Дмитро Різниченко
Відверті ватніки завили - "...це наша історія, валити пам'ятники - варварство!". Засичали ватніки, які намаються шифруватися - "...зняти пам'ятник багато розуму не треба, краще б Гєпу зняли!". Підараси, які просто до срачки бояться революційних процесів, застогнали - "...закон!.. все мусить бути по закону!.. вандали мають відповісти перед законом!.."
Підарасам хочеться сказати: "Єбала заваліть. Якби ми все робили по букві закону, у нас Янукович досі був би президентом. Повалений ідол, заштовхані в сміттєві баки депутати, скинутий президент - це все явища одного порядку, це все - пряма дія. Ви, підараси ссикливі, боїтеся повсталого народу, і мрієте, щоб він ходив по струночці - тоді вам комфортно, тоді у вас нормально ідуть справи. Хуй вам, народ - єдине джерело закону, як сказано у Конституції. Вчіться сприймати його живу волю, один біс у вас вибору нема".
Ватнікам, які намагаються шифруватися і косити під звичайних небайдужих громадян, хочеться сказати: "Єбала заваліть. Гепа - дрібний кримінальний елемент. Гепу може зняти будь-який київський генпрокурор, як тільки генпрокурору це стане вигідно. А харківський істукан пережив купу таких Геп, і збирався існувати надалі, "вєчно живой". Істукана київський чиновник зняти не може, бо як тільки спробує підігнати до пам'ятника трактора, захищати своє божество виповзе вся червона наволочь Харкова, і буде битися за істукана насмерть. Зняти червоного ідола може тільки жива сила повсталого народу, і вона це зробила".
Ну, а відвертим ватнікам, які щось там мимрять про "історичну пам'ять", хочеться сказати: "Просто заваліть єбала. Доберемося до вас, і нагадаємо, як ваша єбуча кремлівська мумія свого часу обходилася з історичною пам'яттю країни, яку захопила".
Українці!
Ми переможемо не тоді, коли Вову Путіна українські десантники витягнуть за шкірку з бункера і поставлять до кремлівської стіни. Вова Путін - лише дрібне жандармське лайно, що пролізло на царський трон, перехідна фігура, яких в історії імперії було достобіса.
Ми переможемо, коли з позолочених рам картин, меблів та іншого горючого добра на Червоній площі буде влаштоване величезне святкове багаття, і в це багаття буде кинута мумія, якій все ХХ сторіччя приносилося стільки людських жертв. Ми переможемо, коли попіл цієї мумії буде розвіяний десь за полярним колом, у вічний мерзлоті, в Тартарі, де згинули всі скинуті божества.
ваще то я буюсь трупов , и в мавзолей не хочу идти
