скорее признак национальность - это архаизм, рудимент общества.
це дуже дивна філософія, вважати себе українцем тому що батьки українці, та при цьому зрікатися свого коріння, казати що то є неважливим рудіментом. Навіщо тоді вже взагалі себе кимось вважати та паплюжити себе? Будьте вищими за це. Але перед цим кроком поміркуйте над цим:
Найкраще живуть націоналістичні держави. І хто мені скаже що якісь емірати, чи Японія, чи навіть сша - не націоналістичні - вони будуть неправі.
Я вам так скажу, що у найближчому майбутньому лише такі держави зможуть вижити, будуть дуже успішними. Такі собі острівки безпеки та стабільності, за дуже високими парканами. Усі інші будуть розтрощені між корпораціями та іншими державами, та будуть зоною постійної нестабільності. Тобто, такий архаізм є фізично життєво важливим механізмом захисту від зовнішніх і внутрішніх загроз. Усі ці розказні про те, що "це неважливо" - лише маніпуляції. Подивіться як воно неважливо. Люди, котрі так почали вважати - волали "Украины не существует!". І де вони наразі? В невизнаних республіках в повній безпросвітній дупі.
Національність та нація - це не тільки культура, мова, традиції, кухня, та інше. Це все звісно важливо, але загалом вони є засобом ідентифікації "свій-чужий" за для захисту своїх інтересів перед іншими групами. І тут слід розуміти, що у нас багато запроданців-хамелеонов, котрі повдягали вишиванки та щебечуть на мові. Але вони нікому не свої, то тактика любого паразита - мімікрувати та видати себе за свого. І потрібно виробляти додаткові методи ідентифікації, а не зрікатися. Соціум вже намагається знайти і ідентифікатори. Наприклад: тіж питання "путін хто, та крим чий?" - є нічим інакшим як експрес тестом виявлення.
Здоровий націоналізм - це не воплі "черножопие геть, маскаляку на гіляку" Націоналізм - це наприклад коли для усіх бажаючих приїхати та лишитися створені такі умови, що вони або асимілюються, або поїдуть геть назад зі своїм уставом (я не проти мультикультуралізму, але не абсурдного. Він має бути лише проміж держав та народів, котрі взаємодіють, поважають один одного, та мають багато спільних цілей, та не намагаються робити культурну експансію один до одного). Але це звісно має стосуватися і тих, хто такий статус громадянства вже має. Якщо людина, або група осіб не асоціює себе на словах або ділі з державою в котрій живе, постійно намагається порушувати прийняті соціальні норми, то звісно потрібно позбавляти як мінімум тимчасово громадянства України разом з усіма наслідками, та чіткою жорсткою процедурою його повернення. Якщо людина приїхала з якоїсь Нігерії, асимілювалася, та не порушує закон і соціальних норм, то які до неї можуть бути запитання? Якщо людина тут народилася з нетрадиційною орієнтацію, то не треба її чіпляти, нехай собі живе спокійно, але допоки вона не намагається порушувати соціальних норм (які є однією із основ нації) пропогуючи таке життя. Пішов на гей парад - позбавити громадянства на шість років. Можешь працювати (не на державних та керівних посадах, та інші утиски для негромадян як зараз є), жити тут, але ніяких тобі голосувань, та багато іншого. Рецедив протягом позбавлення громадянства - довічне позбавлення громадянства, ще рецедив - припис залишити державу протягом трьох діб. Не виїхав - три місяці тюрьми, та по виході новий припис. Буде кар'єра дисидента. Але якщо таку людину утискають лише за те що вона така родилася, а сама людина не порушує нічого - за це теж треба карати.
І я не плутаю громадянство і національність, але ці два ідентифікатора дуже залежать один від одного. Допоки є нація - держава є. Може бути нація без держави. Але держава без нації бути не може. Євреї тому приклад. Фактично, нація - вища за державу, та збереження нації важливіше за збереження держави, якщо не дай бог так питання стане. Я вважаю, що неможна покласти націю за для існування держави. Але люба нація має робити все, окрім самознищення, за для розбудови та захисту своєї держави.
Національність також є світовим брендом.
