Новий український правопис

[novako]

Давайте иероглифы введем - для каждого слова свой

 

[zoya302]

особенно бусурманские: панчохи, шкарпетки, парасолька, оливець, пензель да еще штук 500 "калек".
А как кстати, правильно: гвинтокрил, вертоліт або геликоптер? Аэродром чи літовище? Презерватив або нацюцюрник? лифт або дротехід? Аппендицит або хробакозапал? Половой акт або злягання?
Ще є скринька перебугнців.

В каком смысле как правильно, кто и когда эту ересь у носителей языка, в официальных источниках, а не в виде байки, пущеной ради издевки русскоязыкатым знатоком, который считает украинские слова калеками

 

[Юберморген]

Побаяню

 

[Призрак"]

особенно бусурманские: панчохи, шкарпетки, парасолька, оливець, пензель да еще штук 500 "калек".
А как кстати, правильно: гвинтокрил, вертоліт або геликоптер? Аэродром чи літовище? Презерватив або нацюцюрник? лифт або дротехід? Аппендицит або хробакозапал? Половой акт або злягання?
Ще є скринька перебугнців.

Самопер припер пидсрачники для мордоляпа, или Самоскид привіз стільці для фотографа?

 

[Psyx789]

гвинтокрил блеять!

 

[гельмгольц]

повернення "репресованих" слів.

Список в студию!

 

[гельмгольц]

В каком смысле как правильно, кто и когда эту ересь у носителей языка, в официальных источниках,

Газеты надо читать и телевизор смотреть. С каких это пор фотография сВытлЫною стала назваться? А колхозные словечки "заХфільмувати" "слухавка"? Хорошо, что телефон дальнемовкой не обозвали. А звук записать "зазвуковати"? Сейчас этих словечек стало поменьше. А вот в период разгула демократии я вообще понять не мог, на какой смеси венгерских, румынских и польских слов дикторы телебачення говорят.
А кино!!! Я тебе кохаю, ти мене кохаешь, зачини пельку - в каждом фильме. А перевод классических мультфильмов на украинский язык? Понимаю, с английского бы переводили.

Что интересно - вот академический русско-украинский словарь есть. Почему нет украинско-русского словаря?

 

[zoya302]

Газеты надо читать и телевизор смотреть. С каких это пор фотография сВытлЫною стала назваться? А колхозные словечки "заХфільмувати" "слухавка"? Хорошо, что телефон дальнемовкой не обозвали. А звук записать "зазвуковати"? Сейчас этих словечек стало поменьше. А вот в период разгула демократии я вообще понять не мог, на какой смеси венгерских, румынских и польских слов дикторы телебачення говорят.

А кино!!! Я тебе кохаю, ти мене кохаешь, зачини пельку - в каждом фильме. А перевод классических мультфильмов на украинский язык? Понимаю, с английского бы переводили.

Что интересно - вот академический русско-украинский словарь есть. Почему нет украинско-русского словаря?

Цитата о свитлыне професора Пономарива:
Читач Андрій хоче знати: слово світлина як синонім до фотографія, фотокартка загальновживане чи територіяльно обмежене?

У часи зближення мов у колишньому Радянському Союзі це слово намагалися обмежити, але тепер воно загальноукраїнське.
Если интересно, в его блогеи о гвинтокрыле читала.

 

[Stass]

Когда коту делать нечего - он яйца лижет.
На замене слов, названий городов и прочего можно хорошо попиариться и прославиться. Но толку от этого? Спонтом ВВП вырастет...

Вон, у Сербов и Хорватов до сих пор язык делят. Тоже слова выдумывают или из истории выкапывают. И обе страны дружно сидят в пе-жо. Одна на корню скуплена ЕС, вторая - россией. Но в Хорватии таки получше дела (был там пару раз).

 

[Dr.Painkiller]

А що там всенародно обговорювати? Косметичні правки якісь. Хто не може на українській мові два речення зліпити - той і далі не зможе. (українською) Що з ефіром, що з етером. Взагалі бідолаги заплутаються вкрай. СТБ вже до речі давним-давно в етері.

что такое етер ?

