вести КАМАЗ по глибокій колії до будівлі моргу, вдвох із водієм вантажити тіла.
Невдовзі розпочався обстріл. Андрій сам погнав автомобіль назад на скаженій швидкості серед щільних розривів, відчуваючи удари осколків у борти. На виїзді він ще помітив краєм ока, як той же лікар, стоячи під бетонним навісом ганку лікарні, крутить на їхню адресу вказівним пальцем біля скроні.
Потім він став свідком зради. Під «вертушкою» його колону з двох машин завантажили боєприпасами й колодами на бліндажі. Старшим колони чомусь призначили незнайомого офіцера. Той, не повідомивши Мусієнку пункт призначення, повів колону невідомим Андрію маршрутом. Сержант відчув щось недобре ще в дорозі, бо старший лейтенант на всі запитання відмовчувався. А коли Андрій побачив за сто метрі блокпост без прапорів, різко наказав своєму водію зупинитись.
Старший лейтенант вискочив з кабіни і, петляючи, побіг до блокпоста. Там його напевно чекали, бо дали добігти, після чого відразу вдарили по автівках зі стрілецької зброї й гранатометів, хвилин за 15 до розстрілу автівок долучився ворожий танк.
— Знаєш, братику, — каже Мусієнко Сергію у палаті, — Бога не обдуриш. Вчора наші з боєм взяли той блок. Серед тіл загиблих «сепарів» було й тіло старлея.
Два роки по тому. Місто Біла Церква, школа № 4, вересень 2016 року
Приміщення 7-го класу завбачливо залишила його класний керівник Світлана П. Перед учнями тримає промову голова батьківського комітету класу Світлана С:
— Дорогі діти! Всі ви чудово знаєте, як батьківський комітет про вас піклується. От і цього навчального року ви сіли за відремонтовані парти. Проте одна парта зосталась не оновленою, бо на ремонт грошей не здала родина Мусієнків. Вона в нас багатодітна, батько учасник бойових дій, вони кажуть, що коштів їм не вистачає… Ярославе Мусієнко, піднімися! Пересядь за стару парту! Тепер це твоє місце! Хай батьки гроші шукають…
Так почалася історія, що сколихнула атовців Білоцерківщини.
Батька та маму чотирьох дітей Андрія і Тетяну Мусієнків знаходжу у Білій Церкві… в кабінеті дільничного інспектора. Класний керівник подала в поліцію заяву про те, що Андрій їй погрожував розправою за образу його сина. Представляюся, прошу в офіцера дозволу бути присутнім і слухаю пояснення батьків.
Тринадцятирічний Ярослав повернувся зі школи вкрай шокованим. Мама вислухала хлопчика й одразу зателефонувала на роботу батькові. Розмова з дружиною і дзвінок класному керівнику відбувалися у присутності сусідів. Погроз від чоловіка не було і не могло бути, не так він вихований. Андрій кілька разів спокійним тоном запитав пані Світлану, яке вона мала право як класний керівник залишити дітей на майже сторонню людину і допустила публічне приниження гідності підлітка. У відповідь жінка заявила, що він наплодив дітей, кинув їх та пішов на війну, а тепер скидає турботу про них на державу. А ще додала: «Я вас туди не відправляла!» Те саме Андрій почув і від голови батьківського комітету класу.
Подальший перебіг подій був несподіваним навіть для нього. Надвечір йому зателефонував директор школи, у другому, п’ятому і сьомому класах котрої вчаться його діти. Керівник запросив його на спільну зустріч із дирекцією та представниками батьківського комітету. Мусієнко погодився, але в передчутті якоїсь халепи зв’язався з побратимом із місцевої філії Асоціації учасників АТО, попросив його бути там за свідка.
Ранком у кабінеті директора на Андрія та його побратима Миколу із позивним «Борода» чекала брудна сцена. Троє «комітетських» жінок вчинили ґвалт на рівні істерики. Микола ж просто запитав дам у присутності керівника школи, чи мав місце факт приниження дитини в озвученій Ярославом та його однокласниками формі, чи було ними сказано: «Ми вас туди не відправляли» та «Хочете пільг — ідіть на базар». Уявляєте, і класний керівник, і голова батьківського комітету без вагань це спокійно підтвердили!
