Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
в означеннях
Тлумачення, значення слова «спірний»:
СПІ́РНИЙ, а, е.
1. Який викликає спір (див. спір 1 1). У рамках окремих організацій або партії в цілому можливі дискусії в спірних або не досить ясних питаннях (Статут КПРС, 1971, 14); Спірним є.. походження самого слова «фарфор». Лінгвісти вважають, що це слово походить від арабського слова «фахфурі» (Розповідь про дзвінкі райдуги, 1970, 6); У висоту досягає [драконове дерево] 60 метрів, окружність стовбура 13 метрів. Вік його спірний — від двох до чотирьох тисяч років (Вечірній Київ, 16.X 1967, 4).
2. Який є предметом спору (див. спір 1 2). Знаючи хитрість і нечесність Шнайдера, сумнівалася [Регіна], чи вдасться здобути від нього спірну суму (Іван Франко, VI, 1951, 270); Прийшла до старости одна жінка й узяла балакати з їм [ним] про якусь спірну балку, де сіно дуже хороше (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 422).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 531.
СПІ́РНИ́Й, спірна, спірне, розм.
1. Спритний, вправний (про людину). Чоловік спірний до роботи (Словник Грінченка);
// Прудкий (про коня). Спірний кінь (Словник Грінченка).
2. Який виконується, здійснюється швидко й успішно (про роботу, справу і т. ін.);
// Швидкий (про ходу). Він ішов незалежно своєю важкуватою, поважною і разом з тим спірною ходою (Олексій Кундзіч, Пов. і опов., 1951, 41).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 531.