 

[Nutcracker]

Етер химическое органическое соединение, легколетучая жидкость, от англ. ether. Сейчас еще так иногда стали называть ефір, в смысле среда, по которой передаются радиоволны (хотя никакой такой среды нет на самам деле). Мне кажется, зря. Есть етер и есть ефір.

 

[Spiridonn]

А що там всенародно обговорювати? Косметичні правки якісь. ....

1. Правопис у запропонованій проектом редакції закладає етнічно-політичну міну в українське суспільство.
Одним із основних призначень офіційно затвердженого Правопису є його обов'язкове використання державними органами у зносинах з громадянами, в т.ч. при забезпеченні їхніх прав і свобод стосовно власних імен, включаючи й оформлення та видачу особистих документів громадян органами реєстрації цивільного стану (далі - РАЦС), а також судовий захист зазначених прав.
Тому далі зосередимося не на художньо-літературних та публіцистичних прикладах представлення власних імен людей, здійснюваного за їхньою згодою чи мовчазною згодою, здійснюваною шляхом не оспорювання у судовому порядку.
Варто звернути увагу на деякі положення запропонованого проекту Правопису у зв'язку з тим, що їх обов'язкове використання державними органами може призвести до порушень прав і свобод людини.

2. Зі стор. 145 проекту Правопису цитуємо:
"Основні правила правопису прізвищ та імен інших слов'янських народів такі:
1. Білоруські та російські імена за традицією не транслітеруються, а передаються українськими відповідниками: Артем, Микола, Олександр, Семен, Віра, Катерина, Світлана; винятки тут становлять тільки узвичаєні імена деяких білоруських письменників та діячів культури - такі, як Алесь Адамович, Пятрусь Бровка, Ригор Бородулін і под.";
та зі стор. 149:
"Неслов'янські прізвища
Про правопис неслов'янських прізвищ та імен див. Правопис слів іншомовного походження." ; і дається відсилка на ...

2.1. Запис "Основні правила правопису ... такі" означає, що існують й "не основні" правила правопису (а вони є!). Проте у проекті відсутня навіть згадка про них. Це свідчить про несистемність у роботі, про її незавершеність.

2.2. Щодо запису "Білоруські та російські імена за традицією не транслітеруються, а передаються українськими відповідниками".
Розробники проекту Правопису не помітили, що після проголошення України правовою державою (стаття 1 Конституції України), примусовозобов'язуючими для людини є не ті "традиції", які уявляються в чиїхось головах на основі художньо-літературних та публіцистичних прикладів, а традиція правової держави, закріплена в ч.1 статті 19 Конституції України: "Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством."

Відповідно до зазначеної традиції правової держави всі імена - і слов'янські, і неслов'янські - повинні представлятися українською мовою, зокрема у називному відмінку однини, у спосіб:
1) з 1989 до 2012 р. - "Стаття 39. Мова власних імен
Громадяни Української РСР користуються правом іменуватись згідно з національними традиціями. Їхні імена передаються з національної мови українською мовою у транскрипції." (Закон Української РСР "Про мови в Українській РСР" від 28.10.1989 р.);

2) з 2012 до 2018 р. - "Стаття 28. Мова імен громадян України
1. Імена громадян України подаються державною мовою відповідно до українського правопису. ...
3. Кожен громадянин України має право використовувати своє прізвище та ім'я (по батькові) рідною мовою згідно із традиціями цієї мови, а також право на їх офіційне визнання. При використанні цього права запис прізвища та імені (по батькові) в паспорті громадянина України, паспорті громадянина України для виїзду за кордон та інших офіційних документах виконується у транскрипції з української, російської або іншої мови за вибором громадянина.
4. Запис прізвища та імені (по батькові) в паспортах та інших офіційних документах здійснюється із попереднім схваленням власника.
5. Кожен громадянин України має право на виправлення помилкового запису свого прізвища та імені (по батькові) в паспортах та інших офіційних документах, у тому числі внаслідок порушення вимог частин третьої та четвертої цієї статті."
(Закон України "Про засади державної мовної політики" від 03.07.2012 р.);

3) з 2003 р. й до нині чинний - "Стаття 294. Право на ім'я
2. Фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції.
3. У разі перекручення імені фізичної особи воно має бути виправлене. Якщо перекручення імені було здійснене у засобі масової інформації, воно має бути виправлене у тому ж засобі масової інформаціі." (Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р.).

