"Хуйло взял выходной на завтрашний день. Сегодня вечером он улетает в Сибирь, в сибирскую тайгу. Это место где-то в 300-400 километрах от ближайшего жилья, от ближайшего населенного пункта." - Пєсков
- Шо за хєрня, по тєлєвізору посмотрєть нєчєго. По всєм каналам "Лєбєдіноє озєро", - бурчав Путін, питаясь дрожащими от холода руками забросить дрова в буржуйку.
- Вовік, как ето понімать? - обіжено спросила Кабаєва, входя в комнату в одном купальнікє. - Только вишла на уліцу позагорать, а там уже мінус двадцать.
- Дура, сколько раз повторять? Ми в Сібірі, а не на Бора-Бора, - розізлився Путін.
- А почєму ми в Сібірі, єслі я хотєла на Бора-Бора? - сердито топнула ножкой Аліна.
- Потому шо санкції - ето раз, а два - рєбята сказали сідєть тут і ждать сюрпріза, - об'яснив Путін.
- А почєму нє в Ново-Огарьово? - недоумєвала Кабаєва. - Там хотя би тєпло, єсть бассєйн, душевая і массажист.
- Для особо тупих рассказиваю: в подмосковьє нєфті і газа нє обнаружено, - сообщив Путін. - А тут навєрноє шото нашлі і мнє хотят подаріть, раз сказалі сюда прієхать.
- Боже, какіє ви скушниє, - зєвнула Кабаєва. - Я мєчтала про золото, брілліанти і роскошь, а у вас одні разговори про нєфть, газ і ісконно русскіє зємлі. Так ти будєш мєня согрєвать ілі как?
- Я занят, - огризнувся Путін. - Мєркєль должна позвонить поздравить і Обама. Возможно даже Цзіньпінь.
- Ясно, пойду согрєю сєбя сама, как всєгда, - грустно вздохнула Кабаєва. - Кстаті, "Ранєткі" сєгодня отмєнілі, что лі? По тєлєвізору какой-то балєт.
- Кісєльов, навєрноє, в чєсть моєй днюхі ушол в запой, - мєчтатєльно сказав Путін. - Поставив какую-то хрєнь по кругу і бухає с рєбятами.
- А ми мерзнемо в забутой глуші, - пожалувалась Кабаєва. - Моглі би вмєстє с німі бухать.
- Ай, - грустно отмахнувся Путін і прийнявся чіркать спічкой, надєясь растопить отсирєвші дрова. Внєзапно задзвонив спутніковий тєлєфон. Путін от нєожиданності виронив спічку і схватив трубку.
- Ні хао, покємон, - радостно поздорвалась трубка. - Пью за тєбя, шоб ти був здоров.
- Цзінь? Пріятно, конєшно. А шо случілось? - поінтєрєсовався Путін. - Шото не помню, шоб раньше тєбя моя днюха так вдохновляла.
- У тєбя сєгодня єщо і днюха? - удівілась трубка. - Молодєц, поздравляю.
- В смислє, а чєго ти вообщє звониш? - подозрітєльно спросив Путін.
- Спасібо сказать.
- За шо?
- А ти тіпа не знаєш, - рассмєялась трубка. - Ладно, давай, не напивайся. Нам єщо договор куплі-продажі подписувать.
- Какой куплі-продажі? - офігєв Путін. Но трубка уже протівно пищала короткими гудками.
- Не понял… - озадачєнно пробормотав Путін.
- Вовік, а хочєш посмотрєть, как я буду сєбя согрєвать? - с надєждой прєдложила Кабаєва із сосєднєй комнати. - Можеш даже шампанскоє взять.
- Нє мєшай, я занят, - гаркнув Путін і набрав чєй-то номєр.
- Алло, Дімка? Мнє щас дзвонив Цзіньпін…
- Поздравляю, Володька! - радостно сообщила трубка. - Погоді, сєйчас сдєлаю селфі.
Шото щолкнуло і в трубкє почулись короткі гудки. Путін нетерпляче набрав тот же номєр.
- Какоє селфі? Дімка, ти гдє? Когда тєбя ждать с пацанами?
- Гдє мєня ждать з пацанами? - не поняла трубка.
- В Сібірі. Ти же сюрпріз обєщал, - напомнив Путін.
- Ах, сюрпріз! - вспомнила трубка. - Подожді, скоро всьо узнаєш.
- Так а сколько мнє ждать? А то Кабаєвой от скукі уже похотлівиє мислі в голову лєзут, - пожалувався Путін.
- Скоро, - завєріла трубка і отбила звонок.
- Скоро… Я замьорзну скорєє, чим їх дождусь, - недовольно проізньос Путін і снова прийнявся чіркать спічкой.
