Дурні і дороги.
Дороги – артерії життя. Як по них тече кров, так і проходить життя всього державного організму. Хто з водіїв не розбивав на них машини, хто з пасажирів маршруток не трясся , щоб не перекинутись. Не дарма ж мудрий український народ вигадав приказку, що головне зло – це дурні і дороги.
От і вирішили жителі села Феськи ремонтувати дорогу самостійно. Та й в районі вже були подібні приклади. З ініціативи сільської ради зібрали сход громади. Судили, рядили, галасували і, нарешті, голосували. Постановили – дорогу ремонтувати своїми силами, бо держава неспроможна. А держава – це ми. Які ми, така й держава, такий і уряд, який ми обираємо. Тож вирішили: допоможемо державі, можливо, колись вона допоможе й нам. Обрали штаб, вирішили збирати гроші. Люди добровільно здавали, хто скільки зміг. Виявились і меценати. Генеральний директор ХПП Гурова Капітоліна Дмитрівна і благодійний фонд «З добром до людей» Біловол Тетяни Володимирівни перерахували на асфальтний завод по 100 тисяч гривень. Луценко Микола Леонідович, фермерське господарство «Альфа» Белінського Віктора Івановича, ПВП «Квадро» Гринько Олега Юрійовича виділили по 10 тис.грн, решту 119тис.гривень здали громадяни. Робітники сільської ради і голова Глух Л.Г. до грошей не мали ніякого відношення. Організацією робіт займались члени штабу Гарбуз В., Кривохижа С., Гладков Ю., Луценко Л. Нелегко йшла робота. Треба було контролювати привезення асфальту, якість виконання робіт, працювати з населенням. Більшість людей з розумінням віднеслись до справи, допомагали, чим могли. Та були й такі, які поглядали з-за рогу і шипіли: «Хтось нагріє руки. Не здавайте грошей». Велику допомогу надавали депутати. Завдяки старанням всіх цих людей робота йшла швидко, дорога полагоджена якісно. Гроші витрачались розумно і економно. Близько 250тис. використано на новий асфальт, яким відремонтована дорога до Ворошилівки, 56тис.грн. витрачено на відходи фрези, якою полагоджена дорога в с.Феськи і на Маяку, 43тис.пішло на авто обслуговування, бітумні мастила і ГСМ. Всі розрахунки і документація знаходяться у керівника штабу Кривохижі Світлани Іванівни, копії - в сільській раді. Всі бажаючі можуть ознайомитись.
Та як то кажуть: «Всім’ї не без виродка». Знайшлись «великорозумні люди», які написали листа в Київ в Міністерство автодоріг. Міністерство дало відповідь, що державний бюджет не має коштів на ремонт доріг. «…Рівень фінансування не дає змоги ліквідувати навіть ямковість на автомобільних дорогах загального користування, не кажучи вже про ремонт доріг місцевого користування. Нині понад 90% українських доріг перебувають в незадовільному експлуатаційному стані.
В липні –серпні 2015р. в межах наявного фінансування на нижчезгаданому маршруті ліквідовано ямковість загальною площею 3247 кв.м. Орієнтовна вартість виконаних робіт складає 600тис. грн. Разом з тим повідомляємо, що інформація щодо перерахування коштів підприємствам Укравтодору відсутня». Ось конкретна відповідь з Києва. Сума теж вказана вірно:більше 300 тис. пішло з коштів, зібраних в Феськах, інші ж близько 300тис. – це зарплата, яку виплатили працівникам вЗолочівському і Дергачівському автодорі. Людина ж зробила висновок, що гроші були виділені державою і невідомо де поділись, і розповсюдила цю наклепницьку інформацію серед селян. Інформація цих людей про виділені гроші не підтверджена жодними документами. Ми вважаємо, що все це зроблено з метою зганьбити голову села Глух Л.Г. перед виборами. Це плювок в обличчя всій чесній феськівській громаді, це приниження гідності тієї бабусі, яка здавала 100гр., відриваючи їх від своєї мізерної пенсії, і говорила: «Робіть, дітки, може за мною «швидка допомога» скоріш приїде, як потрібно буде». Скільком людям такі наклепники псують настрій і нерви, заважають нормально працювати. Ми вважаємо, що на цих людей за наклеп слід подати громаді до суду, вимагати з них компенсацію за моральний ущерб. А громада продовжить ремонт дороги за ці кошти. Хотілося б подякувати всім небайдужим людям, завдяки яким село розвивається, кращає, молодіє, завдяки яким зручніше стало їздити по дорогах. А всім, хто тримає камінь за пазухою, хотілося б порадити: «Подумайте, чи скаже про вас хтось добре слово, чи ви залишитись в пам’яті односельців тільки, як наклепник. І чи не буде соромно за вас вашим дітям.»
Деньги собирались людьми, которых выдвинула на это дело громада. Собрание громады. И эти же люди и проводили проплату.