Після транскрипціі/транскрибування (тобто фонетичного відтворення) згідно з Законом етнічного національного імені громадянина українськими літерами у називному відмінку однини подальше представлення імені у відмінникових, прикметникових, множинних, присвійних та інших формах здійснюється відповідно до правил офіційно затвердженого українського правопису.

Дивно, що давно існуюча в Законах України традиція транскрипції/транскрибування на українську мову імен громадян будь-яких інших етнічних національностей не знайшла свого відображення у запропонованому проекті українського Правопису. Натомість довільно запропоновано підміняти передбачену Законами транскрипцію/транскрибування (відтворюючих звучання національних імен) на українські "відповідники". Можливо, вчені-лінгвісти за 30 останніх років ще не дізналися про існування Законів?

Наведені у проекті Правопису "відповідники" є нічим іншим, як просто українськими іменами. Тобто в проект Правопису закладається можливість примусово (через органи РАЦС, суди) українізувати імена громадян України інших етнічних національностей!

2.3. Крім того, передбачений проектом Правопису поділ імен на слов'янські та неслов'янські, та в залежності від цього розподілу встановлення зміни/не зміни звучання етнічних імен, є дискримінацією відповідних громадян, порушенням рівного права громадян на вільний вибір їхнього імені, що суперечить положенням Конституції України:
1) "Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.
Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. (стаття 21);
2) "Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, .... етнічного та соціального походження, .... за мовними або іншими ознаками." (частини 1, 2 статті 24).

2.4. Дивною є й пропозиція розробників проекту Правопису - шляхом його офіційного затвердження Міністерством (МОН) закріпити довільно визначені критерії для пільгового збереження етнічного звучання імен деяких категорій осіб, - див. перелік винятків у процитованому тут в пункті 2 тексті проекту Правопису.

2.5. Художньо-літературна та публіцістична аргументація "традиційного" застосування українських імен (в якості "відповідників") для заміни ними етнічного національного імені громадянина України, який має іншу етнічну приналежність, вже була використана судовими органами України, Урядом України всупереч Законам України, які передбачали транскрипцію (фонетичне відтворення) етнічного імені заявника, - див. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Bulgakov v Ukraine від 11.09.2007 р. (заява №59894/00).
Справа Булгаков проти України розглядалася й Комітетом ООН з прав людини - Повідомлення № 1803/2008 (CCPR/C/106/D/1803/2008) - і Комітет визнав порушення Україною прав Заявника.

3. Як бачимо, питання фонетичного відтворення етнічних національних імен громадян України українською мовою має ще й етнічно-політичний характер. Тому зрозуміло, що Міністерству (МОН) слід ретельно відслідкувати, щоб в офіційно затвердженому ним Правописі української мови не було результатів лінгвістичної творчості неконституційного характеру.

4. Цікаво, і чому б це Мінюст забув розмістити переклад Рішення ЄСПЛ у справі Булгаков проти України? Може, щось зламалось?
А також Повідомлення Комітету ООН з прав людини про справу Булгаков проти України?

 

[Айвенgо]

2.2. Щодо запису "Білоруські та російські імена за традицією не транслітеруються, а передаються українськими відповідниками" , [Виділено мною].
Розробники проекту Правопису не помітили, що після проголошення України правовою державою (стаття 1 Конституції України), примусовозобов'язуючими для людини є не ті "традиції", які уявляються в чиїхось головах на основі художньо-літературних та публіцистичних прикладів, а традиція правової держави, закріплена в ч.1 статті 19 Конституції України: "Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством."