- Вовік, нє надо мьорзнуть! Іді ко мнє, - прокричала Кабаєва.
- Нє відіш, шо я на нєрвах? - визвірився Путін. - Твориться какая-то хрєнь і ніхто нічєго не каже.
Спутніковий тєлєфон задзеленчав.
- Альо? - нєрвно крикнув Путін, хватая трубку.
- Гєрр Владіміровіч? - уточнили на том конце. - Поздравляю, наконєц-то ви совєршилі мужествєнний поступок в інтєрєсах своєй страни.
- Гєля, ти? - обрадувався Путін. - Какой поступок, шо случілось?
- Случілось то, на шо я і не надєялась. Бо думала, шо ви - нєвмєняємий ідіот, - призналась трубка. - Но как оказалось, нємного здравого рассудка всьо же осталось. Хотя Сібірь Кітаю нє обязатєльно було продавать, могли б і крєдіт попросить.
- Сібірь продавать Кітаю? - злякано закричав Путін. - Гєля, мєня подставілі!
- То єсть как? І в отставку ти тоже не подавав? - удівілась трубка.
- Какую отставку? - кіпішував Путін. - Я в Сібірі сєйчас, днюху праздную. Жду, когда пацани прілєтят нєфтяну ілі газову скважину подаріть.
- Тогда ізвіні, конєшно, но ти такі точно нєвмєняємий ідіот, - заржала трубка.
- Гєля! Ти должна мнє помочь…
Но в трубкє уже раздавались короткі гудки.
- Я тєбє помогу с удовольствієм! - кокєтліво крикнула Кабаєва. - Только носкі снімі, пєрєд тєм, как ко мнє ідті. Бо воняють.
- Отстань, сказав, нє до тєбя! - істєрив Путін, набирая номєр.
- Дімка? Мнє Мєркєль сєйчас звоніла…
- Гєля? - поразилась трубка. - Ніхрєна сєбє, не побрєзгувала.
- Шо за отставка? Какая продажа Сібірі? - недоумєвав Путін.
- Ну а гдє брать валюту, єслі із-за тєбя ми под санкціями? - поінтєрєсувалась трубка. - Наполєон хрєнов… Відєл вчєрашній курс рубля?
- Відєл, рубль вирос. Був трідцать, став сорок. Ви охрєнєлі? Шо проісходіт? - грозно спросив Путін.
- Ти, главноє, хорошо отдохні, - напутствувала трубка. - Аліну нємного поразвлєкай, дров нарубі, посмотрі "Лєбєдіноє озєро". А я прієду і всьо расскажу.
- Значить, прієдєш? Ядєрна пиль! Хєрачить! - злився Путін, но трубка зловєщє молчала. Путін потрусив тєлєфон і понажимав на кнопки, но сігнал окончатєльно куда-то ісчєз.
- Аліна! Собирайся, ми возвращаємся, - приказав Путін.
- На чьом, пупсік? Вєртольот улєтєл єщо утром, - сказала Аліна. - А жаль. Может, хотя би пілот мєня как слєдуєт отогрєл, єслі муж не желаєт…
Путін кинувся надвір. Вокруг не було ні душі, сплошная тайга на бліжайші 300-400 кіломєтров.
- Лю-у-у-у-д-і! - прокричав Путін, слушая собствєнне ехо. Гдє-то нєдалєко заричав мєдвєдь.
- Єсть тут хто? - снова прокричав Путін, вніматєльно пріслушиваясь.
- Я єсть, - сказала вспотєвша Кабаєва, виходя во двор прохладиться. - А ти шото хотєл? Бо я вже закончила.
- Дура, не понімаєш, шо в странє путч? - розплакався Путін. - Прігрєл, викормив, назначив…
- Ну наконєц, слава тєбє, Господі! - обрадувалась Аліна. - Будєш тєпєрь больше врємєні мнє удєлять. А єслі Дімка с санкціями разрулить, то поєдєм на Бора-Бора. Откроєш собствєнний фонд, будєш, как Горбачов, уважаємим чєловєком.
- А хєрачить? - сквозь сльози спрашував Путін. - А собіраніє русскіх зємєль?
- Вот на Бора-Бора і врємєні на глупості не останеться, - утєшила його Кабаєва. - Главноє, шоб вєртольот за нами вернувся. Бо тут как-то слішком тоскліво і одіноко.
Вона нєжно обняла Путіна і поцеловала в плєшь.
- Пошлі, посідім у костра. Расскажеш, як ти когда-то хєрачив.
Путін послушно кивнув і вони вмєстє вернулись в стару, покосівшуюся хібару, бесслєдно затєрявшуюся в тайгє.