... Большинство иностранных слов, включая и многие имена собственные, исландцы предпочитают не заимствовать напрямую, а облекать в новую форму, соответствующую нормам и правилам их языка.
1. Дякую за наведену відсилку на цікавий інформаційний матеріал по темі.
У свою чергу хочу підказати, що Повідомлення Комітету ООН з прав людини про справу Булгаков проти України можна знайти в Гуглі за запитом "Обзоры 12 сообщений Комитетов ООН". Дуже цікаво читати, як державні органи України обгрунтовували відмову заявникові у виправленні його імені, а коли Заявник виконав висунуті умови і подав заяву про з м і н у імені, йому також відмовили. От Комітет ООН з прав людини й визнав, що Україна порушила права Заявника...
2. Із зазначеного Вами повідомлення про імена в Ісландії, та мого обговорення з людиною, яка вивчає ісландську мову, схематично у першому наближенні справа виглядає наступним чином.
Офіційно затверджений список етнічних ісландських імен існує. Якщо підходити до питання діалектично, то треба знати, я к а проблема змусила затверджувати такий список?
Виявляється, що граматичні форми (відмінникові, прикметникові, присвійні, родові, множини та інші) подання імен, найменувань в ісландській мові досить специфічні, і не кожне нове ім'я (в т.ч. отримане у називному відмінку однини внаслідок фонетичної транскрипції з іноземної мови) може бути однозначно переданим ісландською мовою у повному комплекті існуючих граматичних форм. Тому виникають суперечливі між собою складнощі лінгвістичного характеру щодо забезпечення вимог, скажімо, до фонетично транскрибованого іноземного імені, щоб найбільш точно передавалося його звучання, і щоб о д н о ч а с н о воно могло б бути представленим у всіх граматичних формах ісландської мови.
Функцію такого фахового дослідження покладено на спеціальний Комітет, а не на численних реєстраторів.
Принагідно слід відзначити, що наприклад, іноді географічні назви передаються ісландською мовою не у їх фонетичному відтворенні, а у досить вигадливий спосіб. Фактично, список подібних назв доводиться запам'ятовувати як вийнятки із правил правопису. Звісно, подібний метод є неприйнятним для нових імен.
Як бачимо, привласнення громадянам імен у такий спосіб пов'язане не з націоналістичними ідеями. І громадян інших етнічних національностей не примушують до вибору імен лише із затвердженого списка.
В українській мові подібних філологічних проблем щодо імен немає, і з філологічної точки зору немає нездоланних перешкод для представлення у різних граматичних формах білоруських та російських фонетично транскрибованих імен на українську мову так само, як немає перешкод й у їхніх українських "відповідників": Артьом/Артем; Ніколай/Микола; Алєксандр/Олександр; Семьон/Семен; Вєра/Віра; Єкатєріна/Катерина; Свєтлана/Світлана; тощо. Правда, не відомо, хто і звідки буде брати українські "відповідники"? Затвердженого такого словника немає. Можливо, з настінного календаря? Чи довільно на смак працівників РАЦС, МВС України, чи громадських угруповань науковців-лінгвістів?
Придумка про "традицію" поділу імен на слов'янські і неслов'янські є штучною. Про це п р я м о свідчить, наприклад, правило щодо представлення географічних назв, яке н е вирізняє, слов'янські чи неслов'янськи назви; про це йдеться в повідомленні # 50 на стор. 3 в цій темі. Не було "традиції" поділу імен на слов'янські і неслов'янські й в попередній редакції (2015 р.) проекту Українського правопису; див. книгу: Український правопис. - К.: Наукова думка, 2015.
Невже зазначена "традиція" з'явилася в останні три роки? Чи, можливо, вона з'явилася іще в аргументації Уряду України під час розгляду в ЄСПЛ справи Булгаков проти України? А тепер у зв'язку з чимось виникла н е о б х і д н і с т ь закріпити це парадоксальне для п р а в о в о ї держави правило через Парламент України у Законі України, щоби прикрити чиюсь політичну недалекоглядність? - про приклад якої див. повідомлення # 38 на стор. 2 цієї теми.
3. Парадоксальною виглядає й логіка "обгрунтування" традиції щодо заміни інших слов'янських імен на українські імена ("відповідники"): мовляв, оскільки множина людей тривалий час давала з г о д у / мовчазну з г о д у (без оскарження в суді) на представлення їхніх етнічних імен українською мовою українськими іменами ("відповідниками"), то це стало "традицією", яка є підставою для публічно-владного з о б о в ' я з а н н я громадян України інших етнічних національностей бути зареєстрованими і представленими українськими іменами ("відповідниками")!
Тоді, може, за такою "логікою" тривале д о б р о в і л ь н е паління цигарок однією множиною громадян є "традицією" і підставою для публічно-владного з о б о в' я з а н н я інших громадян теж палити? Віртуозна "логіка", одначе!
4. Про встановлене Законами право громадян оскаржувати в судовому порядку перекручення їхніх етнічних національних імен йдеться зокрема в пункті 2.2. повідомлення # 35 на стор. 2 в цій темі.
Зазначене право закріплене й в ч. 4 статті 32 Конституції України:
"Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію щодо себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використванням та поширенням такої недостовірної інформації."
Тому не оскаржена ними в судах заміна їхніх імен в будь-яких публікаціях, публічних промовах тощо на українські імена ("відповідники") вважається зробленою за їх з г о д о ю . І їх мовчазна згода не породжує ніяких обов'язків для інших громадян.
5. Викладена ситуація з передбаченою в оновленому проекті Правопису можливістю українізації етнічних імен громадян України інших національностей може дати підстави громадянам підозрювати, що примусова заміна їхніх етнічних імен на українські імена ("відповідники") має націоналістичну мету.
Чи проглядають подібні натяки, наприклад, з повідомлень # 36 на стор. 2 та # 52 на стор. 3 цієї теми? Чи не проглядає із них націоналістична зверхність?
Як розглядувані дискримінаційні правила з проекту Правопису мають сприймати громадяни України інших етнічних національностей?