Відповідно до зазначеної традиції правової держави всі імена - і слов'янські, і неслов'янські - повинні представлятися українською мовою, зокрема у називному відмінку однини, у спосіб:
1) з 1989 до 2012 р. - "Стаття 39. Мова власних імен
Громадяни Української РСР користуються правом іменуватись згідно з національними традиціями. Їхні імена передаються з національної мови українською мовою у транскрипції." (Закон Української РСР "Про мови в Українській РСР" від 28.10.1989 р.);

2) з 2012 до 2018 р. - "Стаття 28. Мова імен громадян України
1. Імена громадян України подаються державною мовою відповідно до українського правопису. ...
3. Кожен громадянин України має право використовувати своє прізвище та ім'я (по батькові) рідною мовою згідно із традиціями цієї мови, а також право на їх офіційне визнання. При використанні цього права запис прізвища та імені (по батькові) в паспорті громадянина України, паспорті громадянина України для виїзду за кордон та інших офіційних документах виконується у транскрипції з української, російської або іншої мови за вибором громадянина.
4. Запис прізвища та імені (по батькові) в паспортах та інших офіційних документах здійснюється із попереднім схваленням власника.
5. Кожен громадянин України має право на виправлення помилкового запису свого прізвища та імені (по батькові) в паспортах та інших офіційних документах, у тому числі внаслідок порушення вимог частин третьої та четвертої цієї статті."
(Закон України "Про засади державної мовної політики" від 03.07.2012 р.);

Це про шо? Шо нарешті всі будуть нормально Христинами, а не кому захотілося - Крістінами? Я - за, чудово.

 

[Гроза_Печенек]

Проблема перегляду чинних норм правопису виникла за часів незалежності. Адже час стрімко летить і у мові виникають нові поняття, терміни, назви, які потребують унормування в написанні. За відсутності сучасних словників (чому їх немає — окрема тема для обговорення) доводиться керуватися традицією написання чи гуглити якісь приклади вживання. Саме Мережа часто диктує моду у написанні чи вживанні певного слова, і не завжди відповідно до чинних правил чи норм.

Але проблема в тому, що у наш час цифрових технологій люди здебільшого звикли довіряти саме електронним ресурсам. Тож правопис потрібно оновлювати, щоб поширення не набирали форми того чи того слова, усталені просто традицією написання — не завжди правильною. Наприклад, слово чипси має єдиний правильний варіант — вам не здалося, саме чИпси, хоча навіть на упаковках пишуть чіпси. Тому такі речі обов’язково треба закріплювати принаймні у правописі.

Загалом правопис української мови неодноразово зазнавав змін. Як тоді, так і зараз, мова була предметом пропаганди та політичних ігор. У часи радянської окупації території України відбувалась жорстка і агресивна русифікація, правописні норми змінювали таким чином, щоб якомога ближче наблизити українську мову до російської. Зокрема, тоді було вилучено з української абетки літеру "ґ", змінено правило вживання роду в деяких іншомовних словах тощо.

Наслідки цього ми пожинаємо і зараз. Маємо справу із несприйняттям певною частиною українського суспільства слів, які є правильними і нормативними для української мови, проте були виключені з радянських словників та тодішнього правопису, оскільки не вкладалися в тогочасну мовну політику.

З отриманням Україною незалежності розпочався процес відродження мови, повернення "репресованих" слів. Крім того, з розвитком суспільства виникали нові поняття, відповідно, виникла потреба у зміні та перегляді правописних норм. Тож і був розроблений новий правопис 1993 року, яким ми і користуємось нині. Проте, він теж є недосконалим та вже давно потребує оновлення.

Цього тижня Міністерство освіти і науки України виклало у вільний доступ для громадського обговорення проект нової редакції правопису, робота над яким почалась ще 1994 року, тобто практично одразу після ухвалення попереднього правопису. Його мали підготувати за 2,5 року, проте процес затягнувся. Існував проект правопису 1999 року, проте він так і не був реалізований. Склад національної комісії, яка працювала над чинним проектом, був затверджений 2015-го року. І ось, нарешті, це сталось — ми маємо проект нового, сучасного правопису.

Спойлер: ....

Укладачі заявляють, що хочуть наблизити його до правопису, який існував до русифікації. Судячи з проекту, так і є: багато чого взято зі "скрипниківки" — українського правопису 1928 року, який був затверджений тодішнім народним комісаром освіти Миколою Скрипником і був останнім питомо українським. Основна мета нового правопису, як наголошується — окрім як позбавити мову російських нашарувань, урахувати новітні мовні явища, які виникають у різних сферах життя.

