а сморчки так и не нашлись... Итог за три похода в подходящие по описаниям места.
Я декілька років намагався їх знайти в Харківській області. Де я тільки не був, в яких тільки хащах не лазив - так нічого і не знайшов. А там, де мені їх показали, я всю округу обійшов, декілька кілометрів вздовж і впоперек прочесав - і нічого. На одному невеличкому п'ятачку їх хоч косою коси, а більше ніде немає. І туди вже не скоро можна буде безпечно поїхати, це під Балаклеєю, там орки дуже землю загадили.
Ось тут на Полтавщині мені пощастило - я з третього разу їх знайшов. Правда на четвертий знову пусто, але мені і цього досить. І взагалі я вже думаю, чи не залишитися тут жити. Я у велосипедній досяжності тут за рік знайшов майже все, що потрібно для щастя: маслюки, трохи підперезовиків та білих, печориці, опеньки, зморшки, а бонусом ще і дубовики, фіолетові рядовки і рижики (чи як правильно - рудики?). Може ще щось було, вже й не пам'ятаю. І це при тому, що тут нема великих лісів. Мало які з них білше кілометра завдовжки. Едине що я тут досі не зміг знайти, це черемша. Але й під Харковом я її декілька років шукав. А де знайшов - туди я не ризикну ще довго поїхати.
А десь за півтори години на машині звідси можна доїхати до самого грибного місця, яке я бачив в житті (білі, маслюки і зеленушки). Тобто грибів тут, на Полтавщині, набагато більше, ніж на Харківщині. І безпечніше.