Розмовляємо із Андрієм і Миколою в білоцерківському офісі Асоціації учасників бойових дій та учасників АТО.
Андрій хвилюється:
— Добре, що запросив на ту зустріч «Бороду». Директор школи на відміну від жінок знає про його авторитет у місті. Він сам пішов у 7-й клас і вибачився перед дітьми за поведінку класного керівника і голови батьківського комітету. А нам із Тетяною пообіцяв, що доб’ється звільнення вчителя, щойно вона вийде з раптового лікарняного. Однак у мене не зникає гостре відчуття зради людьми, яким ми сліпо довірили виховання наших дітей.
Микола «Борода» каже, що гурт так званих «ватних» батьків вирішив піти на родину ветерана в наступ і кладе переді мною їхній лист-звернення в асоціацію. Зміст листа такий: класний керівник — ідеальна вихователь та людина, а Мусієнко… задовольняє свої емоційні потреби!
— Ми захищали наші родини на фронті, захистимо й у тилу, — каже «Борода». — Андрій разом із братом Іваном мав законне право не йти на війну, проте як справжній чоловік вирішив захищати країну зі зброєю в руках. Цькувати наших дітей тими, чиї чоловіки правдами і неправдами ухилилися від мобілізації, ми не дамо. Зараз над встановленням справедливості працює наша асоціація, Центр допомоги учасникам АТО і департамент освіти Київської ОДА.
Директор департаменту освіти облдержадміністрації Віра Рогова прокоментувала можливу реакцію установи на скандальну пригоду так:
— Як педагог я глибоко обурена цим фактом! Тільки-но класний керівник вийде з лікарняного, проведемо офіційне розслідування.
Віктор ШЕВЧЕНКО
Хочу понять: когда собирали деньги родители - не обговаривали этот случай? Потом закупали парты без одной - "почему без одной", "кто не сдал", "почему не сдал, какая причина?"...
Судя по статье, весь процесс сбора денег, закупки, установки парт прошёл сопом! И надо было в классе, перед одноклассниками, высказать школьнику!? Кто рожает подобных идиотов, кто их воспитал? Где они учились, как получили высокое звание "УЧИТЕЛЬНИЦА"??? Или это такое выражение ненависти ко всему украинскому?
На Київщині принизили дитину учасника АТО за те, що батько не здав кошти на нову парту
22.09.2016 15.56
Фронтовий Луганський напрямок, 2014 рік
У курилці госпіталю, спираючись на підвіконня, зосереджено палить цигарку поранений у ногу офіцер-танкіст Сергій Кириленко. Компанію йому становить сержант Андрій Мусієнко, який також на милицях. Андрій сам тютюн не поважає, та не йде від старшого лейтенанта, бо того тільки-но доставили в лікарню, тож він ще не освоївся. Вони продовжують почату в палаті розмову:
— Сергію, де тебе зачепило?
— Та ганялися ми два дні за «сепарським» танком. Вполювали гада, виникла між нами дуель. Він нас побачив першим і дістав снарядом, але ми його швиденько у два постріли перетворили на смолоскип.
— Бачу, ти за щось на «покійничка» й досі злий.
— А хто б на моєму місці не злився? Розумієш, він перед тим майже на моїх очах розстріляв прямою наводкою дві наші вантажівки. Хлопці хвилин двадцять тримались до мого підходу… Один із них безвісти пропав, мабуть, рознесло хлопця на шматки. Один вижив, правда, контужений, ледве дізнались, із якої він частини. Двоє загинули, я їхні тіла з мінного поля витягав, оцими руками вантажив у «санітарку». Де це сталось? Останнє перехрестя перед «сепарським» блоком за поворотом на Щастя знаєш?
Андрій стрімко хапає танкіста за плечі, обережно трясе офіцера:
— Брате мій ріднесенький! Ті двоє не загинули! Я — один із них, а другий у сусідній із нами палаті, ще не прийшов до тями, але живий!..
Коли розчулені чоловіки трохи заспокоюються, Андрій розповідає, як усе відбувалося. Того дня вони вранці потрапили під потужний обстріл із «Градів» за електростанцією в Щасті. Йому як командиру автомобільного відділення було наказано вивезти із моргу тіла чотирьох загиблих десантників, доставити їх до гелікоптера.