Новий правопис викликав шквал коментарів від фахівців та пересічних українців: хтось вважає, що нічого не потрібно змінювати, дехто захищає його, інші зазначають, що у державі є інші, більш важливі, справи. Та зміни правопису більш ніж на часі. Крім того, насправді більшість запропонованих норм є цілком природними для української мови. Хоча не обійшлося і без низки дискусійних питань, що викликали найбільший резонанс у суспільстві.

Читайте також: За мову без мантр і кулаків

Але про все по черзі. Передусім, новий правопис досить демократичний, і це можна зарахувати, швидше, до його недоліків. У певних речах укладачі дають право вибору, подаючи дві форми одного слова — за новим та чинним правописом — як нормативні. Це не зовсім правильно, оскільки відбуватиметься "боротьба" двох правописів, відповідно, матиме місце варіативність. Зокрема, у словах, узвичаєних в українській мові з "ф", допускається орфографічна варіантність на зразок: ана́фема і ана́тема, дифіра́мб і дитира́мб, ефі́р і ете́р, ка́федра і кате́дра, логари́фм і логари́тм, міф, міфоло́гія і міт, мітоло́гія, Агата́нгел і Агафа́нгел, Афі́ни і Ате́ни тощо. Хоча форми з "т" є більш природні для української мови, все ж укладачі не відкидають і традиційне для сьогодення написання подібних слів із літерою "ф".

Активно обговорюють іще один пункт: початкову "и" у словах. "Деякі питомі українські і давно засвоєні слова перед приголосними н та р мають варіанти з голосним и відповідно до вимови: інди́к (инди́к), індича́ (индича́), індиченя́ (индиченя́), інди́чий (инди́чий), інди́чина (инди́чина), інди́читися (инди́читися), інди́чка (инди́чка), и́рій (= ви́рій), і́род (и́род) (дуже жорстока людина) та ін.", — йдеться у проекті правопису.

Мотивують появу такого пункту наявністю у живому мовленні слів із початковим "и", а також прикладами вживання її у цих випадках класиками української літератури до реформи правопису 1928 року. Такий варіант цілком має право на існування та вживання, оскільки і вимова таких слів наближена до "и". Та знову ж таки бачимо і тут варіативність вживання, укладачі дають право вибору.

Чи не найбільші суперечки викликали зміни у написанні складних слів. Укладачі правопису пропонують слова з першим іншомовним компонентом анти-, контр-, віце-, екс-, лейб-, обер-, штабс-, унтер- писати разом: антивíрус, контрудáр, віцепрем’є́р, віцекóнсул, ексчемпіо́н, ексмінíстр, експрезидéнт, лейбгвардíєць, оберма́йстер, оберлейтенáнт, оберпрокурóр, але за традицією контр-адмірáл. Але чому це слово визначили як таке, що має писатися за традицією, а і нші слова із подібними компонентами (унтерофіце́р, штабскапіта́н тощо) — ні, велике запитання.

Так само пропонують писати і слова з компонентами макро-, мікро-, нано-, максі-, міді-, міні-, мульти-, полі-, архі-, екстра-, гіпер-, супер-. І знову ж таки, чому тоді лишають написання де-фáкто, де-ю́ре, стáтус-кво, карт-блáнш та інші за традицією, тобто через дефіс? Зрозуміле прагнення спростити мову і уніфікувати написання відповідних компонентів, проте цей пункт все ж потребує глибшого опрацювання та перегляду.

Виглядає геть недоречною зміна написання частки пів-, напів-. У чинному правописі це правило досить просте для запам’ятовування. У проекті з’явився такий пункт: "невідмінюваний числівник пів зі значенням "половина" з наступним іменником загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо окремо: пів áркуша, пів відрá, пів мíста, пів óстрова, пів я́блука, пів Єврóпи, пів Кúєва, пів Украї́ни.

Урядова комісія винесла на обговорення проект нової редакції правопису
17 серпня, 20:18

Нині ми пишемо та говоримо за нормами, які ухвалили ще 1990-го. Чинна комісія працювала три роки і на сайті Міносвіти оприлюднила компромісний варіант. Більшість новацій стосуються слів іншомовного походження. І найголовніше - переважно комісія пропонує два варіанти зробити правильними.

