Зона досяжності

[Tori]

Я не знаю, де вона - та зона досяжності, де абонент таки зможе прийняти мій дзвінок чи сам подзвонити.
Я набираю номер,набираю - а мій абонент поза зоною досяжності четвертий день.
І я не знаю, чи там просто нема зв'язку, чи абонет вже поза всіма зонами досяжності...але ні, я жену від себе ці думки.
Останній дзвінок був з Балаклії - у кров збив ноги, але доп'яв трофейний кулемет.
А я думаю про те, що вже холодно, пішли дощі, а теплого одягу їм там не видали й не обіцяють. І купила б сама та відвезла, але куди. Де він.
Тягаю з собою телефон скрізь, навіть у ванну. Сплю...та майже не сплю, хоч і голосний рингтон, та боюся заспати й не почути дзвінка, а його нема й нема.
І я знаю: там кров і смерть, отака ціна контрнаступу.
І там не тільки мої близькі, там тисячі інших.
І тисячі дружин і матерів отак само чекають звістки, і так само впадають у відчай, бо звістки нема й нема.
Але я одна посеред цього, як ті жінки - кожна теж сама, і думки снуються одна від одної гірш.
Четвертий день тиша, такого ніколи не було за ці півроку.
Де, де вона, та клята зона досяжності?
Господи, твоя воля, збережи для мене обох.