⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
ОЧИЩЕННЯ ТЕРЕНУ ВІД ВОРОЖОГО ЕЛЕМЕНТУ
15. В часі хаосу й замішання можна дозволити собі на ліквідацію
небажаних польських, московських та жидівських діячів, особливо
приклонників большевицько-московського імперіялізму.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Меншинева політика.
16. Національні меншини поділяються на:
а) приязні нам, себто членів досі поневолених народів; б) ворожі
нам, москалі, поляки, жиди.
а) Мають однакові права з українцями, уможливлюємо їм поворот
в їхню батьківщину.
б) Винищування в боротьбі, зокрема тих, що боронитимуть режиму:
переселювання в їх землі, винищувати головно інтелігенцію, якої не
вільно допускати до ніяких урядів, і взагалі унеможливлюємо продукування
інтелігенції, себто доступ до шкіл і т.д. Наприклад, так званих
польських селян треба асимілювати, усвідомлюючи з місця їм, тим
більше в цей гарячий, повний фанатизму час, що вони українці, тільки
латинського обряду, насильно асимільовані. Проводирів нищити. Жидів
ізолювати, поусувати з урядів, щоб уникнути саботажу, тим більше москал
ів і поляків. Коли б була непоборна потреба оставити, приміром, в
господарськім апараті жида, поставити йому нашого міліціянта над головою
і ліквідувати за найменші провини.
Керівники поодиноких галузей життя можуть бути лише українці, а
не чужині – вороги. Асиміляція жидів виключається.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
При цьому мусимо пам’ятати, що існують чинники, які як головна
підпора сили НКВД та совітської влади в Україні, мусять бути, при творенн
і нового революційного ладу в Україні, унешкідливлені. Такими
чинниками є:
М о с к а л і, надсилані на українські землі для закріплення влади
Москви в Україні.
Ж и д и, так індивідуально, як і національна група.
Ч у ж и н ц і, переважно різні азіяти, якими колонізує Москва Укра-
їну з наміром створення в Україні національної шахівниці.
П о л я к и на західньоукраїнських землях , що не зреклися мрії про
відбудову Великої Польщі, якраз коштом українських земель, хоч би
Польща мала бути червона.
в 1м посте говорится о союзничестве, а во 2м - о сотрудничестве.
это описка, непонимание разницы или ловкость рук?
по данным исследований "Мемориала", в 1939-1941 из ЗУ и ЗБ суммарно было депортировано около 320 тыс человек. подробнее:
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
это составило примерно 3% всего населения ЗУ и ЗБ суммарно.
однако на отношение западных украинцев к "коммикам" это если и повлияло, то скорее всего в лучшую сторону, потому что большинство депортированных составляли поляки-осадники (колонисты) и члены их семей, земля же депортированных была конфискована и поделена между западными украинцами.
сами же депортированные поляки, узнав про события 1943-1944 на Волыни, ИМХО, не особенно жаловались, что их депортировали, а не оставили общаться с борцами за свободу из УПА. хотя это только ИМХО.
даже в этой теме эти цифры уже были:
https://www.kharkovforum.com/showpost.php?p=13405786&postcount=1210
https://www.kharkovforum.com/showpost.php?p=13513873&postcount=1581
и про конфискацию и раздел земли только я сказал в этой теме уже раз 5, а сколько раз еще сказали остальные?.. ну ей-богу, переливание из пустого в порожнее, только на этот раз
со вкусом вишни с привлечением Википедии в качестве источника.
байка про жен оккупантов, идущих в театр в ночных рубашках, к моменту прихода СССР во Львов насчитывала 150 лет: первый раз ее рассказывали во время Великой французской революции.
следовательно, это ложь, а точнее "городские легенды".
а где гарантия, что остальные свидетельства человека, которому в 1939 году
было 3 года, - правдивы?
а о каких вообще украинцах во Львове идет речь, если их там в разное время до 1939 было от 7% до 15%?
нет, там были не только поляки. но поляков было большинство.
Из директивных документов высших органов власти, а также материалов НКВД СССР видно, что в ходе каждой из четырех депортаций 1940–1941 гг. были выселены разные категории граждан, каждая из которых в тогдашней делопроизводственной терминологии имела свое название и на поселении содержалась, как правило, отдельно от других:
— в феврале 1940 г. (или позже, но на таких же основаниях) — «спецпереселенцы-осадники» (или «осадники и лесники»);
— в апреле 1940 г. — «административно-высланные» (члены семей репрессированных польских офицеров, полицейских, жандармов, тюремщиков, государственных служащих, помещиков, фабрикантов и участников контрреволюционных повстанческих организаций);
— в конце июня — начале июля 1940 г. (или позже, но на таких же основаниях) — «спецпереселенцы-беженцы» (прибывшие в западные области УССР и БССР с территорий, оккупированных немцами);
— в мае-июне 1941 г. — «ссыльнопоселенцы» (причем некоторые из граждан довоенного польского государства, депортированных в июне 1941 г. из Литовской ССР, были высланы в лагеря военнопленных и в исправительно-трудовые лагеря, а не на поселение2).
(
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
)