Якщо ж пів- з наступним іменником у формі називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: півáркуш, пíвдень, півзáхист, півкóло, півкýля, півмі́сяць, півóберт". Тут теж виникає запитання: чи не виражають значення половини слова півколо, півкуля? Те ж стосується і написання пів- із власними назвами, з якими інші компоненти традиційно пишуться через дефіс, крім того, воно суперечить правилу написання апострофа. Незрозуміло, навіщо змінювати цю норму.

Водночас у проекті правопису закріплено чимало норм, які є питомими для української мови. Зокрема, правила передавання іншомовних слів розширено відповідно до фонетичних та граматичних особливостей української мови: закріплено як нормативна у запозиченнях із давньогрецької мови традиція передавання буквосполучення au шляхом транслітерації як ау, хоча допускаються орфографічні варіанти: аудіє́нція і авдіє́нція, аудито́рія і авдито́рія; розширено сферу вживання букви ґ; у словах, узвичаєних в українській мові з ф, допускається орфографічна варіантність на зразок: ана́фема і ана́тема, дифіра́мб і дитира́мб, ефі́р і ете́р, ка́федра і кате́дра, міф, міфоло́гія і міт тощо. Білоруські та російські імена, як і зараз, за традицією не транслітеруються, а передаються українськими відповідниками: Артéм, Микóла, Олексáндр, Семéн, Вíра, Катерúна, Світлáна.

Проте деякі питомо українські риси у проекті правопису все ж не відображені. Зокрема, це стосується іншомовних іменників на -о, типу метро, радіо, бюро, які залишили невідмінюваними; правило "дев’ятки" не розширили на власні назви (в запозичених загальних назвах після д, т, з, с, ц, ж, ш, ч, р, перед наступними приголосними, пишемо букву "и" на місці "і": сигнал, динамо, принтер і т. д.), також у власних назвах іншомовного походження залишилось подвоєння приголосних звуків.

Читайте також: Топ-5 міфів про українську мову

Чи варто виносити правопис на публічне обговорення? Чи його мають розглядати та ухвалювати лише фахівці? В епоху активної участі суспільства у всіх процесах, які впливають на розвиток держави, громадяни все ж повинні брати участь в ухваленні такого важливого документа, як український правопис. Адже вивчати нові норми доведеться усім — від фахівців до пересічних громадян. Проте пропозиції чи критика мають бути конструктивними. Слід пам’ятати, що мова є знаряддям боротьби та від того, як ми нею послуговуватиметось, залежить наше майбутнє та майбутнє нашої держави. Мова змінюється і ми маємо реагувати на це. З іншого боку, треба також позбутися усього того, що було штучно внесено за радянських часів та категорично не відповідає її особливостям.

Тож проект українського правопису — цілком потрібний зараз для утвердження української незалежності та самостійності документ. Усі зміни та новації, що він містить, попри певну їхню зайву демократичність та наявність деяких нелогічних пунктів, направлені насамперед на те, щоб остаточно викорінити показову "близькість" української та російської мов та повернутися до української правописної традиції.

Ну а наступним кроком має бути ухвалення мовного закону, який остаточно закріпить позицію української мови як державної, та укладення нового сучасного словника.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

какой прекрасный язык, как звучит поцiлуйте мене в дупу йолопи говорить на нем может и забавно но вот читать документы или инструкции это просто каторга

 

[Spiridonn]