Лікар із місцевої лікарні його супроводжувати відмовився навідріз — мовляв, місцина там відкрита, з тієї сторони відразу вдарить артилерія. Та Андрію вже дзвонили, сказали, що вертоліт чекає в умовному місці. Довелося заднім ходом півкілометра вести КАМАЗ по глибокій колії до будівлі моргу, вдвох із водієм вантажити тіла.
Невдовзі розпочався обстріл. Андрій сам погнав автомобіль назад на скаженій швидкості серед щільних розривів, відчуваючи удари осколків у борти. На виїзді він ще помітив краєм ока, як той же лікар, стоячи під бетонним навісом ганку лікарні, крутить на їхню адресу вказівним пальцем біля скроні.
Потім він став свідком зради. Під «вертушкою» його колону з двох машин завантажили боєприпасами й колодами на бліндажі. Старшим колони чомусь призначили незнайомого офіцера. Той, не повідомивши Мусієнку пункт призначення, повів колону невідомим Андрію маршрутом. Сержант відчув щось недобре ще в дорозі, бо старший лейтенант на всі запитання відмовчувався. А коли Андрій побачив за сто метрі блокпост без прапорів, різко наказав своєму водію зупинитись.
Старший лейтенант вискочив з кабіни і, петляючи, побіг до блокпоста. Там його напевно чекали, бо дали добігти, після чого відразу вдарили по автівках зі стрілецької зброї й гранатометів, хвилин за 15 до розстрілу автівок долучився ворожий танк.
— Знаєш, братику, — каже Мусієнко Сергію у палаті, — Бога не обдуриш. Вчора наші з боєм взяли той блок. Серед тіл загиблих «сепарів» було й тіло старлея.
Два роки по тому. Місто Біла Церква, школа № 4, вересень 2016 року
Приміщення 7-го класу завбачливо залишила його класний керівник Світлана П. Перед учнями тримає промову голова батьківського комітету класу Світлана С:
— Дорогі діти! Всі ви чудово знаєте, як батьківський комітет про вас піклується. От і цього навчального року ви сіли за відремонтовані парти. Проте одна парта зосталась не оновленою, бо на ремонт грошей не здала родина Мусієнків. Вона в нас багатодітна, батько учасник бойових дій, вони кажуть, що коштів їм не вистачає… Ярославе Мусієнко, піднімися! Пересядь за стару парту! Тепер це твоє місце! Хай батьки гроші шукають…
Так почалася історія, що сколихнула атовців Білоцерківщини.
Батька та маму чотирьох дітей Андрія і Тетяну Мусієнків знаходжу у Білій Церкві… в кабінеті дільничного інспектора. Класний керівник подала в поліцію заяву про те, що Андрій їй погрожував розправою за образу його сина. Представляюся, прошу в офіцера дозволу бути присутнім і слухаю пояснення батьків.
Тринадцятирічний Ярослав повернувся зі школи вкрай шокованим. Мама вислухала хлопчика й одразу зателефонувала на роботу батькові. Розмова з дружиною і дзвінок класному керівнику відбувалися у присутності сусідів. Погроз від чоловіка не було і не могло бути, не так він вихований. Андрій кілька разів спокійним тоном запитав пані Світлану, яке вона мала право як класний керівник залишити дітей на майже сторонню людину і допустила публічне приниження гідності підлітка. У відповідь жінка заявила, що він наплодив дітей, кинув їх та пішов на війну, а тепер скидає турботу про них на державу. А ще додала: «Я вас туди не відправляла!» Те саме Андрій почув і від голови батьківського комітету класу.
Подальший перебіг подій був несподіваним навіть для нього. Надвечір йому зателефонував директор школи, у другому, п’ятому і сьомому класах котрої вчаться його діти. Керівник запросив його на спільну зустріч із дирекцією та представниками батьківського комітету. Мусієнко погодився, але в передчутті якоїсь халепи зв’язався з побратимом із місцевої філії Асоціації учасників АТО, попросив його бути там за свідка.
