Без догмата

Нужно подумать, а какой до этого ник был?)
 
Три дня читала, не отвлекаясь на ХФ.
Дочитала и "Мелодію кави в тональності сподівання".

Адам... Адам...
Ну и что с того Адама, ели все его действия - воля случая?
Не будь Терезы и ее мужа, все могло закончиться, не начавшись, и более печально.
Вот они мне реально понравились. Особенно Тереза.
Тадеуш, понятно - ацтой.
Недаром Адась к нему на руки не хотел. Дети чувствуют засаду.
Посмотрим на Северина. Он более перспективный. :)
Еще и дочка маленькая на руках.
Правда, непонятно, как другие дети отнесутся к такому продолжению сюжета.
Читаю серію про Енн з Зелених Дахів.
Я першу книгу дочитала. Ще 7 стоїть. Це теж про жінку сага. Дія відбувається в Канаді початку минулого століття. Світла дуже, приємна. Буде любовна лінія, мабуть війна (1 світова), я не заглядала в сюжет. Щось на кшталт "Ті шо співають в терені", тільки вона більш лірична. Є і екранізації.
Цю серію багато хто радить як антистрес. На мамі випробувала, мама в неї пірнула з головою. Схоже шо працює)
Спробуйте, може сподобається.
 
Ой, дівчата, що я вам скажу!
"Багряний колір вічності" - це ж вже, мабуть про нащадків! Умовно четверта книжка без третьої!
Ось звідкіля у головної героїні прадідусь по матері Адам, від якого залишився лише мальований портрет у медальйоні?
І була прабабуся по матері Анна, яка вмерла вже на початку 20 сторічча. :) Навіть світлини вже були тоді.
Ще є другий прадідусь по мамі Стефан.
Може, це чоловік Анниної колежанки Гелі? Вони могли оженити якогось із синів Гелі та Стефана на якійсь з молодших дочок Анни.
Там навіть є Юзя, яка рано померла. Це вже прабабуся по татові головної героїні Ірени. У неї був син і донька. Син Юзі - дідусь Ірени.
А Юзя раніше згадувалась як дівчина, яка відібрала хлопця у кузини Анни Марисі, дочки тітки Стефи. Може. й не та Юзя, а може й та. :)
Ні, я побігла далі читати. :)
 
Ось такої! Бабця Ірени - Еля! :)
Ота Еля, що народилась у фіктивному шлюбі Анни від Адама.
 
Нужно подумать, а какой до этого ник был?)
Этот и был. Я поздно пришла на ХФ на темы про старый Харьков. Я же обожаю красный харьковский кирпич - основной строительный материал старого Харькова. Где он, там и я.
 
Дочитала до 1939 року.
Згадала тему у Головному під назвою ЙР. На сьогодні доста.
 
Этот и был. Я поздно пришла на ХФ на темы про старый Харьков. Я же обожаю красный харьковский кирпич - основной строительный материал старого Харькова. Где он, там и я.
_8e9d1463-62e6-4cfd-b6e0-accf1a9af7ac.jpeg
 
Не можу примусити себе читати далі.
Позавчра поночі зупинилась на вересні 1939 року у Львові і вирішила, що не зможу емоційно.
А о четвертій ранку прилетіло.
Проклята русня звела до купи, стягла проміжок часу у 85 років.
Оце й сиджу досі і ані-ні.
 
Взяла себе в руки і прочитала сторінки про 1939 рік.
У Романа Федоріва у "Єрусалимі на горах" це скупіше, але більш бере за свідомість. Може, тому що написано чоловіком.
У Гурницької по-жіночму ємоційніше.

Як же галичани повинні були нас ненавидіти - і русню, і східняків, які не бічили нічого іншого окрім русні..
І як це зараз відчувається, коли до тебе застосовують багато чого подібного. Хай і на відстані.
"Ірена геть не розуміла, чим вони всі заслужили собі наа таку ненависть від совєтської влади і чому всіх їх намагаються знищити" (с).
Тепер і у нас деякі кричать - "ЗА ЧТО?" Особливо російського походження. але які народились в Україні і живуть тут навіть не у першому поколінні.
 
Звітую!
Взяла у бібліотеці "Століття Якова" та збірник "Львів, кава..."
Що вразило - за рік після відкриття бібліотек збільшилась кількість читачів українских книжок.
"Століття Якова" просили прочитати першою, бо багато бажаючих.
В двох інших бібліотеках були на руках. І ще якийсь роман про Соломію. Ці два рмани найпопулярніші у Лиса серед читачів.
 
Це щось надзвичайне. Маю на увазі Століття Якова. Безмірно дякую за пораду.
 
