Бумажна армія або як я починаю сам себе боятись. Треба було мені якусь бумажку відксерити, в офісі колега теж ксерів ту саму бумажку. Ну, як то кажуть без бумажки ти букашка, а з бумажкой челафек. Я попросив щоб коллега і мені тиснув цей папірець. Поки вирішував питання, те се підходжу до нього, а він такий "я тобі казав сам ксерь", ну я в серці і промовив: "щоб тобі жінки давали так як ти мені папірець відксерів". Сказав і забув, хвилин через п'ятнадять коллега коли потрібен був цей документ колега почав бігати бо його копія, десь прої... ну загубилась коротше. До чого я це пишу, не для того щоб з колегі позловтішатись, а з того що інтуіція та доступ до якихось таких відчуттів загострюється в рази.