[Продовження повідомлення # 35]
Проблема етнічно-політичного протистояння в суспільстві має свою історію.
Наприклад, історію подолання наслідків авторитарного режиму Т. Живкова в Болгарії щодо рівних прав громадян на вільний вибір власних імен. Про це писали "Известия" від 31.12.1989 р. - власний кор. А. Капралов "Возвращены права мусульманам":
"В Софии состоялся пленум ЦК БКП. Он рассмотрел два вопроса: о повестке дня и подготовке XIV внеочередного съезда БКП ... и о преодолении допущенных извращений по отношению к туркоязычному и мусульманскому населению страны (докладчик - член Политбюро, секретарь ЦК БКП А. Лилов).
.... Проблема извращений по отношению к туркоязычному и мусульманскому населению была рассмотрена в трех аспектах. В теоретическом плане было отмечено, что она решалась не марксистски, в противоречии с принципами социализма. Если говорить о политической оценке, отметил А. Лилов, то речь идет о грубой ошибке, которая имела тяжелые последствия как внутри страны, так и вне ее. И, наконец, в практическом плане применялись неправильные методы, использовалась сила. Пленум отверг как принципиально неправильную и осудил как грубую политическую ошибку проводившуюся авторитарным режимом Т. Живкова кампанию насильственного создания "этнически монолитной болгарской нации" и связанных с ней извращений конституционных прав болгарских граждан.
В день работы пленума Государственный совет и Совет Министров НРБ на совместном заседании обсудили положение, создавшееся в стране с конца 1984 года в результате принуждения при изменении мусульманских имен болгарских граждан, ограничений в использовании языка, религиозных и бытовых обрядов. Эти действия, проводившиеся на основе произвольных и единоличных решений, серьезно подорвали единство нации. Они стали грубым нарушением равенства граждан перед законом и противоречат демократическим традициям болгарского народа, международным обязательствам в области прав человека. Государственный совет и Совет Министров приняли решение, в котором осуждаются все действия, ущемляющие право добровольного выбора имени, свободы вероисповедания, право каждого говорить, кроме официального болгарского языка, и на других языках при общении в быту, придерживаться своих обычаев.
Народному собранию НРБ предложено амнистировать всех репрессированных за "политические преступления", которые связаны с изменением имен и не имеют отношения к террористическим действиям."

І вже 27.03.1990 р. - "Известия" "Суд возвращает имена":
"СОФИЯ, 26 марта. (ТАСС).
В болгарском городе Хасково сегодня началось первое судебное заседание, на котором в соответствии с законом об именах болгарских граждан, принятом в марте нынешнего года на сессии Народного собрания НРБ, будут рассмотрены первые просьбы о восстановлении имен болгарских мусульман, насильственно переименованных в период так называемого возродительного процесса 1984-1985 гг.
В целом в Хасковской области поступило около 4 тыс. таких заявлений. ..."

 

[Гість 99530]

Проблема перегляду чинних норм правопису виникла за часів незалежності.]

Левова частка цієї проблеми лежить у тому, що мова повинна мати розвиток, а не деградацію за мету.
Зазвичай у мову надходять неологізми з побуту, які легализуются у нормах правопису.
Прикладати зусиль, щоб тягнути до мови архаїзми 1928 року, що ні хто не використовує років, десь, 50 - брЄдЪ. Хочете так розмовляти - відкривайте клюба за інтересами та розмовляйте у ньому як заманеться. За свої кошти.

 

[Гість 99530]

Всмысле? А Винтокрыл тогда как?

Хелікоптер.

 

[Гість 99530]

А Гiперлуп чи Хiперлуп ?
Я в Скниловi нещодавно бачив Гiперлуп. 62-го року випуску. Весь народ вивалив на рейки та був у захватi.

Я вважаю, що коли пиздиш слово з іншої мови - хоча б заради поваги до того, хто його придумав, тре писати однаково. Транслітерацією.

 

[Гість 99530]

А я считаю, что стране нужен не новый правопыс. А опохмелится. И опомниться. Потому, что самой молодой электричке РПЧ-1 Львова 35 лет. А основному составу уже за 50.
А вы все поете “взвейтесь да развейтесь”.
Робыть нэ пробувалы?

Эт не я пою. Ты меня перепутал с кем-то. Ты спросил - я ответил. Если тебе что-то не нравится в моём тексте, или во мне лично - у нас свободная страна, можешь даже повеситься.

 

[Айвенgо]

А я считаю, что стране нужен не новый правопыс. А опохмелится. И опомниться. Потому, что самой молодой электричке РПЧ-1 Львова 35 лет. А основному составу уже за 50.
А вы все поете “взвейтесь да развейтесь”.
Робыть нэ пробувалы?

Як одне іншому заважає? Правописом одні люди займаються, а залізницями інші. А не кинули одне і взялися за друге.