А що там всенародно обговорювати? Косметичні правки якісь. ....
1. Правопис у запропонованій проектом редакції закладає етнічно-політичну міну в українське суспільство.
Одним із основних призначень офіційно затвердженого Правопису є його обов'язкове використання державними органами у зносинах з громадянами, в т.ч. при забезпеченні їхніх прав і свобод стосовно власних імен, включаючи й оформлення та видачу особистих документів громадян органами реєстрації цивільного стану (далі - РАЦС), а також судовий захист зазначених прав.
Тому далі зосередимося не на художньо-літературних та публіцистичних прикладах представлення власних імен людей, здійснюваного за їхньою згодою чи мовчазною згодою, здійснюваною шляхом не оспорювання у судовому порядку.
Варто звернути увагу на деякі положення запропонованого проекту Правопису у зв'язку з тим, що їх обов'язкове використання державними органами може призвести до порушень прав і свобод людини.
2. Зі стор. 145 проекту Правопису цитуємо:
"Основні правила правопису прізвищ та імен інших слов'янських народів такі:
1. Білоруські та російські імена за традицією не транслітеруються, а передаються українськими відповідниками: Артем, Микола, Олександр, Семен, Віра, Катерина, Світлана; винятки тут становлять тільки узвичаєні імена деяких білоруських письменників та діячів культури - такі, як Алесь Адамович, Пятрусь Бровка, Ригор Бородулін і под.";
та зі стор. 149:
"Неслов'янські прізвища
Про правопис неслов'янських прізвищ та імен див. Правопис слів іншомовного походження." ; і дається відсилка на ...
2.1. Запис "Основні правила правопису ... такі" означає, що існують й "не основні" правила правопису (а вони є!). Проте у проекті відсутня навіть згадка про них. Це свідчить про несистемність у роботі, про її незавершеність.
2.2. Щодо запису "Білоруські та російські імена за традицією не транслітеруються, а передаються українськими відповідниками".
Розробники проекту Правопису не помітили, що після проголошення України правовою державою (стаття 1 Конституції України), примусовозобов'язуючими для людини є не ті "традиції", які уявляються в чиїхось головах на основі художньо-літературних та публіцистичних прикладів, а традиція правової держави, закріплена в ч.1 статті 19 Конституції України: "Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством."
Відповідно до зазначеної традиції правової держави всі імена - і слов'янські, і неслов'янські - повинні представлятися українською мовою, зокрема у називному відмінку однини, у спосіб:
1) з 1989 до 2012 р. - "Стаття 39. Мова власних імен
Громадяни Української РСР користуються правом іменуватись згідно з національними традиціями. Їхні імена передаються з національної мови українською мовою у транскрипції." (Закон Української РСР "Про мови в Українській РСР" від 28.10.1989 р.);
2) з 2012 до 2018 р. - "Стаття 28. Мова імен громадян України
1. Імена громадян України подаються державною мовою відповідно до українського правопису. ...
3. Кожен громадянин України має право використовувати своє прізвище та ім'я (по батькові) рідною мовою згідно із традиціями цієї мови, а також право на їх офіційне визнання. При використанні цього права запис прізвища та імені (по батькові) в паспорті громадянина України, паспорті громадянина України для виїзду за кордон та інших офіційних документах виконується у транскрипції з української, російської або іншої мови за вибором громадянина.
4. Запис прізвища та імені (по батькові) в паспортах та інших офіційних документах здійснюється із попереднім схваленням власника.
5. Кожен громадянин України має право на виправлення помилкового запису свого прізвища та імені (по батькові) в паспортах та інших офіційних документах, у тому числі внаслідок порушення вимог частин третьої та четвертої цієї статті."
(Закон України "Про засади державної мовної політики" від 03.07.2012 р.);
3) з 2003 р. й до нині чинний - "Стаття 294. Право на ім'я
2. Фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції.
3. У разі перекручення імені фізичної особи воно має бути виправлене. Якщо перекручення імені було здійснене у засобі масової інформації, воно має бути виправлене у тому ж засобі масової інформаціі." (Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р.).
Після транскрипціі/транскрибування (тобто фонетичного відтворення) згідно з Законом етнічного національного імені громадянина українськими літерами у називному відмінку однини подальше представлення імені у відмінникових, прикметникових, множинних, присвійних та інших формах здійснюється відповідно до правил офіційно затвердженого українського правопису.
Дивно, що давно існуюча в Законах України традиція транскрипції/транскрибування на українську мову імен громадян будь-яких інших етнічних національностей не знайшла свого відображення у запропонованому проекті українського Правопису. Натомість довільно запропоновано підміняти передбачену Законами транскрипцію/транскрибування (відтворюючих звучання національних імен) на українські "відповідники". Можливо, вчені-лінгвісти за 30 останніх років ще не дізналися про існування Законів?
Наведені у проекті Правопису "відповідники" є нічим іншим, як просто українськими іменами. Тобто в проект Правопису закладається можливість примусово (через органи РАЦС, суди) українізувати імена громадян України інших етнічних національностей!
2.3. Крім того, передбачений проектом Правопису поділ імен на слов'янські та неслов'янські, та в залежності від цього розподілу встановлення зміни/не зміни звучання етнічних імен, є дискримінацією відповідних громадян, порушенням рівного права громадян на вільний вибір їхнього імені, що суперечить положенням Конституції України:
1) "Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.
Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. (стаття 21);
2) "Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, .... етнічного та соціального походження, .... за мовними або іншими ознаками." (частини 1, 2 статті 24).
2.4. Дивною є й пропозиція розробників проекту Правопису - шляхом його офіційного затвердження Міністерством (МОН) закріпити довільно визначені критерії для пільгового збереження етнічного звучання імен деяких категорій осіб, - див. перелік винятків у процитованому тут в пункті 2 тексті проекту Правопису.
2.5. Художньо-літературна та публіцістична аргументація "традиційного" застосування українських імен (в якості "відповідників") для заміни ними етнічного національного імені громадянина України, який має іншу етнічну приналежність, вже була використана судовими органами України, Урядом України всупереч Законам України, які передбачали транскрипцію (фонетичне відтворення) етнічного імені заявника, - див. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Bulgakov v Ukraine від 11.09.2007 р. (заява №59894/00).
Справа Булгаков проти України розглядалася й Комітетом ООН з прав людини - Повідомлення № 1803/2008 (CCPR/C/106/D/1803/2008) - і Комітет визнав порушення Україною прав Заявника.
3. Як бачимо, питання фонетичного відтворення етнічних національних імен громадян України українською мовою має ще й етнічно-політичний характер. Тому зрозуміло, що Міністерству (МОН) слід ретельно відслідкувати, щоб в офіційно затвердженому ним Правописі української мови не було результатів лінгвістичної творчості неконституційного характеру.
4. Цікаво, і чому б це Мінюст забув розмістити переклад Рішення ЄСПЛ у справі Булгаков проти України? Може, щось зламалось?
А також Повідомлення Комітету ООН з прав людини про справу Булгаков проти України?