В двох інших бібліотеках були на руках. І ще якийсь роман про Соломію. Ці два рмани найпопулярніші у Лиса серед читачів.
Соло для Соломії :)
От Лиса у мене нема. Я багато книг після початку АТО відправила хлопцям, бо просили почитати. Дещо потім підкупила заново, потім якось не до книг стало, оце зараз думаю - тре зібрати заново все хороше, хай буде)

Одна з найкращих книжок, яка виходила в КСД - це "Оголений нерв" Світлани Талан, і продовження "Повернутися дощем". Це про 2014 рік.
 
Останнє редагування:
Вчора читала Лиса і думала - ще один пласт української історії, досі мені невідомої.
І кому ж дякувати, окрім вас, Tierchen?
Невже цьому ублюдку, чорту і уроду, який протягом першого тижня війни зробив те, чого нікому не вдавалось зробити за 30 років?
Змінив мій світогляд і розширив мої горизонти.
Оцих книжок на історичному тлі подій я могла б і не прочитати ніколи.

Тепер розумію, чого не вийшло до пуття втілити у життя гасло "Схід і захід разом".
Не з того боку розпочали. Вкинули у непідготовлену свідомість постаті Бандери, Шухевича та інших зверхників, а відкіля і на якому тлі вони з*явились, не пояснили. А це найважливіше. Особливо для нашого регіону - змішаного і етнічно, і ідеологічно.
Людям, яким трішки за 50 років - це ще активний вік - рзповідали на уроках історії те ж самісіньке, що і мені.
І тільки війна вказала шлях до аналогій - брешуть тепер, а тоді так і поготів брехали.
Дивіться що робиться зараз! Відносно російськомовних зарків*ян та інших східняків, навіть етнічних росіян. Що тобі казати про відношення до українців зі своєю мовою. вірою і світоглядом?

А тепер інколи чуєш не таке вже й наївне запитання - куди поділись носії національної ідеї, які тут бігали містом з фаєрами?
Я бачила стенд з загиблими, де наймолодшому було 18 рочків, і багато інших до 21 року. Ото ж мабуть і є ті перші добровольці.
"Нацики", як каже хуйло.

Багато хто й дсі каже - А чим ми завинили перед хуйлом пу...?
Це і є наслідок недовиховання. А то б не питали такого.
Кожен сам на свій розсуд сам собі дає раду з такими питаннями.
 
Учора дочитала "Століття Якова". Між іншим, роман теж був екранізований. Але дивитись не буду ні його, ні Каву з кардамоном.
Хай залишаться в мені герої такими, як я сама їх побачила чи то уявила.

І ще ось яка думка після "Століття Якова".
На расєє залишилось багато нащадків тих, хто попав туди у результаті колективізації і подій 1939 року та повоєнних.
Як вони тепер сприймають нашу війну?
Чи є у нах всередені те, що я називаю родовою пам*яттю?
Чи тепер вони кондові кацапи?
Хто зостався у Галичині чи деінде, ті не забули. Хоча залишилась тоді там одна голота, безземельні та безхатні.
Може ще хтось якимсь дивом.
 
От скажіть прямо, не крутячи хвостом.
Харків не хоче переходити на українську навіть після 10 війни.
Чи має він тоді моральне право лишатись у складі України?
Як рускоязичний Харков дивитиметься в очі сотень тисяч дітей україномовних, батьків яких вбили рускоязичні?
І як дивитимуться на вас, рускоязичну (байдуже, що ви прочитали мільйон україномовних книжок, але так і лишились рускоязичною), ті діти, а потім дорослі?
Вони дивитимуться на вас, рускоязичну, з ненавистю, байдуже, що ви прочитали Якова і про князів. Вони бачитимуть у вас, рускоязичній, окупанта і вбивцю свого батька.
Як вони дивитимуться на рускоязичний Харков?
З ненавистю вони дивитимуться! І ставитимуть знак рівності між ним і Тамбовом.
І матимуть повне право.
А ви цього й ждете, гості зза поребрика. Хочете тут роскол устроїти на мовному питанні та Харків собі оттяпати? Подавитеся. Є більш важливі речі за мову. Рускоязичний буде російськомовний. Йди підправляй методичку.
 
Мабуть, страшненько іти на війну? Я розумію.
Набагато легше фаріоншою прикритись.
Але це російськмовний Капюшон, російськомовний Паха, російськомовний загиблий Кузнечик боронять (боронили) нас на фронті.
І російськмвні рятувльники, яких я нещдавно згадувала, витягають наших людей з руїн.
Чути на відео, якою мовою говорять, і видно, яких жахів надивились за два роки.
Ви вважаєте, що до вас не долетить? так долітає, ще й як.
Хуйлу не мова важлива, якщо ви ще не зрозуміли.

Він за наші землі вчепився. За УСІ без винятку, якщо ви не зрозуміли.
І на стенді загиблих російські і українські, а також інші прізвища поруч стоять, без поділу.
Не ті, що під Харковом загинули, чи то під Бахмутом, а ті що тут народились і загинули. З перших днів війни.
 
Останнє редагування:
Будешь йти до україномовних, не забудь кульочок
 
Назад
Зверху Знизу