Ранком у кабінеті директора на Андрія та його побратима Миколу із позивним «Борода» чекала брудна сцена. Троє «комітетських» жінок вчинили ґвалт на рівні істерики. Микола ж просто запитав дам у присутності керівника школи, чи мав місце факт приниження дитини в озвученій Ярославом та його однокласниками формі, чи було ними сказано: «Ми вас туди не відправляли» та «Хочете пільг — ідіть на базар». Уявляєте, і класний керівник, і голова батьківського комітету без вагань це спокійно підтвердили!
Розмовляємо із Андрієм і Миколою в білоцерківському офісі Асоціації учасників бойових дій та учасників АТО.
Андрій хвилюється:
— Добре, що запросив на ту зустріч «Бороду». Директор школи на відміну від жінок знає про його авторитет у місті. Він сам пішов у 7-й клас і вибачився перед дітьми за поведінку класного керівника і голови батьківського комітету. А нам із Тетяною пообіцяв, що доб’ється звільнення вчителя, щойно вона вийде з раптового лікарняного. Однак у мене не зникає гостре відчуття зради людьми, яким ми сліпо довірили виховання наших дітей.
Микола «Борода» каже, що гурт так званих «ватних» батьків вирішив піти на родину ветерана в наступ і кладе переді мною їхній лист-звернення в асоціацію. Зміст листа такий: класний керівник — ідеальна вихователь та людина, а Мусієнко… задовольняє свої емоційні потреби!
— Ми захищали наші родини на фронті, захистимо й у тилу, — каже «Борода». — Андрій разом із братом Іваном мав законне право не йти на війну, проте як справжній чоловік вирішив захищати країну зі зброєю в руках. Цькувати наших дітей тими, чиї чоловіки правдами і неправдами ухилилися від мобілізації, ми не дамо. Зараз над встановленням справедливості працює наша асоціація, Центр допомоги учасникам АТО і департамент освіти Київської ОДА.
Директор департаменту освіти облдержадміністрації Віра Рогова прокоментувала можливу реакцію установи на скандальну пригоду так:
— Як педагог я глибоко обурена цим фактом! Тільки-но класний керівник вийде з лікарняного, проведемо офіційне розслідування.
Віктор ШЕВЧЕНКО
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
fesky64
F
Всё. Орбитрек покрутил, грушу попинал .Теперь я добрый.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
Я немного не об этом писал, ну да ладно.
Я рад, что ХФ неубиваемая площадка. Но, снова-таки, поверь по опыту, это все весьма относительно. Я могу тебе перечислить с десяток популярных ресурсов, которые превратились в говно и умерли тихо, или сидят на жопе.
Как бы тебе это правильно объяснить?
На ресурсах формата форумов есть ключевые разделы и ключевые темы.
Ну, к примеру, вот есть форум. Форум состоит из двух тем - "Кто такой xуйло" и "Что я сегодня съел на завтрак". В первой теме 10 писателей, а во второй 90. Общее количество писателей 100 человек. Общая посещаемость форума 1000 человек. Ушли писатели из темы "Кто такой xуйло". Всего 10% писателей. Кто их заметил? Никто. 90% писателей осталось на форуме, но посещаемость упала в 10 раз. А значит рейтинг упал в 100 раз, а доходы от рекламы упали в 1000 раз.
Это грубо, конечно, на пальцах, но суть понятна. Да?
Димокс, что бы поднять посещаемость форума, открыл Ад. Ты думаешь он это сделал случайно?
Статус: Офлайн
Реєстрація: 27.05.2014
Повідом.: 17275
Реєстрація: 27.05.2014
Повідом.: 17275
Это точно? Потому как Турбо запилен не для анонимности а для экономии траффика,он картинки жмёт и ещё что -то там.Какой смысл им делать такой функционал?
Статус: Офлайн
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
В Опере есть хитрая штука "Турборежим". Ставите гплочку и никакой АйПИ не передаётся.
Ну тогда и кнопка "пуск" не появится.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 26.02.2009
Повідом.: 5319
Реєстрація: 26.02.2009
Повідом.: 5319
Вот так рассчитали экономию - не передавать айпишник...
и DNS летят левые..Ну если правильно то так:
Кстати - когда-то это у ватанов наковырял